Як батькам знайти хитку рівновагу між турботою про безпеку дитини та гіперопікою, відмовитися від традиційних «виховних залякувань» та покарань за помилки? Як допомогти дитині відчути себе компетентною поряд із батьками та однолітками і розвинути у неї адекватну самооцінку? Як навчити її жити щасливим дитячим життям, а не «переживати» численні тривоги світу дорослих?
Досвідчений дитячий психолог та психотерапевт розповість про небезпеки методик раннього розвитку, проблеми «безпроблемних» відмінників та про те, чому непосидючим шибайголовам так важливо щодня бачити прояви батьківської турботи.
Вікторія Горбунова – психолог та психотерапевт з майже 20-річним досвідом, доктор психологічних наук і мати маленького сина. Попередня книжка «Виховання без нервування» допомогла тисячам батьків знайти підхід до дитини.
Вікторія Горбунова "Виховання без травмування, або Навіщо дітям дорослі?" - це книга домашній посібник, яку має прочитати кожен з батьків, який любить своїх дітей і хоче адекватно реагувати на різні ситуації, які можуть виникнути при спілкуванні із своїми дітьми. Це книга-підказка, яка вчить як поводити себе в тій чи іншій ситуації з дітьми. Для мене вона була підсумком всієї інформації, яку я отримувала на лекціях, тренінгах по роботі з підлітками. Цікава, інформативна, змістовна, не нагромаджена термінами. Матеріал подається легко і чітко. По- іншому і бути не може, адже автор Вікторія Горбунова психолог, психотерапевт і головне мама, тому її поради з власного життєвого досвіду і з роботи своїми клієнтами. Автор показує як легко найти з дітьми спільну мову, без звичних в 80-ті і 90-ті роки методи залякування і примусу. Вчить як з дитиною бути на одній стороні, згладжувати конфлікти, не віддаляючи дитину від себе. Маю в планах обов"язково перечитати цю книгу і точно знаю, що візьму для себе корисну інформацію. Раджу читати всім, хто хоче мати здорові, екологічно чисті відносини із своїми дітками.
Мене, як маму дуже зацікавила ця книга. Дуже сподобалось те, що авторка не пропагує використання тільки її методів, а навпаки пропонує різні варіанти виховних засобів, з яких я сама можу обрати ефективні для своєї дитини. Не в усьому я була згідна, але загалом ідеї, висвітлені в книзі, мені сподобалися.
А найцікавіше те, що я зрозуміла причини деяких своїх звичок, поглядів. Як то кажуть, всі ми родом з дитинства.
Я ще точно повернуся до цієї книги пізніше, коли моя донечка трішки підросте і я зможу на практиці випробувати різні методи виховання. І я б радила прочитати її не тільки батькам, а й усім, хто близько спілкується з чиїмись дітьми.
Це друга книга Вікторії Горбунової, яку я прочитала після "Виховання без нервування". Надзвичайно сподобався стиль авторки, підхід до виховання, який вона пропонує, кейси з практики, посилання не тільки на світових, а й на українських дослідників. Занотувала для себе подивитися роботи Олени Музики. Книга корисна як для батьків, так і для педагогів.
Водночас саме видання довго мене відштовхувало: шрифт, рубрикація розділів, граматичні помилки ускладнювали процес читання. Я кілька днів читала перші 15 сторінок. Дуже б хотілося, щоб книгу перевидали.
Чудова книжка про, здавалося б, елементарні речі, про які ми іноді забуваємо. Рекомендую прочитати усім батькам і усім, хто має справу з дітьми. Справді практичні поради з мінімумом "водички", як виховати з дитини впевнену в собі і своїх силах, самостійну і самодостатню особистість, яка вміє виходити з складних ситуацій і вирішувати конфлікти.
Після прочитання ця книга тепер входить у мій топ книг по взаємодії з дітиськами. Важливо, що на відміну від книг закордонних про виховання, тут показується взаємодія з дітьми у нашому просторі (з нашим минулим радянським вихованням, яке має вплив на сучасних батьків). Можна розписати на цитати всю книгу, чесно. Але виберу декілька: 1. Важливо вселити вір в дітей у те, що вони не іграшки долі, а можуть контролювати власне життя, впливати на нього та змінювати. 2. Задовольняючи потребу у власних межах, ми сигналізуємо, що вона має право на ці межі, має право на простір власних думок, має право на «стоп» і право на «ні», має право зупинити спілкування з будь-ким, хто ці межі переступає. Повага до особистого простору та його меж є важливою психологічною потребою. 3. Батьки, які не піклуються про свої потреби, не можуть якісно піклуватись про потреби дитини. 4. Батьківське поціновування є каталізатором віри в себе.
Рекомендую👌🏻
This entire review has been hidden because of spoilers.
Одна з найкращих книг про виховання, які я читала. У ній я знайшла саме те, що шукала зараз. Книга надихнула мене поставити синові запитання: “Навіщо дітям дорослі?” — і його відповідь розчулила та зігріла мене до сліз. Спробуйте й ви запитати — дізнаєтесь багато цікавого й несподіваного ❤️
Прекрасна книжка. Що її вигідно вирізняє серед інших книг про виховання, так це те, що йдеться, передусім, про потреби дитини та як батькам допомогти дитині рости щасливою, гармонійною та психічно стійкою. Приміром, починається книжка із запитання: "Навіщо дітям потрібні дорослі?". А й, дійсно, навіщо й чи часто ми замислюємося над цим?
Написана цікаво, з історіями із психотерапевтичної практики авторки. Прочитала і буду перечитувати, щоб не забувати про важливе.
Книжки про виховання треба, дуже треба читати та перечитувати. Не сприймати їх як інструкцію, чітке виконання якої гарантує безперебійне функціонуваня механізму. Люди не народжуються однаковими, тож до кожного/ї треба віднайти свій ключ, підібрати свої правила, скласти свою інструкцію. Мені подобається, що починають друкувати більше таких книжок, які пишуть не французи, і не журналісти, а психотерапевти, обізнані з реаліями оточення, в якому живемо ми.