Одного звичайнісінького дня у твоє життя можуть увірватися неймовірні пригоди. Саме так сталося з героями цієї книги. Юна дівчина Ірина стає свідком пограбування банку, а студенту Роману, який катався на велосипеді, невідомо звідки під колеса падає молодий японець. Події того травневого дня тісно переплітаються й дивним чином приводять Іру до Японії. Адже на дівчину тепер покладена несподівана й дивовижна місія – повернути японця Хікару додому попри те, що він опинився в сучасному Києві, проскочивши не лише кілометри, а й роки свого життя. Динамічна і людяна книга про веселе й сумне, про дружбу та мужність долати важкі часи. Вигаданий сюжет оснований на реальних історичних фактах – з любов’ю до України і Японії.
Мала б бути кавайна історія, але щось пішло не так. Історія про 18-річну дівчину Іру, її друга Ромку та японця Хікару, який раптово "телепортується" з Кобе у Київ. Ось друзі і намагаються з'ясувати, чому це відбулося та як відправити Хікару та його пса назад у Японію.
Книжка дуже тоненька, динамічних подій тут мало, постійно відбуваються відступи від основного сюжету.
Плюсик книжці за енциклопедичну інформацію про Великий землетрус Хансін 1995 року. На диво цікавий та емоційний момент.
Потенціал у історії є, але Галині Ів би якісного редактора, який би всю "воду" звідси злив. Краще це було б коротке оповідання, ніж те, що вийшло.
Вночі київська студентка якимось чином опиняється в Японії, а вдень на неї і її друга в Києві падає собака і японець. Потім на нас чекає купа інформації про великий землетрус і трохи про Силу (з великої літери, більше нічого). Сила у медальйоні, медальйон був у родині, родини майже нема, але Сила здатна перемагати час. Тому треба перетасувати все як було, повернути японця в рідні місця і перестати марити. Всі впоралися, сідайте, п'ять (майже). Скажу страшне: написано старанно, але нудно. Та ще й з купою обірваних ліній. Останні сторінки вже проглядала, а не читала, бо настільки все передбачувано.
Добрий вечір, пані Галино та усі, хто читає тут коментарі :) А мені от книжка дуууже сподобалася ! Я її брала, як їхала потягом майже добу, прочитала із задоволенням цю slice-of-life розповідь. Люблю такі спокійні, звичайні дні, описи, що там поїла/попила/сходила до душу/пішла з собакою гуляти, мені вони здаються дуже реалістичними і комфортними для душі, це вайб Не маю нічого проти "прокинулась, віддалу свій розум божеству Феніксу, знищила націю, стала суперсильною, заснула десь на купі попелу", якщо що )
Динамічна? Вb серйозно? Я ці неповні 200 сторінок мучила 4 дні! Це той приклад, коли цікава ідея отримала таке жалюгідне втілення :(
В позитивного: майже 1/4 тексту фантастико-романтичної історії була інформація про реальну історичну подію, а саме землетрус в Кобе 17 січня 1995 року, яка спонукала мене шукати інформацію про подію у мережі. Це реальний жах і за емоційному сприйняттю нагадала мені землетрус 1988 року у Спітаку...
Страшне розчарування. Мова дивна. Стиль пошматований. Склалося враження, наче твір написали іншою мовою, а потім невдало переклали української. Ідея непогана, але її втілення не дуже вдале.