Спочатку це були пости у Фейсбуці. Упродовж року. Щодня, без винятку. Про людей і не дуже. Про Україну і не зовсім. Про вчора, сьогодні і завтра. З акцентами, і без остогидлих повчань «як жити». Потім це стало книжкою — збіркою вибраних оповідок, що своєю чесністю, ніби вода, точать камінь кожного, хто «присів» на читання. Попри всю трагічність нашого сьогодення «Казки на ніч» дають надію, мрію і спокій. Вони дають відчуття, що ми всі — свої і разом проживаємо це життя. А значить — прорвемося і будемо жити.
Перші враження: папір поганенький, оформлення шикарне. Яскрава обкладинка, оригінальні мотиви, гарне оформлення сторінок, хоча вибір шрифту так собі. Результат: якщо розглядати твір з патріотичного і емоційного боку, то гарний. В деякі моменти у мене навіть сльози наверталися... АЛЕ з літературного боку загалом не мій стиль. Читати чи ні 👨🏼💻: 2 з 5 (⭐️⭐️)
Наш час. Війна. Схід України. Столиця. Бійці. Волонтери. Зрадники. Патріоти. Переселенці. Діти. Дорослі. Скільки персонажів, скільки сюжетів, скільки пережитих чи підслуханих історій. Стиль простий, невибагливий. Але тут головне - уроки моралі і свідомого вибору. Читати запоєм не вдасться. Проте читати треба. Оглядатися навколо і вмикати критичне мислення. Саме для цього написані казки.
Дуже люблю подібні збірки історій. Написано легкою мовою, наче сам був свідком прочитаного, наче сам вихватив ці діалоги, або добрий товариш повідав саме тобі поділившись своїми переживаннями та думками. У Горового всі історії життєві, багато напружених, сповнених людської злоби та несправедливості. Але в кінці завжди буде надія.