Схожого за стилем письменника в українській літературі дев’яностих відшукати складно. Його проза суттєво відрізняється і від прози його попередників, і від тих, хто з’являється в наші дні. Олександр Жовна – автор чотирьох книг прози та чотирьох художніх фільмів, знятих за його повістями та оповіданнями. Письменник потойбіччя, майстер інфернальних станів, що занурюється у ваші душі, пробуджуючи їх від сну і відчищуючи від шлаків. Якщо це любов – вона всеосяжна. Якщо це смерть – вона неповторна. Якщо це злочин – він унікальний.
Збірка невеликих оповідань ранніх дев’яностих. Вишуканий і елегантний стиль, різноманітна сентиментальна тематика (навіть про любов у сліпо-глухо-німих), трішки містики й езотерики. Ідеально для довгих осінніх-зимових-карантинно-весняних вечорів. “...По суті, для неї не існувало відомих загальнолюдських умовностей. Вона була вільна від оточення, чужої присутності, осуду. Це було справжнє, беззастережне, безмежне, ідеальне і, разом з тим, реально існуюче кохання, про яке віками мріє людство. І я його злякався. Ми – звичайні – ті, хто чує любов, хто говорить про любов, хто бачить її принади і завжди в очікуванні її, насправді просто не готові до неї. Вагання, обмеженість, неспроможність – от що дають нам наші природні переваги: говорити, бачити, чути...”