В.Домонтович є зачинателем в українській літературі нового жанру - романізованої біографії. "Аліна й Костомаров" розповідає про складні стосунки і життєві пригоди Аліни Крагельської і Миколи Костомарова
Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) - Ukrainian ethnographer-archeologist and fiction writer.
For his scientific works as ethnographer-archeologist written in Ukrainian and printed under the real name Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) please use this author-profile: Віктор Петров)
For his fiction works as a fiction writer written in Ukrainian and printed under pseudonym V. Domontovych (ukr. В. Домонтович) please use this author-profile: В. Домонтович)
Чудова можливість подивитись на відому кожному школяреві постать Костомарова як слов‘янофіла-засновника КМБ через призму красивого і простого слова Домонтовича, і відкрити для себе Костомарова-невротика, Костомарова-романтика, Костомарова справжнього і зовсім не такого, як у нудних підручниках з історії.
Щиро рекомендую до читання цю книгу як літературний здобуток. Як людина ж радію за Аліну Крагельську, якій замолоду не вдалося одружитися з Костомаровим. Домонтович подає нам його не як генія-історика, а як людину та може трохи істерика. P.S. Якби мені на заручини чоловік подарував релігійні тексти, то весілля не відбулося б😂
_ Маленька ремарка, у мене було видання від Фоліо, але його туть немає, тому відгук лишаю під єдиним примірником, який є на сайті. Тому оповідання можуть відрізнятись😅
_ Якби не основна історія, була б досить цікава книжка, з хорошими короткими оповіданнями на абсолютно різну тематику... Але більше половини займає саме "Аліна й Костомаров", яку я зовсім не зрозумів, тому маємо те що маємо)
_Ну а далі коротко про кожну історію:
1_Аліна й Костомаров: _Художній переказ ефебофільських (це як педофілія тільки з підлітками: 13-17 років) стосунків письменника й дівчинки. Абсолютно нецікавий і безсенсовий_1_
2_Апостоли: _Чудовий опис показової вірності апостолів Христу. Я добренько так насміявся з показушної любові й підтримки Петра; раціональність Хоми - в саме серенько; ну й харизматичність Юди🔥_10_
3_Без назви: _Знову ефебофілія, правда вже посеред епідемії чуми. Історія про цинічну паскуду, із такою ж і мораллю саме оповідання_4_
4_Емальована миска: _Важке оповідання про великого філософа, якого знищила репресивна комуністична машина, з абсолютно незрозумілим, для мене, закінченням_5_
5_Князі: _Весела замальовка про недорозвиненість парт-працівників і той абсурд, який вони чинять_8_
6_Письменник і генерал: _Не знаю, що саме вкладав в цю історію (про ницого вишкребка, який не хоче читати твори живого Ґете, бо це ж ще не усталений варіянт творів, тому він почекає його смерті, щоб не переплачувати купляючи потім ще одне видання, вже довершене😁) Домонтович, але це геніально. Одразу згадуються люди, які звинувачують Макса Кідрука в електронках його книг тільки в застосунку "Абук", бо вони бач не мають можливості читати піратки, а він, такий негідник, цим шкодить популяризації читання українською і українського😅_10_
7_Помста: _Шлях до помсти й трагічно-логічний фінал_5_
8_Приборкання гайдамака: _Лайтова версія з уривка біографії безпринципного зрадника - Івана Сірка_7_
9_Професор висловлює свої міркування: _Гарна ілюстрація - наскільки незвично може повести себе людина в різних непередбачуваних ситуаціях_8_
10_Спрага музики: _Дуже ніжна історія про справді споріднених людей_9_
11_Трипільська трагедія: _Історія сильного й незламного чоловіка_7_
_ Цікаво було читати текст із правильним сучасним правописом там де це рекомендовано, але не обов'язково і без йотування з голосними, що зараз є єдиною допустимою нормою😅. Той момент, коли повертаємо те, що росіяни забороняли вже сто років.
* Звичайно припускають, що в житті кожної людини відограє видатну ролю випадок. Усе на світі, мовляв, підвладне непрозорій волі фатальних збігів випадкових обставин... Випадок є ніщо, коли ним нехтувати. Він набуває ваги тільки тоді, коли його не уникати, коли його цінити, коли надати йому особливого значіння і зробити спробу культивувати його. Завжди в ілюзорний алогізм несподіваних зустрічей можна внести певну рацію й розум. Людина творить випадки. Од людини залежить одкинути випадок чи прийняти його, уникнути його чи піти назустріч випадкові і стрінути його з радісною посмішкою і простягненою рукою. *він був щирий і простий у своїх вчинках та словах, але його щирість мала відтінок наївности, а простота говорила про ніяковість. *він надто багато мандрував серед книжок і думок, щоб не почувати себе безпомічним і безпорадним у найзвичайніших життьових ситуаціях.
Досить поверхнево написано про Костомарова. Якщо до прочитання не знати хто такий Костомаров, можна подумати, що це книга просто про якогось божевільного, який ще й історик. У 21 столітті досить дико виглядають стосунки п'ятнадцятирічної учениці з вчителем історії. Але загалом цікаво читати, цікаві повороти долі.
Хороший невеликий твір який розповідає в першу чергу про Аліну, а не про Костомарова, який тут виглядає вередливим, балуваним, неврівноваженим, вічно незадоволеним та примхливим, з яким майже усі нянчуться.