«Супергерої» – це книжка про і книжка для. Буденна недосконалість обертається в ній джерелом для знаходження (або втрати) суперсили. Тексти рухаються в ній від ретро-іміджів до вкрай сучасних образів. Герої рухаються містом, яке то засинає, то прокидається. Любовне життя, особиста міфологія, потреба і неможливість дому зникають в недосяжному «там». І проявляються в невиразному «тут» як круті костюми та маски, як неослабна рішучість йти проти натовпу, як закони гравітації та квантової механіки. Головна суперсила героїв книжки в тому, щоби знати і пам`ятати. Бетмен пам’ятає, що не може просто вбити Джокера. Спайдермен знає, що просте життя не починається ніколи.
Отримала колись цю книгу у подарунок, ось нарешті прочитала. На жаль, зовсім не сподобалось.
З хорошого: гарне візуальне оформлення видання - стильні та яскраві ілюстрації.
З поганого: власне, вірші. Буду відверта - я їх просто не зрозуміла. В книжці не було вступу, тому не знаю, наскільки буквально потрібно ставитись до назви "супергерої" (розділи названі на честь конкретних супергероїв, наприклад, Росомаха). Якщо вірші дійсно буквально про них - ок, я не дивилась кіно і не читала коміксів про супергероїв, ясне діло, що віршів про них не зрозумію. Але ці вірші здавались такими, що можуть бути заснованими і на особистих почуттях і подіях з життя авторів. Або ж вони могли бути про якихось абстрактних ліричних героїв. Я весь час почувалась розгубленою, не розуміючи, який контекст сюди треба підставити, про що це? А лірично вірші не були настільки сильними, щоб захопити самі по собі.
Ось приклад вірша зі збірки:
Поки я лежала мовчки, дивилася в стелю, малювала очима вісімки, ти надкусив мій лікоть - я не помітила.
Книжка губить в просторі і часі: будівля податкової біля Львівської площі стає нью-йоркський хмарочос, тягнеться Кривим Рогом Ґотем-сіті й аби лиш не майданівська бруківка з криптоніту. Знайомі стають супергероями, а півкниги віршів читаються так, що й не помітно, що вони білі. Не самі звичні вірші. Більше схоже на комікси в тексті. До речі, від "Аґрафки" комікси тут же.
Коли мені було 10 я зайшов в стареньку книгарню у центрі Рівного у пошуках "чогось цікавого та нового". В дитячому розділі знайшлися ці "супергерої". Не особливо розбираючись я собі придбав їх та понісся додому читати що ж там такого цікавого написали про моїх улюблених Росомах-Спайдерменів наші українці. І звичайно ж відкрив книгу, прочитав кілька сторінок, нічого не зрозумів та закрив її. Вона стояла та запилювалася в мене на фортепіано ще п'ять років- поки моя найкраща подруга не взяла її в руки, відкрила на першій сторінці, прочитала перший вірш і не сказала "це клас. я візьму її якшо тобі вона не потрібна". ми почали перечитувати її разом. тепер моя найкраща подруга завжди носить її з собою - куди б не йшла, куди б не їхала. тепер цк наша книга. вона заповнена нотатками та малюнками. я не можу сказати чому саме вона відгукнулася мені тоді, не можу точно писати чому вона мені так подобається зараз - але вона частина мого життя зараз. мій комфорт та опора в темні часи. супергерої українського 21го століття - дякую за компанію
Вона катається на скейті, на борді. Сальсу танцює, сальсу готує. Не тікай від неї у вівторок, не тікай від неї післязавтра. Не обертай її на попіл - обертай її навколо землі. ⠀ ⠀ Поезію, як і мистецтво, критикувати - діло невдячне. Вони або подобаються, або ж ні. ⠀ Смак цієї збірки не лише у віршах, а й у ілюстраціях від Романи Романишин і Андрія Лесіва, у розворотах, у цупкому папері із темно-зеленим шрифтом. ⠀ Відверто і напружено, про пам'ять і знання, про супергероїв, які є звичайними людьми та людей, які стають супергероями.