“The complaint as to the scarcity of bodies for dissection is as old as the history of anatomy itself” – це розкішна перша фраза, що за рівнем наближається, мені здається, до класичного “It is a truth universally acknowledged”. А річ ось у чім: у Британії, на відміну від континенту, до 1832 року студенти-медики могли препарувати виключно трупи страчених злочинців, та й то не всіх. Отже, перед медичними навчальними закладами постала непроста дилемка: або випускати у світ хірургів, які уявляють людську анатомію виключно з картинок, або добувати трупи нелегальними шляхами (від розкопування могил до вбивства).
Це видання містить щоденник члена банди, яка добувала трупи для студентів, але він якраз малоцікавий (просто перелік, скільки, коли й за яку ціну добув), натомість тогочасна вступна стаття прекрасна, купа глючних деталей:
- Наприклад, що Бентам, відомий нам Паноптиконом, заповів себе на розтин, і щоб потім із нього зробили мумію і тримали в університеті. Вона досі живе в University College London;
- Що ціна на трупи дорослих була за штуку, а на трупи немовлят – за дюйм;
- Коли одні постачальники підозрювали, що студенти зраджують їм із іншими постачальниками, вони могли увірватися в анатомічку й порізати всі препарати, аби тим довелося накупити нових.
І т.д., і т.п. Химерна така сторінка в історії.