What do you think?
Rate this book
Волковиці
У «Волковицях» оживає давня карпатська магія з її ірреальними історіями, часовими вирвами, непрощеними прокляттями, які пролежали на денці гірської ріки Дзвінки майже сто літ і раптом вирвалися на волю. Хто воскресив їх і навіщо? Адже, Волковиці — це не звичайне гуцульське село, і воно просто так не відпускає того, хто опинився у ньому. Бо у Волковиці випадково не можна потрапити. Село, якого не знайдеш на жодній мапі. Село, яке народилося ...завдяки чарам.
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
September 2, 2018
Поклик крові сильніший за час.
Коли я бачу в анотації слова: Коронація слова, Карпати, містика, родинна історія - книга має всі шанси бути прочитаною якнайшвидше. Так сталося і з цією історією.
Попри те, що роман позиціонується, як фентезі, на сторінках книги ви не зустрінете водяників, мавок, драконів. Головні містичні та моторошні персонажі - це карпатське село, яке загубилося в просторі і часі та гірська річка Дзвінка.
Юна дівчина Марійка потрапляє у дивні хитросплетіння долі. Колись, будучи ще маленькою дівчинкою, вона гостювала у бабусі. Бігаючи селом мала натрапила на закинутий маєток та дивного Старого, який розповідав їй казки та поїв запашним чаєм. Згодом, спогади про події чи то сни того часу накочуються на неї з новою силою, хвилюють та спонукають до дій.
Роман дуже кінематографічний, тут вам кохання і зради, часові прірви, прокляття та відповідальність нащадків за діяння своїх предків.
Але чогось мені таки не вистачило, до повного захоплення. Увесь час було очікування отого страху, який наганяла авторка, проте він так і не приходив та й динамічність трохи накульгувала, перечіплюючись через зайві описи.
Плюс відкритий фінал потішить далеко не усіх.
Книжка ідеальна як легке читання вихідного дня, з приємним післясмаком для любителів казок та легенд)
Коли я бачу в анотації слова: Коронація слова, Карпати, містика, родинна історія - книга має всі шанси бути прочитаною якнайшвидше. Так сталося і з цією історією.
Попри те, що роман позиціонується, як фентезі, на сторінках книги ви не зустрінете водяників, мавок, драконів. Головні містичні та моторошні персонажі - це карпатське село, яке загубилося в просторі і часі та гірська річка Дзвінка.
Юна дівчина Марійка потрапляє у дивні хитросплетіння долі. Колись, будучи ще маленькою дівчинкою, вона гостювала у бабусі. Бігаючи селом мала натрапила на закинутий маєток та дивного Старого, який розповідав їй казки та поїв запашним чаєм. Згодом, спогади про події чи то сни того часу накочуються на неї з новою силою, хвилюють та спонукають до дій.
Роман дуже кінематографічний, тут вам кохання і зради, часові прірви, прокляття та відповідальність нащадків за діяння своїх предків.
Але чогось мені таки не вистачило, до повного захоплення. Увесь час було очікування отого страху, який наганяла авторка, проте він так і не приходив та й динамічність трохи накульгувала, перечіплюючись через зайві описи.
Плюс відкритий фінал потішить далеко не усіх.
Книжка ідеальна як легке читання вихідного дня, з приємним післясмаком для любителів казок та легенд)
October 2, 2018
Гарний твір. Позиціонується як фентазійний, проте це скоріше всетаки містика.
В основі немає нашої міфології, - мавок чи потерчат. Все скоріше довкола самого села і подій, які там стались.
Але мені сподобалось як розгортались події, поволі ніби підводячи до кінця. Прочитався твір швидко і за один день, проте якось хотілось чомусь трошки більшого вкінці..)
Ще гарна мова у Марини Смагіної, я подумую прочитати її другу книгу також.
Ще кілька гарних фраз які залишились:
"Втікачам не варто надавати великої ваги спогадам"
"Важко боятись чогось, чого не пам.ятаєш. Але ще важче не боятися."
"Ліс не звик до людей. Ліс не звик до часу. А що більше людей приходило, то швидше біг і час... А місцина, будь-яка місцина, де з.являється час, втрачає можливість бути вічною. Вона починає старішати. І колись помирає, як і люди, які відміряють час"
В основі немає нашої міфології, - мавок чи потерчат. Все скоріше довкола самого села і подій, які там стались.
Але мені сподобалось як розгортались події, поволі ніби підводячи до кінця. Прочитався твір швидко і за один день, проте якось хотілось чомусь трошки більшого вкінці..)
Ще гарна мова у Марини Смагіної, я подумую прочитати її другу книгу також.
Ще кілька гарних фраз які залишились:
"Втікачам не варто надавати великої ваги спогадам"
"Важко боятись чогось, чого не пам.ятаєш. Але ще важче не боятися."
"Ліс не звик до людей. Ліс не звик до часу. А що більше людей приходило, то швидше біг і час... А місцина, будь-яка місцина, де з.являється час, втрачає можливість бути вічною. Вона починає старішати. І колись помирає, як і люди, які відміряють час"
April 29, 2021
Книжка читається на одному диханні, захоплює своєю містичністю, заплутаністю та таємницями. Читала її не відриваючись бажаючи дізнатися що і чому відбувається. Наприкінці легке розчарування що все виявилося звичайною «битовухою», а не містичними силами Карпат.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews