2015 рік

by Taras Prokhasko

Болісний парадокс полягає в тому, що реальне українське життя є страшенно архаїчним, натомість ідеали і переконання – цілком відповідні модерним уявлення м і потребам, універсальним для всього цивілізованого світу.

104 pages, Hardcover

Published January 1, 2016

About the author

Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).

Reviews

[Arkadii Tkachuk · Rating 4 out of 5]

Можливо, єдина книга Тараса Прохаська, якій я не поставлю 5 зірочок. Не тому, що вона погана, чи тексти якісь не такі. А просто так.

Ні, не просто так.

Не стану писати свої відгуки про прочитані шкіци. І не тому, що мені нічого сказати. Але я лінивий. Надто лінивий, щоб вигадувати нові словесні конструкції для опису своїх вражень від текстів, які не могли не бути чудовими.

Натомість напишу про саму книгу. Деякі тексти, опубліковані у цьому виданні, з'являлися друком в пізніших книгах. І там вони надавалися до сприйняття куди краще. В чому проблема? А в якості видання. Такий автор як Тарас Прохасько змушений себе поважати. Хоче він чи не хоче, але він є репрезентантом елітної сучасної літератури. Він - не посередність із тіні, ні - він в авангарді есеїстики. Цьогорічна премія стала хорошим доказом. Ну то поважай же себе, чоловіче! Книга виглядає як бідове видання з початку голодних 2000-х. А для тексту (і критикуйте мене скільки собі хочете) не менш важливими є якісь паперу, якість друку, дизайн обкладинки, а найголовніше - шрифт. Хоч у якомусь пункті видавець схибить - книга стане провінційним виданням, непоміченим і малозначущим. І люксусове виданя "Так, але...", в якому вміщені деякі тексти з "2015 рік" - якнайкращим чином ілюструє те, що я хочу сказати. І якщо вже ти став на чолі когорти майстрів малої прози, то і веди себе відповідно - не друкуй свої прекрасні тексти абияк і абиде. Статус вимагає відповідного поводження. І цінувати себе - закладати основу для того, щоб цінували інші. Тож як на мене краще було б видавати втричі менше збірок, ніж видавати їх неякісно у провінційних друкарнях.

І насамкінець, щоб не псувати надалі чергових відгуків про книги Тарасової есеїстики, скажу ще таке. Краще розмежовувати тексти для Збруча і тексти для книжкових збірок. Нічого не маю проти вказаного порталу, як і до практики писання текстів для нього. АЛе або ти пишеш книгу, або ти дописуєш на портал. Особисто для мене цінність книги значно падає, коли відразу в анотації тебе попереджають, що усі тексти вже з'являлися на Збручі. Я волів би читати те, що автор писав не тому, що строки подання колонки піджимають і треба подати якийсь текст, а тому, що не міг інакше, що його розум завагітнів ідеями, які конче вилити на папір, не в інтернет, не на публіку, а на папір - як власну дитину з утроби до колиски. І рано чи пізно це "дитя" і саме побачить світ і себе йому покаже.

[АК-75 · Rating 3 out of 5]

І наче цікаві есе, але книжка "не дотягнула" до 4 балів, на мій розсуд. На 4-. Але не 4!
Про Ригу гарно написано...