En vinter i Stockholm

by Agneta Pleijel

Swedish

Genres: Fiction, Swedish Literature, Scandinavian Literature, Sweden, Book Club

205 pages, Hardcover

First published January 1, 1997

About the author

Agneta Pleijel is a Swedish novelist, poet, playwright, journalist and literary critic. She was assigned professor at Dramatiska Institutet from 1992.She was awarded the Dobloug Prize in 1991.

Reviews

[Vityska · Rating 3 out of 5]

Зима - це спогади, які приходять до тебе глибокими вечорами. Відбитки минулого, які ти розглядаєш у темному вікні. Це уламки історій і уривки фраз, напівстерті сни і силуети улюблених міс(т)ць. Перетрусити своє життя, відібрати найважливіше, позбутися того, що обтяжує - саме за це взялася головна героїня цього тексту. Успішна інтелектуалка,сильна жінка з розбитим серцем, перфекціоністка і трохи авантюрниця - вона прислухається до поради психолога-ворожбита із мадридської площі, відпускає стару любов і відкриває серце для нової. І та, нова, (а насправді - давно минула і призабута, не любов навіть,а інтрижка, що лишила слід у серці) не примушує на себе чекати. От тільки що вона принесе із собою до Стокгольма? Якою стане ця нова зима?
Авторка пише у дуже специфічному стилі. Кидає читачеві, наче рибині, гачки-приманки - окремі слова, фрази, цитати - і в наступному абзаці веде туди, куди потрібно оповідачці. А далі знову - новий гачок,нова дистанція. Часи і країни стрибають туди-сюди, чоловік-який-кохав-двох змінюється на чоловіка-який-не-хотів-розуміти-слова-ні і зрештою на чоловіка-з-яким-було-комфортно. І все це - не обов'язково хронологічно. І навіть не обов'язково логічно:) Але гачки роблять свою справу - хапають і ведуть.
Ця книжка належить до тих, яким потрібен правильний антураж: як-от різноманітним історіям-до-кави філіжанка кави, як Ремарку чарка кальвадосу, так їй - зима. Справжня, тягуча,трохи така безпросвітна і темна. Читати її, коли надворі уже танцює весняний вітер , - зовсім не те задоволення, не той післясмак. Тому, цілком можливо, я ще повернуся до неї наступної зими.

[Rebecka · Rating 4 out of 5]

I found this book for sale for a euro at the library in the city I work in. It doesn't really look like it has been read much, and it's a shame the library won't have this book any longer. On the other hand, I probably wouldn't have discovered it if they weren't practically giving it away for free.

I really appreciate books that take a mundane story and turn it into something that won't make me fall asleep when I read it lying down outside in the shade. Because that's what always happens when I lay down outside to read. I can never stay awake. Yet even though this book retells the same story as thousands others, it kept me awake. The story in itself is absolutely unimportant. It's the characters and their thoughts that make this book special. Also, it's just the right kind of sad and depressing.

The style of writing used by the author is a bit peculiar, and it's hard to explain other than by saying that it's part poetic, part weird. It separates the text into long and short pieces and highlights the weirdest things, and it's very effective. It absolutely works.

For once, the translation was perfect. If it weren't for some words and names left in Swedish (for a reason), and for the fact that most of the book takes place in Stockholm, I would have mistaken this for a novel written in Norwegian.

[Enotka · Rating 3 out of 5]

Дуже листопадова тягуча книжка про самотність і зустріч через багато років. Героїня намагається справитися з розлученням, флешбеками з дитинства і раптово зустрічається з чоловіком, з яким мала одну ніч 11 років тому. Написано майстерно, дуже тонко, але я, вочевидь, не надто інтелектуальна для такого тексту. Хоча відгукнулося...

[Olha · Rating 3 out of 5]

Я не знаю, як люди читають/купують книги без попередньої перевірки анотації. Це була моя спонтанна покупка на книжковому фестивалі і явно помилкова((
За назвою чомусь очікувала детектив чи щось подібне, а по факту там ніби збірка есеїв про життя однієї жінки (про що написано в анотації!).
Перші 20 сторінок, а там вже такий вінегрет: чоловік покинув, згадки про якусь конференцію 11 років назад, де вона переспала з рандомним чуваком, які художники цлюблені і чому, допоможіть Сараєво, Іран бомбить газом Ізраїль 🫣
Ноу, сенк ю. Я не готова.

[Olha Pasichnyk · Rating 4 out of 5]

4,5 ⭐️

Ця книга нагадала мені настрої та наративи тих, які сподобались і тому я обʼєктивно не обʼєктивна 🙃

Якщо вам сподобались «Друг» Сігрід Нуньєс, а особливо, якщо любите «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко – раджу і цю книгу взяти.

[Oleksandra Kryvonos · Rating 5 out of 5]

Цю книжку хочеш читати не поспішаючи — як ловиш сніжинку, щоб роздивитися її красу, перш ніж вона розтане. Агнета Плеєль пише про жінку, яка намагається пережити свою «зиму» — і зовнішню, і внутрішню - розлучення і стосунки, згадуючи своє минуле і намагатися зрозуміти, як опинилася тут.

«Зима в Стокгольмі» — це фрагментарний роман: спогади, філософські роздуми, уривки діалогів, любовна історія з чоловіком-біженцем із Югославії. У тексті — безліч культурних і філософських відсилок: Рембо й його «Сезон у пеклі», ніцшева тріада «верблюд – лев – дитина» як метафора духовного становлення, юнгіанський шлях індивідуації(ви мене пробачте, але все ж таки треба хоч кудись знання магістра психології пристроїти🤣). Це робить роман схожим на інтелектуальний щоденник, у якому афоризми й алюзії вплітаються в історію жінки.

Тут немає пафосу чи сентиментів. Є просто людина, яка намагається зрозуміти себе й світ навколо, коли здається, що все завмерло.

Це книжка для тих, хто любить повільне читання. Для тих, хто відчуває зиму не як пору року, а як стан душі. І так, її найкраще читати, коли за вікном темно, поруч чашка кави, і світ ніби зупинився.
Більше книжкового:https://t.me/knygonos

[Eva Forslund · Rating 4 out of 5]

en liten pärla var den här boken. första 50 sidorna var mest förvirrande, har svårt för när författare ska skriva i konstiga former. men hon är så träffsäker, som alltid.

[Lo Inga · Rating 3 out of 5]

Bra! bitvis svårt att känna mig engagerad pga alla dessa män. 2.5 kanske

[Thảo · Rating 4 out of 5]

Tôi đã muốn kể về cuốn sách này cho tất cả những người phụ nữ tan nát cõi lòng mà tôi biết, một người chị, một người em gái hoặc một người bạn. Những người đã tan nát cõi lòng trước một cuộc sống mà tình yêu thương quay cuồng như làn nước tràn ngập muôn đàn cá lượn.

Cuốn này là những mảnh vỡ, giống như pha lê, như bụi lân tinh, như những cánh hoa hồng rơi rụng, như những bông tuyết trắng rất mềm rất nhẹ. Tất cả đã rời ra rồi được gom lại tựa như một đồ chơi xếp hình, khi nhìn quá gần hoặc quá xa đều không thể nhìn thấy những khớp nối hay mép viền. Mà chúng thì tồn tại.

Tính nữ chảy tràn như cách Agneta Pleijei viết về nước tuyết tan tù đọng dưới những bước chân của một mùa đông vùng cực bắc lạnh giá.

Chúng ta, là những con lạc đà, khuân trên lưng nỗi đau của tình thương, một món nợ truyền đời, chạy qua chạy lại trên sa mạc, đánh nhau với sư tử, "dọn cho mọi người thịt của chính mình". Nhưng "nỗi đau là cá thể". Và người ta phải học cách thua trước cuộc đời để được tự do.

[Nastya Podhorna · Rating 4 out of 5]

Книга якась медитативна, затягуюча, але її хотілося якомога швидше дочитати.
У мене до цього тексту виникла асоціація - це було ніби підслухати під час сповіді чи сеансу у психолога - одночасно якось не зручно, але і легше на душі (здається, це і є ніби сповідь героїні перед самою собою, аби зрозуміти куди життя її завело і чому так).
Немає від природи даної нормальності - у всіх є якісь проблеми, життя не було і не є ідеальним. Взагалі життя - це складно, і єдина нормальність - це намагатися в цьому усьому розібратися і зробити своє життя кращим (реально, а не на показ). І неймовірно круто, якщо це вдається.

[Edita · Rating 4 out of 5]

Baisu, kad mes priprantam prie savo būklės.
*
Ji buvo skobiama iš vidaus, benušluojama nuo žemės paviršiaus, stingdoma ir paralyžiuojama meilės. Tai buvo baisu, ji meldė pasigailėti.
*
Netikrumas plito it ��kanos klonyje vakarėjant apgaubdamos viską:
*
Kaip atrodė tiesa? Ji to nežinojo.
*
Kaip atleisti sau, kad tapai tokia, kokia esi?
*
Juo stropesnė ji stengėsi būti, juo labiau stengėsi įveikti sunkumus, juo storesniais apaugdavo šarvais. Dabar ji merdėjo tuose šarvuose.
*
Ir vis dėlto randasi akimirkų, kai ir tai, kas neištariama, sukuria nuotolį.

[Daria Reshetnikova · Rating 5 out of 5]

Мені було дуже цікаво її читати, хоча це далеко не детектив або трилер.

Написано майстерно, я обожнюю подібні записи у стилі щоденника з рефлексією. Саме записи в такій манері.

Шкода, що книга настільки маленька. Хоча завдяки обсягу, два роки життя жінки пролетіли як холодний зимовий вечір. Цей настрій, ця меланхолія. Я вражена. Обкладинка повністю гармонізує зі вмістом, як на мене.

[Annika Kronberg · Rating 1 out of 5]

Läste kanske 70 sidor, gav upp. Känns som ett försök till något i stil med Egenmäktigt förfarande, men givetvis ett platt fall (det är ingen idé att försöka). Ointressant, långsamt och rörigt.

[Anders Demitz-Helin · Rating 2 out of 5]

Liked other books by the author but this one felt like a waste of time.

[Jenny E. · Rating 1 out of 5]

Detta är en väldigt fragmentarisk berättelse. Jag förstår den knappt och vet därför inte vad den faktiskt handlar om.

Det enda jag kan säga är att jag gillar den inte och e-boken hade behövt en korrvända till. Det var många felstavade ord som störde läsningen.

[Андріан · Rating 4 out of 5]

«Тут розповідь почалася й закінчилася. Але хтось сказав, що в розповіді немає ні початку, ні кінця. Розповідь існує в кожній миті, згорнувшись кільцем, ніби змія. Ось тут вона почалася, а тут закінчилася - так можуть сказати хіба невігласи»

Книга, що комфортно говорить про незручні речі. Читач відчуває себе вуайеристом, підглядаючи за тим як розвивається особисте життя головної героїні. Її складно назвати щасливою. Те, як вона взаємодіє з батьками чи чоловіками рідко залишає приємний осад. ««Важливо навчитися бути невдахою», - писав Чоран. Якщо знаєш, що ти невдаха, стає легше жити.
Не треба щось із себе вдавати».

Шведська авторка міксує роздуми про стосунки з чоловіками, спогадами з дитинства, які крутяться навколо невдалого шлюбу батьків. Між особистим досвідом ми знайомимось з європейською культурою, війною на балканах та якоюсь північною тугою, яку складно не відчути у світогляді оповідачки. «Пережити зиму і не збожеволіти» – цитата, яка зовсім інакше відгукується в україномовних читачів. У творі вона відображає зіткнення культури півдня та півночі, яке представлені на прикладі стосунків нараторки та чоловіка, що тікає від війни в Стокгольм. Кумедним виглядає, як раціональна героїня ведеться на магічне мислення та довіряє своє майбутнє розкладу на картах таро, який говорить їй, що саме з цим чоловіком вона буде щаслива. Чи вона просто чує те, що бажає почути?

Загальне враження все-таки позитивне, бо ми водночас з головною героїнею препаруємо себе і відрефлексовуємо речі, про які раніше не задумувались.

[Eugenia Kutaliova · Rating 4 out of 5]

Коротка повість про життя у Швеції. Головна героїня переживає важкий період у житті, болісне розлучення з чоловіком, згадує дитинство і юність, переосмислює все своє життя і знову зустрічає чоловіка, з яким була одна зустріч багато років тому. Між ними спалахує яскравий роман, який дає їй можливість їй залишити той шлюб позаду.

Спочатку манера викладу трохи відтягує на себе увагу, але потім до цього звикаєш. Нелінійний виклад, як клаптикова ковдра. Поступово з розрізнених думок і уривків складається цілісна картина. Головна героїня згадує про батьків, їхні стосунки, свій шлюб. Цікаво почитати про життя у Швеції.

Я вже намагалася прочитати цю книжку в листопаді, але тоді вона мені не пішла, а зараз сприйнялася освіжаюче, є над чим подумати.

[Natalie · Rating 4 out of 5]

Huh... divan roman, kratki a u njemu toliko snage, tuge, života...svatko će se bar u nekim stvarima kroz njega prepoznati, poistovjetiti. Ljubavi koje traju ali im nije suđeno... kako prekinuti tu ludost? "NAPUSTITI nekoga je teško. Možda ju je on napustio davno, a da ona to nije primjetila? Nije ju želio napustiti, ponavljao je. Vraćao se. Ponovno je ostavljao..." . Vrijedi čitanja i ne oduzima puno vremena jer ima svega 136 stranica ali daje puno na razmišljanje, promišljanje, ne ostavlja nas ravnodušnima. preporuka!

[Oksana · Rating 3 out of 5]

3,5/5.
Одна з тих книжок, які мають бути прочитаними у правильний час, у вірний період життя. Для мене це не він. Останні 10-15 сторінок витягнули всю книжку. До того просто було відчуття, що її треба дочитати. А все ж думки опісля прочитання є, їх треба подумати. А тому книга не є поганою, просто має свій час.

[verbava · Rating 3 out of 5]

цей фрагментарний роман про потребу перезимувати, дотягти до весни, перейти велику ніч душі, що падає на тебе з першими морозами, не мав бути актуальною книжкою. я раніше читала один роман плеєль — про сімейну історію, недолюбленість і спроби дати собі з цим усім раду, за які ти берешся, коли виростаєш освіченою жінкою, схильною до рефлексій, емпатичною і начитаною, — і від цього чекала чогось схожого. очікування вповні справдилися, тільки не знаю, чому мені здавалося, що щось схоже, та ще й про зиму, не буде аж занадто актуальним. одне слово, навіть без сараєва на першій сторінці то була б розлога метафора буття тут і тепер, але в цій книжці вмістилася й облога сараєва, і повітряна тривога в єрусалимі, і мама, яка гладить своє немовлятко через спеціальну кишеню в газонепроникній колисці, поки перечікує загрозу газової атаки.

а ще тут є хороший серб. із ним, власне, і перезимовує головна героїня, яка щойно поставила крапку в попередніх стосунках і ще не зовсім встигла позбиратися докупи. він приїздить у стокгольм на запрошення якоїсь шведської інституції, щоби писати про жахи війни (звісно, кого ж запрошувати, як не хороших сербів), аж ніяк не підтримує кровопролиття й навіть має друга, який гине в сараєві. і меланхолійно розмірковує про те, що страшні фотографії раніше стосувалися третього світу, а тепер на них — «моя країна». («він так і сказав: “моя країна”», — пише плеєль, а що національність його стає зрозуміла тільки згодом, то мені спочатку здалося, що це про абстрагування й дисоціацію; але, може, тут є трохи іронії з підсліпуватої імперськості?).

звісно, роман про інше. скажімо, про скидання задавнених тягарів, знати про які теоретично — це одне, розгледіти їх на самій собі — інше, а знайти спосіб зняти — взагалі третє. але цієї зими читається якось отак.

[Myriam · Rating 4 out of 5]

'Een ding is belangrijk: leren hoe je een verliezer moet zijn, had Cioran geschreven. Als je weet dat je een verliezer bent, is het leven gemakkelijk. Je hoeft je dan niet anders voor te doen.'

[Elin Persson · Rating 4 out of 5]

jättebra och i ljudboken spelade dom typ bach ibland? bra idé

[bookslayer · Rating 2 out of 5]

tl;dr: жалюгідна дурепа жалюгідна, про стиль можна говорити хороше, але не хочеться

[Nicole · Rating 4 out of 5]

Jag älskar Agneta Pleijel

[gash]

agneta pleijel sa verkligen jag tänker skriva samma bok 5 gånger and you’re gonna like it!

[Nguyên Nguyên · Rating 4 out of 5]

Một quyển nhật ký, chính xác là vậy.
Tôi vẫn chưa định hình hoàn toàn cảm xúc của mình sau khi đọc về cuộc đời người phụ nữ ấy.
Những câu chữ nhẹ nhàng, lơ lửng, trôi đi nhanh chóng như 1 dòng nước uốn lượn, quanh co có khi rối tung ở 1 chỗ, tưởng như phập, lụa đứt.
Một mùa đông u ám ở Stockholm, cùng với 1 nỗi lòng cũng đầy rẫy những vết nứt tưởng chừng chẳng bao giờ có thể lấp lại.
"Một đứa trẻ khi mới ra đời là một cái bánh xe quay tít. Khi mọi người chất lên nó những gánh nặng, đứa bé trở thành một con lạc đà. Nó đi vào sa mạc. Ở đó nó gặp sự giận dữ của nó: đó là con sư tử. Lạc đà và sư tử giao chiến với nhau. Lạc đà chiến thắng. Đúng lúc ấy, nó bị biến trở lại thành đứa bé. Và đứa bé trở thành một cái bánh xe, xoay tròn lăn đi, tự do, trong thế giới.”

Đứa trẻ ấy bị đè lên vai với cảm xúc của quá nhiều người, oằn mình chịu đựng làm sao cho vừa lòng tất cả. Một gia đình tan vỡ, những vết nứt sâu không thấy đáy. Mà họ, lại đổ nỗi đau ấy lên 1 đứa bé quá đỗi tinh linh. Một đứa bé mang trong mình tình thương vô tận, để rồi nó cứ đi phân phát chỉ hi vọng cũng nhận lấy 1 chút gì đó yêu thương.

Nhưng cuối cùng nhận lại, là sự phản bội, khinh thường, giận dữ, xấu xa.
Tôi lúc trước, vẫn luôn sợ hãi cái cảm giác mình cho đi quá nhiều nhưng người khác lại không thật lòng với mình. Đó là 1 sự đáng sợ, sợ hãi lòng tin bị vùi dập, sợ hãi không vừa lòng, sợ bản thân mình là 1 cái gì đó sai trái.

ừ, chị ấy cũng vậy, cũng phải chịu sự đè nén tâm hồn như vậy.

Tôi cứ nghĩ cái kết sẽ khác. Nhưng không, kết rẽ theo chiều hướng bất ngờ. Nhưng mà nghĩ lại, chính như thế mới đúng, tự do lòng, tự do thân thể, mới là hạnh phúc đích thực.

[Zuzana Kucharová · Rating 5 out of 5]

Found completely by chance in the library but it has found my heart completely not coincidentally :-)

[Josefin Andersson · Rating 4 out of 5]

Den va inte riktigt lika bra andra gången jag läste den

[Dace Deniņa · Rating 3 out of 5]

Tagad jādomā par to, kas tekstiem liek novecot.

[Yana · Rating 5 out of 5]

I fell in love with every word written in this book!!!