Юлія, або Запрошення до самовбивства

by Pavlo Zahrebelnyi, Павло Загребельний

У далекому Ташкенті під час війни Роман палко покохав Юлію. Вона його Джульєтта, жінка його долі. Та Юлія, кажуть, померла від тифу, а може, просто пропала, але він шукає її усе життя. На його обріях несподівано і негадано з’являлися інші жінки і так само зникали, своєю смертю стверджуючи: «разом щастя не буває, хтось має загинути, нехай то буду я». Він жив далі і все частіше приходили думки, що жінка може врятувати чоловіка від усього на світі, навіть від самовбивства. А тепер прийшов його час виборювати у долі свою любов. І щоб захистити свою останню Юлію, він вбиває себе.

351 pages, Hardcover

Published January 1, 2003

About the author

Pavlo Arhypovych Zahrebelnyi(Ukrainian: Павло Архипович Загребельний) or Zagrebelnyi (Russian: Павел Архипович Загребе́льный) was a well-known Ukrainian novelist. In 1941, when Germany invaded the Soviet Union Pavlo enlisted the Red Army as a volunteer. He participated in the Battle of Kiev and was severely wounded. He was the editor-in-chief of Literaturna Ukrayina (1961–1962). He was an author of short stories, novels about the war and also social and historical novels. He is a laureate of the State Award of Ukraine (1974) and the State Award of the USSR (1980). He has also been awarded the Hero of Ukraine award for his works on August 25, 2004.

One of his best known novels is Roksolana (1980) about the life of Anastasia Lisovska, a Ruthenian girl from Galicia who became a wife of Sultan Süleyman the Magnificent and played a prominent role in the sixteenth century Ottoman Empire.

On February 5, 2009 President Victor Yushchenko paid his last respects to Zahrebelnyi.

Zahrebelny's books have been translated into 23 languages.

Reviews

[Inessakos · Rating 5 out of 5]

У далекому Ташкенті він зустрів Юлію, і вона назавжди змінила його. Але війна і обов'язок перед Батьківщиною розлучили їх.
⠀
Та тільки доля – ще та чарівниця: різні міста, країни, мови та часи, а Юлія завжди знаходила свого Романа і щоразу вмирала.
.
.
Почавши читати, прям з ходу закохалася у слова, речення, абзаци – вони як музика, що захоплює, і хочеться танцювати.
⠀
А потім мене підкорив сюжет... Скільки меланхолії, скільки болю, скільки кохання... І фінал, який не міг бути іншим.
⠀
І знову головний герой Загребельного – Роман Шульга – не ідеальний: у ньому співіснують ангели та демони, але він із тих, кого запам'ятовуєш.
⠀
А паралель з "Ромео і Джульєттою" Шекспіра - як же це красиво.
⠀
Автор не зраджує собі навіть у 70 років: пише історію, малює дійсність, творить шедевр.
⠀
І має рацію Анатолій Дімаров: «Павло Загребельний — з тих, хто народжується раз на сторіччя».
⠀
📝...все чоловіче населення Землі – теж вода! А жінки – сіль. Вода прилине і відлине, а сіль або ж лишиться, або піде в такі глибини, звідки вже її не видобуде ніяка сила.
⠀
P.S. Головне, не читати аннотацію до книги, бо там жорсткий спойлер на розв'язку.

[Yana · Rating 4 out of 5]

Початок був важким для мене, оскільки я взагалі не зрозуміла, що відбувається. Але десь із середини другого розділу стало набагато краще.

Це історія про життя, про кохання, про вічний пошук "тієї самої". Автор піднімає важливі питання буття людини та ролі жінки у світі.

[Inna Piatyus · Rating 4 out of 5]

Перш за все я зачарована майстерністю слова Загребельного. Цей той випадок, коли книга або дуже сподобається або взагалі ніяк. Сама історія життя і пристрасті Шульги іноді здається нереальною. Більше в книзі сказано поміж рядків - про життя загалом, про війну, зраду і обов‘язок, про владу, про часи і умови, в яких людина живе. Влучно, романтизовано, еротично. Читати раджу.