Який ти — живий чи мертвий? Якщо живий, то чому повинен лише посміхатися? Якщо мертвий, то чому відчуваєш гіркоту та біль? Де твоя душа, коли тебе намальовано на рекламному білборді?
Маючи ідеальну зовнішність, легко зненавидіти тих, хто внизу, споживачів реклами — людей. Вони обмежені, вони сповідують смішні релігії та підкоряються недолугим законам, ними так легко маніпулювати. Хто переможе в цій боротьбі глянцю й людяності, цинізму та кохання?
І хтозна, можливо, колись рекламні персонажі теж мали свободу вибору: сміятися або плакати...
Якщо художнику, який все життя малював візерунки зі сніжних птахів, знадобиться малювати коло, він, звісно, його намалює. Отакот вестиме акуратну чітку лінію... обводитиме дугу... а потім ледь-ледь збочить по дотичній, хутенько вкриє найближчий фрагмент аркуша звичними химерними птахами - і як наче нічого й не було, повернеться на потрібну траєкторію і завершить коло. Отже, Петро Яценко "Кружляй, заробляй, плач." Думаю, навіть якби я не читала раніше його книжок і не ставилася до його стилю з великою симпатією, ця точно викликала би моє зацікавлення своєю анотацією. Бо я люблю мультики. З анотації можна зрозуміти (і не погрішити троти істини), що книжка ця - щось середнє між мультфільмом студії ВорнерБразерс і "99 франків". Це про рекламу, причому з точки зору самої реклами. Головний герой історії - антропоморфна усміхнена монета на бігборді, містер Коїн Факс. Чи Коїн Факс харизматичний? - Безумовно. Він зневажає людей, зневажає своїх колег з сусідніх бігбордів і люто ненавидить Крісті, свою хазяйку, яка за дивним збігом обставин єдина з усіх людей розуміє мову рекламних людинок. Він ненавидить свою вимушену нерухомість і він не з тих, хто миритиметься. Словом, чарівний паскуда. До того ж, він має звичку ставити дурні запитання. Що час від часу заводить історію в якусь філософську площину. Вгрузає не те щоб дуже глибоко і складно, втім. Які перспективи у рекламного персонажа? Підкорити світ? Стати вільним? Усвідомити свою суть? Згадати минуле? Чи стати живим хлопчиком, як Піноккіо? Хммм... казати вам чи не казати? Спойлити чи не спойлити, що він вибере? А ви би що воліли? ...І все-таки особливе задоволення я отримала на тих епізодах, де автор утікав з кола і малював звичних своїх візерунчастих птахів. Найдивовижніше, що казка триває там, де ідеться про реальних живих людей (і собак), а реалізм - там, де ідеться про мультяшок. Кому читати. Ой, кому-кому... ну буддистам, наприклад.