Безцінна робота, яка говорить про давнє походження української мови, вона поєднує між собою далеку цивілізацію Трипілля і її надбання з сучасною Україною, знаходячи в нашій сучасності ті поняття і слова, які можна було почути на території України ще тисячі років тому. Мова України очевидно зароджувалася в далекі часи неоліту, а, можливо, і раніше, коли людина повторювала звуки природи і почала давати імена явищам і предметам. Спільні символи Трипілля з українськими знаками орнаментів, традиційними візерунками нашої вишивки, писанками, піснями сонцепоклонницького походження, побутовими речами тощо, мають зрозумілі і явні джерела, і поєднують прамову племен території, яку нині займає Україна, з її сучасними господарями.
Автор проводить чітку лінію від Трипілля до українського сьогодення, доводить свою точку зору щодо витоків багатьох українських понять, вірувань, богів. Цивілізація Трипілля залишила по собі на теренах України багато археологічних загадок, які ще досі розгадують науковці і ентузіасти від археології і етнографії. Мовні, культурні, мистецькі, мисливські, аграрні поняття і реалії, міфи, традиції, віра мають багато схожих рис і в нашому культурному спадку, яким ми досі користуємось у повсякденні.