У бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” у серії “Отаманія ХХ століття” - це вже восьма книжка. В анотації до неї читаємо: “Витоки Холодноярської організації слід шукати в ХI ст. у дружині смілянського воєводи Мирослава, в добі Богдана Хмельницького, гайдамацьких рухах XVIII – ХIХ століть, “Київській козаччині” середини 1850-х рр., “Чигиринській змові” й “Таємній дружині” 1870-х рр., “Чіґірінскіх аґрарних волнєніях” 1905-го, Українській народній обороні в добу Першої російської революції та у Вільному козацтві, відродженому одразу після Лютневої революції 1917 року, а продовження Холодноярської організації – в козацько-селянських повстаннях 1918 – 1930-х рр. за право жити самостійним життям на рідній землі”.
Громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття. Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація». У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України. Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Книги: “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”, “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу”, “Операція “Заповіт”. Чекістська справа №206” , “Отаман Зелений”, та багато інших.