Чого тільки не сховаєш до гуцульської тайстри! Скажімо, яблуко — чарівне яблуко пізнання найважливіших для людини цінностей. Або маленьку жінку з трепетним серцем, настільки ж природну, як гірська яблунька, відкриту до світу, вдячну своєму народу, уважну до найменших дрібниць, адже довкола нас стільки знаків, які треба вміти відчитати. Вона шукатиме свою справжню любов, вона рятуватиме митця від сліпоти душі. Бо так, це насамперед роман про людську душу — яка доти жива, доки людина вміє бачити істинну красу.
А мені подобається таке писання, бо від нього відживлюється душа і тягнеться до чистого та щирого. А хороший текст про вільну жінку, про нашу країну, про мистецтво та любов, про відверті любощі - викликає більше бажання творити та бачити свій шлях і що є твоє, краще за всі медитації чи книги про просвітління і духовність.
"Яблуко в тайстрі" треба брати з собою, коли їдеш на відпочинок у гори. І - більше того - коли ти берешся за цю книгу, тобі починає нестерпно хотітися в Карпати, а погляд сам вимальовує на видноколі зелені гори. Дивна, медитативна, магічна, ця книга ніби ввібрала у себе душу Гуцульщини. Юна гуцулка Клеверик живе з бабусею-знахаркою і татом - відомим на увесь світ різьбярем, переймає мудрість предків і силу й мистецтво рідної землі, носить чорні сукні, вишиті зеленим листям і темно-червоними півоніями, любить стару дику яблуньку, відверті жіночі фотографії і танцювати біля гуцульського дзвона. Коли спершу бабуся, а потім і тато відходять у далекі світи, у Клеверик лишаються два магічні слова, втілення жіночої мудрості гуцулок "Сука! Сукеночка!", вміння варити диво-чаї, відкривати осліплим до дивових рідної земля людям очі й серця, а ще - місія - знайти червоне чарівне яблуко, а для цього - знайти чоловіка. Роздуми, почуття, відкриття Клеверик фіксує на клаптаках паперу - нотатках в тайстрі. Місцями це дійсно просто думки-нотатки, а місцями - повноцінні поезії. І коли читаєш, постійно зринає думка: цікаво, що було першим - ці вірші чи прозовий текст. Валерія Чорней визначила жанр "Яблука в тайстрі" як роман-феєрію - і ні на мить не злукавила. Бо якщо шукати паралелі із "феєріями" в українській літературі, то ця книга дійсно виглядає близькою родичкою найвідомішої нашої драми-феєрії - "Лісової пісні". Ні, не за сюжетом - але за настроєм, цією магією природи, чуттєвістю і любов'ю до рідного краю. Тож якщо ви збираєтеся у Карпати, обов'язково беріть із собою "Яблуко в тайстрі". Може, власне чарівне червона яблуко вона вам і не допоможе знайти, але пізнати природу гуцульської жіночності таки допоможе, мудрість і таємниці магії Карпат привідкриє. Ну і загалом допоможе створити такий настрій і таку атмосферу, що ваша відпустка у Карпатах перетвориться на справжню казку.