🆘Караул! Хелп! SOS! Дитина народилася!
🐣Таке ви могли б почути, якби проходили повз вікна мого будинку на початку з��ми. Це зараз я уже більш-менш оговталась і помалу звикла, що дитина, яка народилася, тепер ще й постійно знаходиться поряд зі мною. А в перші місяці я якось судомно читала-дивилася-слухала все підряд що стосується немовлят. Аж голова йшла обертом.
🗓Ця книжечка не відповість на всі мільйони питань, що крутяться в голові у мам, але тут є гарно структурована інформація по місяцях, яка розповідає про етапи розвитку немовля. Мені подобається читати і знаходити що у нас із книжечкою збігається. Така собі гра для мами. Також є цікаві поради як грати з малюком відповідно його віковим навикам. Є гарні розділи про безпеку (ніколи не зайве повторити, хоч наче ж і все знаємо), сон та іграшки.
⁉️Проте деякі твердження авторки мене збентежили. Ось цитата: «Не потурайте всім капризам дитини, не балуйте її — криза одного року мине, а капризи залишаться». Мене трохи дратує таке визначення. Що взагалі значить оце балування? Є речі, які дорослий не може дозволити дитині, тому що це, наприклад, небезпечно або недоречно в певний момент. А є щось, що батьки з радістю дозволяють, тому що малюкові потрібно пізнавати світ, досліджувати. А що таке «розбалувати» я не розумію. Поясніть мені.
😴Також є сумнів у науковій базі наступного твердження: «Від того, які пісні співала дитині мати і чи співала їх узагалі, залежить характер маленької людини, її фізичне здоров‘я, ступінь розвитку. Слухаючи колискові, малюк захищає свою психіку від стресів та емоційної нестабільності». Альо, відміняєм лікарів, бо виявляється, що від стресів можна лікувати колисковою. Це я звичайно перебільшую, але тут явно щось не так із причинно-наслідковими зв‘язками. Чи варто мене тепер таврувати поганою мамою, якщо я не співаю дитині колискових? Написано ж, що від цього практично залежить її життя! Думаю що ні, якщо я продовжую її любити, дбати про її фізичне та емоційне здоров‘я. Також авторка робить акцент на мовленнєвому розвитку через колискову. Думаю, говорити з дитиною теж буде помічне, тексти колискових не так щоб прямо мають багаті мовленнєві конструкції. Не те щоб я проти колискових як явища, але не люблю отаких категоричних формулювань. Деяким вразливим мамам це може озватися почуттям провини.
👶🏻 Ще з книги дізналась як називаються оці дуже застарілі і незрозумілі сучасній людині дитячі віршики — забавлянки (потішки, утішки). Я не проти такої гри-взаємодії з дитиною, але ви тільки почитайте деякі ці віршики! Мій улюблений про Таню!
Це чому ж завжди у Тані
Щічки свіжі та рум‘яні?
А тому що Таня наша
Їсть і борщ,
І хліб, і кашу!
Ага, скажіть це Тані, у якої непереносимість глютену. Жартую. Хоча тут не до жартів. Бо виявляється Таня тільки тоді хороша, коли їсть все, крім овочів і фруктів, до речі. Хіба це не може сформувати неправильну харчову поведінку? Від хліба не щічки стають рум’яними, а вісцеральний жир накопичується. Запам‘ятай це, Таню. Якщо вернутись до віршиків, то, мабуть, треба придумувати свої, бо вони наче взяті з Середньовіччя.
📕Наговорила всякого наче і не дуже приємного. Та все ж я залишилась задоволена. Люблю коли все структуровано, чітко. Така собі коротенька інструкція до дитини. Як додаткова література саме воно. Тому рекомендувати мамам малюків до 1 року можу. Головне, що треба завжди пам‘ятати - ви достатньо хороша мама для своєї дитини!