What do you think?
Rate this book
Извини, меня ждут...
“Извини, меня ждут…” — новый, уже четвертый роман о любви, написанный блестящей молодой француженкой Аньес Мартен-Люган. Известность ей принес в 2013 году бестселлер “Счастливые люди читают книжки и пьют кофе”, за которым последовали еще два — “У тебя все получится, дорогая моя” и “Влюбленные в книги не спят в одиночестве”. В мире продано больше миллиона ее книг.
Амбициозная переводчица Яэль жертвует ради карьеры всем — личной жизнью, семьей, развлечениями — и не замечает, как она одинока. Когда‑то Яэль была веселой, беззаботной студенткой, всегда окруженной друзьями. Теперь, когда ей за тридцать, она даже запрещает себе слушать музыку, чтобы не пробуждать бесполезных эмоций. Однако вопреки ее воле все меняется, когда она случайно встречает друга юности, исчезнувшего из ее жизни много лет назад.
Амбициозная переводчица Яэль жертвует ради карьеры всем — личной жизнью, семьей, развлечениями — и не замечает, как она одинока. Когда‑то Яэль была веселой, беззаботной студенткой, всегда окруженной друзьями. Теперь, когда ей за тридцать, она даже запрещает себе слушать музыку, чтобы не пробуждать бесполезных эмоций. Однако вопреки ее воле все меняется, когда она случайно встречает друга юности, исчезнувшего из ее жизни много лет назад.
480 pages, Hardcover
First published April 14, 2016
102 people are currently reading
1629 people want to read
About the author
Agnès Martin-Lugand
34 books1,265 followersAgnès Martin-Lugand (born Saint-Malo) is a French writer of novels. A psychology major, she turned towards writing and published her first novel, Les gens heureux lisent et boivent du café (Happy People Read and Drink Coffee), as a self-edition via Amazon's Kindle platform on December 2012. Rapidly noticed by literary bloggers close to the self-publishing medium, she was approached by Florian Lafani, responsible for the digital development of Michel Lafon editions, proposing her to enter the traditional publishing world. Once the novel was among Michel Lafon's catalog, the publisher assured the translations to multiple European languages, particularly to Spanish, Italian, Polish and Turkish.
Her second novel, Entre mes mains le bonheur se faufile , was published by the same company in June 2014.
Her second novel, Entre mes mains le bonheur se faufile , was published by the same company in June 2014.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 300 reviews
May 9, 2018
Oh my God! I’m in love with Agnes’s books! This woman knows how to write a good book! So, this is my 4th book written by her and I love her writing style and her stories. Stories that keep you - the reader - wondering all the time “what will happen next?!” And this is what happened to me too!
So... I really need a following book, because Marc and Yael are such a strange and perfect couple! Or ar least I hope they will be a couple. The book ended in a cliffhanger! And I need more! 😮
So... I really need a following book, because Marc and Yael are such a strange and perfect couple! Or ar least I hope they will be a couple. The book ended in a cliffhanger! And I need more! 😮
April 4, 2017
Encore une fois , Agnès ne cesse pas de nous surprendre avec une histoire aussi merveilleuse que captivante .
Et de nouveau , pour la troisième fois , un portait de femme ,Yaël , une femme ayant une vie assez compliquée , qui prend son destin en main et qui fait tout pour atteindre son bonheur.
Une histoire jolie , légère , fluide et à la fois fraîche . Les sentiments vécus par les personnages sont tellement explicites qu'on les vit en même temps qu'eux et je vous parle pas du plaisir que j'ai eu quand j'ai croisé Iris et Gabriel dans ce roman ( qui sont ses personnages de son roman ' Entre mes mains , le bonheur se faufile').
Je l'ai dévoré et j'attends impatiemment l'arrivée de son dernier livre ' J'ai toujours cette musique dans la tête' pour le lire!
Un vrai coup de cœur!
Et de nouveau , pour la troisième fois , un portait de femme ,Yaël , une femme ayant une vie assez compliquée , qui prend son destin en main et qui fait tout pour atteindre son bonheur.
Une histoire jolie , légère , fluide et à la fois fraîche . Les sentiments vécus par les personnages sont tellement explicites qu'on les vit en même temps qu'eux et je vous parle pas du plaisir que j'ai eu quand j'ai croisé Iris et Gabriel dans ce roman ( qui sont ses personnages de son roman ' Entre mes mains , le bonheur se faufile').
Je l'ai dévoré et j'attends impatiemment l'arrivée de son dernier livre ' J'ai toujours cette musique dans la tête' pour le lire!
Un vrai coup de cœur!
September 25, 2017
Este ușoară, previzibilă și cu un limbaj accesibil (eu nu am simțit nicio clipă inteligența și eficacitatea personajului feminin). Yael, personajul feminin central, este cea mai enervantă ființă pe care mi-a fost dat să o întâlnesc în ultima vreme. Iubesc oamenii ordonați, hotărâți și ambițioși. Dar ea era de-a dreptul maniacă și insolentă. Termenii pe care îi folosea la adresa celor care nu îi puteau înțelege dedicarea și obsesia ei pentru muncă pe mine m-au enervat teribil!
https://ancasicartile.wordpress.com/2...
https://ancasicartile.wordpress.com/2...
May 12, 2025
ÎMI PARE BINE, POȚI SĂ PLECI! Și stai liniștită, n-o să te caut eu.
Mă încălzește puțin spre deloc că protagonista, într-un târziu, se dă pe brazdă. Rămân cu imaginea sa inițială, de vacă arivistă, antipatică, aseptică(!), anorexică și egolatră. Iar faptul că tona de vitriol din prima jumătate a cărțuliei ( mult prea lungă pentru gustul meu) lasă locul unui sirop ghebos, de parcă Yael e singura îndrăgostită din Univers, nu repară din lucruri. Dimpotrivă...
Două steluțe, și acelea leșinate.
PS: Paragrafele muuuuuuuuuuuuuuuult prea lungi, de două pagini și peste!!!(pag 52-54 sau 203-204, ediția de limbă română) sunt și ele departe de a face vreun bine cărții. Dimpotrivă, ne confirmă că duduia scriitoare își schimbă foare greu ideile.
Mă încălzește puțin spre deloc că protagonista, într-un târziu, se dă pe brazdă. Rămân cu imaginea sa inițială, de vacă arivistă, antipatică, aseptică(!), anorexică și egolatră. Iar faptul că tona de vitriol din prima jumătate a cărțuliei ( mult prea lungă pentru gustul meu) lasă locul unui sirop ghebos, de parcă Yael e singura îndrăgostită din Univers, nu repară din lucruri. Dimpotrivă...
Două steluțe, și acelea leșinate.
PS: Paragrafele muuuuuuuuuuuuuuuult prea lungi, de două pagini și peste!!!(pag 52-54 sau 203-204, ediția de limbă română) sunt și ele departe de a face vreun bine cărții. Dimpotrivă, ne confirmă că duduia scriitoare își schimbă foare greu ideile.
July 29, 2019
Recenzia completă o găsiți pe Fata din bibliotecă
Yaël este un personaj extrem de complicat și de real. Tânăra care în facultate profita din plin de tinerețea ei a crescut și a devenit o adevărată femeie de afaceri. Acest lucru s-a datorat unui mare sacrificiu din partea ei, precum și datorită dedicării și ambiției de care a dat dovadă. Cu toate acestea, a fost nevoită să renunțe la ieșirile cu pritenii și cu familia pentru a putea fi mereu disponibilă în cazul în care prezența ei era solicitată. Obsesia față de carieră a transformat-o într-o femeie rece și implacabilă, insensibilă la sentimentele și preocupările celor care țin cu adevărat la ea. Datorită faptului că se focusează prea mult pe muncă, aceasta pierde cele mai importante evenimente din viața familei.
Acest roman transmite un semnal de alarmă pentru toți cei care se focusează prea mult pe munca lor și uită cu desăvârșire să acorde importanță și celorlalte aspecte din viața lor, care nu au legătură cu serviciul. Cu toate că nu este o lectură care să te solicite în vreun fel, lecturarea ei este un mod bun de a te relaxa și o recomand cu căldură în acest sens.
Yaël este un personaj extrem de complicat și de real. Tânăra care în facultate profita din plin de tinerețea ei a crescut și a devenit o adevărată femeie de afaceri. Acest lucru s-a datorat unui mare sacrificiu din partea ei, precum și datorită dedicării și ambiției de care a dat dovadă. Cu toate acestea, a fost nevoită să renunțe la ieșirile cu pritenii și cu familia pentru a putea fi mereu disponibilă în cazul în care prezența ei era solicitată. Obsesia față de carieră a transformat-o într-o femeie rece și implacabilă, insensibilă la sentimentele și preocupările celor care țin cu adevărat la ea. Datorită faptului că se focusează prea mult pe muncă, aceasta pierde cele mai importante evenimente din viața familei.
Acest roman transmite un semnal de alarmă pentru toți cei care se focusează prea mult pe munca lor și uită cu desăvârșire să acorde importanță și celorlalte aspecte din viața lor, care nu au legătură cu serviciul. Cu toate că nu este o lectură care să te solicite în vreun fel, lecturarea ei este un mod bun de a te relaxa și o recomand cu căldură în acest sens.
September 24, 2017
Îmi pare rău, sunt așteptată este o cărticică simplă, dar cu un mesaj destul de profund. Este o carte despre alegeri în viață, despre cum iubirea schimbă tot ce crezi că știi, despre ambiții și visuri mărețe, despre succes profesional și eșec personal, despre echilibrul instabil între carieră și familie, despre speranță – speranța că totuși le putem avea pe amândouă în egală măsură, fără să ratăm nimic important nici de la una, nici de la cealaltă. Deși…
Finalul m-a lăsat cu zâmbetul pe buze, deși pe mulți am văzut că i-a dezamăgit. Pe mine nu, pentru că e vorba de acea speranță de care spuneam. Că poate totuși… În general nu agreez finalurile deschise, însă pentru acest roman, cu acest subiect nu îmi închipui un alt final mai bun. Deci da, poate totuși! 😉
Recenzia completa: http://momenteinviata.ro/imi-pare-rau...
Finalul m-a lăsat cu zâmbetul pe buze, deși pe mulți am văzut că i-a dezamăgit. Pe mine nu, pentru că e vorba de acea speranță de care spuneam. Că poate totuși… În general nu agreez finalurile deschise, însă pentru acest roman, cu acest subiect nu îmi închipui un alt final mai bun. Deci da, poate totuși! 😉
Recenzia completa: http://momenteinviata.ro/imi-pare-rau...
May 31, 2016
Décidément, Agnès Martin-Lugand sait comment captiver son lecteur. Certes, elle ne nous offre pas de la grande littérature mais ce portrait de femme de notre temps sonne tellement juste. Nous nous interrogeons sur les vraies priorités de la vie ... car il est si facile de se laisser entraîner vers des chemins que nous n'avons pas nécessairement choisis. Loin des poncifs sur le travail complètement aliénant, ce roman nous montre qu'il existe un moyen de trouver un véritable équilibre entre une vie professionnelle excitante et une vie privée épanouissante. A méditer pour les "workaholics" du 21ème siècle que nous sommes.
April 28, 2016
Encore une fois, Agnès Martin-Lugand livre un roman merveilleux et captivant.
May 15, 2017
Ce frumoasă e...
Ea te învata cat de important e sa ai pe cineva alaturi, sa te refugiezi in bratele persoanei dragi ca sa uiti de timp, responsabilitati, griji. Chiar si cea mai neinsemnata decizie ne poate determina sa ajungem la serviciu ravasita de rau sau ravasita de bine.
"... aşadar, asta însemna viaţa de cuplu, când aveai pe cineva
căruia să-i vorbeşti sau de cine să te loveşti seara, în braţele
cui să te cuibăreşti ca să te linişteşti şi să te împaci."
" — Salut, mi-a spus cuprinzându-mă în braţe.
Era pentru prima oară când făcea un astfel de gest,
mi-am băgat faţa în gâtul lui, dând la o parte cu nasul gulerul cămăşii, voiam să-i simt pielea şi parfumul. Aş fi putut
rămâne acolo ore întregi, numai că el a hotărât altceva: mi-a
cuprins gâtul cu mâinile şi m-a sărutat, într-un mod care
m-a derutat, era tandru şi dur în acelaşi timp; m-am agăţat
de mâinile lui..."
Am dat si de un moment care mi-a amintit de scumpii mei parinti si la faptul ca nu sunt vesnici. De aceea, trebuie sa profitam la maximum de compania lor.
" Şi după aceea, în ziua
în care i-am invitat la mine, am avut un şoc să-l văd pe tata clătinându-se un pic pe picioare, cu răsuflarea tăiată
după ce urcase scara imobilului. Petrecusem seara observându-i, cercetându-i cu atentie. Părinţii mei îmbătrâniseră
fără să-mi dau seama. Nu vor fi veşnici. Trebuia să profit de
ei mai mult."
Si o imagine relaxanta, perfecta:
" Dar înainte să mă apuc de lucru, mă duceam la cum
părături în sat: specialităţi locale, pâine prăjită, mezelărie italienească, o chiflă dulce cu aromă de portocală sau anason şi bineînţeles o sticlă de vin alb! Lucram pe muzică, cu paharul în mână, trântită pe canapeaua veche a părinţilor mei şi ronţăiam câte ceva. îmi încheiam seara cu o baie fierbinte cu spumă din belşug, adâncită într-un vechi roman
de-al mamei, găsit în bibliotecă."
5/5
Ea te învata cat de important e sa ai pe cineva alaturi, sa te refugiezi in bratele persoanei dragi ca sa uiti de timp, responsabilitati, griji. Chiar si cea mai neinsemnata decizie ne poate determina sa ajungem la serviciu ravasita de rau sau ravasita de bine.
"... aşadar, asta însemna viaţa de cuplu, când aveai pe cineva
căruia să-i vorbeşti sau de cine să te loveşti seara, în braţele
cui să te cuibăreşti ca să te linişteşti şi să te împaci."
" — Salut, mi-a spus cuprinzându-mă în braţe.
Era pentru prima oară când făcea un astfel de gest,
mi-am băgat faţa în gâtul lui, dând la o parte cu nasul gulerul cămăşii, voiam să-i simt pielea şi parfumul. Aş fi putut
rămâne acolo ore întregi, numai că el a hotărât altceva: mi-a
cuprins gâtul cu mâinile şi m-a sărutat, într-un mod care
m-a derutat, era tandru şi dur în acelaşi timp; m-am agăţat
de mâinile lui..."
Am dat si de un moment care mi-a amintit de scumpii mei parinti si la faptul ca nu sunt vesnici. De aceea, trebuie sa profitam la maximum de compania lor.
" Şi după aceea, în ziua
în care i-am invitat la mine, am avut un şoc să-l văd pe tata clătinându-se un pic pe picioare, cu răsuflarea tăiată
după ce urcase scara imobilului. Petrecusem seara observându-i, cercetându-i cu atentie. Părinţii mei îmbătrâniseră
fără să-mi dau seama. Nu vor fi veşnici. Trebuia să profit de
ei mai mult."
Si o imagine relaxanta, perfecta:
" Dar înainte să mă apuc de lucru, mă duceam la cum
părături în sat: specialităţi locale, pâine prăjită, mezelărie italienească, o chiflă dulce cu aromă de portocală sau anason şi bineînţeles o sticlă de vin alb! Lucram pe muzică, cu paharul în mână, trântită pe canapeaua veche a părinţilor mei şi ronţăiam câte ceva. îmi încheiam seara cu o baie fierbinte cu spumă din belşug, adâncită într-un vechi roman
de-al mamei, găsit în bibliotecă."
5/5
December 3, 2024
Вибачте, .. але це жах.
Ця, випадково знайдена на полицях бібліотеки книга, мене звабила. У мене не було ні очікувань, ні знань про авторку чи твір, ніхто в моїй бульбашці про нього не говорив, тому я була просто білим листом, готовим пізнати щось із сучасної французької літератури.
Але це виявилося розчаруванням. Половина книги - це якись добвбаний мікро менеджмент: я встала, одягнулася, поїла батончик і тд. Відчуття, що авторка або не знала, що писати і просто розтягувала хронометраж книги, або це такий авторський стиль, який я не зрозуміла.
Головні герої - картонні. Першу третину книги я ніяк не могла зрозуміти, а чому вони взагалі дружать. Про їхню дружбу до таймскіпу, ми знаємо що вони живуть поблизу, ходять в універ і випивають у якомусь барі. Це все. А потім через 10 блін років головна героїня постійно жаліється на них, що вони не розуміють її нещасну, бо вона вибрала роботу замість сімʼї, а друзі бісяться і не намагаються навіть зрозуміти її чи допомогти (по ній же видно, що в неї явні проблеми, як справжні друзі можуть цього не помічати????)
Вона не хоче з ними бачитися, забуває про дн свого племінника, над нею жартують, а вона біситься - але все одно ходить на ці зустрічі. Це подається під соусом - у мене немає вибору. Окей- раз/два на цьому наголосити, але третину книги одне й те саме. Або просто хоч сказати, що вона це робить заради збереження хоч якихось сімейних стосунків, на які, як мені здається, їй все одно. Я очікувала хоч якогось пояснення, але марно. Їхня дружба просто жахливою.
Романтична лінія з Марком - це просто крінж. Його сімʼя вирішує купити йому квиток в один кінець, бо той провалим сесію в університеті, і тепер має навчитися жити «доросле життя». І він просто летить і навіть не наважуюся сказати про це своїм блін друзям. Ви серйозно???? Вони у якому столітті живуть?? Чому той аспект, що його змушують полетіти в Канаду заважає підтримувати хоч якись звʼязок зі своїми друзями? Чому, чому, чому??? А коли головна героїня приходить до діда Марка - тей теж поводить себе як підліток і не каже, куди той подівся. Що це таке?
А через 10 років він випадк��во зʼявляється у житті своїх друзів - і вони як ні в чому не бувало приймають його(окрім Яель на початку- хоч одна людина реагує адекватно).
Але тут звичайно починається незрозуміла любовна лінія- на сцену виходить магічний *уй і головна героїня нарешті розуміє, яке «неправильне життя у неї було, але ось на врешті стає на путь істинний».
Він поводить себе з нею як довбаний нарцис і бед бой: викидає її телефон із вікна, бо йому не подобається що вона працює у відпустці, постійно шеймить її за те що вона вибрала карʼєру і успіх, коли йому самому все дісталося від батьків: робота, машина, гроші на пошуки себе…
Постійно каже їй ой ти так змінилася за ці 10 років - серйозно?
Він без дозволу бере її речі, без дозволу торкається її і просто на рандому починає менсплейнити, щодо аспектів своєї роботи. Підозрює чи насміхається з того, що вона переспала зі своїм босом, агресивно водить машину, не може розділили її радости, прводиться себе як кончений підліток: «я можу запізнитися просто так, але ти жінка- не маєш права запізнитися на нашу зустріч через свою якусь там роботу».
Короче, він мені був дуже неприємний протягом всього твору.
Її друзі - це другий найгірший аспект цієї книги: жіноча половина просто намагаються надавити і змінити її: її поведінку, її одяг, звички і тд, а чоловічі частина просто дуже образливо жартує і насміхається над нею. Мені прям було боляче усвідомлювати, що це нам подають як дружбу. Дружба - це коли всі раді один одному, готові допомогти і прийняти людину такою як вона є, а не знущатися з неї.
І нарешті - головна героїня, Яель, воркоголічка, яка живе і марить своєю роботою, педантична, дуже акуратна, живе за графіком і все контролює в своєму житті. Звичайно хлопця, хобі в неї немає - лише робота. З друзями в неї не ладиться, з колегами теж, в неї проблеми з харчування та сном. Отже уявили собі цю персонажку. І от щоб вона стала «нормальною» все, що їй було потрібно це *уй Марка. Бо після зустрічі з ним вона вже і не така педантична, і з друзями все налагоджується, і життя поза робою зʼявляється і з колегами знаходить спільну мову. Ну що повірили??? І найкраще- це все трапляється за 2 довбаних тижні відпустки. Отже, людина створювала себе останні 10 років (героям +/-35-40 років), кудись рухалася, працювала над своєю ціллю, набиралася тих звичок і принципів- але це все перечеркується за 2 тижні і магічний образ чоловіка.
Не знаю, можливо з кимось це і трапляється, але я не вірю в таку швидку трансформацію.
Слідкуючи за стосунками між головними героями я ніяк не могла збагнути як їм може бути 35-40 років, вони поводять себе як підлітки: я тебе хочу, але не можу, цілувати і втікати, спати один з одним, а потім віддалятися , бо « так буде краще для обох». Оце все можна було вирішити одним нормальних діалогом- так роблять дорослі людини, а не влаштовувати ці йобані емоційні гойдалки. Але здорові адекватні стосунки це так нудно 🥱
Він поводить себе деспотично і агресивно, таке відчуття що головна героїня заклеює собі очі, щоб просто не бачити цих червоних прапорців: зникає і зʼявляється ні звідки, не розуміє або не хоче розуміти, наскільки важлива для неї робота, не може порадіти за неї, агресує і виплескує злість на неї, бачить у кожному чоловіку - її коханця і починає її за це ображати- без будь якої на то причини. Ревність без причини - це не нормально. НЕ НОРМАЛЬНО, тікайте.
І останнє, що мене добило - це якась прихована мізогінія, якою просочена ця книга. На початку книги, головна героїня не грає в якусь гру з дівчатами, бо з ними тільки програєш. Якась рандомна жінка з дітьми на вулиці заздрить головній героїні, що та така безтурботна. Сестра Яель каже що треба подумати про нещастного Марка, бо тей розлучився з дружиною (а-ля через 2 тижні спить уже з иншою дівчиною), але на на сестру, у якої явні проблеми, таке відчуття що їй пофіг. Навіщо це все? Викинуть ці моменти - і книга взагалі нічого б не втратила.
В підсумовуючи, що я хочу додати- це любовний роман, про дуже нездорове кохання, яке чомусь дуже романтизує авторка. Дорогі читачки, будь ласка, така поведінка це не романтично і може закінчитися дуже небезпечним наслідками. Тікайте від людей, які з вами так поводяться.
Якщо у вас проблеми - чарівний *уй вас не врятує- звернусь по допомогу до спеціаліста.
Любити роботу це нормально. Не обирати сімʼю і дітей - це нормально. Не нормально навʼязувати свої ідеали і бачення на життя иншим людям.
Дякую, що прочитали цей крик болю, але мені було фізично і психологічно боляче читати цей твір.
Ця, випадково знайдена на полицях бібліотеки книга, мене звабила. У мене не було ні очікувань, ні знань про авторку чи твір, ніхто в моїй бульбашці про нього не говорив, тому я була просто білим листом, готовим пізнати щось із сучасної французької літератури.
Але це виявилося розчаруванням. Половина книги - це якись добвбаний мікро менеджмент: я встала, одягнулася, поїла батончик і тд. Відчуття, що авторка або не знала, що писати і просто розтягувала хронометраж книги, або це такий авторський стиль, який я не зрозуміла.
Головні герої - картонні. Першу третину книги я ніяк не могла зрозуміти, а чому вони взагалі дружать. Про їхню дружбу до таймскіпу, ми знаємо що вони живуть поблизу, ходять в універ і випивають у якомусь барі. Це все. А потім через 10 блін років головна героїня постійно жаліється на них, що вони не розуміють її нещасну, бо вона вибрала роботу замість сімʼї, а друзі бісяться і не намагаються навіть зрозуміти її чи допомогти (по ній же видно, що в неї явні проблеми, як справжні друзі можуть цього не помічати????)
Вона не хоче з ними бачитися, забуває про дн свого племінника, над нею жартують, а вона біситься - але все одно ходить на ці зустрічі. Це подається під соусом - у мене немає вибору. Окей- раз/два на цьому наголосити, але третину книги одне й те саме. Або просто хоч сказати, що вона це робить заради збереження хоч якихось сімейних стосунків, на які, як мені здається, їй все одно. Я очікувала хоч якогось пояснення, але марно. Їхня дружба просто жахливою.
Романтична лінія з Марком - це просто крінж. Його сімʼя вирішує купити йому квиток в один кінець, бо той провалим сесію в університеті, і тепер має навчитися жити «доросле життя». І він просто летить і навіть не наважуюся сказати про це своїм блін друзям. Ви серйозно???? Вони у якому столітті живуть?? Чому той аспект, що його змушують полетіти в Канаду заважає підтримувати хоч якись звʼязок зі своїми друзями? Чому, чому, чому??? А коли головна героїня приходить до діда Марка - тей теж поводить себе як підліток і не каже, куди той подівся. Що це таке?
А через 10 років він випадк��во зʼявляється у житті своїх друзів - і вони як ні в чому не бувало приймають його(окрім Яель на початку- хоч одна людина реагує адекватно).
Але тут звичайно починається незрозуміла любовна лінія- на сцену виходить магічний *уй і головна героїня нарешті розуміє, яке «неправильне життя у неї було, але ось на врешті стає на путь істинний».
Він поводить себе з нею як довбаний нарцис і бед бой: викидає її телефон із вікна, бо йому не подобається що вона працює у відпустці, постійно шеймить її за те що вона вибрала карʼєру і успіх, коли йому самому все дісталося від батьків: робота, машина, гроші на пошуки себе…
Постійно каже їй ой ти так змінилася за ці 10 років - серйозно?
Він без дозволу бере її речі, без дозволу торкається її і просто на рандому починає менсплейнити, щодо аспектів своєї роботи. Підозрює чи насміхається з того, що вона переспала зі своїм босом, агресивно водить машину, не може розділили її радости, прводиться себе як кончений підліток: «я можу запізнитися просто так, але ти жінка- не маєш права запізнитися на нашу зустріч через свою якусь там роботу».
Короче, він мені був дуже неприємний протягом всього твору.
Її друзі - це другий найгірший аспект цієї книги: жіноча половина просто намагаються надавити і змінити її: її поведінку, її одяг, звички і тд, а чоловічі частина просто дуже образливо жартує і насміхається над нею. Мені прям було боляче усвідомлювати, що це нам подають як дружбу. Дружба - це коли всі раді один одному, готові допомогти і прийняти людину такою як вона є, а не знущатися з неї.
І нарешті - головна героїня, Яель, воркоголічка, яка живе і марить своєю роботою, педантична, дуже акуратна, живе за графіком і все контролює в своєму житті. Звичайно хлопця, хобі в неї немає - лише робота. З друзями в неї не ладиться, з колегами теж, в неї проблеми з харчування та сном. Отже уявили собі цю персонажку. І от щоб вона стала «нормальною» все, що їй було потрібно це *уй Марка. Бо після зустрічі з ним вона вже і не така педантична, і з друзями все налагоджується, і життя поза робою зʼявляється і з колегами знаходить спільну мову. Ну що повірили??? І найкраще- це все трапляється за 2 довбаних тижні відпустки. Отже, людина створювала себе останні 10 років (героям +/-35-40 років), кудись рухалася, працювала над своєю ціллю, набиралася тих звичок і принципів- але це все перечеркується за 2 тижні і магічний образ чоловіка.
Не знаю, можливо з кимось це і трапляється, але я не вірю в таку швидку трансформацію.
Слідкуючи за стосунками між головними героями я ніяк не могла збагнути як їм може бути 35-40 років, вони поводять себе як підлітки: я тебе хочу, але не можу, цілувати і втікати, спати один з одним, а потім віддалятися , бо « так буде краще для обох». Оце все можна було вирішити одним нормальних діалогом- так роблять дорослі людини, а не влаштовувати ці йобані емоційні гойдалки. Але здорові адекватні стосунки це так нудно 🥱
Він поводить себе деспотично і агресивно, таке відчуття що головна героїня заклеює собі очі, щоб просто не бачити цих червоних прапорців: зникає і зʼявляється ні звідки, не розуміє або не хоче розуміти, наскільки важлива для неї робота, не може порадіти за неї, агресує і виплескує злість на неї, бачить у кожному чоловіку - її коханця і починає її за це ображати- без будь якої на то причини. Ревність без причини - це не нормально. НЕ НОРМАЛЬНО, тікайте.
І останнє, що мене добило - це якась прихована мізогінія, якою просочена ця книга. На початку книги, головна героїня не грає в якусь гру з дівчатами, бо з ними тільки програєш. Якась рандомна жінка з дітьми на вулиці заздрить головній героїні, що та така безтурботна. Сестра Яель каже що треба подумати про нещастного Марка, бо тей розлучився з дружиною (а-ля через 2 тижні спить уже з иншою дівчиною), але на на сестру, у якої явні проблеми, таке відчуття що їй пофіг. Навіщо це все? Викинуть ці моменти - і книга взагалі нічого б не втратила.
В підсумовуючи, що я хочу додати- це любовний роман, про дуже нездорове кохання, яке чомусь дуже романтизує авторка. Дорогі читачки, будь ласка, така поведінка це не романтично і може закінчитися дуже небезпечним наслідками. Тікайте від людей, які з вами так поводяться.
Якщо у вас проблеми - чарівний *уй вас не врятує- звернусь по допомогу до спеціаліста.
Любити роботу це нормально. Не обирати сімʼю і дітей - це нормально. Не нормально навʼязувати свої ідеали і бачення на життя иншим людям.
Дякую, що прочитали цей крик болю, але мені було фізично і психологічно боляче читати цей твір.
April 10, 2016
17/20
Ce livre est, pour moi, le meilleur roman de l’auteur à ce jour. Comme toujours, elle nous embarque dans une histoire de vie, provoque des remises en question chez le lecteur, et nous offre une héroïne attachante mais aussi particulièrement complexe qui a su beaucoup m’intéresser par les erreurs qu’elle a faites et par sa lente ouverture à la vie et au bonheur.
Ma chronique : https://myprettybooks.wordpress.com/2...
Ce livre est, pour moi, le meilleur roman de l’auteur à ce jour. Comme toujours, elle nous embarque dans une histoire de vie, provoque des remises en question chez le lecteur, et nous offre une héroïne attachante mais aussi particulièrement complexe qui a su beaucoup m’intéresser par les erreurs qu’elle a faites et par sa lente ouverture à la vie et au bonheur.
Ma chronique : https://myprettybooks.wordpress.com/2...
May 30, 2016
Comme toujours, j'ai adoré retrouver la plume de l'auteur. Ce n'est toujours pas de la grande littérature mais quel plaisir de rencontrer ses nouveaux personnages, de croiser les anciens mais surtout d'être immerger dans le quotidien de Yael. J'ai dévoré son dernier livre et j'attends la suite impatiemment.
March 13, 2017
Издразни ме.
Много далече от първата й книга като усещане.
Схемата е почти същата, но тази книга е доста повърхностна и елементарна.
Много далече от първата й книга като усещане.
Схемата е почти същата, но тази книга е доста повърхностна и елементарна.
June 18, 2017
despre copilărie, femei puternice și schimbare. o adevărată capodoperă ♥
February 12, 2018
”Lucrurile frumoase trăiesc veșnic.“
April 28, 2018
Este o carte de dragoste contemporana din care se poate extrage o anumita morala...mi-a placut sarcasmul personajului feminin,Yael(mi-a placut si numele deasemenea)..sarcasm care pe alocuri m-a facut sa zambesc...Cartea este scrisa foarte vizual ,parca urmaresti un film,iar datorita acestui fapt se citeste foarte repede...Nu mi-a placut deloc,dar chiar deloc personajul masculin Marc...prea pasiv pentru gustul meu,nu i-am simtit masculinitatea,intr-un cuvant plictisitor...Ii dadeam cartii 2 stele dar mi-au placut doua imagini in carte asa ca a mai crescut cu o stea...prima imagine este atunci cand Yael ....(poate urma un spoiler asa ca daca nu va place sa aflati nimic despre carte pana o cititi ,asa cum nu-mi place mie ,sfatuiesc sa nu citit mai departe)....rasfoieste niste albume vechi si observa cat de mult s-a schimbat din faptul ca in pozele de acum 10 ani era in toate in centrul lor ,vesela etc...apoi incet ,incet apare retrasa si fara zambet iar in cele din urma dispare de tot...mi-a placut tare mult imaginea aceasta .....iar cea de-a doua imagine este atunci cand merge cu Marc intr-un restaurant pe care-l detesta si incepe sa observe frumusetea din lucrurile marunte ...Deci,o carte usurica,relaxanta dar care nu te impresioneaza!
October 2, 2016
On comprend le succès d'Agnès Martin-Lugand par sa maîtrise du rythme dans un genre qui pourtant est le plus connu de tous et pourrait donc s'essouffler facilement au fil des pages. On songe vraiment que l'auteure fera le choix de torturer son lecteur/sa lectrice et ses personnages jusqu'à la fin, l'effet de suspense tiendrait presque de Jane Austen. Malgré tout, une petite partie de moi aurait préféré qu'elle assume le choix sadique, réaliste et peut-être plus original d'une fin pas si happy que cela. Cependant, après une cinquantaine de pages de compassion pour le personnage principale, c'est soulagée que je referme ce livre. Après tout, un livre feel good ne devrait pas être autre chose qu'une histoire qui laisse un peu d'espoir derrière elle.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 15, 2017
from page one to the last, it was parisian people having parisian lives and parisian problems and i really enjoyed it.
i feel a bit ashamed of myself that for years i disregarded reading french books and french authors for superficial reasons and i really like reconnecting with my own language and my own world by starting to read french authors again.
i feel a bit ashamed of myself that for years i disregarded reading french books and french authors for superficial reasons and i really like reconnecting with my own language and my own world by starting to read french authors again.
May 4, 2016
Ce livre est un concentré de bonheur ! Une fois commencé, impossible de le refermer, j'ai adoré suivre Yaël et essayer de la comprendre, de voir comment évoluent ses relations. La plume de l'auteur est toujours aussi agréable et m'a faite passer par tous les sentiments ! Un vrai coup de cœur !
September 24, 2017
Je recommande ce roman aux femmes, particulièrement aux femmes talentueuses et d'ambition et en quête d'équilibre.
L'héroïne est réaliste et attachante.
L'héroïne est réaliste et attachante.
June 12, 2021
Un roman care se citeste foarte usor, relaxant, in stilul specific autoarei Agnes Martin-Lugand.
Yael, o tanara al carui unic tel este cariera, obsedata de control si de putere, isi schimba percepția despre viata atunci cand in calea sa apare Marc, un barbat de care a fost indragostita si pe care l-a crezut pierdut in urma cu mult timp.
Desi nu este o carte foarte profunda sau complicata, mi-a placut povestea in sine si mai ales stilul narativ al autoarei care reuseste sa creeze povesti de viata si personaje verosimile.
Yael, o tanara al carui unic tel este cariera, obsedata de control si de putere, isi schimba percepția despre viata atunci cand in calea sa apare Marc, un barbat de care a fost indragostita si pe care l-a crezut pierdut in urma cu mult timp.
Desi nu este o carte foarte profunda sau complicata, mi-a placut povestea in sine si mai ales stilul narativ al autoarei care reuseste sa creeze povesti de viata si personaje verosimile.
February 1, 2021
O carte care nu te tine mult in suspans. Foarte lejera , pe alocuri chiar multe detalii inutile.
In concluzie as zice ca nu e rea. 👍
In concluzie as zice ca nu e rea. 👍
April 12, 2020
Πάρα πολύ ωραίο! Ανυπομονώ να διαβάσω κ τα άλλα της βιβλία
November 23, 2017
Romanul scriitoarei franceze Agnes Martin Lugard, '' Îmi pare rău, sunt așteptată'' a apărut la editura Trei în anul 2017, in colecția ''Fiction'' coordonată de Magdalena Mărculescu. traducerea cărții a fost făcută de Carmen Otilia Spânu. Autoarea romanului se bucura deja de mare notorietate după succesul primului său roman '' Oamenii fericiți citesc și beau cafea'' în momentul publicării acestuia.
Agnes Martin Lugard precizează într un interviu pe Hotnews.ro: '' Cărțile sunt formule literare de supraviețuire într - lume complicată. Lectura este un fel de trecere în altă lume care te poate ajuta să scapi de complicațiile propriei tale vieți''
Personajul principal al romanului '' Îmi pare rău, sunt așteptată'' este tânăra Yael și ea își spune povestea. Imediat după terminarea facultății intră ca stagiar la o firmă de traduceri pentru a-și valorifica cunoașterea perfectă a francezei și englezei. Într-un fel pentru că mama sa era engezoaică ambele erau limbile ei materne. Agenția de traduceri in domeniul afacerilor îi oferea exact acele condiții pe care și le dorise: '' nici o responsabilitate, fără obligația de a purta costum taior, fără ore târzii, și cu posibilitatea de a bea cafea gratis'' p.9 Pentru ea cel mai important lucru era să aibă suficient timp liber pentru a se întâlni cu grupul ei de prieteni din care făceau parte sora ei Alice și iubitul acesteia Cedric, Jeanne și Adrien și evident Marc de care Yael era îndrăgostită total. La terminarea stagiaturii patronul Bernard îi propune să o angajeze definitiv și Yael acceptă fericită că își găsise un loc de muncă sigur. Seara sărbătorește cu prietenii această reușită a unei fete care nu-și dorea decât un loc de muncă și mmai ales timp pentru ea și dragostea lui Marc. Dar a doua zi după petrecere Marc dispare. Nu mai poate fi găsit nicăieri în ciuda căutărilor disperate și îndârjite ale prietenilor și mai ales ale lui Yael. După ce realizează că toate căutările sunt în zadar, cu inima complet zdrobită, Yael se întoarce la Agenția lui Bernard și se dedică trut și suflet muncii fără să-i mai pese de nimeni și de nimic din jurul ei. În zece ani ajunge o profesionistă de top. Locuiește într-o casă elegantă, modernă, ordonată, mănâncă sănătos, își ține greutatea sub control și se relaxează înotând. Evident se îmbracă numai în costume taior și cu pantpfi cu toc toate de firmă. Muncește câte 14 ore pe zi și chiar mai mult atunci când este nevoie așa că Bernard îi propune să devină parteneră la firmă. Yael nu are nici un fel de viață personală. Yael cea care îi plăcea să petreacă cu prietenii, să fie boemă și să-l iubească pe Marc a dispărut. Dispariție fără explicații a lui Marc i-a răcit inima și a determinat-o să facă din muncă singura ei preocupare.Dar pentru că e om incepe să obosescă. Și de aceea i se întâmplă ceva complet nedorit, i se face rău în timpul unei întâlniri de afaceri. Pleacă pe jos într-un cartier aproape necunoscut și uluită îl întâlneșete pe Marccel dispărut cu un deceniu în urmă. Reluarea relației cu Marc nu este de loc ușoară. Fiecare avusese experiențele sale iar povestea vieții lui Marc în cei zece ani nu avea de ce să o încânte pe yael. mai ales când află că se căsătorise și acum era deja în divort. Marc este surprins să găsească o Yael cum nu-și putea imagina : profesionistă, sigură pe ea, rece, distantă, având mereu pe buze replica '' îmi pare rău, sunt așteptată!'' Așa că Marc cu complicitatea lui Alice și Cedric decide să facă totul pentru a o scoate la lumină câtde cât pe vechea Yael. Să o învețe să-i placă din nou timpul liber, distracția, bucuria iubirii. Romanul este foarte bine scris, plăcut, alert, ușor de citit. Oferă o lectură încântătoare pentru orice tip de cititor. Intenția autoarei este ca prin povestea lui Yael să atragă atenția asupra pericolului unei vieți dedicate complet muncii, sărăcite de partea imprevizibilă, neplanificată dar cuceritoare totuși a vieții reale.Sunt de acord cu ideea de bază a autoarei doar că povestea pe care ne-o spune chiar ea este mai complicată. Yael nu devine dependentă de muncă doar că este ambițioasă ci ca singurul mod în care poate să treacă peste durerea dispariției celui pe care îl iubea. Apariția lui Marc a fost pentru mine enervantă. Nici o clipă nu pare conștient de răul făcut și nici de suferința lui Yael. Se erijează în salvatorul lui Yael și este indecis până la capăt. Dar poate tocmai de aceea romanul se citește pe nerăsuflate.
Agnes Martin Lugard precizează într un interviu pe Hotnews.ro: '' Cărțile sunt formule literare de supraviețuire într - lume complicată. Lectura este un fel de trecere în altă lume care te poate ajuta să scapi de complicațiile propriei tale vieți''
Personajul principal al romanului '' Îmi pare rău, sunt așteptată'' este tânăra Yael și ea își spune povestea. Imediat după terminarea facultății intră ca stagiar la o firmă de traduceri pentru a-și valorifica cunoașterea perfectă a francezei și englezei. Într-un fel pentru că mama sa era engezoaică ambele erau limbile ei materne. Agenția de traduceri in domeniul afacerilor îi oferea exact acele condiții pe care și le dorise: '' nici o responsabilitate, fără obligația de a purta costum taior, fără ore târzii, și cu posibilitatea de a bea cafea gratis'' p.9 Pentru ea cel mai important lucru era să aibă suficient timp liber pentru a se întâlni cu grupul ei de prieteni din care făceau parte sora ei Alice și iubitul acesteia Cedric, Jeanne și Adrien și evident Marc de care Yael era îndrăgostită total. La terminarea stagiaturii patronul Bernard îi propune să o angajeze definitiv și Yael acceptă fericită că își găsise un loc de muncă sigur. Seara sărbătorește cu prietenii această reușită a unei fete care nu-și dorea decât un loc de muncă și mmai ales timp pentru ea și dragostea lui Marc. Dar a doua zi după petrecere Marc dispare. Nu mai poate fi găsit nicăieri în ciuda căutărilor disperate și îndârjite ale prietenilor și mai ales ale lui Yael. După ce realizează că toate căutările sunt în zadar, cu inima complet zdrobită, Yael se întoarce la Agenția lui Bernard și se dedică trut și suflet muncii fără să-i mai pese de nimeni și de nimic din jurul ei. În zece ani ajunge o profesionistă de top. Locuiește într-o casă elegantă, modernă, ordonată, mănâncă sănătos, își ține greutatea sub control și se relaxează înotând. Evident se îmbracă numai în costume taior și cu pantpfi cu toc toate de firmă. Muncește câte 14 ore pe zi și chiar mai mult atunci când este nevoie așa că Bernard îi propune să devină parteneră la firmă. Yael nu are nici un fel de viață personală. Yael cea care îi plăcea să petreacă cu prietenii, să fie boemă și să-l iubească pe Marc a dispărut. Dispariție fără explicații a lui Marc i-a răcit inima și a determinat-o să facă din muncă singura ei preocupare.Dar pentru că e om incepe să obosescă. Și de aceea i se întâmplă ceva complet nedorit, i se face rău în timpul unei întâlniri de afaceri. Pleacă pe jos într-un cartier aproape necunoscut și uluită îl întâlneșete pe Marccel dispărut cu un deceniu în urmă. Reluarea relației cu Marc nu este de loc ușoară. Fiecare avusese experiențele sale iar povestea vieții lui Marc în cei zece ani nu avea de ce să o încânte pe yael. mai ales când află că se căsătorise și acum era deja în divort. Marc este surprins să găsească o Yael cum nu-și putea imagina : profesionistă, sigură pe ea, rece, distantă, având mereu pe buze replica '' îmi pare rău, sunt așteptată!'' Așa că Marc cu complicitatea lui Alice și Cedric decide să facă totul pentru a o scoate la lumină câtde cât pe vechea Yael. Să o învețe să-i placă din nou timpul liber, distracția, bucuria iubirii. Romanul este foarte bine scris, plăcut, alert, ușor de citit. Oferă o lectură încântătoare pentru orice tip de cititor. Intenția autoarei este ca prin povestea lui Yael să atragă atenția asupra pericolului unei vieți dedicate complet muncii, sărăcite de partea imprevizibilă, neplanificată dar cuceritoare totuși a vieții reale.Sunt de acord cu ideea de bază a autoarei doar că povestea pe care ne-o spune chiar ea este mai complicată. Yael nu devine dependentă de muncă doar că este ambițioasă ci ca singurul mod în care poate să treacă peste durerea dispariției celui pe care îl iubea. Apariția lui Marc a fost pentru mine enervantă. Nici o clipă nu pare conștient de răul făcut și nici de suferința lui Yael. Se erijează în salvatorul lui Yael și este indecis până la capăt. Dar poate tocmai de aceea romanul se citește pe nerăsuflate.
May 30, 2016
Dernier roman en date d'Agnès Martin-Lugand et, de nouveau, un portrait de femme…
Qu'est-ce qui a provoqué la transformation de Yael?
D'une pimpante étudiante, gaie, boute-en-train et fêtarde, si peu concernée par le monde du travail, Yael est devenue en dix ans une machine de guerre, froide, dure et disciplinée au possible, une carriériste aux dents longues et au coeur de glace.
De son groupe d'amis si soudé, chacun a suivi sa voie pour s'épanouir dans un couple, un mariage, la parentalité, la famille et l'amitié, la joie et la convivialité. Yael, elle, ne vit que pour son travail: pas le temps pour la famille, les amis, l'amour, les enfants. Travail, travail, travail. Une existence minutée au service de son ambition démesurée l'a exclue peu à peu de son entourage!
Mais cette quête obsessionnelle de reconnaissance et d'ascension professionnelles et sociales ne cache-t-elle pas une blessure intime, une volonté de se barricader contre la souffrance?
Je dois bien avouer qu'au début, j'ai détesté cordialement cette Yael froide, insensible, calculatrice, rembarrant avec mépris les tentatives de ses amis et de sa famille pour lui ouvrir les yeux sur la vie, la vraie vie. Elle est aspirée aveuglément dans cette spirale infernale du toujours plus, toujours plus haut vers le sommet! Mais au sommet, on est seule. Et quand on trébuche, on tombe de haut. Et il n'y a plus personne pour vous rattraper!
Yael est une femme de tête, une femme forte, une femme qui a conditionné son quotidien aseptisé dans la discipline, l'ordre et le contrôle. C'est le choix de vie choisi pour échapper au passé.
Ses amis sont toujours là, malgré son rejet, mais peut-être plus pour longtemps car Yael use toutes les bonnes volontés. Yael est butée. Jusqu'à la réapparition de Marc, de la résurgence de souvenirs qu'elle a obstinément occultés depuis dix ans…
Et à fuir le passé, ça marche un temps. Et plus longtemps tu fuis avec aveuglement, plus la blessure est violente quand le passé te rattrape. Parce que le passé te rattrape toujours. Et que tout soldat, aussi vaillant soit-il, a besoin de souffler… et parfois de tout remettre à plat sur la table, de tout remettre en question et avant tout, soi-même.
Mon empathie pour cette femme a grandi au fil de la chute de Yael, au fur et à mesure que ses fragilités profondes sont apparues au travers des fissures de son armure, au rythme de ses sursauts de rébellion devant une vérité toute nue: se déconnecter de son humanité pour échapper à la souffrance et éloigner la peur de l'autre, le risque d'aimer… ce n'est pas la solution…
Le sujet de ce roman m'a fortement interpellée et profondément touchée pour des raisons personnelles. C'est un roman sensible et pudique sur la vie, l'orientation qu'on lui donne. le ton est juste, authentique, percutant.
J'ai coutume de dire qu'on est l'artisan de son propre bonheur ou de son propre malheur et ce roman est le témoignage que rien n'est gravé dans le marbre, qu'une rencontre peut tout changer si on on accepte de fracasser un peu les hautes murailles édifiées au fil du temps, pour s'ouvrir à nouveau aux autres…
C'est un roman touchant sur la recherche de l'équilibre et de l'épanouissement de soi, sur les microcosmes relationnels qui nourrissent notre évolution, sur la manière de gérer les casseroles qui s'amoncellent au fil des ans. C'est aussi un message d'espoir sur l'amour qui perdure malgré le temps, les accidents de parcours, les silences et les malentendus… Sur cette force qui nous anime, nous fait trébucher, tomber mais aussi nous relever…
Désolée, je suis attendue est le dernier roman de cet auteur… Et cet auteur, découvert à cause d'une couv' en noir et blanc et d'un titre à rallonge, évoquant tous deux la lecture, le café, une jeune femme attablée devant sa tasse, cigarette à la main, le regard perdu au loin, est un très très gros coup de coeur pour moi! Un auteur qui parle à votre coeur avant tout…
Vivement sa prochaine histoire de femme! A moins que ce ne soit un parcours masculin, allez savoir!
Qu'est-ce qui a provoqué la transformation de Yael?
D'une pimpante étudiante, gaie, boute-en-train et fêtarde, si peu concernée par le monde du travail, Yael est devenue en dix ans une machine de guerre, froide, dure et disciplinée au possible, une carriériste aux dents longues et au coeur de glace.
De son groupe d'amis si soudé, chacun a suivi sa voie pour s'épanouir dans un couple, un mariage, la parentalité, la famille et l'amitié, la joie et la convivialité. Yael, elle, ne vit que pour son travail: pas le temps pour la famille, les amis, l'amour, les enfants. Travail, travail, travail. Une existence minutée au service de son ambition démesurée l'a exclue peu à peu de son entourage!
Mais cette quête obsessionnelle de reconnaissance et d'ascension professionnelles et sociales ne cache-t-elle pas une blessure intime, une volonté de se barricader contre la souffrance?
Je dois bien avouer qu'au début, j'ai détesté cordialement cette Yael froide, insensible, calculatrice, rembarrant avec mépris les tentatives de ses amis et de sa famille pour lui ouvrir les yeux sur la vie, la vraie vie. Elle est aspirée aveuglément dans cette spirale infernale du toujours plus, toujours plus haut vers le sommet! Mais au sommet, on est seule. Et quand on trébuche, on tombe de haut. Et il n'y a plus personne pour vous rattraper!
Yael est une femme de tête, une femme forte, une femme qui a conditionné son quotidien aseptisé dans la discipline, l'ordre et le contrôle. C'est le choix de vie choisi pour échapper au passé.
Ses amis sont toujours là, malgré son rejet, mais peut-être plus pour longtemps car Yael use toutes les bonnes volontés. Yael est butée. Jusqu'à la réapparition de Marc, de la résurgence de souvenirs qu'elle a obstinément occultés depuis dix ans…
Et à fuir le passé, ça marche un temps. Et plus longtemps tu fuis avec aveuglement, plus la blessure est violente quand le passé te rattrape. Parce que le passé te rattrape toujours. Et que tout soldat, aussi vaillant soit-il, a besoin de souffler… et parfois de tout remettre à plat sur la table, de tout remettre en question et avant tout, soi-même.
Mon empathie pour cette femme a grandi au fil de la chute de Yael, au fur et à mesure que ses fragilités profondes sont apparues au travers des fissures de son armure, au rythme de ses sursauts de rébellion devant une vérité toute nue: se déconnecter de son humanité pour échapper à la souffrance et éloigner la peur de l'autre, le risque d'aimer… ce n'est pas la solution…
Le sujet de ce roman m'a fortement interpellée et profondément touchée pour des raisons personnelles. C'est un roman sensible et pudique sur la vie, l'orientation qu'on lui donne. le ton est juste, authentique, percutant.
J'ai coutume de dire qu'on est l'artisan de son propre bonheur ou de son propre malheur et ce roman est le témoignage que rien n'est gravé dans le marbre, qu'une rencontre peut tout changer si on on accepte de fracasser un peu les hautes murailles édifiées au fil du temps, pour s'ouvrir à nouveau aux autres…
C'est un roman touchant sur la recherche de l'équilibre et de l'épanouissement de soi, sur les microcosmes relationnels qui nourrissent notre évolution, sur la manière de gérer les casseroles qui s'amoncellent au fil des ans. C'est aussi un message d'espoir sur l'amour qui perdure malgré le temps, les accidents de parcours, les silences et les malentendus… Sur cette force qui nous anime, nous fait trébucher, tomber mais aussi nous relever…
Désolée, je suis attendue est le dernier roman de cet auteur… Et cet auteur, découvert à cause d'une couv' en noir et blanc et d'un titre à rallonge, évoquant tous deux la lecture, le café, une jeune femme attablée devant sa tasse, cigarette à la main, le regard perdu au loin, est un très très gros coup de coeur pour moi! Un auteur qui parle à votre coeur avant tout…
Vivement sa prochaine histoire de femme! A moins que ce ne soit un parcours masculin, allez savoir!
September 13, 2020
Am citit-o mai mult din curiozitate, decât după recenzii. După primele pagini, eram gata să o abandonez, dar am hotărât să-i dau o șansă. Treptat, cartea îți trezește interes, apar momentele de suspans, descrieri de stări interioare și emoții, care pe alocuri, te fac sa intri în pielea personajului principal. Probabil că mulți dintre noi trec prin grele lupte interioare, atunci cînd se cred nevoiți să aleagă între dragoste/familie și carieră sau, în cel mai fericit caz, să găsească un echilibru între ele... Totuși, comportamentul personajului Yaël mi se pare de multe ori exagerat. Făcând comparație, cred că primele două cărți ale autoarei mi-au plăcut mult mai mult 😉
December 5, 2016
Ce que j'ai beaucoup aimé et trouvé bien décrit dans ce livre est le thème de l'abandon avec les mécanismes de régulation psychologique qu'il peut entraîner: évitement de la vulnérabilité, addiction entre autre. Les emotions des personnages, colère cachant une grande détresse sont très justes. Belle histoire sur notre besoin d'attachement et de sécurité affective primordiales à notre épanouissement et nos succès.
November 13, 2024
Really boring characters and cringe friendship group, find it unrealistic and unnatural
I find the main character selfish
I’m sorry to my dear friend who recommended me, I tried my best
I find the main character selfish
I’m sorry to my dear friend who recommended me, I tried my best
December 9, 2018
Не мога да й свикна на европейската литература и туй то. Или може би по-скоро на френската - прекалено превзет и твърде официален тон възприемат авторите, което при мен лично се проявява в ущърб на автентичността на предадените емоции. Но като оставим това на страна, все пак Мартин-Люган определено знае как да разкаже една история от истинския живот и да я поднесе с достатъчно достоверност, та читателят да развие реални впечатления и отношение към всеки персонаж. И в крайна сметка да го гложди любопитството как ще приключи цялото това фиаско.
Displaying 1 - 30 of 300 reviews