What do you think?
Rate this book
Архів Розстріляного відродження #2
Лесь Курбас і театр «Березіль»: Архівні документи
До цього видання увійшли архівні матеріали про видатного українського режисера, актора та теоретика театру Олександра Степановича Курбаса і його театр «Березіль». Документи розкривають нелегкі будні театру в його харківський період, стосунки між акторами, ставлення акторів до майстра, а також ставлення влади до театру і його керівника. У книзі подано матеріали архівно-слідчої справи Курбаса та матеріали, пов’язані з його реабілітацією. Документи цієї колекції зберігаються в архівах Києва і Харкова. Більшість документів оприлюднюється вперше.
Збірка буде цікавою історикам, мистецтвознавцям, зокрема любителям і знавцям театрального мистецтва, та всім, хто цікавиться історією культурного будівництва і сталінських репресій в Україні в 1920–1930-ті роки.
Збірка буде цікавою історикам, мистецтвознавцям, зокрема любителям і знавцям театрального мистецтва, та всім, хто цікавиться історією культурного будівництва і сталінських репресій в Україні в 1920–1930-ті роки.
504 pages, Hardcover
First published December 22, 2016
1 person is currently reading
18 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
March 4, 2017
Не знаю, чи дочитаєте ви цей мій розлогий відгук з цитатами до кінця, тому відразу скажу, що поставли 4 зірочки тільки тому, що колись "Смолоскип" видав ще цікавішу книжку про Курбаса :))) Рекомендую читати тим, кого цікавить передусім доба, для історії повсякдення це просто шикарне джерело.
Коротко про зміст. 2 розділи.
У першому архівні документи стосовно Курбаса і "Березоля" від моменту переїзду в Харків - 1926 рік - і до звільнення з театру. Тут чого тільки нема, від розрахунку вартості білетів і механізмів "залучення масового глядача" до постанов про державні театри і місцеві, від переписки між різними конторами в процесі і з приводу ремонту в театрі до засідань колективу, а ще краще обговорень п'єс і диспутів про п'єси за участі представників "трудових мас".
У другому розділі - справа Курбаса, починаючи з поставнови про арешт і закінчуючи реабілітаційним рішенням, сюди ж включені документи і протоколи інших людей, пов'язані із засудженням і реабілітацією.
***
А ви знали, що Багряний охрестив будинок слово "будинком попереднього ув'язнення". До речі, про Багряного. Читали "Сад Гетсиманський"? Так от протоколи допитів у справі Курбаса - чудовий приклад отого так добре описаного у Багряний фабрикування справ (як вся справа УВО).
Ось, приміром екс-директор театру Дацьків "колеться" про грузинські гастролі: "У 1931 р. коли особливо загострилася боротьба на національному фронті на Кавказі, Українська Військова Організація, переслідуючи мету відшукати контакт з грузинськими націоналістами, відправила «Березіль» на Кавказ. Улітку 1931 року "Березіль" перекочував до Тифлісу і тут через КУРБАСА було зав'язано взаємовідносини з грузинськими націоналістичними колами в особі літературних і театральних діячів АХМЕТЕЛІ, МАРДЖАНІШВІЛІ, ДАДАНІ і ГОГОБЕРІДЗЕ110. Поїздка «Березоля» на Кавказ являлася тріумфальною ходою українського націоналізму на Схід, демонстрацією готовності допомогти «братам, які борються за національну ідею».
А тут ще така історія. Виявляється, коли Березіль ставив нову п'єсу, до прем'єрний показ відбувався для партноменклатури, яка потім давала "добро", або й не давала. Так от про підступні плани на наступній такій прем'єрі розказує у протоколі допиту Ткачук: "ІРЧАН мені в загальній розмові про терор (котрі в нас відбувалися декілька разів) розповідав, що КУРБАС і ДАЦЬКОВ надії на повстання не покладають і що знаходять єдиний вихід у терорі над БАЛИЦЬКИМ, ПОСТИШЕВИМ і КОСІОРОМ. Як мені передавав ІРЧАН, КУРБАС вважає найбільш підходящим випадком для здійснення теракту використати відкриття сезону в «Березолі» або постановку прем'єри, на яку прийдуть ПОСТИШЕВ, КОСІОР і БАЛИЦЬКИЙ, і що в театрі в цей час можно здійснити теракт. Цей акт, як я розумів, по-винен був бути демонстрацією протесту за розправу над українцями. ІРЧАН мені передав, що до цього КУРБАС серйозно готується".
А ще цікава історія щодо актора Гірняка. Він, як і Дацьків і Ткачук "вербує" Курбаса у їхню на трьох організовану терористичні організацію. Але Гірняку пощастило вижити і втекти і потім на еміграції він всіляко пропагував Курбаса, так би мовити, повертав у культурний процес. Нікого не засуджую. бо то був такий час, самі розумієте, просто хочу відмітити, що отак, буває, в житті складеться, що потім хтось опублікує твої протоколи і допитів і виходить невдобно: "Через декілька днів після самогубства ХВИЛЬОВОГО, зустрівшись зі мною, КУРБАС заявив, що кров ХВИЛЬОВОГО кличе до помсти. (...) ...тоді ж у травні 1933 р. КУРБАС повідомив мені проте, що під його керівництвом в осередку «Березоля» створюється терористична група, в котрій участь повинні взяти — я і ДАЦЬКОВ"
До речі, про Хвильового, після його самогубства, як видно навіть з протоколів, культурне середовище було дууже в шоці. Приміром, Вишня впав у депресію, бухав (зокрема, у Ірчана) і думав про самогубство. Вишня за чаркою казав, що це кінець, що в нього перо не тримається в руці і що це все треба обрубати. Звісно ж, "обрубати" потрактовано в протоколах не як думки про самогубство, а як планування терористичного акту.
Стосовно самого Курбаса, його покаянної заяви і допитів. Є заява і є тіпа каяття в протоколах, тільки то таке каяття, що навіть я не повірила :) В заяві Курбас признається до участі в УВО й у спрямуванні театру на буржуазно-націоналістичні рейки. В чому полягали ці самі рейки? Ну. приміром, пункт 1 (це вже з протоколів): "По лінії репертуару — я зробив театр «Березіль» рупором ваплітянської драматургії, проводячи через сцену в маси нацдемівську ідеологію « Народного Малахія », «Мини Мазайла» і т. і. Тільки під тиском партійних органів і пролетарської громадськості, я вводив до репертуару п'єси драматургів пролетарських. (...) Як особливу статтю репертуарної тактики, потрібно відзначити ще той момент, що моїми стараннями було відгородити театри України, орієнтуючи їх на приклад «Березоля» від російської драматургії. Доволі сказати, що за 12 років існування «Березоля», у перекладному його репертуарі було — 4 англійські, 4 німецькі, 3 французькі і тільки 4 російські п'єси". Аж 4 англійські і німецькі і тільки 4 російські, ужас! А це моє улюблене: пункт 6 - "Публічне цькування партійної критики"... иии... це як?...
Ну, і насамкінець одна відповідь Курбаса в протоколі допиту прокуророві, яка дуже файно показує ЯК він "розкаявся": "Про культуру я засвоїв деякі обов'язкові на мій погляд речі. Я знаю, наприклад, що в питанні культури величезне значення має мова, культура мови. Я знаю Що педагоги вважають знання рідної мови неодмінною основою виховання. Наприклад, відомо, що між ясністю, чіткістю виробленістю мови і ясністю, і чіткістю думки існує величезний органічний зв'язок. Також у цьому виді відомо, що від ступеня розробки національної мови залежить ступінь розвитку диференційованості і чіткості наукового і суспільного мислення і т. і. Декілька років тому в культурі українській намічалися (хоч і з великими перегинами, неминучими в цій справі) величезні позитивні факти освіти стрункої, культурної мови. Та в останній час українська мова поступово починає перетворюватись у жаргон, що в перспективі загрожує затримкою культурного підйому трудящих мас української культури".
Коротко про зміст. 2 розділи.
У першому архівні документи стосовно Курбаса і "Березоля" від моменту переїзду в Харків - 1926 рік - і до звільнення з театру. Тут чого тільки нема, від розрахунку вартості білетів і механізмів "залучення масового глядача" до постанов про державні театри і місцеві, від переписки між різними конторами в процесі і з приводу ремонту в театрі до засідань колективу, а ще краще обговорень п'єс і диспутів про п'єси за участі представників "трудових мас".
У другому розділі - справа Курбаса, починаючи з поставнови про арешт і закінчуючи реабілітаційним рішенням, сюди ж включені документи і протоколи інших людей, пов'язані із засудженням і реабілітацією.
***
А ви знали, що Багряний охрестив будинок слово "будинком попереднього ув'язнення". До речі, про Багряного. Читали "Сад Гетсиманський"? Так от протоколи допитів у справі Курбаса - чудовий приклад отого так добре описаного у Багряний фабрикування справ (як вся справа УВО).
Ось, приміром екс-директор театру Дацьків "колеться" про грузинські гастролі: "У 1931 р. коли особливо загострилася боротьба на національному фронті на Кавказі, Українська Військова Організація, переслідуючи мету відшукати контакт з грузинськими націоналістами, відправила «Березіль» на Кавказ. Улітку 1931 року "Березіль" перекочував до Тифлісу і тут через КУРБАСА було зав'язано взаємовідносини з грузинськими націоналістичними колами в особі літературних і театральних діячів АХМЕТЕЛІ, МАРДЖАНІШВІЛІ, ДАДАНІ і ГОГОБЕРІДЗЕ110. Поїздка «Березоля» на Кавказ являлася тріумфальною ходою українського націоналізму на Схід, демонстрацією готовності допомогти «братам, які борються за національну ідею».
А тут ще така історія. Виявляється, коли Березіль ставив нову п'єсу, до прем'єрний показ відбувався для партноменклатури, яка потім давала "добро", або й не давала. Так от про підступні плани на наступній такій прем'єрі розказує у протоколі допиту Ткачук: "ІРЧАН мені в загальній розмові про терор (котрі в нас відбувалися декілька разів) розповідав, що КУРБАС і ДАЦЬКОВ надії на повстання не покладають і що знаходять єдиний вихід у терорі над БАЛИЦЬКИМ, ПОСТИШЕВИМ і КОСІОРОМ. Як мені передавав ІРЧАН, КУРБАС вважає найбільш підходящим випадком для здійснення теракту використати відкриття сезону в «Березолі» або постановку прем'єри, на яку прийдуть ПОСТИШЕВ, КОСІОР і БАЛИЦЬКИЙ, і що в театрі в цей час можно здійснити теракт. Цей акт, як я розумів, по-винен був бути демонстрацією протесту за розправу над українцями. ІРЧАН мені передав, що до цього КУРБАС серйозно готується".
А ще цікава історія щодо актора Гірняка. Він, як і Дацьків і Ткачук "вербує" Курбаса у їхню на трьох організовану терористичні організацію. Але Гірняку пощастило вижити і втекти і потім на еміграції він всіляко пропагував Курбаса, так би мовити, повертав у культурний процес. Нікого не засуджую. бо то був такий час, самі розумієте, просто хочу відмітити, що отак, буває, в житті складеться, що потім хтось опублікує твої протоколи і допитів і виходить невдобно: "Через декілька днів після самогубства ХВИЛЬОВОГО, зустрівшись зі мною, КУРБАС заявив, що кров ХВИЛЬОВОГО кличе до помсти. (...) ...тоді ж у травні 1933 р. КУРБАС повідомив мені проте, що під його керівництвом в осередку «Березоля» створюється терористична група, в котрій участь повинні взяти — я і ДАЦЬКОВ"
До речі, про Хвильового, після його самогубства, як видно навіть з протоколів, культурне середовище було дууже в шоці. Приміром, Вишня впав у депресію, бухав (зокрема, у Ірчана) і думав про самогубство. Вишня за чаркою казав, що це кінець, що в нього перо не тримається в руці і що це все треба обрубати. Звісно ж, "обрубати" потрактовано в протоколах не як думки про самогубство, а як планування терористичного акту.
Стосовно самого Курбаса, його покаянної заяви і допитів. Є заява і є тіпа каяття в протоколах, тільки то таке каяття, що навіть я не повірила :) В заяві Курбас признається до участі в УВО й у спрямуванні театру на буржуазно-націоналістичні рейки. В чому полягали ці самі рейки? Ну. приміром, пункт 1 (це вже з протоколів): "По лінії репертуару — я зробив театр «Березіль» рупором ваплітянської драматургії, проводячи через сцену в маси нацдемівську ідеологію « Народного Малахія », «Мини Мазайла» і т. і. Тільки під тиском партійних органів і пролетарської громадськості, я вводив до репертуару п'єси драматургів пролетарських. (...) Як особливу статтю репертуарної тактики, потрібно відзначити ще той момент, що моїми стараннями було відгородити театри України, орієнтуючи їх на приклад «Березоля» від російської драматургії. Доволі сказати, що за 12 років існування «Березоля», у перекладному його репертуарі було — 4 англійські, 4 німецькі, 3 французькі і тільки 4 російські п'єси". Аж 4 англійські і німецькі і тільки 4 російські, ужас! А це моє улюблене: пункт 6 - "Публічне цькування партійної критики"... иии... це як?...
Ну, і насамкінець одна відповідь Курбаса в протоколі допиту прокуророві, яка дуже файно показує ЯК він "розкаявся": "Про культуру я засвоїв деякі обов'язкові на мій погляд речі. Я знаю, наприклад, що в питанні культури величезне значення має мова, культура мови. Я знаю Що педагоги вважають знання рідної мови неодмінною основою виховання. Наприклад, відомо, що між ясністю, чіткістю виробленістю мови і ясністю, і чіткістю думки існує величезний органічний зв'язок. Також у цьому виді відомо, що від ступеня розробки національної мови залежить ступінь розвитку диференційованості і чіткості наукового і суспільного мислення і т. і. Декілька років тому в культурі українській намічалися (хоч і з великими перегинами, неминучими в цій справі) величезні позитивні факти освіти стрункої, культурної мови. Та в останній час українська мова поступово починає перетворюватись у жаргон, що в перспективі загрожує затримкою культурного підйому трудящих мас української культури".
Displaying 1 of 1 review