"Честь" - один із перших інтелектуальних романів в українській літературі. Складні зіткнення професійного обов'язку й особистісних поривів поглинутої справами людини, фатальні ілюзії наукового вдосконалення світу структурують фабулу цього вершинного твору М. Могилянського. Оповідання - про загадковість бажань, непередбачуваність учинків людини і нерозгаданість підсвідомих стихій, що керують нею. ЗМІСТ: Честь, роман патетично-іронічний. Оповідання: Стріл, Наречена, Недоля, З темних джерел життя, Коротке побачення, Згуба, Сльози, Ратовниця, Млості, Покута, Помилка, Мистецтво рецензії, Вбивство.
Роман шикарний. Перегукується і з Домонтовичем, і з Підмогильним, і з Йогансеном. І попри те, цілком ориґінальний. Багато стьобу, іронії, самоіронії, незважаючи на серйозну проблематику. Дух доби... Професійна честь, секс,міщанство-обивательщина, життя вчених, Европа, Київ, міський простір, самогубство, відповідальність... Один із перших зразків інтелектуального роману. Шкода, що роман написаний у 1929 році тоді так і не побачив світу, через скандал із оповіданням "Вбивство" (1926). В ньому Могилянський нібито символічно вбив старшого друга, в якому вбачали занадто прозорі натяки на Михайла Грушевського. Останній і нібито й поскаржився на автора твору органам ҐПУ. Крім цього оповідання скандальну популярність мало оповідання "Наречена" - одне з перших оповідань про free love українською. Настійливо рекомендую!
Роман "Честь" непоганий, але не стільки сюжетом, скільки бічними темами / сюжетами. Дещо слабша версія Чорне озеро, бо там теми колоніалізму та національної ідентичності в центрі, хоч і "нанизані" на любовну історію. А тут вони і далі другорядні. А от оповідання із збірки "Оповідання" (1916) доволі специфічні - і потребують контексті написання. Тобто для людини ХХІ ст. їхня проблематика вже застаріла. Але є виняток - "Млості". Холєра, це як Сартр, тільки на два десятиліття раніше. Аж шкода, що наша література була дуже локальною через мову (і владу).
І оповідання "Мистецтво рецензії" - холєра, як про сьогодення!
А "Вбивство"... Шедевр, який піднімає важливі питання української ідентичності. І так, Грушевський впізнається, хоча... Могилянський від нього був на 7 років молодшим, а не 15 (як в оповіданні). Але це таке. А от оповідання дуже сильне!
Могилянський - це для мене відкриття року, бо я зазвичай, якщо й знайомлюсь з новим письменником, то частіше за все я вже колись його десь чула, або навіть читала в школі, і забула.
Але тут - інше. Тут письменник і його твір(и), котрі ще мають стати відомими і зібрати свою армію прихильників.
Моторошно від того, скільки таких письменників ще чекає свого часу. Зі скількома ще доведеться познайомитись через їх твори. А скільки таких, котрих ми ніколи не почуємо?..
Цікаво, що я зараз ще читаю "Спомини" Йосипа Гірняка, і там подавалась рецензія Могилянського на один з виступів театру "Березіль". А у романі "Честь" автор декілька разів згадує цей самий театр. Подобається, коли стаються подібні зібги.
Про самого Михайла Моглилянського я дізналась лише декілька тижнів тому, і це прикро, бо письменник він не поганий. Роман "Честь" трокається питань честі, гідності тавідповідальності. І ще багато чого. Коли прочитала роман повністю, то його розв'язка здалась мені несподіваною, але, подумавши, я все ж прийшла висновку, що це логічно і суголосно характеру головного героя. А ще мені таак подобалось, коли автор рзбивав четверту стіну, і звертався до читачів безпосередньо до читачів. Впевнена, Могилянський був самоіронічною людиною з почуттям гумору.
А тепер про оповідання. Виділю лише декілька з них. Перще - "Наречена". Це прям прикольно, а ще цікавіше потім обдумувати цей коротенький твір. Класно, що в укрїнській літературі подібні теми підіймались ще у першій половині минулого століття. Ще цікаве було "Мистецтво рецензії". Також непоганий матеріал на подумати, ще і доволі актуальний в наш час. І третє: "Вбивство", яке має досить цікаву історію публікування. Оповідання, яке підіймає важливі теми україньсокї ідентитчності. А ще трохи пишаюсь собою, бо прям одразу вловила алюзію на Грушевського в одному з персонажів.
Отже, класно відкривати для себе нових українських авторів, а особливо таких, як Михайло Могилянський. І прикро, що дуже багато років його творчість була недоступною читачам. А таких письменників варто читати. Він непогано доповнює Домонтовича, Підмогильного, Йогансена. Дуже раджу познайомитись з Могилянським.
Докорінна зміна/Падіння людських чеснот. Реалії після придушення більшовиками масштабного українського повстанського руху. Люди і характери у вирі революції.