What do you think?
Rate this book
Хвоя
Ця книжка - про війну, любов і мудрість. Саме в такій послідовності. І вірші, ці гілочки хвої - як підказки на шляху до знаходження себе, до умиротворення. І хочеться, щоб завершальним, сотим віршем, сотим поколінням, сотою гілочкою збірки став читач. Йому навіть підготовлене місце за фортепіано.
Музика уже зачекалася, вона хоче звучати!
«… маємо збірку, в якій знайдемо багато відкриттів — і вдалих метафор вистачить на кілька прочитань. І добре, що рух у ній від війни та смерті до самоосмислення й кохання. Добре, що осмислення себе йде також коштом повернення до кращих своїх віршів з попереднього часу, що співіснують і, відтак, співставні із зовсім новими. Так є: «Хвоя» щось підсумовує, а щось обіцяє у перспективі. І в ній досить сказано, щоб ми поверталися до цієї книжки, й достатньо обіцяно, щоб чекати наступної».
Із післямови Ростислава Семківа
Музика уже зачекалася, вона хоче звучати!
«… маємо збірку, в якій знайдемо багато відкриттів — і вдалих метафор вистачить на кілька прочитань. І добре, що рух у ній від війни та смерті до самоосмислення й кохання. Добре, що осмислення себе йде також коштом повернення до кращих своїх віршів з попереднього часу, що співіснують і, відтак, співставні із зовсім новими. Так є: «Хвоя» щось підсумовує, а щось обіцяє у перспективі. І в ній досить сказано, щоб ми поверталися до цієї книжки, й достатньо обіцяно, щоб чекати наступної».
Із післямови Ростислава Семківа
- GenresPoetry
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
15 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
November 8, 2017
Я люблю інколи брати до рук збірки поезії, промовляти рядок за рядком, перекочувати рими і розтягувати паузи між розділовими знаками. На мою думку, поезія повинна звучати.
Дослідити збірку «Хвоя» Павла Коробчука стало для мене справжнім випробуванням. За творчістю Павла я мимоволі слідкую - ми є один в одного в друзях на фейсбуці, і тому я знаю, як ревно він ставиться до своєї праці. Скидається на те, що аналізувати творчість сучасного автора без врахування контексту, в якому він працює, неможливо. І це суттєво ускладнює завдання.
Збірку поділено на чотири частини: про війну, любов, мудрість, і розділ «Павлеонтологія» з віршами з попередніх книг. Всі вони поєднані між собою образами та метафорами: хвої, ребер, мильних та повітряних бульбашок, дерев, риб, шурхотіння чогось «як долоня у склянці рису», подорожника, який прикладають замість вати до ран і «до болю». Вірші часом короткі та влучні, вони «збігають» з язика, коли промовляєш їх вголос. А часом - протяжні та неоднорідні, в яких затинаєшся об певні слова, наче об нерівний асфальт.
Коробчук відвертий, головним чином - у розділі про війну. Він говорить про те, що турбує мене особисто і, я знаю, багатьох моїх знайомих: як ставитись до всього того інформаційного божевілля, яке оточило нас із початком воєнних дій?
Варто сказати, що рецензувати поетичні збірки складно, адже лірика - це глибоко суб’єктивне сприйняття та відображення дійсності. І коли ми розуміємо, що один автор нам близький, а інший - ні, - насправді, ми не розуміємо, а відчуваємо.
Я вже знаю, що братиму до рук «Хвою» не один раз, а все завдяки одному рядку: «Кожен листочок доводить, що більше не треба ні помирати, ні горя»
Чому саме він? Я маю улюблений уривок з «Пісні про себе» Волта Вітмена, і його відлуння я відчула в рядкові Коробчука:
Найменший паросток твердить, що смерті немає,
І якщо коли-небудь, до життя, вона й існувала, то вже не чекає попереду, щоб життя зупинити,
Кожна зникла хвилинка з'являється знову.
Дослідити збірку «Хвоя» Павла Коробчука стало для мене справжнім випробуванням. За творчістю Павла я мимоволі слідкую - ми є один в одного в друзях на фейсбуці, і тому я знаю, як ревно він ставиться до своєї праці. Скидається на те, що аналізувати творчість сучасного автора без врахування контексту, в якому він працює, неможливо. І це суттєво ускладнює завдання.
Збірку поділено на чотири частини: про війну, любов, мудрість, і розділ «Павлеонтологія» з віршами з попередніх книг. Всі вони поєднані між собою образами та метафорами: хвої, ребер, мильних та повітряних бульбашок, дерев, риб, шурхотіння чогось «як долоня у склянці рису», подорожника, який прикладають замість вати до ран і «до болю». Вірші часом короткі та влучні, вони «збігають» з язика, коли промовляєш їх вголос. А часом - протяжні та неоднорідні, в яких затинаєшся об певні слова, наче об нерівний асфальт.
Коробчук відвертий, головним чином - у розділі про війну. Він говорить про те, що турбує мене особисто і, я знаю, багатьох моїх знайомих: як ставитись до всього того інформаційного божевілля, яке оточило нас із початком воєнних дій?
Варто сказати, що рецензувати поетичні збірки складно, адже лірика - це глибоко суб’єктивне сприйняття та відображення дійсності. І коли ми розуміємо, що один автор нам близький, а інший - ні, - насправді, ми не розуміємо, а відчуваємо.
Я вже знаю, що братиму до рук «Хвою» не один раз, а все завдяки одному рядку: «Кожен листочок доводить, що більше не треба ні помирати, ні горя»
Чому саме він? Я маю улюблений уривок з «Пісні про себе» Волта Вітмена, і його відлуння я відчула в рядкові Коробчука:
Найменший паросток твердить, що смерті немає,
І якщо коли-небудь, до життя, вона й існувала, то вже не чекає попереду, щоб життя зупинити,
Кожна зникла хвилинка з'являється знову.
April 23, 2022
Ці вірші - пам'ятка, аби не забути події життя та країни; кохання, яке будло й не залишилось, вони викарбувані на папері та душах тих, хто їх прочитає. Поезія відгукується відлунням душі та хапає за сердце.
Чомусь першою думкую після декількох сторінок мені прийшло слово "пустота", стільки щему та суму. А потім - надія на нові переживання. Тут біль власний, біль України та нації. Є й вірші про себе. Влучні та навіть незвичні рими. І багато втрат.
Назва книги не просто взята, аби залишитись на палітурці, вона проноситься у сторінках, постійно виглядає то тут, то там.
Якщо ви любите ідеально римовані вірші, то книга не про це. Вона про відчуття. Себе та навколишнього.
"юначе послухай, як шумним дощем тобі аплодує небо"
"життя нагадує смерть. Воно - як м'ясо, тільки розморожене"
дощ - це плескіт однією долонею, це аплодисмент без жодної руки
із колишніх любовей можна набрати ванну, лиш холодна вона і мілка - на пів метра
Просто шкода, що люди,
про яких знайомі відгукуються якнайкраще,
які реалізували професійні амбіції,
багато мандрують, читають книги,
у цих стосунках затискають одне одного, ніби каміння у пращі,
налазять одне на одного,
як тектонічні плити, як березнева крига,
заплутуються, як звір, що потрапив у хащі.
Чомусь першою думкую після декількох сторінок мені прийшло слово "пустота", стільки щему та суму. А потім - надія на нові переживання. Тут біль власний, біль України та нації. Є й вірші про себе. Влучні та навіть незвичні рими. І багато втрат.
Назва книги не просто взята, аби залишитись на палітурці, вона проноситься у сторінках, постійно виглядає то тут, то там.
Якщо ви любите ідеально римовані вірші, то книга не про це. Вона про відчуття. Себе та навколишнього.
"юначе послухай, як шумним дощем тобі аплодує небо"
"життя нагадує смерть. Воно - як м'ясо, тільки розморожене"
дощ - це плескіт однією долонею, це аплодисмент без жодної руки
із колишніх любовей можна набрати ванну, лиш холодна вона і мілка - на пів метра
Просто шкода, що люди,
про яких знайомі відгукуються якнайкраще,
які реалізували професійні амбіції,
багато мандрують, читають книги,
у цих стосунках затискають одне одного, ніби каміння у пращі,
налазять одне на одного,
як тектонічні плити, як березнева крига,
заплутуються, як звір, що потрапив у хащі.
February 22, 2017
Доволі непогана збірка у серію ВСЛ-овських поезій. Оформлення як завжди на висоті, Бабченко ілюструє книгу з серії вперше, але дизайном явно вписується в загальний ряд. Самі тексти дуже різняться від Коробчукової прози, але разом з тим мають свій стиль і атмосферу, непогано передають емоції автора і знаходяться в гармонії між змістом і формою. Втім, так як любовна лірика все ж переважає, то для мене "Хвоя" лише на 4/5.
April 8, 2017
3+/4-
в цілому добра поезія. є кілька сильних віршів, кілька десятків хороших метафор.
збірка впорядкована гармонійно, та все ж після старих віршів "Хвоя" так не відчувається, як на початку.
в цілому добра поезія. є кілька сильних віршів, кілька десятків хороших метафор.
збірка впорядкована гармонійно, та все ж після старих віршів "Хвоя" так не відчувається, як на початку.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews