"Амор[т]е" – це якраз той випадок, коли не дуже знаю, що сказати про книжку. Чисто свій задум і бажання головної героїні вона виконує на всі 100% (адже Франческа хотіла, щоб розповіли її з Юрієм історію).
І ще, це той випадок, коли кажуть "бійся зустрічі зі своїми героями". Адже після прочитання "Схід українського сонця" мені страшенно хотілося дізнатися більше про "Поштовх" і його засновників. Однак, після цієї книжки в мене виникає тільки неприємне відчуття від того, якими вони власне були. Чи тим, як їх, власне, сприймала Франческа. І скажу я вам, це було (майже) завжди не позитивно.
Ця книжка виявилася зовсім не тим, що я чекала. Чи було цікаво читати? – Загалом так.
Чи сподобалося? – Швидше за все, не зможу відповісти на це питання.