До книги вибраного ввійшли знакові твори лауреата Шевченківської премії Галини Пагутяк – романи та повісті, зокрема «Захід сонця в Урожі», «Кіт з потонулого будинку», «Записки Білого Пташка», «Книга снів і пробуджень» та інші, які по праву складають золотий фонд української прози, створеної поколінням вісімдесятників. Відкриває книгу відома Галинина «Автобіографія без дат і майже без фактів».
Народилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж. Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.) Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
"Захід сонця в Урожі" - про полярні світи чоловіка й дружини. "Книга снів і пробуджень" далася нелегко, бо що може бути нудніше за чужі сни. Але після цього вже "Спалене листя" було зрозумілим і легким. Дуже втішила "Небесна кравчиня", про колишніх вихованців інтернату, які живуть в лісі в покинутому приміщенні інтернату для калік і якось дають собі раду. Це не є звична сьозлива історійка з розряду "про сиріт", але водночас дуже зворушлива і, попри описання жорстоких реалій життя цих невидимих для соціуму людей, видалась мені насправді сонячною й теплою.