Любов практична

by Христина Лукащук

«Любов практична» — не практикум з любові, якщо хтось в цій назві відшукає повчальний зміст. Це оповідь про любов щоденну, яка або триває довго, бо двоє вміють порозумітися й перепросити, або уривається, коли кожен наполягає на своєму в найменших дрібницях.

144 pages, Hardcover

Published January 1, 2016

About the author

Христи́на Лукащу́к (* 1972, Львів) — українська художниця, письменниця.

Народилась 1972 року у Львові. Разом зі середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу.

Навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність художня кераміка). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд».

Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект».

У 2000–2006 рр. брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 р. — персональна виставка живопису на склі «Великодня» у Львівському музеї етнографії.

Лауреат конкурсу романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова» у 2008, 2009, 2010, 2012 роках.


Бібліографія:

Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія).

Також друком вийшли такі книжки:

«Без назви…» (поезії). — Львів, 1999;
«Негламур» (образки з життя). — Львів: Піраміда, 2006;
«Ванільне небо» (образки з життя). — Львів: Коло, 2007;
«Стриптиз» (поезії). — Львів, 2008.
«Рожевий і ще раз рожевий» (повість). — Львів: Піраміда, 2009.
«Експортерка» (2010)
«Фреска» (2010)
«Жити сьогодні» (2011)
«Лялька-мотанка» (2011)
«Олюднені» (2012)
«Курва» (роман). — Харків: КСД, 2013.
«Казка про Майдан».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2014

Reviews

[Tetianka · Rating 1 out of 5]

Купила покладаючись на позитивні відгуки в мережі.
Не сподобалося, суцільне ниття і рефлексія героїні.

[Ганна Кузьо · Rating 2 out of 5]

Не скажу, що це погана книга, радше - не мій стиль. Дуже жіночно, не надто глибоко чи психологічно. Читати легко. Думаю більше сподобається жінкам, які прислухаються до тематик жіночої енергії тощо.

[Ksenia · Rating 2 out of 5]

Примітивне чтиво

[Людмила Левицька]

Це просто щоденник, десь є лінія, десь рандомні факти.

[Daryna Prymakova · Rating 3 out of 5]

Те, що виправдовує цю книгу, було написано на самому початку: "недавно я усвідомила, що саме ту книжку можна вважати доброю, після прочитання якої відбувається переосмислення почуттів".
І якби не цей підхід, з яким я вирішила погодитись, - і оцінка була б нижча, і відгук іншим.
Якісь навіть дивні твердження героїні, або і банальні зауваження дійсно наштовхували на роздуми. Це була пропозиція подивитись на щось під новим кутом. Мабуть, це ознака цілісного живого образу, бо хто ж зважатиме на висловлювання якоїсь картонки. Якщо є, з чим посперечатись або взяти на замітку, - то щось таки зачепило і було вартим уваги. Чим більше різниця між мною і героїнею - тим більш незвичним є її підхід до сприйняття і оцінки людей, подій, життя в цілому. Кути погляду були максимально новими.
Десь із третини оповіді я прийняла ще одне, мабуть важливіше, рішення - не оцінювати героїв, а спостерігати. Тоді читати стало легше. Ну захоплюється людина якимись ідеями про енергії - нехай, скільки таких навколо, це ще не робить їх поганими. Звісно, деякі пассажі з разряду "жінкі от такі, а чоловіки геть інша справа", "жіноча цнота - то особлива енергія, яку треба віддати саме йому (Йому)" бісять, але це думка героїні, така вже вона, просто спостерігатиму.
Що заважало читати - так це деякі накручені метафори, особливо на початку. Коли їх стало менше, текст став якимсь більш цілісним і органічним. Про стосунки героїні з містом відверто хотілось прогортати, але книга коротка - як почати пропускати, то що ж взагалі читати.
Часу займає мало, якусь рефлексію завдякі відвертій оповіді від першої особи викликає. Перечитувати і залишати в бібліотеці - ні. Жалкувати, що взялась за книгу, - теж ні. По шкалі goodreads це скоріше 2 зірки, it was ok, але з закладеним зі школи підходом до оцінок якось 2 не ліпиться, хай буде 3.

[Анна · Rating 1 out of 5]

Мені геть не сподобалось. Анотація реально зацікавила, думала там щось справді про любов. Насправді там історія про жінку-жертву і чоловіка-абюзера, він не хоче покинути свою жінку і всі 6 чи скільки там років годує її "сніданками", а вона, тьотя з дитиною підлітком і минулим шлюбом, все мріє про одруження з цим жонатіком. Короче, всю книгу страждання і роздуми ні про що, а в кінці хоп, він вже живе з нею, називає своєю дружиною (тільки називає) і всі щасливі, правда, незрозуміло, як же він все ж таки наважився покинути свою дружину. Шкода витраченого часу.

[Yelashka · Rating 2 out of 5]

Не планувала писати відгук, але так подобається обкладинка, що зробила фото.

Судячи з анотації це мала бути історія про любов. Але любов‘ю там і не пахне 😐

Головна героїня має стосунки з одруженим чоловіком чи то 5, чи то 6 років . А хлоп добре влаштувався - живе на дві сім’ї, і ні дружину, ні коханку не планує покидати.

Сюжету як такого нема. Вся книга - це ниття головної героїні. Таке відчуття ніби я чужий щоденник прочитала.
Якщо коротко, то мені не сподобалось.