У цій книзі на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію українського філософа й богослова Григорія Сковороди (1722—1794). Утім, це не лише життєпис видатної людини — тут постає яскравий образ України XVIII століття. Одинадцять розділів книги, в яких змальовано життя Сковороди, обрамлені двома окремими сюжетами: «Prelude» й «Finale», що покликані надати біографії Сковороди якомога більшої глибини, а також показати його першорядну роль в українській духовній традиції.
Леоні́д Володи́мирович Ушка́лов (5 листопада 1956, Краснопілля — 25 лютого 2019, Харків, Україна) — український літературознавець і письменник. Доктор філологічних наук. Професор.
Народився у містечку Краснопілля на Сумщині. З 1977-го по 1982 р. навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. Після закінчення університетського курсу працює на посадах викладача, доцента (1993) й професора (1995) на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. У 1989 р. в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію («Творчість Григорія Сковороди і антична культура»), а в 1996 р. — докторську («Література українського бароко в її зв'язках із філософією»).
Помер 25 лютого 2019 року у Харкові на 63-му році життя.
Сковорода в українському каноні завжди був загадкою для мене. Тому вирішив відсвяткувати трьохсотріччя Григорія Савича прочитавши цю книжечку. Підхід Ушкалова досить особливий, але незважаючи на те що я іноді пропускав цілі сторінки — він мені сподобався. Якось чим довше я читав/листав цю працю тим більше мені вона була до душі. Найбільше мені сподобалось, як автор зміг вписати життя Сковороди в історичний контекст того часу (просвітництво, політика влади щодо українських земель, релігійні та освітні практики). Це також надзвичайно цікавий опис суспільтва українських земель вісімнадцятого сторіччя. Автор часто робить досить спекулятивні твердження і припущення щодо того як і що Сковорода робив/думав, а також Prelude та Finale взагалі досить відірвані від «життя Григорія Сковороди». Тим не менш, ця книга була суголосна у часі і дійових особах до „Володарки Понтиди“, яку я прочитав декількома місяцями раніше. Ось такий мій екскурс у вісімнадцяте сторіччя.
... Надмір і недостатність - і те, й інше зло. Де ж добро? Посередині. Надмір і недостатність - крайнощі, а посередині між ними, немов Христос посеред розбійників, добро. ... Ідеал Христової бідності не заважав Сковороді любити вишукані вина, курити вірменський тютюн, пити вранці чай з лимоном, ласувати пармезаном, мати кишеньковий лондонський годинник... ... На противагу просвітницькому гаслу: "Всі люди рівні", Сковорода стверджує: "Всі люди різні".
майстерно сконструйована книга, знайомить з Сковородою - з таким далеким-близьким, який з одного боку - філософ і мислитель, з іншого - чоловік, який втікає з-під вінця, і не боїться ставити "тупий" і "дуже тупий" своїм учням. словом, читаючи, він стає тобі другом.
Ушкалов прекрасно аналізує тексти, а в Сковороді можна знайти так багато українського ДНК, яке хоч і витіснене, але пояснює "чому ми змогли".