Всичко, което иска Малкият Вълк, е да си стои на топло у дома. Родители му вярват, че дълбоко в сърцето си той е един наистина лош вълк, но в момента са разтревожени от добрите му постъпки и милото му поведение към по-малкото му братче Миризливко. Затова го изпращат на далечно пътешествие в Колежа по Коварства при чичо Зълчан, за да стане истински страшен вълк и да спечели Златен Медал за Лошотия. След много опасни приключения в най-мрачната част на Страшната гора, Малкият Вълк открива Колежа по Коварства, който е толкова ужасяващ, че даже и пощальоните не идват! А единственият преподавател се оказва най-злият, подъл, гладен и опасен звяр, накратко Големия Лош Вълк. Дали ще успее Малчо Вълчо да надхитри чичо си, за да научи 9-те правила на Лошотията и да се превърне в истински лош вълк, или ще стане само саламче върху сандвича му? Това читателят ще разбере от страниците на тази весела книга.
Увлечен в интересните приключения на Малкият Вълк, познати от известни приказки като „Червената шапчица”, „Трите прасенца”, но променени по забавен начин, малкият читател ще бъде изненадан да научи, че в бедите и истинските опасности не помагат нито „силните” и „лошите’ , нито „Правилата на Лошотията” , а само добротата, честността и обичта на приятелите, които симпатичният герой среща в Страшната гора.
Ian Whybrow is a British writer of children's books, first published in 1989. He has written over 100 books for children, has been translated into 27 languages and is published in 28 countries. His books are humorous and range from picture books to novels, short stories and poetry.
Скоро лапки мої стануть кулаками! Наточу, як ножі, ікла гостряками! Щоб усі тремтіли, щоб усі тремтіли щоб дихнуть не сміли!
Не скажу добрий день, дякую, будь ласка, Краще шерсть на хребті настовбурчу страшно! щоб мене боялись, щоб мене боялись, щоб не насміхались!
У першій "капосній" книжці із серії про Малого Вовчика, головний герой до болю нагадує отого класичного вовчиська з "Капітошки", який з усіх сил прагне стати лютою, жорстокою й підступною тварюкою. І в обох випадках не скажеш, що їм самим того дуже вже хочеться, радше оточення тисне. ) Отже, нашого Малого Вовчика батьки підловили на тому, що він надто чемний, надто люб'язний, надто добрий. Одним словом, в стереотипне уявлення про вовчий рід не надто вкладається, тому його відправляють на навчання до "Капосної школи поганців", де викладає нелегку науку лиходійства злісний дядько Вовчика — Вовчило-Хижачило. Уся книжечка складається з листів Малого Вовчика, що їх він пише на шляху до цього незвичайного освітнього закладу, під час короткого навчання у ньому і, гм, про те, як це навчання закінчилося. За цей час наш герой здійснює ще й екзистенційну подорож, щоб врешті зрозуміти, що ніхто не має йому вказувати, ким і яким йому бути.
"Коли я виросту, то хочу бути СОБОЮ, а не якимсь злючим та підступним вовком, якому ніхто не вірить."
У "Малий Вовчик — лісовий детектив" та інших книжечках із серії, Малий Вовчик уже пробує себе у різних професіях, бо, як і будь-яке допитливе дитя, його цікавить геть усе! =)
Ці книжечки добре підійдуть для вашого малого вовчика, який тільки-но починає читати самостійно: кумедні малюнки, виділення шрифтом і вибуховий (хе-хе) гумор роблять читання швидким і приємним.
*
"На автобусній зупинці я прилаштувався в черзі за огрядною тітонькою. Та раптом та тітонька як не гепне мене своєю торбегою! За що спитаєте? За те, що я, бачте, вирядився в натуральне хутро! — Отак тобі! — каже. — Знатимеш, як порушувати права бідолашних тварин! — Стривайте, — кажу їй, — але ж я сам — тварина! — І яка саме? — питає вона. Довелося сказати їй, що я вовк, а вона я-а-ак верескне та я-а-ак дремене! Хе-хе."
*
"— ВАТРА З ПЛАСТУНАМИ?! — зрадів дядечко. — НЯМ, НЯМ! ЯК Я ЛЮБЛЮ СМАЧНИХ МАЛЕНЬКИХ ПЛАСТУНІВ! Я кажу йому: — Дядьку, гадаю, нас запрошують поласувати ковбасками, а не пластунами. Але дядько мене не слухав: — ЗНАЄШ, ЯКЕ У НИХ ГАСЛО? — "ГОТУЙСЬ!" ТОЖ Я ПРИГОТУЮ ПАРОЧКУ НА СКОВОРІДЦІ, А РЕШТУ — В КАЗАНКУ! А ТОБІ ДІСТАНЕТЬСЯ ОБЛИЗЕНЬ, Г-Г-Г-Р-Р-Р!"
Little Wolf is sent away by his parents because he has not been behaving badly enough. In disconsolate and hilarious letters home, Little Wolf chronicles his journey to Uncle Bigbad's Cunning College For Brute Beasts and his efforts to learn the Nine Rules of Badness. Ross’s ink drawings perfectly capture the charm of Little Wolf as he struggles to be bad enough to come home. Whybrow’s text is full of great real, and imagined, vocabulary. This is one of the funniest, most irreverent and charming stories I’ve read. Kids will adore the humorous reversals of a world where parents want their cub to be bad. Little Wolf’s resourceful and mischievous responses to his adventure are perfectly complimented by Ross’s illustrations. Kids drawn to fractured fairytales, Captain Underpants and illustrated fiction will eat this up. A great supplement to a unit on fairy tales and perfect for fans of irreverent humor such as the Captain Underpants series by Dave Pilkey.
This is not a picture book, and it is told entirely by the letters from Little that he mails back to his family. Cute premise, cute structure, interesting themes. Funny and exciting for the young readers who have just begun to read 'real' books, too short and light for me to praise highly.
You have to feel sorry for little wolf. He doesn't like camping; he doesn't want to be sent miles away from home; and he just can't help being good, no matter how hard he tries. He does his best to convince mum and Dad that his acts of kindness were only a joke or that he was just pretending when he brushed his teeth. In one letter to to Mum & Dad ('Dum & Mad') he pleads, 'please let me come home and I promise I will never read another book'. But he has to confess to teaching little bruv 'Christopher Robin is Saying His Prayers'. Other literary references (e.g. to Red Riding Hood and The Three Little Pigs), the use of made-up words (e.g. fedupply), the plays-on-words, the knowing humour, all make this a book that grown-ups will enjoy reading to their children as much as children will enjoy reading it to themselves.
Yes! Finally! I don't remember reading such a short children's book (my edition is 143 pages)for sooo long... Unbelievable!
Despite a really promising beginning, filled with a bunch of laugh out loud bits, I felt rather annoyed closer to the half way point. I couldn't make myself excited by anything in it. More than that, the last 30 pages were dragging so hard that I almost DNFed this little read. You know what, I felt relieved straight after the finish line, and don't think it's a good sigh. Won't recommend it, but your kids may enjoy this book way more than I did. So it's up on you to decide.
P.S. One positive thing to say about Little Wolf's book of Badness, is that I liked how LW stayed true to himself. Thumbs up to that.:)
While this appears to have been written for perhaps third to fourth year readers, it has much whimsy and clever illustrations that will appeal to many adults. Little Wolf's parents are worried that he is too much of a "Goody Four-Paws" and decide to send him to his Uncle Bigbad who will teach him to be a properly Bad wolf. He sets off reluctantly, fortified by a supply of rabbit rolls (hilariously illustrated, even though I'm rather fond of my rabbits staying alive) and in the end has quite an adventure. No spoilers here, as it would break the pleasure of reading the actual story, but I'll say that Little Wolf ends up a winner in all respects and, naturally, Uncle Bigbad comes to a bad end of his own choosing. Seriously, read it.
Not a fan of this book. It was super disappointing because I thought it'd be an awesome chapter book to go with our fractured fairy tale unit. (I guess technically Little Red Riding Hood was briefly mentioned, but that still doesn't make this a true fractured fairy tale to me.) I hated the spelling errors and strange phrasing that his uncle would say, and I guess the whole story overall had potential and just didn't turn out to be very funny or entertaining. The uncle was creepy, and not in a way that made him a cool character... just plain weird.
Чи можна капостити таким чином, щоб при цьому залишатися добрим?
Цю книгу мені порадила учениця. (Ще один плюс від спілкування з підростаючим поколінням). Вона сказала, що це її найулюбленіша книга. Дуже смішна та добра (з огляду на пару моментів наприкінці, спірне твердження, але це її бачення).
Я зацікавилася, та й обкладинка здалася мені перспективною. А останнім аргументом "За" став короткий опис: книга написана у формі листів малюка батькам! Все саме цього мені не вистачало для повного щастя) (І для закриття конкретного пункту чергового книжкового списку).
Сюжет досить простий. В одній щасливій вовчій родині підростало двоє вовченят. Молодший був загальним улюбленцем і йому все сходило з рук, навіть неправильна поведінка. А старшенький - надія батьків на те, що він виросте великим і страшним, що наводитиме жах на околиці. Але надій він ен виправдав бо, уявіть собі, чистить ікла, вичісує шерсть і, жах, лягає рано спати. Так рано, що й гарчати на нього немає приводу.
Тому стурбовані батьки ухвалили вольове рішення відправити підростаючого грізного хижака на перевиховання до дядька Вовчила-Страшила. Дивне рішення у світлі того, що з цим дядьком вони зв'язок підтримую досить однобоко: вони йому пишуть, а він сам їм не відповідає. Надто зайнятий, мабуть, наводячи жах на околиці і керуючи академією пакостей. Ну та судити не мені.
Юне вовченя збирають у дорогу і нагороджують люблячим стусаном для прискорення. Та й напрямок задають. (Жартую, тому що сам процес збору в дорогу залишається за кадром і про все ми дізнаємося з листів Малюка Вовка додому).
Мене всю книгу дивували здібності вантажоперенесення майбутньої грози околиць. Вони вражають з урахуванням того, скільки провіанту йому навантажили. І це крім решти речей і карти. І їжа ця вже приготована, бо майбутній страшний хижак не вміє готувати. Ну та це деталі та чіплянні, адже книжка дитяча, а значить дорогу дивам.
Кожен лист починається із звернення до батьків. Кожен підписаний днем написання та локацією, де власне він було написано та містить докладний переказ подій дня чи конкретного часу доби. Спочатку, як і будь-яка дитина, яку насильно відвезли до табору (виживання не інакше), Малюк Вовк скаржиться на долю і слізно просить дозволу повернутися назад. Мовляв, вони не зрозуміли його розіграшу і вжили таких радикальних заходів занадто рано. Він же хуліган і забіяка. А вони не цінують такого чудового спадкоємця. Але потім скорюється своїй долі. А наприкінці листа завжди стоїть підпис, який передає настрій героя: страх, холод, голод, смуток тощо. (А чи перевиховався він у потрібному для батьків ключі дізнаєтеся з книги)
Ще мова листів дуже проста, а тому віриш, що їх писала саме дитина. Як і постійні перекреслення тексту та малюнки, виконані в досить кумедній та експресивній манері. А приписки постскриптуми зовсім безцінні. Левова частка гумору відображається у них.
Досить цікава дитяча книжка. Судячи з відгуків, юне покоління нею просто зачитується. Але все ж таки я б порадила батькам насамперед уважно вивчити її самостійно, і тільки потім приймати рішення чи давати її до рук своїм дітям. Як я вже писала вище у фіналі присутній досить жорстокий епізод, який подається як кумедний, а як на мене він дуже травмонебезпечний для дитячої психіки.
Але кожен хай вирішує собі сам. Мені вона дуже сподобалася. Але не впевнена, що читатиму інші книги циклу. Вони написані в такій самій манері, а епістолярій ще з часів незабутньої "Клариси" мене втомив. Може після перерви я повернуся до пригод юного вовка.
Дуже незвичайна та цікава книжечка про пригоди малого вовчика, який вирушає в школу злих вовків, щоби навчитися бути таким самим лихим та негідним, як і його дядько, що заправляє в цій школі. Правда, не так багато дитячих книг, де чеснотами можуть вважатися лайка чи брехня? :) Але не переживайте, згодом все встане на свої місця і дітки все чудово зрозуміють.
Не хочеться розповідати, що стається в книзі, щоби ви теж з нетерпінням перегортали кожну нову сторінку. А книга дійсно дуже швидко та легко читається, а тому чудово підходить дітям, які починають читати більші книги.
Написана вона дуже незвично, у форматі щоденника, а точніше листів, які малий вовчик кожного дня пише своїм батькам. Як на мене, чудова ідея познайомити діток ще й з таким типом історій.
Нам з синами також дуже сподобалась мапа на початку книги. Завдяки цій мапі можна відслідковувати маршрут вовчика та орієнтуватися де він був, коли писав черговий лист, а отже історія стає ще цікавішою, зрозумілішою, наша уява може отримати та опрацювати ще більше деталей. Мені це нагадало Гобіта з мапами Толкіна.
І ще один величезний плюс книги в тому, що вона розповідає про пластунів. Причому змальовує їх дуже романтично та захопливо. Якщо ваші дітки є пластунами, то думаю, що цей момент їм особливо сподобається. А якщо вони раніше не чули про Пласт, то книга може стати приводом дізнатися про цю чудову організацію і ту діяльність, яку вони організовують для діток.
First published in 1995 but I missed it. My children were a little too old and my grandkids hadn't had time to be thought of yet. So it took an adult friend to introduce me, and I'm hoping to start reading it with my grandson next week.
Because it is a joyous read!
Tony Ross's illustrations are perfect.
The pacing is delicious.
The cultural references (the 'in' references) to other wolf tales (Little Red RH and the three little pigs) are utterly delightful.
The first-person narrator (Little Wolf), who sometimes misspells and sometimes makes corny jokes, handles the tale neatly, and (importantly) none of the chapters are too long.
I specially like the way Uncle BigBad speaks in capital letters and ends all his requests with 'swiftly swiftly'. The high-point where he eats the beans, all three tins, with dramatic consequences, is just perfect. (I hope I get to read this bit out loud.)
Little Wolf is a great hero. I am so very glad I've met him.
От доста време насам не бяхме имали случай да пишем за книга на издателство „Миранда”, но ето че това е на път да се промени, защото на хоризонта се задава една страхотна илюстрирана поредица за малките читатели! С „Книга за лошотията” у нас дебютира серията „Малкият вълк” на големия детски писател Иън Уайброу. Изданието е изпъстрено с веселите цветни илюстрации на чичо Коля Воронцов, създател на небезизвестния котарак Помпон! Прочетете ревюто на "Книжни Криле":
От доста време насам не бяхме имали случай да пишем за книга на издателство „Миранда”, но ето че това е на път да се промени, защото на хоризонта се задава една страхотна илюстрирана поредица за малките читатели! С „Книга за лошотията” у нас дебютира серията „Малкият вълк” на големия детски писател Иън Уайброу. Изданието е изпъстрено с веселите цветни илюстрации на чичо Коля Воронцов, създател на небезизвестния котарак Помпон! Прочетете ревюто на "Книжни Криле":
Little Wolf has been sent by his parents on a journey to Cunning College where he will learn the ways of badness from his uncle Bigbad. Through this collection of letters to his folks, we learn that Little Wolf isn't bad. But, he is a crafty, tricksy, brainy boy whose clever ways triumph over uncle Bigbad. For an extra twist, he even joins another pack of cubs! Scouts who teach him the true value of his crafty ways. Unbelievably adorable.
I was reading a story about some elite-type school using this book with a small group, so I decided to check it out. I had not heard of it, nor was I aware that it had been made into a video, or that there are sequels. I am not the intended audience; to me it was a bit tedious, and the "cuteness" wore off long before the end.
Never heard of this book but we picked it up at our local library to read as a bedtime story & my son quite enjoyed it . . . Little wolf has been sent away to learn the 9 rules of badness. He has a bit of an adventure along the way. And learns many things other than the 9 rules of badness.
It is also a great beginners chapter book for kids with a few illustrations.
I so enjoyed this tale of a good little wolf being sent to his uncle Big Bad's school to learn to be bad when it was first published! Just too fun! Great story for children ages 7-9. It came to mind as a book I needed to purchase to re again and discovered it was part of a series I am now looking into purchasing.
ganhei esse livro quando tinha nove aninhos e o achei esses dias... tinha uma dedicatória linda da minha e me emocionei. saber que depois dele vieram tantos outros livros na minha vida e que realmente os livros foram e são minha companhia em tantos momentos me faz bem. todos deveriam conhecer o mundo encantado dos livros, mãe! foi bom voltar no tempo <3
Це була улюблена книжка мого Ярка, коли він ще ходив у садочок. ми перечитали усі частини, а потім неодноразово читали (ну тобто я читав) по колу. А потім він уже й сам їх перечитав. Дуже багато смішних моментів, історії дуже класно побудовані, щоб не занудити. Переклад дуже гарно передає гумор. на 4-5 років дуже рекомендую.
داستان در مورد بچّهگرگیه که چون یه بار برای مسخرهبازی، مسواک میزنه و موهاش رو شونه میزنه، پدر و مادرش فکر میکنن گرگ خوبی شده و برای همین میفرستنش به مدرسهای توی جنگ که دایی بد گنده، بهش شرارت و بدجنسی یاد بده.
I do love this writing style, but I also think I prefer the later books in the series. Little Wolf really grows a bit and comes into his own after the adventures of these letters. I can't make up my mind: would this be better read aloud than read to oneself?
I loved this! It's so cute and fun. I enjoyed the references to familiar fairy tales, and I'm sure young children will too. I will definitely be picking up the next book in the series - and sharing this one with the children in my life.
В цій книжці розповідається про мандрівку до школи Поганців , забаганки Вовчила -Хижачила. Про міста, села , печери в яких побував Малий Вовчик. Ця мандрівка була дуже важка. По дорозі він зустрів лиса-пана Крутихвоста .
The episotory technique was fun, although I found the sign-offs a bit silly. And his home life sounds awful, but I guess it prepared him for the school with his uncle. And I bet kids appreciate the bean effect more than I did.