Spoilers!
Що робить мова, а особливо мови, з нашим життям? Чи впливає білінгвізм на наш мозок, а головне – на нашу поведінку? Поділюся деякими фактами, які підготувала на наш сімейний книжковий клуб (від нового року ми ввели традицію раз на місяць виділяти вечір і говорити виключно про прочитане, це працює 😎).
🙀 Виявляється, ми homo sapiens просто дивовижні створіння (ви не сумнівалися, я знаю, але я тут про мову), адже можемо розрізнити усі звуки усіх існуючих мов! Уявіть! Ви запитайте, а звідки ж тоді акценти і т. п. Я, наприклад, просто не чую різниці в деяких звуках шведської, які чує моя дитина, не кажучи вже, що я їх просто не можу відтворити (логічно, не чуєш – то і не відтвориш). Може, я якийсь збій в природі людства? Слава Богу, ні! Відповідь проста: можемо ми розрізнювати ці всі звуки лише до року, потім ця здатність притупляється, причому дуже різко і швидко. Уже до другого року життя ми практично так призвичаюємося до рідної мови, що перестаємо чути нюанси звуків, з якими не стикаємося (от вам і «щелепа не та»). Але діти, які ростуть з кількома мовами, цю здатність розрізняти численну кількість звуків не втрачають, тобто вони її втрачають до інших мов, але усі звуки мов, які вони чують, залишаються у їхньому арсеналі назавжди! Навіть якщо життя складається так, що вони перестають чути якусь з мов (наприклад, якщо дитину всиновили чи удочерили і вона не має доступу до мови, яку чула з народження, її мозок реагує на звуки цієї мови, навіть якщо вона цю мову не розуміє, але звуки мозок «впізнає»).
🕵️ Як же співіснують різні мови в одному мозкові? Тут цікаво те, що в мозкові усі мови існують одразу і одночасно. Вони потрапили в мозок і все, вони накопичуються в одному місці, тобто практично в тих самих ділянках мозку - сіра речовина відповідає за ці резерви. Коли ми хочемо щось сказати на певній мові, то мозок робить дуже складну операцію: усі наші мови активізуються і мозок має за тисячні секунди вибрати з кількох варіантів слів на різних мовах один і приглушити усі інші. Інколи мозок гальмує і ми вибираємо слово іншою мовою, бо мозок не встиг приглушити все інше і видати саме те слово і тією мовою, яку ми потребуємо. Саме через це всі ми стикаємося з ситуаціями, що слово крутиться на язиці, а ми все не вимовимо, що хочемо. Чим більше мов у нас робочих, тим більше слів у нас ось так крутиться, і тому бувають гальмування, паузи, і «збій налаштувань» (це не ми такі тупі, а просто вибір у нас занадто великий). Для мозку все одно, чи ви знаєте 20 тис слів українською і 10 тис англійською, для нього це 30 тис слів, з яких він обирає. Ви лише уявіть, які у вас запаси, якщо усе додати і дивитися на всі мови, як один великий резервуар знань і слів! (Тобто ми молодці, ви зрозуміли!)
👩🎓 Саме тут починається найцікавіше! Навіть якщо на вибір слів у нас може йти на тисячну долю секунди більше часу, ніж у монолінгвів, ці «мовні накопичення» добряче тренують мозок і його пластичність. Через те, що білінгви (особливо, якщо це білінгвізм з народження) постійно мусять переключатися не лише з мови на мову, але і на різних носіїв цих мов (мама – українська, тато – англійська, садочок/школа – шведська… ви зрозуміли логіку), то в дитини швидше розвивається ще й здатність ставити себе на місце іншої людини. Саме так, дослідження показують, що білінгви здатні до більшої емпатії (це проте не каже, що монолінгви до цього не здатні, просто емпатичність скоріше і раніше розвивається саме у дітей-білінгвів). Так само, як дитина вчиться переключатися з мови на мову, вона вчиться переключатися на місце однієї людини чи іншої, і цим розвивається і психологічна гнучкість (це пояснює, звідки у нашої дитини така вроджена «дипломатичність» 🙂).
👩🏫 Це правда, що білінгвам легше вивчити ще інші мови. Це відбувається тому, що мозок уже натренований переключатися з мови на мову, тобто в мозкові уже є натреновані зв’язки, які відповідають за придушення однієї мови і переключання на іншу (звісно, і навчання сприяє, якщо ви на одній мові вивчили що таке підмет, присудок, ви і на іншій розберетеся, куди і що ліпити, особливо, якщо мови однієї групи і ви можете нанизувати нові знання на хорошу базу).
👩🔧 Взагалі вивчення різних мов впливає на розвиток і сірої і білої речовини в мозку, тобто і ділянок, відповідальних за певні когнітивні здібності і за нейронні зв’язки між різними ділянками. Хоч головне питання залишається в тому, чи ці всі зміни в мозкові впливають на зміни в поведінці? Тут дуже різні результати досліджень, але є певні висновки, які вказують, що таки є кореляція між тим, як білінгвізм (або знання багатьох мов) впливає на структуру мозку і відображаються на поведінці. Так, наприклад, багато досліджень показують, що білінгвізм покр��щує нашу увагу. Щодо уваги, вчені здійснювали дослідження і з малюками, які ще не вміли говорити (але які росли в білінгвальній родині), і з дорослими різних вікових категорій, і всі ці групи показали, що здатність уваги (концентрації і невідволікання) у білінгвів була більшою порівняно з групами монолінгвів. Вчені це списують на те, що у білінгвів краще розвинена саме біла речовина, тобто нейронні зв’язки.
👩🎤 Думаю, всі ви чули, що білінгвізм чи вивчення іноземних мов може пригальмувати прихід Альцгеймера і т.п. Питання в тому, чи це правда? Насправді і так і ні (як завжди в науці). Дослідження показують, що мозок з часом руйнується (brain deterioration) в усіх, незалежно від того, скільки мов ти знаєш, тут більше від генетики залежить, ніж від знання мов. Але різниця виявилася колосальною, коли подивитися, чи ця руйнація відображається на поведінці і когнітивних здібностях. У білінгвів запас часу між фактичною руйнацією і поведінковими наслідками складає 4 роки, тоді як у монолінгвів, як виявилося, такого часу нема: руйнація почалася – і почалися збої в когнітивних здібностях і в поведінці. Тобто, якщо ми і не уникнемо умовного «Альцгеймера», ми відтягнемо на 4 роки прояви його в поведінці і наших здібностях (до речі, тут цікаво, що багато досліджень в різних точках світу сходилися саме на цій цифрі – 4 роки). Знову ж таки вчені вказують на роль розвинених нейронних зав’язків і білої речовини, яка впливає на розвиток «когнітивного резерву» (congnitive reserve), і саме цим пояснюють таку затримку у 4 роки – ми можемо просто пожинати плоди нашого резерву, хоча мозок уже почав руйнуватися, та резерв нам допомагає жити ще 4 роки і не відчувати руйнації на поведінковому рівні. Найцікавіше, що для розвитку нейронних в’язків нам не потрібно декламувати Шекспіра чи Шевченка щодня (хоча чому б і не зайнятися таким благородним когнітивним розвитком?) Мозку все одно, на якому рівні ми опанували мови, для нього головне сам жест переключування! (такий невибагливий орган цей мозок!)
😻 І останнє: так як мова є дуже емоційно навантажена стихія, то від того, якою мовою нам поставлені задачі, залежить, як ми будемо приймати рішення. Тому якщо перед вами дуже важка задача, і в гру вступають емоції, почуття, страсті (одним словом), то спробуйте сформувати задачу іноземною мовою. Для прийняття рішень в дію включиться раціо, а почуття матимуть меншу силу. Пам’ятаєте, як у Канемана про мислення швидке і повільне? Сформована іноземною задача наблизить вас до повільного мислення. Тут були теж дуже цікаві результати про те, що навіть задачі, які включають важкий моральний вибір, вели до різних рішень, залежно від того, якою мовою були сформовані ці задачі перед людиною – рідною чи іноземною. До того ж, іноземною ці рішення приймалися швидше (ось тобі і повільне мислення з швидкими результатами!)
Зате вчені замовчують, а як же тоді з ситуаціями, коли кілька мов є рідними? Взагалі саме питання ієрархій і емоційних прив’язаностей у всіх робочих мовах, особливо, якщо вони усі з дитинства, дуже цікаве, але про це вчені ще надто мало знають, тому закінчимо на цьому, як і Альберт Коста закінчує свою книгу, повністю визнаючи, що ми лише на початку великих відкриттів!