What do you think?
Rate this book
Пекло ввійшло до раю
Життя українського села в Карпатах, звичайні дитячі радощі й фантазії, передчуття війни, прихід Червоної Армії, а потім і німецької.
Неймовірний, сповнений магії текст, який відразу захоплює й не відпускає до кінця.
«У день, коли вибухнула Друга світова війна, мені було сім років та чотири місяці, і я мешкав у селі Ясень над Лімницею. Мій батько, австріяк за походженням, легіонер Юзефа Пілсудського, був лісничим, а моя мама, українка й донька греко-католицького священика вчителювала в місцевій школі. Імовірно, завдяки цьому я не поділив сумної долі мого однолітка із сусіднього лісництва. Повісті «Золота сурма» й «Пекло ввійшло до раю» − частини моєї значною мірою автобіографічної тетралогії, дія в якій відбувається в 1939-1941 роках в українському селі на польських Кресах».
Богдан Лебль
Неймовірний, сповнений магії текст, який відразу захоплює й не відпускає до кінця.
«У день, коли вибухнула Друга світова війна, мені було сім років та чотири місяці, і я мешкав у селі Ясень над Лімницею. Мій батько, австріяк за походженням, легіонер Юзефа Пілсудського, був лісничим, а моя мама, українка й донька греко-католицького священика вчителювала в місцевій школі. Імовірно, завдяки цьому я не поділив сумної долі мого однолітка із сусіднього лісництва. Повісті «Золота сурма» й «Пекло ввійшло до раю» − частини моєї значною мірою автобіографічної тетралогії, дія в якій відбувається в 1939-1941 роках в українському селі на польських Кресах».
Богдан Лебль
288 pages, Hardcover
First published January 1, 2013
20 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
March 27, 2019
Автобіографічний текст Богдана Лебля про початок Другої світової війни. Юзьо - син поляка та українки, живе у карпатському селі на теренах тодішньої Польщі. 39-й рік, передчуття війни і таки війна.
.
Цей роман (який насправді складається з двох частин-повістей, але це таки роман) важливий і своїм змістом, і формою.
.
Тут цікавим є реалізм тодішнього життя, ставлення українців до поляків, побут тощо. Автор не деталізує, не втомлює описами та поясненнями. Враження читач отримує крізь призму восьмирічного Юзя.
.
Мене більше підкупила стилістика тексту (і водночас хороший переклад Божени Антоняк) - читання дуже плавне і спокійне. Автор грається перетасуванням реальності та уяви Юзя, що завжди вимагає уважності до тексту, щоб вчасно все підловити. Але в цьому й певна символіка, якою автор намагається передати очікування війни, її звуки і запахи.
.
Фінальна сцена в тому плані художньо прекрасна: стилістичні рефрени, крещендо та прискорення. Читаєш і розумієш, що текст намагається сказати несказане.
.
Саме тому роман оцінять поціновувачі художнього слова, отого ЯК написано. Водночас збагативши себе додатковим розумінням становища селян передвоєнного часу - без прозаїчності, але достатньо для витворення певної картинки.
.
Цей роман (який насправді складається з двох частин-повістей, але це таки роман) важливий і своїм змістом, і формою.
.
Тут цікавим є реалізм тодішнього життя, ставлення українців до поляків, побут тощо. Автор не деталізує, не втомлює описами та поясненнями. Враження читач отримує крізь призму восьмирічного Юзя.
.
Мене більше підкупила стилістика тексту (і водночас хороший переклад Божени Антоняк) - читання дуже плавне і спокійне. Автор грається перетасуванням реальності та уяви Юзя, що завжди вимагає уважності до тексту, щоб вчасно все підловити. Але в цьому й певна символіка, якою автор намагається передати очікування війни, її звуки і запахи.
.
Фінальна сцена в тому плані художньо прекрасна: стилістичні рефрени, крещендо та прискорення. Читаєш і розумієш, що текст намагається сказати несказане.
.
Саме тому роман оцінять поціновувачі художнього слова, отого ЯК написано. Водночас збагативши себе додатковим розумінням становища селян передвоєнного часу - без прозаїчності, але достатньо для витворення певної картинки.
Read
December 31, 2018Похмура книжка, дражлива, просякнута маренням хворої дитини і страхом. Тож якщо треба чогось під какао із зефірками, то це не той варіант.
Мене тягне до цієї теми: рефлексії чехів та поляків щодо радянської окупації. Ця книжка була куплена з тої ж причини, але вихідні умови тут зовсім інші, бо дії відбуваються в Україні, вірніше, на ті часи таки в Польщі, поблизу Станіславова занедовго до початку другої світової.
Теж дитячий погляд.
Героєві 8 років, це хворобливий незґрабний хлопчик, син поляка та українки.
З перших сторінок панує атмосфера всезагальної взаємної ненависті українців та поляків, причому героєві цієї ненависті дістається подвійна порція, з вищеозначених причин.
І це все сягає такої міри, що хлопчик постійно перебуває в стані якоїсь паранойї, боїться односельчан, уявляє собі страшні картини, як його застрелять, заріжуть, завезуть кудись з метою викупу... це нагнітання таке густе, що дуже скоро назву починаєш сприймати як якийсь цинічний жарт, тому що нема там ніякого раю. Чеснішою була б назва "До пекла ввійшло ще гірше пекло", бо коли приходять совіти, страшно стає вже не тільки дитині.
Мене тягне до цієї теми: рефлексії чехів та поляків щодо радянської окупації. Ця книжка була куплена з тої ж причини, але вихідні умови тут зовсім інші, бо дії відбуваються в Україні, вірніше, на ті часи таки в Польщі, поблизу Станіславова занедовго до початку другої світової.
Теж дитячий погляд.
Героєві 8 років, це хворобливий незґрабний хлопчик, син поляка та українки.
З перших сторінок панує атмосфера всезагальної взаємної ненависті українців та поляків, причому героєві цієї ненависті дістається подвійна порція, з вищеозначених причин.
І це все сягає такої міри, що хлопчик постійно перебуває в стані якоїсь паранойї, боїться односельчан, уявляє собі страшні картини, як його застрелять, заріжуть, завезуть кудись з метою викупу... це нагнітання таке густе, що дуже скоро назву починаєш сприймати як якийсь цинічний жарт, тому що нема там ніякого раю. Чеснішою була б назва "До пекла ввійшло ще гірше пекло", бо коли приходять совіти, страшно стає вже не тільки дитині.
January 20, 2024
Дуже дивна книжка, яка на жаль, не відповіла моїм очікуванням та анотації.
Юзьо – восьмирічний хлопчик з польсько-української родини, хворобливий і дуже лякливий малий. Вся книжка – це по суті його марення, в яких ти намагаєшся розібрати історичні події. Хлопець і так дуже непросто бачить навколишній світ – боїться ворон, люди йому видаються то лантухами з картоплею, то кришталевими карафками на полицях, то свічками на цвинтарі; він шукає спілкування з однолітками – але в мене було враження ніби вони розмовляють різними мовами. Я розумію, що тут описано відчуття дитини в час, коли починається війна – але ці почуття такі заплутані, що навіть складно поспівчувати Юзеві. Далі в село приходить червона армія, і малому видається що в козу вселився сатана і погляд кози відблискує в червоних зірках на кашкетах солдатів…
Одним словом, автор додав стільки метафор та ілюзій, що за ними заховалася суть історії.
Найчесніше що я там прочитала – це пояснення Юзевої мами своїй дитині: «Не можна казати «пан» більшовикові. Вони цього дуже не люблять і страшно сердяться, якщо їх хтось так називає. Більшовики – то самі робітники й селяни. Усі. Навіть офіцери. Запам’ятав?»
Юзьо – восьмирічний хлопчик з польсько-української родини, хворобливий і дуже лякливий малий. Вся книжка – це по суті його марення, в яких ти намагаєшся розібрати історичні події. Хлопець і так дуже непросто бачить навколишній світ – боїться ворон, люди йому видаються то лантухами з картоплею, то кришталевими карафками на полицях, то свічками на цвинтарі; він шукає спілкування з однолітками – але в мене було враження ніби вони розмовляють різними мовами. Я розумію, що тут описано відчуття дитини в час, коли починається війна – але ці почуття такі заплутані, що навіть складно поспівчувати Юзеві. Далі в село приходить червона армія, і малому видається що в козу вселився сатана і погляд кози відблискує в червоних зірках на кашкетах солдатів…
Одним словом, автор додав стільки метафор та ілюзій, що за ними заховалася суть історії.
Найчесніше що я там прочитала – це пояснення Юзевої мами своїй дитині: «Не можна казати «пан» більшовикові. Вони цього дуже не люблять і страшно сердяться, якщо їх хтось так називає. Більшовики – то самі робітники й селяни. Усі. Навіть офіцери. Запам’ятав?»
Displaying 1 - 3 of 3 reviews