За ширмою

by Борис Антоненко-Давидович

Глибоко психологічний роман Б. Антоненка-Давидовича "За ширмою" порушує давню проблему, що хвилювала і хвилюватиме не одне покоління людей - тему батьків і дітей.
Автор показує безмежну материнську любов і трагедію сина, який надто пізно зрозумів, яке велике і святе слово "мати". Внаслідок черствого й байдужого ставлення молодого лікаря Олександра Постоловського до своєї рідної неньки гине стара людина, що породила його на світ і виховала.
Твір "За ширмою" нагадує молодому поколінню про його обов"язки до своїх батьків, виховує любов до свого народу, до рідного слова.

264 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1962

About the author

Borys Antonenko-Davydovych (Ukrainian: Борис Антоненко-Давидович), born Borys Davydov (Ukrainian: Борис Давидов) was a Ukrainian writer, translator and linguist. During the Great Purge he was sentenced to the death penalty, which was later replaced with ten years jail in GULAG. Antonenko-Davydovych wrote a number of prose books; he had been translating from German and Russian. One of the most famous of his works is "How do we speak" (Як ми говоримо) in which typical mistakes of Ukrainian speakers made under the influence of Russian language are considered.

Reviews

[Asaf Bartov · Rating 5 out of 5]

I would have probably never read this book if it were not given to me with a warm recommendation. I had not heard of the author before (though he is well-known in Ukrainian literature), and would not have been likely to pick it up if I encountered a copy somewhere.

So I'm very glad I did get to read it. It's a short and very readable novel, about a Ukrainian doctor of medicine who moves with his small family to rural Uzbekistan, out of idealism and feelings of duty (related to the recent Second World War). Antonenko-Davydovych very skillfully weaves several strands of story, both personal and collective, and I found all of them interesting.

In particular, I found it interesting to get a sense for life in rural Uzbekistan of the time, from the perspective of a non-Uzbek transplant. It is the first work I've read that describes life in Uzbekistan.

There is a warm but unsentimental tone throughout the novel, and it tugged at my heartstrings not unpleasantly. Warmly recommended.

[Inna Zolotar · Rating 3 out of 5]

Ні, психологія не є сильною стороною цього роману. Дуже схематичні, пласкі жіночі образи "ідеальної" мами та "поганої" дружини. І загалом, оцей токсичний трикутник син-невістка-мати в нашій літературі часто зустрічається, але зовсім не розв'язується. Можливо саме тому, що розлядається тільки в чорно-білому варіанті, без інших "кольорів" та "відтінків", без складності характерів та виборів, мотивації та бекграунду.

Алюзія постаті матері до Матері-Батьківщини теж дуже радянська. Свого часу Олена Стяжкіна запропропонувала модель "Родіна-мать" замінити на "держава-твоя-дитина", щоб змінити формулу "держави, що тобі винна", на країну, яка незалежно від характеру та поведінку, апріорі люблена, та потребує уваги. Тоді, можливо не тільки зміниться ставлення до паспорту, але й зникнуть такі пласкі персонажі-жертви.

А от над чим би я справді подумала в зв'язку з цим твором - це про "колонізаторів" та "колонізованих". Тобто, про те, ким ми були в цій системі по відношенню до себе, до інших (тут, до узбеків), та до країни під назвою СРСР загалом.

Твір рекомендую, написаний чудовою українською. Але читати варто, розуміючи контекст 1950-тих років літератури УСРС. Цікавих вражень!

[taisy13 · Rating 3 out of 5]

Чи розумію я літературну цінність даного твору - так. Чи зрозуміла я всі алегорії, порівняння та образи- напевно, ні, але головні вловила. Але цей твір от просто не приніс ніякого задоволення.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 3 out of 5]

З перших сторінок читати роман "За ширмою" не легко: занурення в совєтський побут і сімейні негаразди не саме приємне дозвілля. Але якщо не відкинути книжку, то можна знайти чимало цінних рефлексій автора, що допоможе зрозуміти добу СССР через призму особистих історій.
"За ширмою" — це не пропагандистський твір, але й не явний осуд системи; скоріше, це чесний і болючий портрет життя в совєтську епоху. А окрім того, виразно описані батьківсько-дитячі стосунки, з травматичною жертовністю, приховуваннями почуттів, безщирого порозуміння.
Послухати наше обговорення цього роману у подкасті ПереФарований лис можна тут https://youtu.be/aggtNaqvS7g

[Marharyta Mykytyn · Rating 4 out of 5]

Деякі книжки не призначені для нашого часу.
Як-от ця, з її ідеалізуванням совєтів.
Але, якщо те відкинути, то дуже цікаво було читати про Близький Схід. А лінія стосунків свекруха-невістка-син десь навіть дуже розчулювала.

[Kostiantyn · Rating 5 out of 5]

Неймовірно сильна книжка. Не можна зупинитися!

[Benjamin Thomas Sutpen]

http://sensemania.blogspot.com/2013/1...