До поетичного вибраного Дмитра Павличка — одного з найвідоміших українських поетів кінця ІІ тисячоліття — увійшли найкращі вірші й поеми з усіх періодів його творчості.Неймовірний темперамент і жага до життя круто заносили поета на шалених віражах ХХ століття, однак любов, як найвірніший компас, непомильно виводила його на сонячні шляхи правди і повертала до себе справжнього. Його збірки любовної лірики «Таємниця твого обличчя» та «Золоте ябко» — осібна сторінка у скарбниці української поезії, а пісню «Два кольори» з її прихованими смислами знає чи не кожний українець.
Дмитро́ Васи́льович Павли́чко (Dmytro Pavlychko) — український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч.
Збірка буквально на всі випадки життя♥️ ⠀ І Малкович, тонкий психолог, дуже мудро її упорядкував. ⠀ Спочатку ви поринаєте в любовну лірику #таємницятвогообличчя Таку, що просто кожна сторінка стає улюбленим віршем. ⠀ Тоді починається розділ патріотичної любові, також рядки до мурах. ⠀ Тоді вирикви такі трохи філософські з псалмами та портретами та сповідальними сонетами. ⠀ Є 5 пісень, які вважають вже народними. ⠀ І розділ присвячений дітям. ⠀ Наостанок фактично найбільший розділ #золотеябко ... Напевно з алюзією на райське заборонене яблуко насолоди... З поміткою 18+ ⠀ 🔥 ⠀ Я чесно не чекала аж такої різноманітності. І це зовсім інший Павличко, ніж ми його сприймаю з шкільних підручників. ⠀ Дуже рекомендую і хоча до дня Валентина ще далеко (і я не фанатка цього свята), але повірте, ця збірка ідеальний варіант до цього свята. Ще й колір, ну! ♥️ ⠀
Запрошую послухати випуск подкасту ПереФарбований лис, який починається з життєпису і поезії Павличка, але торкається значно більш сучасних і водночас вічних моментів https://youtu.be/00vBIZvgv4I
🌸«Можливо, все, що памʼятати треба Моїй душі серед страждань і втіх, Це — тільки карта зоряного неба І поклик безміру — з очей твоїх!»
Це ідеально впорядкована збірка. Настільки класно все підібрано і «розставлено», що пливеш у цьому вирі неймовірних рядків. Кожен розділ викликає свої емоції, адже в кожному є своя сила, краса, послання і чарівність.
З початку ми поринаємо з головою в любовну лірику, яка кожним своїм віршем торкається серця. Кожен рядочок знаходить шлях до найпотаємніших місць душі. Потім нам відкривається сила патріотичної любові, яка змушує серце битися сильніше і викликає сирітки по шкірі. І після таких віршів нас занурюють у філософські рядки і слова присвячені дітям. А закінчується весь цей спектр емоцій і прекрасних віршів розділом з позначкою 🔞😏
🌿«Зніми мені легенькою рукою Сніжинку із брови, а з серця – лід Поважності, печалі, супокою, Всього, що я надбав за стільки літ.»
Прекрасна поезія, яка торкається кожної струнки душі. Усе так тонко та тендітно, що відчуваєш цей вітерець на шкірі, а здалеку лунає легка мелодія, яку награє сам автор. Ця збірка — душа Дмитра Павличка. Тут стільки сили, щирості і прекрасного, що хочеться запам’ятати кожен рядок. Це справді неймовірний представник шістдесятників, який заслуговує якомога більше уваги в школі, в університеті, у житті.
🌸«Кожен раз я прощався навіки З тобою, улюблена зморо, А ти навіть не розтуляла повіки, Знаючи, що повернуся скоро.»
Дивовижна збірка, яка захоплює подих і змушує серце завмирати. Неймовірний поет, який мав неймовірний талант створювати вічність, що торкається душі. Це було прекрасно і чуттєво🥹
Люблю такі прекрасні вірші. Згадую «Триста поезій» і «Євангеліє від ластівки», які з цієї ж серії, так само знайшли місце у моєму серці. Поезія, яка стає і стала вічністю🥰
Найкраще, що я читала за останній час. Багато і сьогодні актуальної поезії, і веселе, і сумне, і без сліз не обійшлося. Вірші, які хочеться читати вголос щоб кожен почув.
Враження від творчості Павличка в мене переважно гарні. У нього класичні ритм і рима, слова, що ніби сяють глибинною української мови, тобто все, як я люблю. Вірші в цій збірці западали в душу 1 до 3, але поеми... Поеми Павличка - це можливо найкраще, що я колись читала; "Золоторогий олень" вразив, але "Поєдинок"! Я читала в німому щоці, вірші були далеко непогані, але це! Поеми зробили Павличка одним з моїх улюблених поетів, бо це щось неймовірне: насиченість, краса і легкість слова в метафорах і сенсах, що палають. А от хтиві вірші... ну, стиль Павличка складно зіпсувати, вони красиві і легкі, але не дуже сприймаються світоглядом молодого читача. Легкий побутовий сексизм, некомфортні з погляду згоди метафори, тобто все чого варто було очікувати від чоловіка того часу