Poczwarka

by Dorota Terakowska

Adam i Ewa to młode, zamożne, wykształcone małżeństwo. Spełnieniem ich ambicji i planów na przyszłość ma stać się dziecko. Jednak jego narodziny okazują się ruiną, nie realizacją marzeń: dziewczynka ma zespół Downa w wyjątkowo ciężkiej postaci. Ewa – poprzez instynktowne poświęcenie – uczy się akceptować córkę, choć nie jest w stanie dotrzeć do jej świata. Adam, którego zawiedzione nadzieje zamieniły się w odrzucenie, coraz bardziej oddala się od rodziny. Nie ma pojęcia, że Marysia-Myszka – niezdolna do wypowiedzenia poprawnego zdania i wykonania sensownej w ludzkich oczach czynności – zrywa jabłka z rajskiego drzewa i rozmawia z Bogiem. Czy zdarzy się coś, co otworzy zatrzaśnięte między nimi drzwi? Być może klucz znajduje się w przeszłości... Książka Terakowskiej to poruszająca do głębi opowieść o tym, jak wiele – zbyt wiele – czasu trzeba często, by zrozumieć, że prawdziwa miłość nie stawia warunków, i o tym, jak trudno zburzyć mur obcości, który wyrósł niepostrzeżenie między człowiekiem a jego własnym dzieciństwem.

Genres: Polish Literature, Fiction, School, Drama, Poland, Ebooks, Contemporary

Unknown Binding

First published January 1, 2001

About the author

Writer and journalist. wife of Maciej Szumowski, journalist and director of documental movies

Reviews

[Mèo lười · Rating 4 out of 5]

18 tuổi. Mình ghê sợ trước hình ảnh những người bị bệnh Down trong SGK.

18 tuổi. Đối với mình, Down chỉ là việc dư thừa NST thứ 21.

18 tuổi. Down chỉ xuất hiện trong những bài tập di truyền.

-------

Quà của Chúa. Cuốn sách của một tác giả lạ huơ lạ hoắc. Cái tên sách thì đầy tính Thiên Chúa Giáo. Chẳng hấp dẫn với một thằng vô thần và thích đạo...Phật như mình.

Cuốn sách kể về 2 câu chuyện song song. Câu chuyện về bé Myszka mắc bệnh Down ở đời thực. Và câu chuyện về thế giới của bé Myszka ở phòng áp mái. Dĩ nhiên là còn nhiều nhân vật khác. Ewa (mẹ của bé) và Adam (cha của bé) cũng là 2 tuyến nhân vật được xây dựng song song với cuộc sống của bé.

Cuốn sách còn là sự đối lập của nhiều khía cạnh. Tôn giáo và khoa học. Sự cứng rắn của người cha và sự yêu thương của người mẹ. Cái xấu và cái đẹp.

Những đứa bé tật nguyền. Chúng là những món quà của Chúa. Vì là quà, có thể nhận hoặc chối bỏ. Vì là quà, chúng luôn đem lại những điều bất ngờ.

Ewa đã lựa chọn nhận món quà đó. Adam từ chối món quà của Chúa.

Ewa phải sống chung với nước dãi, với những tiếng ú ớ. Sống với một đứa bé không tự chủ được hành động, mắt xếch và không phát âm được ngay cả tên của mình. Cô rất con người, vẫn bực tức, tỏ ra khó chịu mỗi khi Myszka bĩnh ra quần, la hét... Nhưng ở Ewa, tình yêu - điều tuyệt vời muôn thuở - luôn hiện hữu. Ewa quyết định chọn con thay vì chồng, tự mình mang trong lòng mọi khó khăn khổ cực của việc chăm sóc một đứa bé bệnh Down. Cô ý thức được mức độ nghiêm trọng của căn bệnh con gái mang, nhưng luôn quan tâm và cố gắng mang đến cho con cuộc sống bình thường.

Adam, con người của khoa học. Luôn tìm kiếm cho mình một gen hoàn hảo không bệnh tật. Không quan tâm đến Chúa hay 'quà của Chúa'. Bất lực trước quyết định của vợ. Tự cách li mình khỏi cuộc sống của 2 mẹ con. Là ông bố 'xách va li, luôn vội vã' trong bé Myszka. Sống một cuộc sống có kế hoạch, cuộc đời là một đường thẳng được vẽ cẩn thận.

Bé Myszka ra đời trong hoàn cảnh ấy, phá vỡ đi mọi kế hoạch của Adam, là con quái vật xấu xí dưới con mắt của Adam. Nhưng lại là món quà của Chúa đối với Ewa.

Tại sao lại là Adam và Ewa? 2 'con người' đầu tiên Chúa tạo ra trong Kinh Thánh?

Một câu chuyện khác, xảy ra ở phòng áp mái, đầy ma mị và huyền hoặc sẽ giải đáp cho bạn. Dĩ nhiên, đó là câu chuyện của bé Myszka.

Ở phòng áp mái, Myszka được sống với đôi chân thanh thoát, được hát với tiếng hát trong trẻo, được nhảy múa bằng tất cả vũ điệu của cuộc sống. Đó là khu Vườn Địa Đàng của Chúa. Thiên đường của mọi giấc mơ. Ở đó, cô sáng tạo ra thế giới của riêng mình (Vâng, có ai ngờ, chất liệu lại chính là cuộc sống thực đầy khổ đau). Được sống với tất cả những gì mình có chẳng phải là điều mà bất-kì-ai đều khao khát hay sao. Khát vọng vươn tới cái toàn vẹn của một cuộc sống không hoàn hảo, đầy khiếm khuyết được thể hiện rõ-ràng-và-đầy-đủ ở khu vườn trên tầng áp mái. Cô dạy cho 2 con người trần trụi của Chúa cách yêu thương nhau, và dạy cho chính bố mẹ mình cách dành tình yêu cho một đứa bé không hoàn hảo-một món quà của Chúa. Chính Myszka đã chọn ở lại bên Chúa để Adam và Ewa trở thành 'con người', không bất tử, không còn hoàn hảo như khi ở Vườn mà đầy máu thịt và tình yêu từ một cuộc sống thực. Nơi em bé thay thế búp bê, nơi tình yêu thay thế cho sự bất tử.

Quà của Chúa bằng sự dung dị đời thường đã mang đến một câu chuyện ngập tràn tình yêu. Không xoa dịu vết đau của tật nguyền, không lí tưởng hóa nỗi đau. Đặt nỗi đau một cách trần trụi vào giữa đời sống, để ta thêm yêu, thêm trân trọng về quà của Chúa.

Gió vẫn rì rào hát khúc ca nơi cây táo. Một khúc ca bình dị đến lạ thường....

--------

20 tuổi. Mình vẫn sợ những khuôn mặt bệnh Down.

20 tuổi. Mình vẫn chỉ biết đến bệnh Down qua bài tập di truyền.

Nhưng 20 tuổi, mình biết quý trọng cuộc sống này. Và biết trân trọng những món quà của Chúa

(Biết đến nó năm lớp 11, ở 1 list sách yêu thích của 1 người lạ. Bị dụ dỗ đọc, nhưng đọc mãi chẳng xong chương 1. Cách đây 4 năm, được bạn mua tặng. Để đó. 1 năm sau mới đọc xong.)

[L.L. · Rating 4 out of 5]

Książka zaczyna się świetnie. Super jest sposób narracji, wciąga od pierwszej strony, szalenie ciekawa historia... Tak z pół książki - rewelacja. Dalej też fajnie... ale już co raz słabiej. Szczerze mówiąc nie chwytam tego motywu z ogrodem, cały ten wątek mnie nudził (podczas gdy reszta nadal ciekawa).

Bardzo nie podobał mi się też mały fragmencik, który odebrałem jako propagandę przeciwko aborcji. Powiem tak... książka od początku bardzo "ładnie" pisze o dzieciach niepełnosprawnych, nawet sam zapragnąłem właśnie takie adoptować... Ale sprowadzać takie dziecko na świat? Nie, chyba bym mu tego nie zrobił...

I jeszcze taki fragment:
"Przypadkowi obserwatorzy na ogół uciekali spojrzeniem, zwłaszcza gdy popatrzyła na nich wrogo i agresywnie, lub udawali, że odmienność Myszki jest czymś, co ich w ogóle nie obchodzi."
- a jak mieli się zachować? Bo właściwie nie wiem co tym zdaniem autorka chciała przekazać.

Ogółem książka na jakieś 3.5/5

[zaczytanaati · Rating 3 out of 5]

Mam dużo przemyśleń na temat tej książki, jeśli będę pamiętała to napiszę jakąś konkretniejszą recenzję

[Maryana · Rating 5 out of 5]

Усі діти особливі і звичайні водончас. З ними важко, складно, інколи нестерпно). Але вони - це любов.
А ще є діти з особливими потребами. Часом, їх не хочуть помічати, не хочуть визнавати, що вони є. Вважають їх "ТАКИМИ" чи не такими. І забувають, що у них є душа, що вони прагнуть любові не менше, а може й більше чим наші звичайні діти, і що вони теж дарують радість і несуть любов. І якщо важко розгледіти їх справжніх, то не вдаваймо, що їх не існує.

[nati · Rating 5 out of 5]

4,5 cała książka była taka 4 gwiazdkowa, ale o Boże końcówka mnie autentycznie zniszczyła. Nie pamiętam kiedy i czy w ogóle kiedykolwiek tak się czułam kończąc książkę. Niesamowite

[Zuzia Brokuł · Rating 5 out of 5]

Nie spodziewałam się wątku religijnego, tym bardziej zajmującego tak dużą część powieści. Książka zaskoczyła, poruszyła i skłoniła do wielu refleksji. Warto sięgnąć ze względu na niezwykle trudną tematykę.

[Aleksandra Groszek · Rating 2 out of 5]

Im dłużej myślę o tej książce już po przeczytaniu, tym bardziej mam ochotę zmienić ocenę na niższą.
Język przystępny, ale niektóre kroki podejmowane przez autorkę były dla mnie kompletnie niezrozumiałe. Bardzo ten klimat lat 2000 jest wyczuwalny. Dialogi sztuczne, bardzo nienaturalne, jakby autorka nie wiedziała jak pewne informacje przemycić w narracji, więc wkładała je w usta bohaterów w bardzo oczywisty sposób. Ewa bardzo jest kreowana na kogoś, kto odizolował córkę od innych ludzi, a jednocześnie kompletnie nie kupuję tej narracji - pomija ona wszystkie wizyty lekarskie, a nawet rodzina Ewy wydaje się w tej książce nie istnieć. Na koniec się popłakałam, owszem, ale jednocześnie jest to po prostu ckliwy zabieg - uśmiercenie dziecka. Potem przyszedł niesmak, bo ojciec naprawia wszystkie swoje błędy w jakieś 5 minut i już kocha córkę z całego serca, co wykreśla jego bardzo nazistowskie myśli przez poprzednie 300 stron. No i można było sobie podarować opis raju z propagandą o usuniętych dzieciach tańczących w niebie. Czuję po prostu lekki niesmak po przeczytaniu tego, który narasta gdy uświadamiam sobie inne rzeczy z lektury.

[Sara · Rating 1 out of 5]

Gdybym mogła, dałabym mniej.
Odklejona od rzeczywistości, wręcz propagandowa. Zmęczyłam się okrutnie podczas czytania. Nie polecam.

[Werka · Rating 3 out of 5]

bardzo smutna ale ładnie napisana

[Rattus Julka · Rating 4 out of 5]

3,5. No trudno, jestem słaby, na koniec trochę popłakane ehhhh

[Simona · Rating 3 out of 5]

Sprendžiu dilemas dėl šios knygos savo galvoje. Manau, kad papuolus į mano rankas prieš 10-15 metų būtų viską many išdrebinus ir išpurčius, ir graudinus, ir ko tik nedarius. O dabar, nors ir pripažindama, kad istorija stipri ir jautri, kelianti labai svarbias temas, turiu prie ko pasikabinėti ar į ką sakyti "jau girdėta, jau spręsta, jau galvota" net jeigu vis dar aktualu. O aktualu, greičiausiai bus visais laikais.

Vaikai, gimstantys ne tokie, kaip visi. Daugiausia čia kalbama apie dauno sindromą turinčiuosius, bet paliečiami ir visi kitokie - fiziškai, protiškai, emociškai. Atstovaujama jų pusė, suteikiamas balsas, rodomas turtingas vidinis pasaulis. O kartu žvilgsnis kreipiamas į sunkumus, kurių patiria visos pusės. Tiek visuomenės atstūmimas ir jautimąsis įkalintiems savame kūne turint negalią, tiek artimųjų reakcijų svoris ir jausmų paletė nuo didelės tamsios gelmės iki prašviesėjančių viltingų dienų. Ši vieta man patiko. Nebandymas užslapstyt, bet į dienos šviesą išvilkt visą skausmą, sunkumą, neviltį, užsidarymą, bet ir mažus džiaugsmus, didelę meilę ir viltį.

O dabar apie mano dilemas.
1. Kad ir gražiai sugalvotos kūrimo, Dievo, krikščionybės, Adomo ir Ievos paralelės - man retkarčiais kvepėjo pritempinėjimu. Kliuvo ir mintis apie kūrimo klaidas, kurios tarsi aliuzija į kitokius žmones, nors visa knyga apie tai, kad jie ateina su tikslu ir patys vertina kiekvieną nugyventą akimirką. Kažkas nesutapo, kažkas prasilenkė.
2. Man asmeniškai šiek tiek per mažai buvo pirmųjų motinystės metų. Jausmų, minčių, visko. Koncentruotasi į vaiką, ką jis moka, kas vyksta, mama tiesiog liko šalia. Tarkim, galėčiau nurašyt apatijai, susitaikymui, bet 3.Visiškai neįtikino vyro-moters santykio nebūvimas 8-9 metus ir paskui jo atkūrimas. Nepatikėjau jais ir jų galimybe tęsti lyg nieko nebuvus 8-9 metams paspaudus pauzę.
4. Pykdė vyras. Jo praeities situacija paaiškėjo anksčiau, nei autorė norėjo. O būtų buvęs didelis šokas, jei būčiau jį patyrus kartu su juo. Dabar buvo nuspėjama, kardinalus pasikeitimas po to - tikėtinas, bet nesujaudino.

Gražiausios vietos man - apie viduje sau šokančią Myšką!

Gera, bet man ne iki galo.

[WeraBimbera · Rating 3 out of 5]

Bardzo ciężko było mi ocenić tę książkę, ponieważ wzbudzała bardzo skrajne emocje. Od smutku do dyskomfortu, przez zdezorientowanie.
A scena z supermarketu prześladuje mnie od października zeszłego roku.
Trudno mi powiedzieć, czy polecam. Książka nie jest dla wszystkich, bo oprócz ciężkich tematów, jest po prostu dość specyficzna (lekko mówiąc).
Ale na pewno jestem kontent, że po prawie pół roku ją skończyłam.

[books_by_tosia · Rating 1 out of 5]

nie ja nie ma pytań...

[saraaa · Rating 3 out of 5]

Mocno propagandowa książka a wątki religijne były po prostu męczące 😭

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Бути батьками – складно. Бути хорошими батьками – ще складніше. Бути хорошими батьками особливої дитини – неймовірно складно. Настільки, що впоратися з цим завданням ідеально неможливо. А то й неідеально теж... А то й зовсім неможливо навіть усвідомити те, що у тебе може бути – ні, є! – дитина з синдромом Дауна.

Саме так поставився до народження довгочеканої й старанно планованої доньки Адам, який так прагнув бути в усьому ідеальним. Так само сприйняла новину і Єва – запереченням. Але коли батько відмовився від дитини (не юридично, але фактично ігнорував її існування), то мама цього зробити не змогла, і, як би мені не хотілося написати лише: "любила доньку", мушу дадати – і ненавиділа її також.

Але головною героїнею книги є сама Мишка – восьмирічна дівчинка з генетичним відхиленням, якій треба одне – любов. І не тільки мами, яка завжди поруч, а й батька, котрий її просто не помічає. А ще – дещиця розуміння іншими того, що наспаравді в її неповороткому тілі живе прекрасний легкий тендітний метелик, який так гарно вміє танцювати.

Чи не найсильнішою частиною книги у моєму сприйнятті була тема сотворення світів. Біблійні мотиви останнім часом раз по раз трапляються мені у різних письменницьких інтерпретаціях. Але Тераковська не пішла простим шляхом банального твердження: читайте Біблію, віруйте в Бога, і буде вам щастя, зовсім ні. З Біблії взято лише уривок про творення світу з нічого, і саме його переживає Мишка, отримавши дар відчувати й бачити те, як Він пробує створити щось прекрасне, а також самій брати у цьому участь. Картини, змальовані авторкою, такі яскраві, багатогранні й кількарівневі, що після кожного походу дівчинки на горище (а саме там їй відкривалися загадкові світи) змінювався не тільки її, а й моя реальність.

Фінал роману для мене був зовсім неочікуваним. На поверхню випливла ще одна проблема: дитячих травм і їх витіснення свідомістю, вплив підсвідомого на вчинки й емоції й іще купа психічних нюансів, які знову і знову змушують замислитися про відповідальність батьків за дітей і про те, що, як би це складно не було, треба робити все можливе й навіть неможливе, щоб бути хорошими батьками.

[Natalia Kozakiewicz · Rating 3 out of 5]

Mam spory kłopot z oceną i recenzją tej książki. Z jednej strony, bardzo podoba mi się pomysł poprowadzenia większości narracji z perspektywy Myszki - dziewczynki z zespołem Downa, z drugiej - wykonanie mnie rozczarowało. Tak, wiem, że moja opinia o książce Terakowskiej nie należy do popularnych. Przejdźmy do konkretów.
"Poczwarka" ma świetny początek. Pierwszych kilka stron sugeruje czytelnikowi, że może się spodziewać niesztampowej i wolnej od stereotypów historii. Niestety, oczekiwania rozwiewają się w okolicy setnej strony. Wraz z opisem kolejnych etapów rozwoju Marysi, pojawia się coraz więcej mylnych informacji i krzywdzących stereotypów. Być może był to stan wiedzy dostępnej we wczesnych latach dwutysięcznych, ale obecnie jest to powieść w pewien sposób szkodliwa. Sugeruję przeczytać powieść Terakowskiej na przykład w konfrontacji z programem "Down the road. Zespół w trasie".
Motyw biblijny, który na początku wydał mi się ciekawy, w późniejszym etapie dość mocno irytował. Wydaje mi się, że było go po prostu za dużo. Możliwe, że moje odczucie wynika z osobistych preferencji, jednak czytelnicy, którzy nie przepadają za napychaniem literatury motywami zaczerpniętymi ze Starego Testamentu, "Poczwarką" się rozczarują.
I zataczamy koło, bo zakończenie (około stu ostatnich stron) jest dobre. Balonikowi patetyzmu upuszcza się trochę powietrza i otrzymujemy zakończenie wprawdzie wzruszające i ckliwe, ale pasujące do całej fabuły.
Plusem jest język, który czyta się płynnie i szybko. Styl autorki jest specyficzny, ale przyjemny w odbiorze.
Czy polecam? Zostawię to do Waszej oceny. Ja daję "Poczwarce" 3,5 na 5 gwiazdek.

[Gabi · Rating 2 out of 5]

Aaaa to było straszne. Nie wiem co powiedzieć. Okropnie nie podoba mi się jak przedstawiona była Marysia/Myszka. Może część da się zrzucić na to, że było to napisane 20 lat temu, ale ja nie potrafię. Nie podobało mi się jak jej myśli były przedstawione, trochę tak jakby myślenie pełnymi zdaniami było jedynym wartościowym sposobem. Nie podobało mi się na co padała uwaga w opisach.
Nie oceniam jak zachowywali się jej rodzice, bo można pisać o złych ludziach, choć nie było to przyjemne do pisania.
Przeszkadzało mi za to jak niewiarygodne były właściwie wszystkie medyczne informacje i jakie 'informacje' były powielane.
Bardzo nie podobało mi się zakończenie, które próbowało zrobić z tragicznej sytuacji happy end, w którym jeden dzień akceptacji wystarcza by odkupić lata złego traktowania i nagle rodzice rozumieją czym jest miłość do dziecka i są uniewinnieni.
Mimo to książka w całości spełniła moje potrzeby, bo czytałum ją w ramach researchu do licencjatu. Jeśli uda mi się dogadać z promotorem, to było warto czytać.

[bat · Rating 4 out of 5]

"słońce bez cienia jest mniej słoneczne."

bardzo ładna książka. bardzo. autorka w naprawdę ciekawy sposób poradziła sobie z tak trudnym tematem jakim jest radzenie sobie z osobami z zespołem downa. postacie, które możemy zrozumieć. niechęć, miłość, litość skierowana do ich jedynego potomka... książka warta uwagi, można się więcej dowiedzieć o rzeczywistości, jaka wiąże się z tym schorzenie od strony osoby chorej jak i osoby która się nią opiekuje. podobało mi się także w jaki sposób związała tutaj autorka wątek religijny. i coś, co zaskakuje; pomimo dość ciężkiej tematyki, książkę się czytane naprawdę szybko, wręcz jednym tchem. cud, miód i myszka. napewno będę ją polecać, bo jest to wręcz "must have" dla każdego człowieka.

"śmiech oświetla życie. jest jak lampa - odparła. - bez niego jest ciemno, duszno i ciasno, nawet wówczas, gdy świeci słońce."

[emisiak · Rating 5 out of 5]

Typowa książka Terakowskiej. A czytałam ich już kilka. Poprostu kocham, jak ta książka daje do myślenia.
Dostajemy parkę - idealną, z zaplanowaną przyszłością, a nawet z idealnie dopasowaną biblioteczką pasująca do wystroju.
Nagle pojawia się ona, niszcząc ich plany.
Oraz..strych. No właśnie.
Temat związany z wiarą, często pojawiają się w książkach Pani Doroty, zaskakujac mnie i wprawiając mnie w zadumę. Polecam, naprawdę.

[Yuliia Mamonova · Rating 4 out of 5]

It is a rather odd book; yet it is interesting in its own specific way. You rarely meet a book the author of which at least tries to explain the inner world of a child with special needs. That is why, I appreciate the idea of the book, even though do not view its ideas in the same way.

[Bojanek · Rating 4 out of 5]

Książka po której można się tylko zastanowić jak samemu postąpiłoby się w takiej sytuacji, w jakiej jest bohaterka, poświęcając się całkowicie swojemu dziecku, które jest niepełnosprawne niestety...

[Masia Maksymowicz]

Beautiful book about a family that instead of a healthy child gets a child with Down Syndrome.

Anyone will find this book touching and will never be the same after reading it.

[beti_czyta]

Swietna ksiazka.Ukazuje milosc matki do niepelnosprawnego dziecka,lek i wstyd ojca który ma niepelnosprawne dziecko,i szukajacego winy w genach zony.Chociaz pod koniec okazuje sie ze .......Polecam.

[Izia · Rating 4 out of 5]

4⭐️ Pewnie gdyby nie to, że musiałam przeczytać tę książkę na studia, nie dowiedziałbym się o niej. Jest to poruszająca historia o dziewczynce z zespołem Downa, odrzuceniu i cierpieniu.

[Aleksandra]

Ta książka była czymś zupełnie innym, niż się spodziewałam - liczyłam na opowieść realistyczną, prawdziwą; tymczasem realizm dostałam, tyle że magiczny.
W zasadzie to nie wiem, dla kogo ta książka jest. Dla dorosłych zbyt bajeczna, dla dzieci zbyt poważna. Może 20 lat temu, kiedy powieść została po raz pierwszy wydana, jej odbiór był inny.
Zakończenie tandetne, ale łzy wyciska.
Nie chcę określać, na ile gwiazdek zasługuje, bo na pewno robi dobrą robotę, jeśli chodzi o oswajanie z tematem niepełnosprawnych dzieci. Ale z drugiej strony, gdybym miała jednoznacznie stwierdzić, czy polecam, to odpowiedź chyba brzmiałaby "nie".

[Zuzia · Rating 3 out of 5]

Książka porusza bardzo ważny temat i miałam nadzieję że będzie on wyczerpany... niestety przeżycia na ziemi to tylko niewielka część książki. Reszta dzieje się w ogrodzie (raju), jak dla mnie ta książka jest zbyt religijna. Chciałam przeczytać książkę o chorym dziecku, zmaganiach rodziców, a 3/4 książki czytałam o jabłkach, wężu i całym tym ogrodzie, do tego wtrącenia z biblii... To wszystko nie moje klimaty. Spodziewałam się czegoś zupełnie innego...

[Vivien Alunia’s wifeu 🤭❤️ · Rating 2 out of 5]

Dostałam na rocznice związku. Osoba od której dostałam książkę usłyszała ze takową chce przeczytać wiec ją dostałam. Cóż mogę rzec 4 razy książkę odkładam i zapierałam się ze już więcej do niej nie wrócę bo nudna była jak flaki z olejem a nawet z gorzej. Wiem tylko ze dziecka z DS bym nie zatrzymała. Tyle książka wniosła do mojego życia :)

[Nadia · Rating 4 out of 5]

2023.
Inteligentna, otwierająca oczy.
Z miłą chęcią sięgnę po więcej książek Pani Doroty.
Przepełniona codziennymi zmaganiami z trudną rzeczywistością bohaterów, która odzwierciedla czyny jakie mogą dziać się u ludzi.

[Caroline · Rating 4 out of 5]

Pierwsze sto stron mija błyskawicznie, a później fabuła zaczyna się wlec. Wątek z tłumaczeniem Darów Pana do mnie kompletnie nie trafił. Jednak to pozycja pouczająca, a pod koniec nawet wyciskacz łez. Końcówka książki bezsensowna. Na pewno grupom Pro Life się spodoba. Chrześcijańskie pierdoły stoją wyżej niż nauka. Mimo wszystkich wad (a trochę ich jest) autorka podejmuje temat osób wyalienowanych przez społeczeństwo i pokazuje trudności, z którymi się mierzą już od narodzin.

Ale osobom, które brzydzą się śliny, odradzam czytania.

[ameliesbooks · Rating 4 out of 5]

Na relacji na ig więcej powiem, ale łez dużo poleciało