Жінки, які кохають до нестями

by Robin Norwood, Робін Норвуд, Ганна Топіліна (Translator)

Ви ладні бігти за коханим ген за обрій, навіть якщо партнеру це не потрібно? Вибачаєте чоловіку геть неприйнятні речі? Відчуваєте психологічний тиск, проте не можете відмовитися від стосунків? Ви кохаєте до нестями, і настав час це припинити! На жаль, кохання до нестями — це не романтика, хоч би як його не популяризували ЗМІ, маскультура ба навіть твори світової літератури. Це небезпечна хвороба, і що швидше ви почнете одужувати, то скоріше пізнаєте справжнє жіноче щастя. Ця книжка допоможе жінкам, які потерпають від кохання, докорінно змінити себе і своє життя. Скажіть НІ психологічній і фізичній залежності, бо ви гідні найкращого! Запам’ятайте: ви не можете змінити інших, проте можете змінитися самі.

Genres: Psychology, Nonfiction, Self Help

319 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

Reviews

[Марія Маргуліс]

Не у всіх жінок, яким зустрічалися холодні придурки, батьки були алкоголіками, наркоманами або емоційно недоступними. Не у всіх дітей алкоголіків і наркоманів особисте життя сповнене невдач. Я можу погодитися, що всі наші проблеми з дитинства, але говорити, що завжди в усьому винні батьки? Це не рівень поважної психологині, якою начебто є авторка.

Так, почуття жінок у токсичних стосунках описані добре. Збудження, страх, залежність, страждання – все точно. Проблеми – зі спілкуванням, прийняттям рішень, самооцінкою – теж. Але поза тим авторка все зводить до якогось дуже поверхневого набору чинників, що навіть при перерахуванні звучать дивно. Вона покохала його, бо він був алкоголіком, як її батько / тому що потребував допомоги, як її мати / тому що був холодним, як дідусь. І... на цьому, власне, все. Ніякого фону або супутніх обставин. Чомусь Норвуд геть не бере до уваги момент соціального тиску; фізичної привабливості – припустімо, ви познайомилися з Крісом Гемсвортом – або тваринного потягу, що міг звести докупи ці невдалі пари; спільних інтересів; розуму, харизми, чарівності - усього того, чим людина притягує з першої секунди. Відсутності інших кандидатів, якщо йдеться про закриту громаду.

Нарешті, момент везіння/невезіння. Якою б сильною не була наша підсвідомість, ми ніколи заздалегідь не знаємо, ким виявиться людина, з якою ми вирішили зблизитися. Бо ми не екстрасенси, і бо хай що б нам не казали з дитинства, оце от "та ти сама притягнула" існує лише в уяві певних людей. В реальності ж якщо ви познайомилися не в кублі, де він галантно запропонував розділити доріжку кокаїну на двох, то жодних тривожних дзвіночків у перші дні, тижні, а інколи й місяці, вже точно не помітите. Так, у авторки в прикладах усе зовсім інакше і якраз більше нагадує приклад із кокаїном - і це теж бентежить. Ну не всі "погані хлопці" - це застряглі в борговій ямі алкоголіки і жононенависники. Серйозно. А що Норвуд скаже про тих дівчат, які зростали у звичайних сім'ях і зустрічали успішних та адекватних чоловіків, з якими в них - от же невдача - теж виходила фігня, а не стосунки? Знову буде шукати daddy issues і алкоголізм в обох сторін?

Чи все ж таки варто визнати, що психіка людини працює за складнішими принципами, і нерозумно йти протореною кліше доріжкою, потрібно в кожному випадку копати глибоко, дуже глибоко?

Повернуся до питання про везіння. Спочатку всі здаються одне одному ідеальними. Ми захоплено спілкуємося, зближуємося, але потім – велика лотерея. Або все продовжується не менш взаємно і чудово, або вам попалася жаба. І яким би алкоголіком – або, навпаки, зразком для наслідування – не був ваш батько, ви не відповідаєте за те, як вирішить до вас ставитися новий партнер. І якщо він не попросив у вас грошей на першому побаченні, ви ніяк не зможете дізнатися, що він альфонс (хоча, можливо, ви Пуаро і я не права). Можна картати себе, що вплуталися в провальні стосунки – особливо, якщо це не вперше – але брати на себе всю відповідальність, зводити все до "я сама такого обрала" і "мабуть, я просто люблю страждати" – вже не знаю, як Норвуд, а я думаю, що це лише черговий прояв тієї самої низької самооцінки. Говорячи за себе: не люблю страждати, але мені теж траплялися придурки. І було боляче. І ось який трюк: мене притягували в цих чоловіках не холодність, байдужість або згубні звички. Вони не нагадували мені батька і не були його підкресленим антиподом. Я відчувала інтерес через загальний імідж людини: її інтелект, гумор, оригінальність. Сексуальність та мужність. А внутрішні демони на те й внутрішні, що під час знайомства їх не розрізняєш - спочатку нічого не віщує біди. Ніколи. Крім доріжки кокаїну на двох, звісно.

Не згодна також із тим, що закохана жінка страждає, бо 1. це здається їй проявом справжнього кохання і 2. нав'язано медіа, як норма поведінки. Ні, ну в когось напевно так і є – за всіх розписуватися не буду. Але в більшості випадків страждаємо ми з найпростішої причини – тому що нам зробили боляче. Ти когось любиш, а ця людина зрадила/вдарила/пішла – ти страждаєш. Усе просто. До чого тут медіа, я не розумію. Якщо судити з художніх і документальних джерел, жінки ридали через мудацтво чоловіків рішуче в усіх періодах нашої історії незалежно від мови і культури. Втім, як і чоловіки ридали через жінок.

До речі, в книзі у якості терапії авторка радить почати спілкуватися з чоловіками, які викликають у тебе нудьгу. А також частіше молитися богу. Не жартую, таке там дійсно є і сказано не мимохідь.

Але гаразд, їдемо далі. Авторка також наполягає, що всі без винятку жінки, що кохають до нестями, схиблені на ідеї змінити свого чоловіка. Цікаво, а як у її світогляд вписуються ті, хто намагається змінити тільки саму себе, а чоловіка розсудливо залишають у спокої? Заради прихильності партнера люди завжди були ладні себе перекраювати, калічити, адаптувати під якийсь умовний ідеал. Вона начебто про такі приклади згадує, але потім сама ж себе обриває на півслові, повертаючись до рулонів тексту про "не намагайтеся його змінити".

Особливе місце в книжці посідають збори груп анонімних алкоголіків/со-алкоголіків/дітей алкоголіків/дружин алкоголіків/жертв алкоголіків (не перебільшую – це реальне перерахування з книжки). Авторка пхає ці АА в усі розділи і називає відвідування таких груп головною панацеєю від усіх хвороб, і зокрема – ліками від нездорових стосунків, низької самооцінки та проблем із батьками. Туди ж додаємо товариство анонімних клептоманів і людей, які страждають на харчові розлади, – адже якщо ви натрапили на козла, значить, ви точно спилися, вкрали тампони в аптеці або розвинули в себе булімію. Вийти з нездорових стосунків НЕ клептоманом чи алкоголіком на думку авторки здається неможливо.

Цікаво, що у всіх прикладах Норвуд ті жінки, які зі своїми баранами нібито устаканювали проблеми, потім самі ж починали псувати стосунки з партнером. Мовляв, ти страждаєш ще й тому, що жити з коханою людиною в мирі тобі й самій не хочеться. І ось знову - думка, яка стане попаданням у точку в дуже індивідуальному порядку, тут зведена в абсолют, узагальнена і по суті звинувачує жінок в усіх гріхах. Сама собі такого знайшла (треба було на першій секунді знайомства розрізнити, що він алкоголік!), сама кайфувала від страждань (кайфувала ж, так? так??), а потім коли все остаточно пішло по одному місцю – так це тобі просто нудно стало, от ти й саботувала стосунки!

Терапевт із 15-річним стажем, кажете?

Окей, авторка безумовно знає, як допомогти алкоголіку - і Вікіпедія вторить, що це її спеціалізація. Але здається це єдине, що Норвуд знає - і чомусь вставляє куди тільки може. Як у старому анекдоті про студента, який вивчив тільки білет про бліх, а йому трапилося запитання про жаб. "У жаб немає шерсті, але якби була, то були б і блохи. До речі, про бліх..."

Моя приятелька і ще кілька знайомих стверджують, що книга Норвуд змінила їхні погляди на багато речей, а також допомогла оговтатися після краху особистого життя. Та й судячи з відгуків на Goodreads, купа жінок вважають цю роботу дуже корисною і тримають як настільну.

Можливо, я просто не ЦА. Або занадто люблю чіплятися. Фіг його зна, але радити це чтиво можу тільки для здорового тренування критичного мислення. Або якщо ви живете з алкоголіком.

[OKSANA ATAMANIUK]

«Women Who Love Too Much»
Book by Robin Norwood
⠀
«Жінки, які кохають до нестями»
Робін Норвуд
⠀
Біль в грудях.
Метелики в животі.
Запаморочення.
Бажання доторків і близькості.
Шалені очікування.
⠀
Відчували?
⠀
Кохання чи хвороба?
⠀
Знайти себе в цій книзі страшно, але корисно.
⠀
Цитати:
⠀
«У ролі психотерапевта я свідомо намагаюся зрозуміти ставлення до життя мого нового клієнта за мізерними сигналами, але подібний процес (набагато менш свідомий) виникає також, коли зустрічаються двоє людей. Кожен намагається відповісти на певні питання про іншого, виходячи з тієї інформації, яка автоматично передається під час перших моментів зустрічі. Мовчазні запитання, що виникають у таких ситуаціях, звичайно є дуже простими:
«Чи маємо ми щось спільне?», «Чи отримаю я якусь користь від дружби з тобою?», «З тобою весело?».
Але часто постають інші питання, залежно від того, якими є ці двоє людей і чого вони прагнуть у житті. Кожна жінка, яка кохає до нестями, за раціональними, очевидними та практичними запитаннями приховує більш важливе, глибинне запитання, на яке вона щосили прагне знайти відповідь.
«Я тобі потрібна?» - потай питає жінка, яка кохає до нестями.
«Чи дбатимеш про мене й вирішуватимеш усі мої проблеми?» - мовчазно питає чоловік, який збирається зробити її своєю партнеркою.»
⠀
Анотація:
⠀
«Ви ладні бігти за коханим ген за обрій, навіть якщо партнеру це не потрібно? Вибачаєте чоловіку геть неприйнятні речі? Відчуваєте психологічний тиск, проте не можете відмовитися від стосунків? Ви кохаєте до нестями, і настав час це припинити! На жаль, кохання до нестями — це не романтика, хоч би як його не популяризували ЗМІ, маскультура ба навіть твори світової літератури. Це небезпечна хвороба, і що швидше ви почнете одужувати, то скоріше пізнаєте справжнє жіноче щастя. Ця книжка допоможе жінкам, які потерпають від кохання, докорінно змінити себе і своє життя. Скажіть НІ психологічній і фізичній залежності, бо ви гідні найкращого! Запам’ятайте: ви не можете змінити інших, проте можете змінитися самі.»
⠀
#примхливачитака

[Vityska]

Перш ніж ви візьметеся за цю книжку, вам варто знати кілька речей. Її авторка Робін Норвуд — знана у світі і дуже досвідчена психотерапевтка, яка спеціалізується на проблемах залежності, співзалежності, компульсивного переїдання і нездорових моделях любовних стосунків. За роки практики вона назбирала десятки, якщо не сотні історій — і деякі із них вона розповість у цій книжці. А ще вона розвінчає міфи про шалене кохання і розповість, чому кохати надто сильно шкідливо не лише для того, хто кохає, а й для того, на кого це почуття спрямоване.

У Мережі час від часу виринають міфи про те, що любов нібито внесена ВООЗ до реєстру психічних захворювань. Робін Норвуд до такого категоричного твердження не звертається. Натомість стверджує: кохання до нестями — це справді хвороблива залежність, яка зростає на родючому ґрунті дитячих травм жінок (і, рідше, чоловіків), які виросли у дисфункційних родинах. Симптомів у цієї хвороби є кілька. Якщо ви надміру піклуєтеся про чоловіків, яким ваша турбота не настільки вже й потрібна, якщо ви нав’язуєте своє товариство і свої почуття — або навпаки готові сидіти і чекати, радіючи навіть крихтам уваги і тепла від чоловіків, якщо ви так боїтеся бути покинутою, що готові на все, щоб втримати його, якщо ви берете на себе більше половини відповідальності за все, що відбувається у ваших стосунках, якщо ви не вірите, що гідні щастя — і якщо усе це (і ряд інших «якщо») про вас, ви — жінка, закохана до нестями. Це погана новина. А хороша новина полягає у тому, що цю хворобу чи залежність можна вилікувати.

Авторка детально розповідає про причини цього явища. До речі, окрім впливу родину велике значення мають література і кіно, які переважно пропонують нам модель нездорових стосунків як єдино правильну і «романтичну». Усе ця жертовність заради кохання, готовність знехтувати своїм благополуччям, часом, освітою, здоров’ям, гідністю, аби врятувати ЙОГО — усе це абсолютно нездорові, на думку авторки, речі.

По-перше, переконана Робін Норвуд, ви не можете змінити інших у жодному разі. Зате ви можете змінитися самі. І це гарантія того, що стосунки, якими ви незадоволені, теж зміняться: вони або розваляться, або зміцніють. Але точно не лишаться такими ж незручними, як досі. По-друге, щоб збудувати здорові стосунки із чоловіками, треба спершу збудувати їх із собою. Бо всі ці пошуки страждань, метання від одного покидька до іншого, вся ця неусвідомлена потреба драми і нестабільності — усе це від внутрішньої порожнечі, яка потребує заповнення. Тому авторка радить жінкам: дбайте про себе, спрямовуйте енергію на те, щоб покращити своє життя, а не змінити чиєсь, проблеми чоловіка (навіть коли це законний муж) — це його проблеми, і йому ж буде ліпше і корисніше, якщо він вирішуватиме їх сам.

Насправді, це досить скорочений і спрощений виклад головних меседжів книжки. Бо авторка проходиться по «коханню до нестями» дуже детально — показує різні його варіанти, різні приклади дисфункційних родин, з яких усе почалося. І формулює 10 необхідних для одужання кроків — одразу попереджаючи, що процес цей досить довгий і болісний, але дієвий.

Читання цієї книжки викливає дуже різні реакції. Спочатку ти, як той медик-першокурсних, перетворюєшся на іпохондрика і шукаєш ознаки хвороби у себе. І — за моїми спостереженнями — дуже багато жінок їх можуть справді у себе виявити. Потім тобі хочеться подискутувати з авторкою. Не посперечетися, а задати їй кілька питань і уточнень (поява такого бажання для мене автоматично є ознакою хорошого нон-фікшну). Потім ти розумієш, що якісь поради Робін Норвуд тобі точно треба застосувати у власному житті, бо вони прості, зрозумілі і надихають на позитивні зміни.

Можливо, це звучатиме надто пафосно, але я б сказала, що ця книга — мастрід для усіх юних дівчат, які тільки починають будувати стосунки, а також для жінок, у яких стосунки чомусь складаються «не так». Мені здається, що, вчасно прочитана, вона може вберегти від численних «помилок молодості» і нездорових стосунків, а в перспективі — від епізодів сімейного насильства, поламаних життів, фізичних і моральних травм.

[Olga Grytsenko]

Дуже хороша книжка, причому корисна незалежно від того чи перебуваєте ви в стосунках чи ні. Безвідносно до вашого сімейного стану, вона може дати можливість подивитися на себе та своє життя трішечки інакше, проаналізувати свої стосунки з оточуючими людьми, та навчитися краще турбуватися про себе. Корисна книжка, шкода, що не потрабпила мені до рук раніше.

[AnnaZ.]

Оцінка 4,5

Я би порадила прочитати цю книгу кожній жінці/ дівчині, не залежно від того, у токсичних чи здорових стосунках вона перебувають.

Книга належить до self-help літератури з психології, написана доступно і легко. Перевагою книги є те, що авторка долучала багато живих діалогів з пацієнтами, коментуючи їхні ситуації та вчинки із точки зору психолога. Особисто мені такий стиль викладу допоміг краще побачити ситуацію, побудувати паралелі з реальним життям та зрозуміти проблеми із середини.

Жінки, які кохають до нестями - це жінки, які перебувають у токсичних, деструктивних стосунках, не розуміють себе і своїх партнерів, живуть у своїй вигаданій реальності. Такі жінки, як правило, походять із дисфункційних, проблемних родин; вони мали важке дитинство, позбавлене емоційних зв’язків; часто у родинах таких жінок була присутньою проблема алкоголізму.

Для мене книга була доволі цікавою та змістовою. Єдине, що викликало у мене сумнів, було те, що здебільшого авторка пояснює причини виникнення такого кохання до нестями у жінок з саме алкоголізмом у родині (батьки-алкоголіки) і вся книга просякнута цим поясненням та метафорою (залежність від алкоголю = залежність від чоловіка). Я не є психологом і мені цікаво, чи є інші причини, які мотивують жінок на таку деструктивну поведінку у стосунках з чоловіками. Я зустрічала дівчат у житті, які походили з благополучних родин, не підпадали під профіль, який описує авторка, і все ж кохали до нестями..


««Трапляється так, — продовжую я, — що наша сексуальність стимулюється найсильніше, коли ми одержимі чоловіком.
Усі ці надмірні почуття — нетерпляче очікування зустрічі, жах
перед розлученням, сильне нервове збудження — саме вони
є складовими того, що ми раніше називали „коханням". Насправді ж усе це ніяк не стосується кохання. Але всі пісні про любов намагаються переконати нас у протилежному. Усі ці „кохана, я жити без тебе не можу". Ніхто не складає пісень про те, як просто й зручно жити у здорових любовних стосунках.
Усі пишуть про страждання, страх, втрату й душевний біль. Ми називаємо це коханням і не знаємо, що робити, потрапляючи у взаємини, які відрізняються від цього божевілля. Ми починаємо розслаблятися, але потім нас лякає думка про те, що це не може бути коханням, бо ми не відчуваємо звичного стану божевільної залежності».

[Olha]

Дуже корисна книжка, я страшенно рада, що вона потрапила мені до рук (хоча шкодую, що не раніше).
Наприкінці авторка наводить важливі кроки виходу зі співзалежних стосунків. Окремі з них (наприклад, піклуватися про себе, насичувати своє життя, не контролювати інших) прямо-таки дуже допомагають у побуті)

[Дар’я Буря]

Боляче, але дуже необхідно читати, якщо патерни в стосунках з чоловіками повторюються знову і знову. Не знаю, чи змінить ця книга моя життя, але я точно спробую всі методи, які там описані.

[Катерина Гусак]

Жінки, які кохають до нестями
Розповідь психолога на прикладах клієнтів про те, що ж таке хвороба жінки яка кохає до нестями
З першого погляду здається ніби нічого поганого в такому немає, але це до моменту прочитання книги
Дуже часто такі жінки пережили в дитинстві щось або хтось із батьків був залежним, вони починають робити все що можуть аби залишити чоловіка поруч
Хтось жертвує собою, хтось намагається залишити чоловіка сексуальною стороною
Але істина в тому, що намагаючись утримати чоловіка, вони закопують себе
І до того ж часто чоловіки також мають свої проблеми
Жінки, які мали проблеми раніше обирають собі залежних від алкоголю або наркотиків, ігроманів, невпевнених або хворих чоловіків, тому що вони думають, що саме вони зможуть вилікувати такого чоловіка, хоча по факту вони стають спів залежними партнерами і в підсумку страждають вже всі
Було цікаво дізнатись про наявність груп підтримки Алатін (для дітей підлітків алкоголіків) та Ал-Анон (для вже старших рідних алкоголіків) а також про Обʼєднання доньок (це для жертв сексуального домагання від батьків або родичів)
Більшу частину книги я плювалась, хотілось витягнути тим клієнтів (не тільки жінок, а й чоловіків) і головою об стінку бити
Проте в кінці, коли вже розкривалось що треба робити щоб вилікуватись стало більш цікаво
Насправді, якщо розумієте що є певні проблеми звертайтесь до фахівця, тому що в іншому випадку страждати будуть і оточуючі
Жанр абсолютно не мій, але раз на пʼять років прочитати книгу з психології можна😅
Для мене 3.5/5⭐️

[Daria]

Цю книгу мені порадила знайома, якій вона дійсно допомогла усвідомити свою проблему у стосунках. Вона довго заперечувала, що має токсичні відносини, і заглушала свій біль алкоголем. Але саме ця книга стала для неї певним поштовхом до змін і можливості подивитися на ситуацію тверезо.

Я була приємно здивована, наскільки вона глибока, чесна і навіть болюча. Авторка майстерно розкриває, чому деякі жінки потрапляють у пастку «любові до нестями» і як це часто пов’язано з особистими травмами, невпевненістю або страхом самотності.

Вважаю, що ця книга повинна бути обов’язковою до прочитання для всіх жінок, які відчувають труднощі у стосунках. Вона допомагає зрозуміти, чи це справжня любов, чи залежність, а також пропонує шляхи виходу зі складних ситуацій.

Щиро раджу всім, хто хоча б раз відчував себе «полоненою» кохання, прочитати цю книгу. Вона змушує задуматися і може стати першим кроком до змін.

[Kristall Glow]

10/10. Буквально «зʼїла» цю книгу. І от що я вам скажу. Як би цю книгу включали в елементи емоційного виховання, статевого виховання і літератури яку варто прочитати дівчині в 16 років - це було б короткою інструкцією «як не натворить хуйні в житті через мужика»

Та насправді книга про набагато більше. І кожна жінка, яка звинувачує себе в чомусь, або задає собі питання «що я можу зробити?» мала б прочитати цю книжку.

Читається легко. Правдиво. Захопливо. Місцями «ауч» боляче. В результаті, якщо постараєтесь ви поглянете на себе і свої вчинки іншими очима.

[Olya Kami Bondarchuk]

Без перебільшень, ця книга стане настільною, на випадок, якщо раптом забудеться куди варто тримати шлях. Прочитала її вже після психотерапії, тому вона в більшості систематизувала інформацію і розуміння ситуації. Безперечно раджу до прочитання тим, для кого кохати=страждати. Приклади інших жінок дають віру в те, що можна інакше, і це надихає працювати над собою і пробувати змінити хід життя.

[Anna Kozyuta]

Думаю, прочитана у відповідний час, ця книжка може бути дуже помічно. На жаль (або на щастя :) більшість концептів для мене не були новими, але повторити ще раз - все одно корисно :) Як і в більшості self-help літератури, тут мене трошки напрягали моменти, коли я вже все давно зрозуміла, а аватор продовжує розжовувати. Ну і переклад хотілось би трошки живіший.
Мабуть, прочитай я цю книжку кілька років назад - була би у значно більшому захваті. Але це не забирає її крутості, я все одно готова її всіляко рекомендувати всім, хто хотів би освіжити свій погляд на стосунки, при чому чоловікам - не менше, ніж жінкам.

[Anastasiia]

5/5 ⭐️

Це одна з тих книг, після яких хочеться не просто закрити останню сторінку, а трохи посидіти в тиші.

Я дуже багато впізнала в ній. Особливо в тих моментах, де любов поступово перестає бути любов’ю до іншої людини й перетворюється на постійне очікування, тривогу, виправдання і страх втратити того, хто вже давно змушує тебе втрачати саму себе.
Деякі сторінки боляче читалися саме тому, що нагадували про період мого життя, який я довго не хотіла називати своїми словами. Про стосунки, в яких я могла терпіти більше, ніж варто було, знаходити пояснення там, де їх не мало бути, і триматися не стільки за реальність, скільки за надію на те, якою вона могла б стати.
Найболючіше усвідомлення після цієї книги, іноді ми сумуємо не за людиною, а за тією версією себе, яка вірила, що все ще можна врятувати.
Але попри всю її важкість, я вважаю цю книгу дуже важливою. Вона не просто показує нездорові сценарії вона змушує запитати себе: «А де в усій цій історії я?»
І, мабуть, саме це питання я заберу з собою після прочитання.

Книга про любов, яка іноді коштує нам занадто дорого. І про те, що одного дня можна перестати платити за неї собою.

[Margaret V]

Досить insightful книга про залежність від кохання як хвороби і про всі можливі формати і ролі її прояву.
Так, авторка багато повторюється про стосунки з алко- і наркозалежними, про групи підтримки як крок до видужання (так багато, що в мене виникло відчуття, що це якась промоція їх), багато думок повторюються в розділах, та все ж, як на мене, з неї можна почерпнути значно більше ніж лише розуміння аспектів залежності від стосунків.

Оскільки вона багато говорить про вагу та вплив дитинства на формування дорослої людини з її звичними паттернами поведінки, вона загалом допомагає розпізнати ті нездорові моделі поведінки, які можна спостерігати не лише в стосунках, а й у відносинах з родиною, колегами і друзями.
Хоч і книга сфокусована на жінках, авторка також проходилася по таких паттернах чоловіків, що було досить корисно, бо
а) є розуміння як чоловіки з такими ж травмами можуть поводитися у дорослому віці і
б) деякі із описаних паттернів зі зміною ролей в суспільстві зараз мігрують на жінок (треба не забувати, що книга 85-го року).
Також цікавими були для мене визначення, яку саме родину можна вважати дисфункційною, що саме варто трактувати емоційними потребами і тп.

Авторка так багато говорила, що не варто робити у стосунках, бо це свідчить про залежність, що в мене впродовж більшої частини висіло запитання - а що таке тоді взагалі здорові стосунки і чи вони існують, бо про це чомусь вона не згадувала))
Але все ж, під кінець все лягло у те визначення, яке я знала вже раніше, тож книга таки виправдала свої очікування.

[Владислав]

Оцінив в ⭐️⭐️⭐️⭐️ бо книга важлива для прочитання, особливо «жінками, які кохають до нестями». Але:

Авторка позиціонує термін «жінки, які кохають до нестями», як якийсь унікальний термін, але як на мене він уже давно не новий і це типова поведінкова модель співзалежних стосунків. І все б нічого, якби цей термін не повторювався за книгу, певно, з сотню разів.

Як на 2020 рік видання, дивно, що авторка рекомендує групи підтримки організовувати через публікації в газетах.

І, власне, до груп підтримки. Авторка занадто ідеалізує значення таких груп для «одужання». 95% хеппі ендів були завдяки групам, але на український контекст (і не лише), він не натягуєтся і тоді виникає питання — а як бути? Організувати такі групи (як одне із дуже простих рішень авторки) Мені дуже складно уявити в наших реаліях через відмінність менталітету.

Також мені не дуже сподобалась частина про духовність, де якусь частину свого життя, я маю віддати «вищим силам».


Ця книга мені б сподобалась більше, якби це була збірка історій жінок, які є чи були в співзалежних стосунках і професійний огляд на ситуацію, тоді б у мене не було відчуття, що мені щось продають.

Цікаво було почитати більше про дисфункційні сімʼї і які поведінкові наслідки можуть бути в дітей з таких сімей.

Були і речі на які я звернув увагу, задав собі важливі питання «а чи це про мене?», проте це швидко був короткий ввід у цю тему, а не поглиблене дослідження і перевірена методологія подолання залежностей.

[Kateryna Shevchenko]

КНИГА, ЯКА РОЗІБ'Є ВАШІ УЯВЛЕННЯ ПРО ТЕ, ЩО ТАКЕ КОХАННЯ
Книга, яку варто прочитати кожній людині. Для жінок, які кохають до нестями (і фактично мають залежність від стосунків з чоловіками) - книга буде дуже корисною. Для тих людей, в кого такої проблеми немає - книга допоможе краще розуміти, що відчувають жінки в токсичних стосунках і чому їм так важко покинути таких чоловіків.
Книга написана дуже цікаво, проте вам можуть знадобитися паузи при її прочитанні. Так як книга містить багато історій жінок з любовною залежністю і коментарі психотерапевтки, що саме в той чи інший момент відбувається з жінкою - потрібен час, щоб переосмислити інсайти, які виникнуть. А те, що інсайти будуть - це достовірний факт.
Також багато стереотипів розвінчуються в цій книзі. Всі ми знаємо, що кохання може викликати страждання, біль, бо про це ж створено так багато пісень або книг! Але насправді ті почуття, які викликають такі сильні страждання і бажання бути з токсичним партнером попри все - аж ніяк не можна називати коханням.
Можливо, в історії однієї з жінок ви впізнаєте себе. Можливо, таких схожих історій буде декілька. Для цього і була написана ця книга - щоб якомога більше жінок змогли жити щасливо без залежності від стосунків.

[Oksana Stadnyk]

Моє перше враження говорило, що це книга з тих, де за назвою криється багато "води" і багато занадто романтичних уявлень про життя. Я навіть планувала прочитати і перепродати її :)
Але вже на першому розділі стало зрозуміло, що треба брати у руки маркер і багато речей собі позначати, а ні про який продаж не йдеться.
Що робить авторка? Вона бере нещасливі, навіть трагічні, історії кохання, описує їх з точки зору своїх клієнток і до моменту, коли вони потрапили до її крісла терапевта, а далі розбирає, чому конкретно ця жінка влипла у конкретно цю, м'ягко кажучи не дуже приємну історію кохання.
Ви не знайдете тут прямих паралелей до своїх ситуацій, бо описані історії знаходяться досить скраю на умовній шкалі "добре-погано", але ви точно знайдете багато думок, які вам відгукнуться, вже у самому аналізі Робін Норвуд.

[Tetyana Veselkova]

«Голодні люди - нерозбірливі покупці».

Любити не дорівнює страждати - головний посил книги.

Не всі ідеї мені відгукувались і не зі всіма думками я погоджувалась, проте книга дає багато тем для роздумів.

Цікаві паралелі і пояснення, як діти, що зростати в дисфункційних сімʼях, зростаючи в хаосі були самотніми, зростаючи ставали занадто турботливими і жертовними, і як результат мали потребу контролювати людей і ситуацію навколо себе.
Такі люди (в більшості авторка пише про жінок) шукають безвідповідальних партнерів, які будуть заохочувати і приймати їх опіку і контроль над своїм життям - бо саме ці патерни поведінки були засвоєні такими жінками в дитинстві як «комфортні» і зрозумілі.

Загалом цікаво послухати зі сторони історії різних жінок в абсолютно не зрозумілих для мене стосунках і пояснення авторки причин такого вибору.

[Natka Trukhina]

Книжка, яку варто прочитати кожній жінці, яка виросла на казках типу "Попелюшки", "Русалоньки" і т.д. Не кажу вже про більшість голівудських мелодрам, які нормалізують стосунки із соціопатами, психами і всякими маньяками.
Читати цю книжку нелегко, бо складається враження, що нормальних стосунків між жінкою та чоловіком не існує. Але загалом дуже цікаво спостерігати, наскільки людський мозок лінивий і звик слідувати звичними стежечками. І наскільки його власники не усвідомлюють, що вони страждають, бо це їхня "зона комфорту".

[Kateryna Sobolieva]

Це хороша якісна книга від психологині, що роками працювала саме зі співзалежними стосунками. Написана легко про нелегкі теми. книгу точно можна радити всім людям, які застрягли в нещасливому коханні в нездорових стосунках. і хоча акцент тут перш за все на жінках, що мають партнерів з алкогольною залежністю або виросли в подібній сім'ї, але насправді книга набагато ширша. Ця книга для кожного, хто відчуває страждання у стосунках від кохання яке "не працює".

[Cherniakhivska]

щойно в своєму фб вже написала відгук:

Я про цю книжку раніше сто разів чула, ще коли не було укр.перекладу, про "женщин, которые любят слишком сильно". Ніколи не думала, що вона мене стосується, я ж навпаки нікого не люблю. Але потім якось в печалі і сп'яну на книжковій полиці сільпо я її вибрала, бо (в печалі) було вже очевидно, що стосується. Книжка якраз про таких невротичок, які замість цінувати нормальні взаємні стосунки лізуть в невзаємні. Я була впевнена, що книжка мене дратуватиме, періодично це бувало, але загалом я була досить сприйнятлива до її ідей і навіть склала собі список інсайтів, з якими загалом погоджуюсь, на тему одержання задоволення від залежностей, невизначених емоцій, спільний танець тощо. Також по ходу читання (і життя, яке паралельно відбувалося) я, знову ж, усвідомила деякі свої погляди, ймовірно, хибні, взяті з казок, але все одно поки що я їх собі залишаю як ті, які відчуваю правдивими. Наприклад, я якраз називаю любов'ю те, що авторка називає любовною залежністю. Але! Останній розділ мене прямо розізлив. (я взагалі фоново зла останніми днями.) Отже, авторка як родзинку розповідає історію як приклад одужання. Що прийшла колишня клієнтка, яка раніше бувала тільки в бурхливих невдалих стосунках, а певний Гел, якому вона завжди подобалась, був їй "хороший, але нудний". І ось же вона одужала від "хвороби кохання до нестями", і тепер як здорова повноцінна особистість почала стосунки з Гелом і планує з ним одружитися. І каже, що з ним цікаво розмовляти про все, з ним спокійно, але коли вони кохаються, вона не збуджується і почувається як колода. "Чому він мене не збуджує? Це тому, що я його насправді не кохаю?" "Він - найкращий друг з усіх, які в мене колись були, і я відчуваю гордість, коли ми десь ідемо разом. Отже, мабуть, я справді його кохаю. Але якщо це так, чому мені не подобається кохатися з ним? ... не можу нічого відчути. Здебільшого я почуваю просто холоднечу і сум'яття". І психотерапевтка її переконує, що це якраз етап здорового кохання без надмірних почуттів і без використання сексуалізації як інструменту маніпуляцій. Коротше! Бісить! Нафіг називати коханням дружбу? Я краще буду залежною з цікавими відчуттями в житті, ніж цим плавленим сирком, як авторка бачить здорову любов.
(примітка: я можу передумати і змінити свої погляди, полюбити плавлений сирок. У мене дуже мінливий настрій по життю.)

[Daria Rosokhata]

Це одна з тих книг, яка захопила з перших сторінок. Читається дуже легко і структурована таким чином, що в будь-який який момент я мала можливість взяти паузу аби обміркувати те, що прочитала, і спробувати самій ідентифікувати в якому стані я перебуваю і чи можу провести паралелі зі своїм життям.

Кожен розділ книги поетапно описує стани, в яких перебуває жінка, яка кохає до нестями. Книга може бути близькою і тим, хто не може відпустити людину, яка завдає болю; тим, хто вже переживає насильство з боку партнера, а також тим, хто просто хоче пізнати і цю сторону стосунків між людьми.

Робін Норвуд влучно описує те, якою різною є любов жінок - емоційно бурхливою з метеликами в животі або спокійною без присмаку тривожності. Це все про любов, але з різним рівнем відкритості, відчуття. Авторка на прикладах з практики демонструє, що не завжди "метелики" - це про любов до партнера, оскільки в такій любові може бути мало любові до себе.

Тут зосереджу деякі з висловів авторки, що дуже влучно фіксують основну ідею книги:
1. Якщо ж у вас всередині багато любові до себе, вам значно легше прийняти любов когось іншого.
2. Ми не маємо любов чимось завойовувати, ми всього лиш маємо дозволити собі бути коханими та полюбити себе, тільки так ми зможемо "впустити" до себе іншу людину.
3. Варто себе запитувати перед початком стосунків: "Чи ці стосунки підходять мені?" та "Чи дадуть вони мені можливість зростати та втілювати весь свій потенціал?".
4. Варто мати коло хороших друзів, які можуть нас підтримати, та здорові інтереси, які допомагають пережити кризу, в яку ми втрапляємо через невдалі стосунки.

Рекомендую до прочитання, оскільки книга допомагає переосмислити свою цінність і яку важливу роль вона відіграє в часи будь-якої кризи в людських стосунках!

[Halya]

Дана книга -це не легенька подорож в прочитанні. Це книга, яка показує, що кохання - це ще одна залежність, гіперболізована всякими фільмами або піснями про «токсичну» любов

Автор часто повертається до цього порівняння, наводить діаграми порівняння залежностей з такими стосунками.

Це не тільки книга для жінок, які пізнали такий тип стосунків, а й для всіх, щоб можна побачити це в найближчому оточенні і дати мінімальний поштовх для одужання, але і в цьому випадку психолог пояснює, що поки жінка, яка кохає до нестями, не захоче цього - вона буде далі і далі повертатись до цього.

Чимало жінок припускаються типової помилки: вони шукають чоловіка, з яким вони могли б побудувати стосунки, не налагодивши спочатку стосунків із самими собою. Вони кидаються від чоловіка до чоловіка, шукаючи у своїх партнерах те, чого їм не вистачає всередині. Але такий пошук повинен починатися «вдома», у межах власної особистості. Якщо ми самі себе не любимо, інша людина не зможе заповнити своїм коханням пустку всередині нас. Якщо ми шукаємо любові для того, щоб заповнити внутрішню порожнечу, то отримаємо лише ще більше порожнечі. Те, що відбувається в нашому житті, є відображенням нашого внутрішнього світу:
думок про власну цінність, про право на щастя, про те, чи гідні ми кращого. Коли змінюються наші думки — змінюється й життя.

Для мене це 4.5/5. Корисно, влучно, але не було прям вау ефекту
Відчуваю,що до деяких розділів буду повертатись, бо це книга, яка під час і після залишає слід про те,що ти проводиш паралелі стосунків всіх своїх знайомих і своїх в пошуках чи часом нема їх в когось.

[Anna Tokar]

"Ви не можете змінити інших, проте можете змінитися самі"
⠀
Здавалося б, проста істина, але часом ми забуваємо про неї і з величезними зусиллями пробуємо змінити людей навколо себе. Ми не питаємо чи потребують вони змін, чи хочуть змінюватися, а просто нав'язуємо свою думку і свої погляди, вважаючи їх правильними.
⠀
Але ж на скільки простіше змінитися самим і при потребі просто замінити людей, що нам не підходять, відпустивши їх.
⠀
Але не все так просто, коли ми кохаємо. Та ще й, якщо це кохання до нестями.
⠀
Скажу відверто, книга відкрила небагато нового. Але те, що я почерпнула з неї, дійсно, дало змогу подивитися на світ тверезо і змінити своє відношення до кохання та думку про відносини загалом.
⠀
Але, було одне "але" за яке я і зняла зірочку - постійне нав'язування груп підтримки, до яких наша країна, а особливо такі провінційні міста, як моє, не доросли. У нас їх не існує апріорі.
⠀
А автор, на протязі всієї книги, стверджує не просто, що вони, ці групи, корисні, а що без них вилікуватися неможливо. І як на мене, це не правильно. Адже є слабкі люди, які читаючи цю книгу і розуміючи, що потрапити до групи неможливо, і значить вилікуватися теж, просто закинуть все і житимуть, як жили.
⠀
Тому, моя порада - обговорювати все з подругою, яка зможе підтримати чи дати розумну пораду, або спробувати знайти людину вживу, а може в інтернеті зі схожими проблемами і читати книгу разом. Обговорювати прочитане і свої проблеми. Адже, не важливо, як на мене, підтримує тебе група чи одна людина, головне, що підтримує.
⠀

[Iryna Boratynska]

Кохання, яке може знищити
⠀
Робін Норвуд ➖ "Жінки, які кохають до нестями"
⠀
Багато людей вважають, що ця книжка нічого не несе. Що вся інформація тут неправдива і всі героїні з їхніми проблемами ➖ це вигадка. Я ж вважаю, що ті жінки, які говорять, що це вигадка ➖ мають це все в своєму житті.
⠀
Посилання книжки в 1️⃣ чергу ➖ це не те, що потрібно кидати мудака і шукати нового й думати, що цей буде кращий за попереднього. 1️⃣ чергу ➖ Полюбити себе.
⠀
Любов до себе ➖ це не егоїзм. Щоб тебе сприймали та поважали, ти маєш полюбити та сприймати себе. Адже в першу ти живеш сама з собою. Треба вчитися сприймати себе такою як ти є. Своє тіло, свою шкіру, своє волосся, свою красу. Стати впевненою в собі й не сумніватися в собі. Адже коли людина починає шукати в тобі недоліки то вона або заздрить, або невпенний в собі. І на твоєму фоні людина бажає підвищити свою самооцінку.
⠀
Адже слово вбиває сильніше ніж будь-яка зброя.
⠀
Кохання для людина важливе. Але в стосунках не треба забувати про себе й легко тут загубити свою впевненість. А невпевненість може тягнутися з самого. Адже іноді наші батьки вбивають в нас особистість словами.
⠀
Рекомендую 8️⃣/🔟 просто не всі історії можна зрозуміти людині без певної освіти. Книжку побачила @psy.page
⠀
#iruska_книги #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #віват #vivat_publishing #робіннервуд #жінкиякікохаютьдонестями #заразячитаю #nowimreading

[Oksana Cooper]

Якимось дивним чином захоплення психологічною літературою привело мене до цієї книжки. Американська психологиня зі стажем Робін Норвуд (як часто буває для західної літератури такого типу) аналізує клінічні випадки з власної практики та розповідає про основні проблеми, з якими стикається жінка у залежних стосунках. Всі такі речі, звісно ж родом з дитинства, і найперше, що треба пам'ятати в подібній ситуації — це повага до себе, наголошує Робін. «Більше уваги своєму власному життю», — дає універсальну пораду авторка своїм клієнткам, котрі намагаються черговий раз перевиховати тощо близьку людину поруч з собою (чи не хочуть примиритися з «вадами» оточення).
Мій особистий урок з книжки, до речі, виглядає дещо несподівано, але правдиво. Справа в тому, що «трудоголізм, подібно до інших видів залежної поведінки, є серйозним розладом». От і живіть тепер з ним! А я тепер мушу подумати, що з усім цим робити.

[Oksana]

Ну що ж …
Ця книга допомогла мені поглянути на мої попередні стосунки зі сторони і, вперше, за довгий час, я пожаліла себе і вибачила себе.
Звісно, я вже знала, в чому проблема після терапії, але я часто відчувала якусь емпатію і жаль до інших, але не до себе. І читаючи цю книгу я зрозуміла, що людина, яка може отримати найбільшу підтримку та прощення від мене, це я сама.
Гадаю, що це чудова книга не лише для жінок, а для чоловіків. Звісно, що тут не описані способи «лікування», але ця книга відкриває очі і допомагає рухатись в правильному напрямку для побудови гармонії з собою та з іншими людьми.

[Eugenia Kutaliova]

Книжка, яка пояснила мені багато чого про моє життя - дитинство і шлюб. Про те, чому я почуваюся такою нещасливою і нелюбою зараз, чому я вибрала такого партнера і чому так веду себе в цих стосунках.

Раджу всім жінкам, які ніяк не можуть зрозуміти, чому їхній партнер _такий_ в той час, як сама жінка робить усе можливе і чекає, що партнер прокинеться і стане нормальним.

Дуже болісна, але потрібна книжка.

[Olena Sovyn]

Одна із тих небагатьох книг, яка в десятки разів перевищила мої очікування від неї. Влучно та глибоко авторка розбирає десятки емоційно нездорових ситуацій в життях інших жінок, даючи таким чином можливість зрозуміти на глибинному рівні динаміку одного із типів міжгендерних стосунків.

[Kate Kropyva]

Свого часу ця книга врятувала мене від десятка пасток токсичних відносин. Допомогла втримати кукуху і почати цінувати себе.
Можливо вона не замінить психотерапію, але дуже добре допомагає прочистити мозок і розібратись у патернах своєї поведінки у відносинах.
Завжди буду вдячна авторці.