Любомир Гузар. Хочу бути Людиною

by Катерина Щоткіна

Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії, багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації. Усе, що нам треба, — довести справу до кінця. Закінчити революцію. Зламати хребет радянській системі. І то не символічно — поваливши по всій країні кам’яних і металевих Ленінів і помінявши вивіски. Зламати її в корені, по суті — у системі суспільних відносин, освіти, державній системі, у словах, думках і вчинках. Зробити людську гідність мірою всіх речей. І тоді революція буде завершена — і Революція гідності, і Євромайдан, і Помаранчева Революція, і Революція на граніті. Тому що це стало би торжеством тих цінностей, на яких виросла європейська цивілізація, — цінностей християнських, які ставлять на перше місце людину як Образ і Подобу Божу. Блаженніший Любомир Гузар

272 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

Reviews

[Bookvoyid Zyma · Rating 1 out of 5]

Давайте я напишу вам чесний відгук, без бажання втюхати книгу...
На жаль, доброю роботу пані Катерини не назвеш. Іноді складається враження, що читаєш невдалу дипломну. В найгірших наших освітянських традиціях, маємо компіляцію, ще й без посилань по тексту. При цьому усього 11 джерел використаної літератури - ну, не можна ж «копіпастити» такими великими шматками.
Авторка наче розривається між біографічною роботою і монографією. Суха до подразнення історія становлення УГКЦ у пострадянській Україні та лірична оповідь Гузарового життя несуть кожен своє і не зливаються в одне. Навіщо було їй йти на ризик, намагатися поєднати такі різні жанри. Відповідь напрошується сама – нестача матеріалу, слабка підготовка і бажання отримати швидкий результат.
Вже на самому початку книги пані письменниця виправдовується (обережно, з посиланням на режисерку Лесю Харченко), що, буцімто, нецікава сюжетна лінія життя Блаженнішого робить його біографією незручною. Шановна, невже ви настільки не поважаєте своїх читачів! І це в дні, коли навіть біографії звичайних (пардон, успішних) торгашів стають бестселерами. Невже життя Лі Якокка було цікавіше Гузарового?
Чи варто довго писати про стиль, про мову? Ні, не варто. Одного абзацу буде доста. Стиль письма викликає питання. Авторка нерозбірливо змішує оповідь від першої і третьої особи, плутається в часі. В цій біографії не знайти той світлий образ Блаженнішого, заради якого мала б бути надрукована ця книга і перегорнута її перша сторінка. Придатковий Гузар не потрібен читачу, принаймні такому як я. А головне – цю біографію не хочеться дочитувати.

[Aliona Tkach · Rating 5 out of 5]

Варто читати і перечитувати

[Taras · Rating 4 out of 5]

Книжка більше публіцистичного характеру; досить гарно написана. По щмісту це радше історія УГКЦ на протязі життєвої лінії Блаженнійшого Любомира Гузара аніж його біографія. Тим не менше велючає багато думок Блаженнішого про духовність, мораль та становлення людського суспільства.

Одне що можна було б покращити це чіткіші посилання на цитати від патріарха бо іноді досить важко відрізнити пряму думку Блаженнійшого від думки автора.

Дуже легко і захопливо читається.