Третя книга «Вибраних творів» у серії «Шістдесятники» Миколи Вінграновського (1936–2004) відкриває ще одну, до кінця не вивчену сторінку знаменного періоду в історії українства — шістдесятництва. Поетичний талант одного з найпомітніших шістдесятників — поета, прозаїка, режисера, кіносценариста й актора Миколи Вінграновського — розкрився ще на початку виникнення цього феноменального руху виходом у світ поетичної збірки «Атомні прелюди», що символізувала повну відмову від стереотипів тоталітарної комуністичної системи. Він знайшов універсальну протидію соцреалізмові, котрий зламав не один український талант.
В основу поетичного хисту визначного майстра лягли прадавні українські традиції, пророче Шевченкове слово і непогамовний пошук новизни й історичної правдивості. Ще в середині 1960-х рр. саме Вінграновський гучно й переконливо промовив: «В суцільних ворогах пройшли роки-рої, / Руїна захлинається руїною. / Ми на Вкраїні хворі Україною, / На Україні в пошуках її…». До честі літератора він зумів вигранити слово до найвищої досконалості. Творчість Миколи Вінграновського досі залишається не вивченою і не дослідженою як слід. Крім авторських поетичних і прозових творів, книга містить багату бібліографію і довідкову базу, а проблематика, порушена у передмові, літературно-критичних статтях і примітках, вишукує нові грані досліджень.
один із найвизначніших українських поетів ХХ століття. Народився в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Навчався на акторському відділенні Київського інституту театрального мистецтва. Закінчив Інститут кінематоґрафії в Москві, де навчався у класі Олександра Довженка, який мав значний вплив на формування поета.
М.Вінграновський — кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженковому фільмі «Повість полум'яних літ» зіграв роль Івана Орлюка.
Перші вірші опублікував 1958 року. Микола Вінграновський — автор поетичних книжок «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», роману «Северин Наливайко» та багатьох інших.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. У своїх повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «На добраніч», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у М.Вінграновського вищою мірою жива). Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).
Вінграновський — постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.