What do you think?
Rate this book
Климко
Повість “Климко” і низку оповідань, включених до цієї збірки, по праву можна назвати маленькими шедеврами. Зі сторінок книги постають “обпалений” війною, світлий хлопчик Климко, довірливий і беззахисний учень ремісничого училища Їгорко Човновий, працелюбний і доброзичливий сільський коваль Юхим Кравчина, багато інших колоритних персонажів. Письменник змальовує правдиву картину життя того часу з його радощами, великими і малими людськими проблемами, багато з яких до цього часу належним чином не осмислені й не вирішені. Герої творів Григора Тютюнника стають нам до болю рідними і залишаються в серці на все життя.
165 pages, Hardcover
Published January 1, 1989
2 people are currently reading
82 people want to read
About the author
Григір Тютюнник
30 books24 followersУкраїнський письменник-прозаїк.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї.
1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований).
Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.
Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі.
Захворівши, повернувся до рідної Іллівки.
За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії.
Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході.
Тоді ж почав писати літературні твори.
Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав'язь»’. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством.
За свою творчість письменник 1981 року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї.
1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований).
Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.
Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі.
Захворівши, повернувся до рідної Іллівки.
За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії.
Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході.
Тоді ж почав писати літературні твори.
Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав'язь»’. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством.
За свою творчість письменник 1981 року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
September 19, 2018
Коли усвідомлюю, скільки цікавих, глибоких і прекрасних творів залишається поза межами нашого щирого захоплення лише тому, що вони — частина шкільної програми й тому асоціюються у масового читача з чимось нудним, — стає дуже прикро. І ще прикріше те, що до цієї когорти "замучених програмою обов’язкового читання" належу і я. Бо як же інакше пояснити те, що Григора Тютюнника я читала, й "Климка" його читала, і не лише "Климка", а зрозуміти глибину його таланту спромоглася лише ось...
Сюжет не розповідатиму — надто він сумний. І не тому, що всі в повісті страждають, а тому, що все, описане автором, відбувалося насправді. Однак головне у Григора Тютюнника не тільки те, про що він розповідає, а те, як саме це робить. Бо ти не просто спостерігаєш за хлопчиком, переймаючись за нього, ти проживаєш разом із ним кожен кілометр його довгої подорожі по сіль, переносишся на Донбас часів Другої світової війни і... помираєш у кінці. Бо так хотілося, щоб усе в Климка склалося добре, але...
Сюжет не розповідатиму — надто він сумний. І не тому, що всі в повісті страждають, а тому, що все, описане автором, відбувалося насправді. Однак головне у Григора Тютюнника не тільки те, про що він розповідає, а те, як саме це робить. Бо ти не просто спостерігаєш за хлопчиком, переймаючись за нього, ти проживаєш разом із ним кожен кілометр його довгої подорожі по сіль, переносишся на Донбас часів Другої світової війни і... помираєш у кінці. Бо так хотілося, щоб усе в Климка склалося добре, але...
April 8, 2021
Як же я плакала, читаючи цей твір у сьомому класі, очі терпнули від сліз; і досі: згадаю цей твір — і одразу відчуваю, як накочується клубок у горлі. Той рідкісний випадок, коли твір зі шкільної програми — саме той, який має бути. Твір про Людину і про жахливу несправедливість життя, його непозбувне страждання, твір прекрасною, чистою українською мовою, якою і має бути написано ще безліч таких творів.
February 16, 2019
Гірко, боляче, але як гарно.
Неможливо не закохатися у слово Григіра Тютюнника. Мова наче ллється плавним струмком, влучно та так ніжно. Сюжет у новелах до болю знайомий українському читачеві: голод, холод, війна. Мушу сказати, що майстерність Григіра Тютюнника заслуговує вашої уваги. Неймовірне багатство мови, слова та звороти, які так і хочеться запам‘ятати та вживати у повсякденні. Прочитала уголос початок «Климка», і чоловік сказав, що письменники, це художники, що малюють словом.
Вражає і життя письменника. Майже усі новели автобіографічні. Раджу переглянути фільм з двох частин, знятий РадіоСаободою, про Грігіра Тютюнника. Тоді ви точно полюбите його як митця та як людину.
Неможливо не закохатися у слово Григіра Тютюнника. Мова наче ллється плавним струмком, влучно та так ніжно. Сюжет у новелах до болю знайомий українському читачеві: голод, холод, війна. Мушу сказати, що майстерність Григіра Тютюнника заслуговує вашої уваги. Неймовірне багатство мови, слова та звороти, які так і хочеться запам‘ятати та вживати у повсякденні. Прочитала уголос початок «Климка», і чоловік сказав, що письменники, це художники, що малюють словом.
Вражає і життя письменника. Майже усі новели автобіографічні. Раджу переглянути фільм з двох частин, знятий РадіоСаободою, про Грігіра Тютюнника. Тоді ви точно полюбите його як митця та як людину.
Read
February 18, 2023there is no positive
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 4, 2022
Шкільна програма за сьомий клас. На жаль, я не пам’ятаю цю повість з часів навчання в школі. Можливо то і краще. Бо сприйняття твору зараз, коли ти вже дорослий, зовсім інше. Навіть не уявляю як діти читають такі жахи війни😢. Німецько-Радянська війна.
Страшенний голод, осиротілі діти, холод. Малий хлопець, який за декілька днів змушений був подорослішати, щоб врятувати від голоду свою нову сім’ю ( вчительку з новонародженою дитиною та друга, добре описано як біда може зближувати) вирішив піти по сіль восени. На хвилиночку ☝️за 200 кілометрів від дому, босий та роздягнений.
В такий не легкий час лишилася в людях доброта та чуйність. Чудові люди траплялися на шляху у Климка.🙌. ( були і не чудові звісно )
Твір мене дуже вразив.
Найкраще за січень 👍
August 11, 2023
Війна відбирає у дітей дитинство...
Голодні та бездомні - такими постають у повісті Григора Тютюнника діти. Діти війни. Письменник у своїй творчій діяльності просто не міг оминути стахіття, що випали на долю його покоління. Він сам належав до них. Та якою б жорстокою та сташною не була правда про війну, Григір Тютюнник розкриє в головному героєві твору Климкові образ доброти та людяності. Ті якості, що роблять з людини Людину. Бо війна зґуртовує людей, а спільне горе зближує. Діти, які в свої одинадцять стають дорослими, беруть відповідальність у свої руки, тим самим вражають своєю жертовністю та турботливістю.
Війна робить дітей сиротами...
Їм залишається покладатися самим на себе. Але вони зовсім не безпорадні. Попри свій душевний біль - вони навдивовижу чутливі до чужого горя. І навіть коли дорослі у безвиході, діти піклуються про ще беззахисніших за них самих. Вони не гублять на шляхах випробовувань доброти, вони діляться своїм душевним теплом і тим самим прагнуть зігріти ним інших.
Та є ще одна найжорстокіша правда.
Війна краде у дітей життя...
Такі чисті, відкриті для людей, безкорисливі маленькі серця...
__________________________________
Почитайте Григора Тютюнника - найсамобутнішого письменника української літератури.
Голодні та бездомні - такими постають у повісті Григора Тютюнника діти. Діти війни. Письменник у своїй творчій діяльності просто не міг оминути стахіття, що випали на долю його покоління. Він сам належав до них. Та якою б жорстокою та сташною не була правда про війну, Григір Тютюнник розкриє в головному героєві твору Климкові образ доброти та людяності. Ті якості, що роблять з людини Людину. Бо війна зґуртовує людей, а спільне горе зближує. Діти, які в свої одинадцять стають дорослими, беруть відповідальність у свої руки, тим самим вражають своєю жертовністю та турботливістю.
Війна робить дітей сиротами...
Їм залишається покладатися самим на себе. Але вони зовсім не безпорадні. Попри свій душевний біль - вони навдивовижу чутливі до чужого горя. І навіть коли дорослі у безвиході, діти піклуються про ще беззахисніших за них самих. Вони не гублять на шляхах випробовувань доброти, вони діляться своїм душевним теплом і тим самим прагнуть зігріти ним інших.
Та є ще одна найжорстокіша правда.
Війна краде у дітей життя...
Такі чисті, відкриті для людей, безкорисливі маленькі серця...
__________________________________
Почитайте Григора Тютюнника - найсамобутнішого письменника української літератури.
December 10, 2022
Твори письменника, не дивлячись на їх невеликий об'єм, проймають своєю відвертістю, реальною правдивістю, картини, що яскраво вимальовувались в уяві, передавали справжність подій того часу, хоча й
трагічного минулого, але то була буденність, життя людей, його сутність.
⠀
Автору вдається розбурхати внутрішні емоції, зачепити так, що хоч-не-хоч, а співпереживаєш героям, переймаєшся їхніми переживаннями, болями, турботами.
Ти ніби проживаєш усі моменти разом з героями: долаєш кілометри до Слов'янська за сіллю разом з Климком; сидиш з Василями і Павлом у проваллі, вичікуєш за розмовами, аби скуштувати абрикос діда Штокала; спостерігаєш як поночіє в хаті рано, особливо взимку, як снують тіні, стають по кутках; разом з Марфою очікуєш листа від Мишка, яке написане не їй, щоб лише потримати його, притиснути до грудей, поцілувати зворотню адресу.
⠀
Талант Григора Тютюнника захоплює. Мов якась магія - словом перенести в іншу реальність й прожити й відчути усі моменти життя персонажів.
трагічного минулого, але то була буденність, життя людей, його сутність.
⠀
Автору вдається розбурхати внутрішні емоції, зачепити так, що хоч-не-хоч, а співпереживаєш героям, переймаєшся їхніми переживаннями, болями, турботами.
Ти ніби проживаєш усі моменти разом з героями: долаєш кілометри до Слов'янська за сіллю разом з Климком; сидиш з Василями і Павлом у проваллі, вичікуєш за розмовами, аби скуштувати абрикос діда Штокала; спостерігаєш як поночіє в хаті рано, особливо взимку, як снують тіні, стають по кутках; разом з Марфою очікуєш листа від Мишка, яке написане не їй, щоб лише потримати його, притиснути до грудей, поцілувати зворотню адресу.
⠀
Талант Григора Тютюнника захоплює. Мов якась магія - словом перенести в іншу реальність й прожити й відчути усі моменти життя персонажів.
July 10, 2022
ця книга більш епідходить для дітей або для тих хто не хоче якось роздумувати над книжкою, чи читати складнопобудовані речення. Тут немає речей, які явно виражені, над якими ви можете сісти і задуматись. Проте можна побачити як війна змінює людей. Як хлопчик ,якому за описом не більше 15, пішов за сіллю у невідому далечінь не тільки заради себе, а, навіть, більше для близьких людей. Вражали стосунки між незнайомими людьми, вони коли дізнавалися що ти їхній земляк могли віддати останне тільки щоб тобі допомогти. В сьогоднішніх реаліях було досить дивно читати як Донбас чи Слов'янськ, які зараз потерпають від росіян і теж саме відбувається в творі тільки від рук німців. І звісно останні сторінки, де Клима вбили, це просто розриває мені сердце.
May 29, 2025
Почала перечитувати українську літературу шкільної програми. Переходжу на літературу 7-го класу. Доходжу до Григіра Тютюнника - Климко. Думаю о, прикольно називається, теж шось веселе.
Історія з Федьком-Халамидником про смішні назви чи історія з Уласом Самчуком - Марія про те, шо книжки, названі іменами - чорні-чорнушні, мене нічому не навчили.
Спочатку була вражена тим, що там про Донбас, а я взагалі не памʼятаю нічого з літератури про Донбас. Тому стало особливо цікаво і особливо боляче це читати. Дуже сумна книга.
Історія з Федьком-Халамидником про смішні назви чи історія з Уласом Самчуком - Марія про те, шо книжки, названі іменами - чорні-чорнушні, мене нічому не навчили.
Спочатку була вражена тим, що там про Донбас, а я взагалі не памʼятаю нічого з літератури про Донбас. Тому стало особливо цікаво і особливо боляче це читати. Дуже сумна книга.
August 24, 2020
Якщо коротко - трагедія на трагедії і трагедією поганяє.
Твір викликав масу емоцій та переживань.
Настрій твору було завдано від початку. Трагічна передісторія Климка. Потім трагічна вже дійсність, з якою він стикнувся. Його мандри, сповнені болю та страждання. Відкриття нових людей, одні - добрі та допомагаючі, інші - ворогові не побажаєш. І, коли вже наче все так добре склалося , він вертається - такий трагічний кінець.
Сильно.
Твір викликав масу емоцій та переживань.
Настрій твору було завдано від початку. Трагічна передісторія Климка. Потім трагічна вже дійсність, з якою він стикнувся. Його мандри, сповнені болю та страждання. Відкриття нових людей, одні - добрі та допомагаючі, інші - ворогові не побажаєш. І, коли вже наче все так добре склалося , він вертається - такий трагічний кінець.
Сильно.
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 25, 2023
Кожну сторінку читала повільно і насолоджувалася кожним реченням.
Це другий шкільний твір, який змусив мене проживати все з головним героєм. Багато чого ще можна написати, але краще прочитати й відчути текст власним серцем.
Це другий шкільний твір, який змусив мене проживати все з головним героєм. Багато чого ще можна написати, але краще прочитати й відчути текст власним серцем.
September 19, 2025
Весь твір пронизаний болем та випробуваннями, а в кінці такий трагічний фінал. Зараз він сприймається зовсім не так як у дитинстві. Читається по-іншому, більш чуттєво і боляче, бо втілена в образі маленького хлопчика, який змушений швидко подорослішати.
November 6, 2024
GOD WHY WAS IT SAD
March 5, 2025
Вражає щирість, відвертість та простота написання повісті, дуже майстерно!!!
February 16, 2020
Климко: Повість, Оповідання, Казки
December 25, 2025
Пронизлива історія про дорослого хлопчика. Ось випуск подкасту ПереФарбований лис про цей твір https://youtu.be/UXNMU6BstGI
Displaying 1 - 16 of 16 reviews