№2

by Остап Дроздов

Маніфест тих, хто не соромиться сказати: не я для країни, а країна для мене.

Часова амплітуда роману Остапа Дроздова «№ 2» — від початку ХХ століття до дня завтрашнього. Географічна амплітуда — від рідного Львова й голодоморного Приазов’я до діаспорного Неаполя і далекої Австралії. Та попри хронологічний і локаційний розмах — стежки усіх головних героїв (бо не головних у романі немає) приводять до Країни. Найголовнішим, центральним персонажем роману є Країна як така. Не У, а просто Країна, яка то мотивує, то дратує, то зачаровує, то обурює, то ощасливлює, то виштовхує. І що би не переживали персонажі роману в приватному житті, усе одно вони гостро відчувають крижаний подих Країни, від якої нікуди не дітися і яку ти мусиш полюбити навіть усупереч...

Genres: Fiction

288 pages, Kindle Edition

Published January 1, 2017

About the author

український письменник, журналіст, ведучий хард-ток-шоу «DROZDOV» та політичного ток-шоу «Прямим текстом» на українському телеканалі ZIK.

Reviews

[Bogdan Obraz · Rating 4 out of 5]

Новий роман мого особистого відкриття року Остапа Дроздова аж ніяк не є продовженням першої книжки. Це абсолютно інший текст, написаний від першої особи. У другому романі йдеться про конфлікт між любов’ю та ненавистю до Країни, про свободу і про зраду, про паперових, копійчаних людей і людей із каменю. Дуже вдале порівняння сходу і Заходу, України і Європи. Герої також контрастні і різноманітні: заробітчани та остарбайтери, діаспора і плінтусні громадяни, котрі стеляться перед іноземцями, студенти і добровольці, активіст, що взяв кредит по курсу 5, а довелося віддавати по 25, “фільозоф, що на літакові прилине до України і буде шукав в склепі свинячі скурки для студенини, як прабабця заповідала”. Деякі теми викликають незгоду чи огиду, інші – шок або дикий регіт, а окремі фрази розбирають на цитати. Безвізовому режиму присвячується.

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Одна з найкращих книг, які я читала! Ця книга, як чашка кави: бадьорить, заставляючи думати швидше й ефективніше, міцна своєю безкомпромісністю, з якою автор зображує реальність без купюр, і має гіркий присмак, бо правда - не цукор. Ця книга також залишає по собі післясмак, бо я ще довго обдумуватиму прочитане. І мені хочеться стерти собі пам'ять, щоб ще раз прожити відчуття, яку супроводжували мене під час читання.

[злорад павич · Rating 2 out of 5]

цікаве повторювання самого себе і карбування своєї парадиґми. whatever. журналістська влучність деяких моментів. проблеми з лоґікою. Наприклад: "серед них Каміл почувався як рослина серед каменюччя". Йо, ти всю книжку кажеш, які люди з каменю сильні й прекрасні, а паперові - слабкі й нікчемні, а тепер чомусь "каменюччя" вже стає поганим і заважає Камілу дихати. Ну-ну.

[Alina Butenko · Rating 4 out of 5]

Мені подобається, як Остап Дроздов мислить. Книжки написані доволі розлого, але в нього багата мова й цікаві думки. Хоча, я не в усьому з ним згодна.

[Skut333 · Rating 2 out of 5]

Ну що ж почну з компліментароностей. Остап Дроздов людина з власною точкою зору і те, що вона комусь неподобається це вже його проблеми. Повернемось до роману. Книгу назвати романом вкрай складно. Головна думка і вся суть тексту знаходиться наприкінці у фразі "стань для мене № 2". Фактично книга це розширений і художньо розбавлений монолог автора. Не шукайте тут героїв. Тут є Лише Остап. В нього різні голоси, але це голоси Дроздова. І всі вони покликані підтвердити тезу автора. Сюжет нескладний, хоча автор все ж зумів кілька разів у ньому заплутатись, але скинемо це на ще ненабите перо. Головне ж читаючи книгу ви на певний час перебуватимете наодинці з Дроздовим який по-шаманськи буде нашіптувати вам свої ідеї. Це книга порахунок. Але це лише порахунок автора з його проблемами, комплексами та наболілим. А Ти читачу стаєш випадковим свідком. Свідком чужого життя і чужих думок, які потроху тебе почнуть напружувати, бо що не роби, а герої все одно залишатимуться маріонетками з голосом Дроздова. Тому варто було додати до назви книги приставку "Роман-сповідь" або "Порахунок". Проте, щоб підсолодити, зазначу прочитати все ж варто хоча б заради того, щоб подискутувати з Дроздовим.

[Kateryna Vorontsova · Rating 2 out of 5]

Цю книгу можна назвати одним словом - знецінення.
України в цілому, її народу, міст (окрім Львова, бо тільки там, на думку автора, живуть "не паперові" люди, які єдині в Україні хоч якось дотичні до культури). Вся книга пронизана зверхністю до України і облизуванням європейців.
Місцями є справедливі спостереження, але автор вже аж занадто демонізує свою рідну країну.
Сподіваюся, цю книгу ніколи не перекладуть на інші мови, бо ще хтось із його улюблених європейців повірить, що в нас аж настільки все жахливо з культурою і суспільством, як він понавиписував.

[Angelina · Rating 1 out of 5]

Прочитала чверть. І всю цю чверть книги автор принижував і знецінював Україну, як міг.
Якщо першу частину дилогії я ще змогла прочитати, то ЦЕ осилити й осягнути неможливо, до того ж під час повномасштабної війни.