Berniukai šoka breiką

by Vytautas Račickas

Nauji ir jau publikuoti apsakymai apie trečiaklasį Jokūbėlį, jo šeimą, draugus, mokytojus. Jaunesniojo mokyklinio amžiaus vaikams.

188 pages, Hardcover

Published January 1, 2008

About the author

Vytautas Račickas (slapyvardis Vytautas Dvarčionis). Gimė 1952 01 01 Anykščių rajone Keblonių kaime. 1969 m. baigė Utenos antrąją vid. mokyklą, vėliau - Vilniaus universitetą.

Visą savo gyvenimą dirbo laikraščiuose (1974–1977 m. - laikraščio "Tarybinis mokytojas“ korespondentas, 1977–1985 m. - "Lietuvos pionierius“ korespondentas, 1987–2000 m. - "Genio“ žurnalo literatūros redaktorius, vyr. redaktorius.) Rašė prozą, daugiausia vaikams. Už knygą Zuika padūkėlis gavo Respublikinę komjaunimo premiją.

V. Račicko kūriniuose keliamos opiausios problemos, tokios kaip tėvų skyrybos, nesutarimai, mokykla. Visos jos pateikiamos grakščiai, be nereikalingo banalumo. Apsakymai lengvi, suprantami, tačiau tuo pat metu įtraukiantys ir sudominantys. Knygų herojai raiškių charakterių, tikri, niekuo nesiskiriantys nuo mūsų - jie myli, neapkenčia, atleidžia...

V. Račickas moka sudominti ne tik vaikus, bet ir vyresnę skaitytojų kartą. Knygų įvykiai pateikiami įdomiai, su detektyviniu prieskoniu. Tad nenuostabu, jog jo knygas norisi skaityti dar ir dar.

Vytautas Račickas - vienas populiariausių Lietuvos rašytojų kuriančių vaikams. Tai patvirtina ir jaunųjų skaitytojų anketos.

Apdovanojimai:

1987 m. Komjaunimo premija už knygą Zuika Padūkėlis.
1996 m. IBBY Lietuvos skyrius apysaką Šlepetė išrinko geriausia metų knyga vaikams.
1998 m. G. Petkevičaitės-Bitės literatūrinė premija už knygą Zuika dar gyvas.
2003 m. V. Tamulaičio premija I-oji premija už trečiąją trilogijos knygą Nauji Zuikos nuotykiai.

Bibliografija:

Kai mes mylėjome vienas kitą: apysakos. - Vilnius: Vaga, 1980.
Trejetas su minusu: apsakymai. - Vilnius: Vaga, 1982; Kaunas: Spindulys, 2005.
Zuika Padūkėlis: apysaka. - Vilnius: Vyturys, 1985.
Visai netyčia: apsakymai. - Vilnius: Vyturys, 1987.
Mano vaikystės ledai: apsakymai. - Vilnius: Vyturys, 1988.
Šlepetė: apysaka. - Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1996.
Zuika dar gyvas: apysaka. - Vilnius: Vaga, 1997.
Kita šlepetės istorija: apysaka. - Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1998.
Pasaka apie rasos lašelį stikliniais bateliais. - Vilnius: Vytautas Račickas, 2000.
Šlepetė-3: apysaka. - Vilnius: Vytautas Račickas, 2000.
Nauji Zuikos nuotykiai, arba Tikrasis džiaugsmas: apysaka. - Kaunas: Vytautas Račickas, 2001.
Kiekvienas turi savo nosį: komiksai. - Kaunas: Vytautas Račickas, 2002.
Mikė ir Juozapėlis: trumpos novelės. - Vilnius: Vytautas Račickas, 2002.
Jos vardas Nippė: apysaka. - Kaunas: Vytautas Račickas, 2002.
Pirmas kartas. Selemuko Ropės meilės istorija: apsakymas. - Vilnius: V. Račickas, 2003.
Šokoladas iki pirmadienio: trumpos novelės. - Vilnius: V. Račickas, 2003.
Geriausias draugas: apsakymai. - Vilnius: V. Račickas, 2004.
Nippė nori namo: apysaka. - Vilnius: V. Račickas, 2004.
Seni pažįstami, arba Ketvirtoji šlepetė: apysaka. - Vilnius: Spauda, 2004.
Vaikų anekdotai / sudarė Vytautas Račickas. - Vilnius: Spauda, 2004.
Pamokos po pamokų: apsakymai. - Kaunas: Šviesa, 2005.
Sunku būti mokiniu: apsakymai. - Kaunas: Spindulys, 2005.
Nebaigtas dienoraštis: apysaka. - Vilnius: Spauda, 2006.

Reviews

[Julia Yepifanova · Rating 2 out of 5]

Очень ровный упрощённый текст. Дежурная книга о жизни третьеклассника, чьи одноклассницы носят короткие джинсы, обнажают пупки и подводят глаза (вы серьезно, автор?)
Салат нарезан крупно, ингредиентов море, приправ нет.

[Оксана Шишка · Rating 5 out of 5]

Дуже дотепна й цікава книжка одного з найкращих литовських письменників - Вітаутаса Рачицкаса. Для нас особливо цікаво тим, що можемо порівняти своє дитинство, дитинство сучасних дітей України з життям їхніх однолітків у Литві. гарантую, що знайдете для себе багато цікавого.

[Erikas Lučinskas · Rating 1 out of 5]

I hate there not one thing i liked

[Hymerka · Rating 3 out of 5]

Книжка литовського письменника Вітаутаса Рачицкаса «Хлопчаки танцюють брейк» залишила неоднозначні враження. Головним героєм цієї книжечки є хлопчик Йокубеліс, який навчається у третьому класі. Прочитавши перший розділ, я було вирішила, що він із богемної родини, адже там розповідається про його дідуся-музиканта, який має велику кількість музичних інструментів, пса невизначеної породи і яхту, а бабуся з непояснених причин багато часу проводить у Лондоні. Натомість пізніше стає ясно, що сім'я Йокубеліса цілком звичайні "середнячки" — його мама працює у магазині, а тато дрібний чиновник, і батьки змушені "рахувати гроші". Нібито загальний веселий і невимушений тон часто ні з того ні з сього порушується дуже серйозними проблемами. Наприклад, одну з однокласниць Йокубеліса у школі цькують, бо у неї не такий, як у всіх одяг (одного разу її роздягають у туалеті і кидають її спідничку в унітаз!). А іншого разу мама Йокубеліса вирішує, що в неї рак, тож приходить і заявляє в присутності малої дитини: поховайте мене у білій труні! Я розумію, що у жінки був стрес, але хіба можна таким чином говорити про смерть зі своїм маленьким сином? Крім того у книзі дуже багато литовських імен і реалій, які мені переважно геть не знайомі, і зовсім немає приміток, і це також не робить книжку ближчою і зрозумілішою українському читачеві.