Arthur Hailey was a British/Canadian novelist. After working at a number of jobs and writing part-time, he became a writer full-time during 1956, encouraged by the success of the CBC television drama, Flight into Danger (in print as Runway Zero Eight). Following the success of Hotel in 1965, he moved to California; followed by a permanent move to the Bahamas in 1969.
Each of his novels has a different industrial or commercial setting and includes, in addition to dramatic human conflict, carefully researched information about the way that particular environment and system functions and how these affect society and its inhabitants.
Critics often dismissed Hailey's success as the result of a formulaic "potboiler" style, in which he caused an ordinary character to become involved in a crisis, then increased the suspense by switching among multiple related plot lines.
Hailey would spend approximately one year researching a subject, followed by six months reviewing his notes and, finally, about 18 months writing the book.
Many of his books reached #1 on the New York Times bestseller list and more than 170 million copies have been sold worldwide in 40 languages. Many have been made into movies and Hotel was made into a long-running television series. Airport became a successful film with dramatic visual effects.
A Canadian citizen whose children live in Canada and California, Hailey made his home in Lyford Cay, an exclusive residential resort on New Providence Island in the Bahamas with his second wife Sheila.
In 2002, Hailey told John Marquis, editor of the Bahamas' principal daily newspaper The Tribune, that he was lucky in having supportive parents who encouraged him to believe in himself. Brought up in a working-class home, Hailey never lost the common touch following his phenomenal success. 'I have worked hard, but I have also been very lucky,' he said.
Ласкаво просимо до аеропорту імені Лінкольна! Це буде незабутня ніч, насичена людьми, подіями та емоціями. Артур Хейлі покаже вам нутрощі величезного підприємства, розкаже деталі та секрети, про які ви навіть не здогадувалися, користуючись повітряним транспортом.
Я ніколи нікуди не літала літаком. Для мене цей вид транспорту абсолютно далекий та незвіданий, але після прочитання роману "Аеропорт" Артура Хейлі у мене склалось таке враження, що я не лише побувала на борту, але і пережила авіакатастрофу.
В звичній для цього автора манері розкривається неспішно сюжет: перед нами постають працівники аеропорту, підрозділи, котрі взаємодіють між собою і забезпечують його нормальне функціонування. Всього одна ніч, кілька робочих годин, а подій описано стільки, що після прочитання складається враження присутності там.
Ви дізнаєтесь, як працюють стюардеси, як тренуються пілоти, як працює аеропорт в снігові бурі, як пройти на борт без квитка і успішно повернутися додому.
Роман дуже масшабний! Сказати, що він про аеропорт - мало. Тут також і про людей, їх стосунки між собою професійні та особистісні, але цього теж мало. Якщо ви читали попередні романи Хейлі, то ви знаєте про що йде мова. Але якщо лише вперше плануєте ознайомитись з його творчістю, то цю книгу я б не рекомендувпла з кількох причин.
✅Сюжет розвивається повільно! Дуже повільно, але воно того варте. Різні люди та події, котрі, здавалось б не мають одне до одного ніякого відношення, пізніше звязуються в один клубок. А останні сторінки читаються на одному подиху, відірватись неможливо. ✅До манери письма автора треба звикнути, а саме - до опису технічних деталей, специфіки роботи аеропорту. Ось ви читаєте про катастрофу і не можете відірватись, ковтаючи кожне слово. Що ж буде далі? Але Хейлі раптом ставить розповідь на паузу. "Стривайте, - каже він. - я зараз розкажу вам дещо цікавіше, про тренажер пілотів, а падаючий літак нікуди не дінеться".
До цього всього тут порушено чимало інших проблем: стосунків між чоловіком і дружиною, совісті, кохання, навіть абортів. Важко повірити, але все це так гармонійно поєднано, що читати роман - одне задоволення!
Прям сейчас закончил читать книгу, большого формата книгу Артура Хейли. Она поделена на два больших рассказа: "Отель" и "Аэропорт". Безусловно рассказ "Аэропорт" превзошёл рассказ "Отель". Он превзошёл по умение автора завораживать и напрягать нервы за судьбу героев, в умение лучше описать внутренние чувства персонажей и т.п. . Мне книга понравилась и думаю, что мне в первые посчастливилось прочитать такого большого формата книгу. Я думаю, что всё-таки книга "Аэропорт" затрагивает разные темы для многих людей, которые возможно и не догадываются о их существование. Как например, что прогресс в воздухе (самолёты) не обязывает прогресс самого аэропорта, на земле. Книга хорошая 📚📖❤
i liked reading about work in the hotel, i liked the detective line i liked the ending (it was pretty unexpected) i liked the women in this book, even tho, they all were in the background i loved the duchess!! but sometimes it was boring i didn't like Peter McDermott i didn't like the way Haily talked about women, sometimes it was disgusting!! i think Dodo could find a better partner and, God, the author CONSTANTLY reminded us of Peter's "dark" past like, man, i remember what i was reading about few pages ago
Поражает как каждый из нас может влиять на ход событый. Даже самые, казалось бы, незначительные действия могут поменять историю и спасти сотни жизней.
Книга пропитана деталями о структуре аэропорта, взаимодействия членов команды, проблемами, которые могут возникать, вплоть до межличностных конфликтов между пилотами и управлением аеропорта.
Здесь описаны множественные случаи, как обхитрить персонал и долететь в обе стороны "зайцем", на что обращают внимание таможенный контроль и страховые компании при проверке.
А еще книга очень эмоциональна и динамична. От первых страниц и до конца держала меня в напряжении.
Люблю так называемые производственные романы - что может быть медитативнее, чем наблюдать, как другие люди работают?))) "Аэропорт" - классический производственный роман со всеми присущими таким книгам атрибутами. Персонажи четко поделены на хороших и плохих, подробно и разносторонне описана работа аэропорта, а чтобы никому не было обидно, взят собирательный образ (вымышленный аэропорт), сюжетная линия прямолинейна. Безусловно, посмотреть на работу аэропорта со всех сторон, начиная от диспетчеров и заканчивая чистильщиком обуви, имеющим эксклюзивный договор, было очень интересно. В целом, конечно, постоянно приходилось делать поправку на год написания - 1968. Однако, знаете, не могу сказать, что роман устарел безнадежно. Устарели технические элементы, а уж история о том, как старушка пробралась "зайцем" в самолет, и вовсе вызывает улыбку. Но суть работы наземных служб аэропорта - актуальна как никогда.
Актуальны (за вычетом, конечно, технических подробностей) и рассуждения автора о положении авиации в современном мире, о том, как важно идти в ногу с техническим прогрессом и иметь богатую фантазию, чтобы обеспечивать безопасность пассажиров в небе и на земле.
Весь роман обстановка нагнеталась - преступник последовательно встречался с различными представителями служб аэропорта, и все они по тем или иным причинам пропускали его дальше, хотя и отмечали его необычность. Этим автор, видимо, хотел подчеркнуть, как сильно может повлиять на события человеческий фактор и как важно быть бдительным и забыть о личном... В финале, где более или менее разрешились все вопросы и разрулились все ситуации, мне не хватило все-таки чуть большей определенности.