Весна на Місяці

by Julia Kissina, Юлия Кисина, Ірина Гриненко (Translator)

Проникливий, філософський і в той же час фантастично-саркастичний роман про дитинство, дорослішання і осягнення життя. Автор нанизує свої історії дрібними намистинками крізь епохи і вимірювання, поєднуючи містичні явища з сімейними легендами. Та так майстерно, що читачеві часом не відрізнити алегорію від істини.

Це перша книжка з «місячної» трилогії Юлії Кісіної — поетки, письменниці та художниці, що народилася в Києві, жила в Москві, на початку 1990-х переїхала до Німеччини, де стала однією з відомих сучасних прозаїків. її писання порівнюють із Набоковим і Маркесом, її біографічна «Весна на Місяці» — про дорослішання в брежнєвські роки в столиці УРСР, яка залишається для авторки провінційним південним містом. Тож героїня твору, перебуваючи в часі підліткового інфантилізму, вигадує свій власний, не гірший за «офіційний», усесвіт. І пріснопам'ятна «южнорусская школа» відгукується у цих чудових писаннях — і стилістично, і психологічно, і душевно.

Genres: Ukraine

256 pages, Hardcover

First published January 1, 2011

Reviews

[something in furs]

це неочікувано було дуже-дуже добре.

кісіній вдалося зловити те спільне, яке буде зрозуміле кожному, хто виріс в срср, а ті, хто мав щастя не застати часи радянщини, відчують примарні відголоски ностальгії батьків та старших товаришів.

київ тут химерний, лунатичний, підкреслено маргіналізований. є навіть легкий наліт якоїсь мамлєєвщіни, прости господи, — враховуючи те, що авторка публікувалася в сильно андеграундному «мітіному журналі» та подібних виданнях, це цілком закономірно.

фрагментарність та відсутність єдиної нитки сюжету не зіпсували враження, скоріше навпаки — такий формат розповіді ідеально відображає дитяче бачення світу, яке не є лінійним, а скоріше складається з яскравих спогадів чи навіть спалахів реальності, і дуже часто вони є напозір маловажливими, але так тільки здається. книжка кісіної повна таких спалахів — часто комічних і абсурдних (ця книжка взагалі дуже смішна), часто страшних, часто це мікс. те, як зображена екзальтованість головної героїні-підлітки, мене теж дуже порадувало (вигуків «це ж я!» під час читання було багато). великим задоволенням було згадати, як це — бути дитиною і підліткою; це зовсім інший онтологічний стан, інша логіка, інший погляд на світ. стан підлітки взагалі є межовим, а як відомо, межові стани і досвіди — одна з найцікавіших в житті речей. тут добре відчувається витончення межі та перехід з одного стану/світу в інший.

[Marca]

Kui enamikes lapsjutustajaga lugudes on see jutustaja kui väike täiskasvanu või siis selline, nagu täiskasvanu arust üks laps olla võiks, siis siin tajusin ma just seesugust ”kuu pealt kukkunu” mõttemaailma, mis mulle enda tollasest ajaperioodist meenub. Ilmselt kõigil inimestel see nii pole, aga mulle oli lugedes see kõik nii tuttavalt kodune. Ei mingit maagilist realismi, mida ma õigupoolest väga ei seedigi, vaid puhas teismelise tüdruku maailmataju.

[kseni_ya]

Дочитала книжку і можу сказати, що рецензії описують її дуже точно і вона таки варта уваги. Це не розповідь з цілісним неперервним сюжетом, а невеликі історії, уривки спогадів про дорослішання (важко написати 'про дитинство', бо, як правило, це слово вживають, описуючи щось більш радісне🤔); про розпад країни на прикладі частини одного великого міста; про дивні стосунки між дорослими і дітьми, між дорослими і дорослими, і між дітьми та дітьми; про самотність, перше кохання і перші розчарування; і про всю ту епоху розрухи і початку вмирання СРСР (хоч мені важко судити наскільки ці описи правдиві, але настрій переданий дуже добре). Читаючи, часто поверталася думками в своє дитинство, бо деякі роздуми в голові цієї дівчинки були дуже мені знайомі😊 Люблю такі книжки, які нагадують мені, наскільки по-іншому все влаштовано в головах дітей та підлітків, бо чим старшою стаю, тим більше забуваю про те, що ще сама такою недавно була)

[trashy hater]

Я очікувала гіршого і була дуже скептично налаштована до книги, бо постмодернізм і відгон радянського дитинства викликає лише жах, впереміш з нудьгою та нудотою. Крім того, авторка з сумнівними моментами біографії(життя в мацквє):/ Таке щось.
Але книга мене насправді заворожила! Хороший переклад, дуже яскраві персонажі, переплетення містицизму і шаленої дитячої уяви, яка розфарбовує дитинство під час «брєжнєвщини» у якісь пляшково-миртові кольори… Більше схоже на магічний реалізм якоїсь перехідної пори Києва.
Хороша мова і красиві порівняння однозначно.
Та далі читати не буду(це ніби як перша частина з трилогії), бо боюсь наткнутись на таку ж романтизацію кацапстану🥲

[Kitty]

mitte ükski arvustus, mida ma enne lugesin, ei valmistanud mind ette selleks, milline raamat see oli. tegelikult on mul tunne, nagu oleks teised lugejad (kaasa arvatud see, kes kirjutas tagakaane tutvustusteksti) lugenud mingit teist raamatut. võimalik, et mitut teist raamatut, igaüks oma.

siin on jah lapsjutustaja, aga minu meelest pole ta selles raamatus eriti üldse tegelanegi. räägib meile jutte teistest inimestest enda ümber, suur osa neist ilmselgelt mitte ise kogetud, vaid teistelt kuuldud - või noh, ta oleks nagu kõiketeadev jutustaja. kas see teeb ta mässumeelseks, intelligentseks, läbinägelikuks või mida iganes siin lubatakse... no ma ei tea.

muidu need lood ise on suures osas päris võluvad, just need jutustused inimestest ja mis valikuid nad oma elus teinud on ja kuidas see kõik edenenud on. ja siis visatakse aegajalt kapaga mingit... unenäolisust või maagilist realismi sinna otsa, mis on ka iseenesest okei, aga ega ma päriselt aru ei saa, miks see seal olema peab, minu meelest oleks ilma ka päris kena lugemine.

millegipärast ärritab mind üle mõistuse asjaolu, et raamatu kaanel on pealkirjas Kuu suure tähega, aga tiitellehel ja kasvõi Estri ametlikus kataloogikirjes on väikse tähega. väike on parem muidugi. aga kuidas niisugune asi üldse juhtub raamatu kirjastamise käigus?

[Monika]

Autor Julia Kissina sündis 1966. aastal Kiievis ja on päritolult juut. 1990. aastal emigreerus Kissina poliitilise põgenikuna Saksamaale.
Ta raamatu "Kevad kuu peal" jutustajaks on kaheteistkümneaastane tüdruk, kes kirjeldab jõhkra otsekohesusega end ümbritsevat elu ning inimesi. Tänu vanematele puutub ta kokku eriliselt kirju seltskonnaga. Raamat on täis Nõukogude aja jaburdust, kuid ka ohtlikkust, kus seintel on kõrvad ning sõnades-tegudes tuli ettevaatlik olla.
See pole mitte ühestki otsast rõõmus ja helge lapsepõlve kirjeldus. Pigem meenub hall, külm ja kõle, emailkaussidega pesuruum.
Kuid tasub lugeda, kasvõi meeldetuletuseks, millisest ühiskonnast me tulime.

[Mae Lender]

Kui sind on võlunud ühes Saksamaa külakeses Luise ("Mida siit näha võib" Leky), Hollandi talus Jas ("Õhtute äng" Rijneveld), kusagil Armeenia külakeses Manjunja ("Manjunja" Abgarjan, tõsi, see küll pigem lasteraamat), Esther Kopenhaageni luksusvillas ("Palermovej ülemlaul" Bjergfeldt), siis võiks sarnane varaküps (olgu, siin raamatus on ta kirjeldatud just vastupidi, ent üldpildis mõjub pigem ikka sellisena) plikatirts Kiievi vanalinnas sulle samuti meeldida.

Need 10-14aastased tüdrukud, kelle pea ajab segamini kord suur armumine, kord Kuu, kord kirjandus, kuid enamasti lihtsalt neid ümbritsev pöörane keskkond ühes veidrate inimeste ja nähtustega - need on mu lemmikud. Selles vanuses tüdrukud rammivad maailma uskumatu jõuga. Kui siia lisada veel näpuotsaga huumorit, saab kokku mõnus kooslus.

PS. Igaks juhuks olgu mainitud, et mõni üksik peatükike ja mõni lõiguke võivad mõjuda ehk liiga lennukalt ja sürrilt, aga ära heitu, enamasti jookseb tekst ühtlaselt ägedalt.

[Piret Dahl]

Lugesin "Kevadet kuu peal" samal ajal kui Jari Järvelä "kahele poole koske" -üks oli köögilaual ja voodis lugemiseks, teine kotis, et bussi ja trammiga sõites lugeda.
Ja alguses tundus küll, et mõlemad rääkisid samadest asjadest - need mineviku sõjatraumad läksid mul omavahel kogu aeg sassi. Mõtteainet andis see muidugi rohkem kui üheainsa raamatu lugemine, aga tegelt oli see "Kevad kuu peal" isegi piisavalt segane ja imelik ja hüplik lugu, mingit Soome sõjatraumat polnud sinna juurde vajagi. Äkki see Kissina ei olnudki nii traumaatiline, kui mulle alguses tundus?
Ja, vabandage, mis keelest see Kissina tõlgitud oli? Mis keeles ta kirjutab?

[Davyd]

Читав у оригіналі. Потік лулзів і сюрреалістичних конфетті, "а я буду бачити це ось так, ось так!" (тупцяє ніжкою), з раптовими переключеннями в "нормальний", "дорослий" регістр, так, ніби була потреба виправдовуватись.

[Külli]

Jutustamise keel on värvikas, väljendusrikas, omapäraste ja kaunite kujunditega. Fantastiline fantaasia.