В автобіографічних повістях польського письменника — сина вождя індіанського племені і польської революціонерки — розповідається про боротьбу за свободу від колонізаторів єдиного вільного племені шауні-шеванезів з усіх численних колись північноамериканських індіанських племен. Читач познайомиться також з добіркою легендам північноамериканських індіанців.
Under the name Sat Okh, Stanisław Supłatowicz published several autobiographical novels for children in Polish, which were translated into several European languages. The books describe a boy's childhood and coming of age among the Native American tribe in the Northwest Territories in the 1930s, but contain many descriptions of Native American life and customs more appropriate to an earlier time and other geographical locations.
Я взяла слухати цю книжку абсолютно випадково. Вона давно була в мене на компі була у мене в начитці Гуртом. Якось я вирішила погуглити, що то за странний автор і доля Сат-Ока мене заінтригувала, то ж я її і включила. Книжка виявилася збіркою повістей і оповідань про індіанців. Я в дитинстві особливо індіанцями не захоплювалася, читала тільки про Оцеолу, а радянська екранізація "звіробоя" справляла на мене таке гнітюче враження, що навіть думки прочитати-таки не закрадалося. Тому індіанці для мене - доволі свіжа тема. Ця ж книжка виявилася дуже гарно начитаною, з записами оригінальних індіанських співів яким по 100 з чимось років, зі звуками природи і все таке. Абсолютно чудово зроблені "Земля солоних скель" і "Таємничі сліди". Я би давала їх слухати дітям, аби вчилися любові і шанобливого ставлення до природи, тим більше, що то дитячі тексти. Начитка коротких оповідань місцями не доведена до ладу, можна почути по делька варіантів звучання окремих словосполучень або речень. Звучить кумедно :) Лусну, якщо не напишу тут кілька слів про Сат-Ока. Це такий собі Тойхтопройшовкрізьвогонь навпаки: індіанець (напів), який приїхав у Польщу, був в АК, за це відсидів, а потім почав писати оповідання про своє індіанське дитинство. Щоправда, справа з тим не така уже й однозначна, бо є також принаймні одне інтерв'ю якогось польського дослідника, який колупався по архівах і ні в яких корабельних реєстрах прізвищ не знайшов, зате знайшов записи про навчання Саніслава Суплатовича (так його звати було в "цивільному" житті) в польській школі в ті роки, коли Сат-Ок у пущі перетворювався з малого уті на молодого воїна. Той дослідник стврджує, що в Суплатовича просто був посттравматичний синдром і він його розрулював таким чином, що створив собі ідентичність індіанця. Не знаю, чи був Суплатович сином Великого Орла, але тексти його сповнені такого ставлення до природи, якого у білих не було уже багато століть.
Випадково нагадалось, що читала цю книжку в дитинстві. Цікаві описи з життя індіанців, незлі пейзажі — і шмати десь на сторінок 70, який відклеївся ще до мене, що не дало дочитати дві повісті. Отако (( Пізніше я читала багато придирок до правдоподібності тексту: і тварин там таких нема, і автор самозванець. Але поки цього не знаєш, то читається дуже мило.
Sat-Okh to bohater mojego dzieciństwa. To od jego książek rozpoczęła się trwająca wiele lat fascynacja kulturą Indian Północnoamerykańskich. Teraz, za sprawą wznowienia zbioru legend Biały Mustang, postanowiłam wrócić do lektury i sprawdzić, czy czar tych opowieści nadal trwa. I wiecie co? Mimo upływu lat, nadal mają w sobie to „coś”!
Kilka fajnych insightów i paraleli z dziełami kultury europejskiej (dziewica rodząca synów o wielkich mocach dzięki łasce boga? Sounds familiar...), ale overall ciężko mi było przebrnąć przez całość, szczególnie pod koniec. Walka z jesiotrem.
Szczerze bardzo zawiodłam się na tej książce. Myślałam po pierwszym opowiadaniu, że będzie to ciekawe, jednak się myliłam. Indiańskie legendy i opowiadania to coś co mnie zainteresowało, ale ostatniego rozdziału nie miałam ochoty czytać. Książka w prawdzie krótka, ale ciężka do zrozumienia. Ludzie, którzy nienawidzą rasizmu nie powinni tego czytać, bo obraża to niektóre kolory skóry. Myślę, że jest tam jednak jedno opowiadanie warte przeczytania, czyli ,,Tosinonakh". Serdecznie nie polecam :)