Між двох сил

by Volodymyr Vynnychenko

У драмі простежується декілька сюжетних ліній: родинна, соціальна, ідейна, любовна.
Показано протистояння між носіями української національної визвольної ідеї та апологетами класової боротьби, що здійснювалося під гаслами великодержавного російського шовінізму. Моделлю соціально національного конфлікту доби стає родинний конфлікт у родині Микити Сліпченка, діти якого опинилися між табором свідомих українців (сини Марко і Арсен, зять Панас, і сам Микита Іванович) і російським більшовизмом (донька Софія і син Тихон)...
Инші лінки на текст драми:
http://ukrlit.org/vynnychenko_volodym...
http://www.ukrlib.com.ua/books/printi...

ebook

First published January 1, 1918

About the author

Ukrainian statesman, political activist, writer, playwright, artist, who served as 1st Prime Minister of Ukraine.

As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.

Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.

Reviews

[Olhastm · Rating 5 out of 5]

Що тут сказати? Сумно від того, що ця книга досі актуальна
Тай таке

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Яка жива, яка справжня, яка правдива драма українського життя! Я навіть не може повірити, що вона написана практично 100 років тому, настільки вже змальовано близько до нашого сучасного суспільства. Розпорошене різними ідеями українське суспільство, котрому бракує єдності, віри в себе та згуртованості було таким 100 років тому, і є таким зараз.
У мене таке Враження, що Винниченко передбачив щось, відчув щось ще тоді. Із вуст героїв його більшовиків лунає те, що зараз я чую від багатьох людей, вороже налаштованих до моєї Батьківщини.
Боляче читати таку правду. Боляче усвідомлювати, що нічогінісько не змінюється. Лише мати, яка уособлює Україну в цьому тексті, прагне тільки одного: щоб її діти жили. вона падає на коліна перед більшовиками і просить їх помилувати, вона нічого не хоче. Лише миру. Так і наша Україна, стомлена і виснажена своєю історією, хоче просто спокою.

[Julia Tyshkevych · Rating 4 out of 5]

Непогана історична драма, гарно проглядається соціальний устрій того часу, так само як і політичні настрої(або їх відсутність) серед кожної верстви суспільства. Although моралі цього твору, нажаль, співчувати ніяк не можу. Але респект Винниченку за автобіографічність:)

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

П'єса 1918 року про події початку того ж року, писана по гарячих слідах. Чи не перша в українській літературі спроба осмислення причин першої большевицької окупації і тогочасної невдачі української революції. Чи можна поєднати соціяльне і національне? Головна героїня, яка пробувала поєднати ці два первні, зазнала особистої трагедії, такої ж трагедії зазнала її сім'я, і Україна в цілому. Чи можливе поєднання українського національного відродження з комунізмом/соціялізмом? Питання для Винниченка, наразі, відкрите... Чи можливе таке поєднання з большевизмом? Радше, ні... Головній героїні це не вдалося. Пізніші спроби такої синтези - українського націонал-комунізму - були антибольшевицькі і антиросійські/антиколоніяльні, а тому розгромлені.
Такі й багато инших думок викликає ця драма. Ризикну припустити, що без неї не було б "Патетичної сонати", та й, мабуть, не лише її

[Anna · Rating 5 out of 5]

Весь трагізм української історії в одній чудовій п‘єсі — і не віриться, що вона оповідає про події сторічної давнини.