Заплющіть очі й уявіть, що ваше найбільше бажання збулося. Що ви відчуваєте? Що бачите? Що чуєте? Головна героїня роману — українка, яка мешкає у Китаї, починає досліджувати свої бажання і неочікувано для себе пише цілий список цілей на наступний рік. Вона повинна досягти їх до того, як їй виповниться 25. І коли вона точно визначила, чого хоче, починається магія. Ця книжка про те, як почуваються іноземці за кордоном, про панд, про наркотики, про любов, про мрії, каву, музику, руколу… І про багато чого іншого. 25 цілей — 25 пригод — 25 розділів — один рік життя…
Катя Кулик прожила в Азії більше семи років, об'їздила 36 країн, а коли повернулась - відчула себе іноземкою в Україні. У своєму першому романі "Лаовай" Катя описує життя іноземки в Китаї, а у другому “Пригоди француза в Україні” – Україну очима іноземця.
Катя викладає медитацію, навчалася у тайських монахів. Розмовляє 6 мовами та має дипломи вищої освіти з китаїстики та бізнес-менеджменту.
Катя щиро вірить, що бути щасливою - це звичка, і ділиться вами цією звичкою у насиченому тексті своїх книжок. Вона з 2017-го мешкає в селі біля печери Атлантиди серед Подільських Товтр, щоранку прокидається і дякує життю за цю казку.
Книга відкриває далеку країну, і дивну для нас з першого погляду. Читав її з відкритим глобусом з Гугл карт. А на фоні грав альбом Ківануки. Після прочитання хочеться нестерпно збирати речі в подорож та бронювати квитки. Будь-куди. В Карпати, на Черкащину, а особливо до Китаю. Мабуть, це і є першочергова мета цієї книги. І вона з гідністю і честю це виконала.
Насолодилася цією книгою сповна, проковтнувши її буквально за пару днів:) Шукала щось легеньке, але надихаюче та не «пусте» по сенсах — і тут у мене вийшов метч. Цікава, доволі коротка історія з духом авантюризму, свободи та пригод, а найголовніше — «Лаовай» пропитаний мрійництвом та натхненою пригодою на шляху до реалізації мрій у життя.
Я аж загорілася бажанням сісти та написати свій власний мрійливий списочок з обмеженим часом на його виконання в один рік, бо ця історія нагадала мені про те, що все ж таки плани мають бути про легкість та щиру радість від процесу їх виконання, а не про щось важке та вимагаюче насильства над собою.
І залишу тут цитату, яка може надихне когось на те, щоб почати свою пригоду у світ цієї історії:
– Що робить людей щасливими? – каже Кім. – Зазвичай дуже тривіальні речі – такі як їжа, оточення, стосунки, заняття сексом, пригоди. Уяви собі, чого б ти хотіла від наступного року свого життя, і запиши все це за пунктами. Як тільки ти зможеш уявити, яким буде цей рік, – де ти житимеш, у що вдягатимешся, що їстимеш, чим насолоджуватимешся, – записати 25 пунктів того, чого хочеш досягти, буде зовсім легко, – сказала вона. Під впливом її слів та плином ментолового диму у мені відкрився нескінченний потік продуктивних думок – формулювання бажань і мрій, які виливалися на папір, сьогодні якимсь особливо гарним почерком. Як тільки я закінчила писати, я лягла на спину і подивилась на небо. Воно відкривалося переді мною на 360 градусів, я ніколи в житті ще не бачила такого неба – пустого і величезного, заповненого мерехтінням зірок і чорнотою темряви. Воно пульсувало і втягувало мене у свою пісню, воно зупиняло моє серце, заявляючи мені тут і зараз про свою величeзність та безкінечність. «Боже, – видихнула я, – заради такого неба варто жити».
Радше нагадує передачі, де все відбувається з ведучим; у цьому випадку — з оповідачкою; без акценту на туристичних принадах. Дещо про китайців таки дізнатися можна: вони гамірні й балакучі, проте ви точно зрозумієте, коли вони почути кричати. Трохи наприкінці є про китайську кухню: м'ясо; кульки з кунжуту, крохмалю і ще чогось у солодкій рідині — такий собі солодкий суп «на любителя».
Але здебільшого тут подорож за наркотиками й алкоголем. Гриби дарують розширення, після сексу хочеться стояти на голові, а загалом — спробувати аяваску після грибів. Подекуди це цікаво, проте чомусь у моїй голові вкоренився образ «Варварів» Любки як тревелога, тому гриби й марихуана навіть пасивно мене дещо втомили. Але то ж мої проблеми, правда?
Хоча про щасливі страви з додаванням коноплі всміхнуло. Друзі авторки, звісно, можуть бути спокійними під час уживання трави, однак щось мене не проймає читати ні про траву, ні про алкоголь наразі.
I really enjoyed Лаовай; I felt the urge to highlight many parts, forgetting that I am not reading it from kindle. I liked this placid philosophy, a little bit of recklessness, kaleidoscope of people, places and experiences, all little adventures. But ending kind of spoiled the fun a little. Starting from main character's return to Ukraine book becomes, well, worse. As if deadline was close and book had to be finished ASAP. Gay thing also felt out of place. But that's only for two last chapters.
For the most part the book was inspiring. Like a push to enjoy your life, to do what you want to do, try what you want to try, all big and little things and challenges.
I'd read the book three years ago, and I was upset that I'm older than the main character. It was interesting to read about girls' adventures with the bucket list. I'm a fan of planning and writing all wishes down and getting them. Don't judge people for their way of opening themselves. Be open to others. It's my recommendation for future readers.
Трошки не те, що я очікувала. Так, цікаво, але не дуже атмосферно, на жаль. Описи не занурили мене в подорожі Китаєм, а події настільки швидко змінювали одна одну, що починала боліти голова. Хотілося трохи більше рефлексії, щоб книжка відобразила світогляд, про який говорила авторка - неспішний, медитативний.
Кажуть, що автори пишуть те, чого їм не вистачає. Коли я читала власну книжку, мені подобалось її читати, вдячна і задоволена. Головне, за легкість, яка у мене в надлишку і якою ділюся з читачем. Перший роман стилістично як бутон недозрілої квітки, але емоційно найлюбиміший.