What do you think?
Rate this book
Анна + Йорген = Любов
Jörgen Ruge är ny på skolan. Han har blå ögon och fräknar och hans familj har precis flyttat in i Bandithuset. Det är där det spökar. Anne Lunde bor i ett grönt hus vid ett gärde och hon har aldrig sett någon som är så söt som Jörgen. Anne är tio år och går i fyran. Det finns vuxna som inte tror att man kan bli kär förrän man är tretton år och går i sjunde klass, men Anne vet att det är fel. Fast det finns förstås andra saker som är viktiga också. Och det är visst svårt att vara en bra vän och vara kär samtidigt. -
Unknown Binding
First published January 1, 1986
3 people are currently reading
72 people want to read
About the author
Vigdis Hjorth
72 books807 followersVigdis Hjorth (born 1959) is a Norwegian novelist. She grew up in Oslo, and has studied philosophy, literature and political science.
In 1983, she published her first novel, the children's book "Pelle-Ragnar i den gule gården" for which she received Norsk kulturråd's debut award. Her first book for an adult audience was "Drama med Hilde" (1987). "Om bare" from 2001 is considered her most important novel, and a roman à clef.
Hjorth has three children and lives in Asker.
In 1983, she published her first novel, the children's book "Pelle-Ragnar i den gule gården" for which she received Norsk kulturråd's debut award. Her first book for an adult audience was "Drama med Hilde" (1987). "Om bare" from 2001 is considered her most important novel, and a roman à clef.
Hjorth has three children and lives in Asker.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 19 of 19 reviews
December 10, 2020
Чим ближче до свят, тим більше мені хочеться читати підліткові, чи й того гірше - дитячі книжки, де все так мило, по-доброму і без особливих проблем. І бажано скандинавських авторів :)
Хоча в цій книжці, якщо вдуматися, діти роблять досить жорстокі вчинки (відрізати волосся своїй однокласниці чи вводити її в оману фальшивими любовними листами якось не ок, правда?). На диво, після неї все одно лишається таке тепле відчуття затишку, нагрітої ковдри і батьківського дому, у якому пахне свіжими млинцями. А ще мені дуже сподобалось уявляти те норвезьке село, у якому все відбувається - кольорові будиночки, пустир з ковзанкою, Розбійницький сад, дуб, з якого видно майже все село... я б туди з'їздила :)
Хоча в цій книжці, якщо вдуматися, діти роблять досить жорстокі вчинки (відрізати волосся своїй однокласниці чи вводити її в оману фальшивими любовними листами якось не ок, правда?). На диво, після неї все одно лишається таке тепле відчуття затишку, нагрітої ковдри і батьківського дому, у якому пахне свіжими млинцями. А ще мені дуже сподобалось уявляти те норвезьке село, у якому все відбувається - кольорові будиночки, пустир з ковзанкою, Розбійницький сад, дуб, з якого видно майже все село... я б туди з'їздила :)
April 18, 2020
"Іноді люди вигадують бридкі історії про тих, хто не схожий на них. Надто, коли тієї людини немає поряд, і вона не може оборонитися."
January 23, 2019
A book about the truth, that love is not exclusively a grown-up thing even though this is something one forget too easily as one actually grows up.
The title Jørgen + Anne er sant/Jørgen + Anne Is True is a romantic platitude. It is a thing one carves (preferably replacing the names with one’s own and that of the loved one) into the stem of a tree to prove ones feelings for another, the idea being that this love is as eternal as the carving. (The irony being, of course, that often the tree dies prematurely because of said carving. But that is besides the point.) Yet, the book itself is not a shallow love story. It’s not one of the many books of that ilk, that are hastily thrown together after a recipe of tropes because the author needed some kind of income. Actually, its value does not stem primarily from the story at all, but from the lesson which hand-in-hand accompany it.¹ And this lesson is in no way plat.
The book begins as any good lecture does, by describing what one is supposed to understand after attending it. In other words, it sets the purpose, and the book sets its purpose thus:
There are some adults who believe that one doesn’t fall in love until one become thirteen years old and attend the seventh grade.²
But one does.
And some never again fall as much in love during their whole life as when they were ten years old and attended fourth. (p. 5; reviewer’s own translation)
All of which is undeniably true. I do not remember any time when we were more preoccupied with who had which girlfriend or boyfriend than aged ten. It was inescapable to the point of nausea. You were hard pressed to find someone who would want to just take a bicycle ride somewhere or enjoy a Nintendo game of some sort. Even if they did it was merely background noise to the topic of that age. Who loved who was almost everything anyone spoke about. The period was so intense that when the kids finally discovered alcohol and rebellion at age twelve,³ it was a relief. Perhaps it is this intensity which the author speaks of when putting forth the final claim, that some never fall as much in love ever again. It is difficult to tell, but if so then one could safely argue against it that the experience of love changes as one ages and which love is ‘the most’ is therefore impossible to assess. In that regard the author’s claim is a slightly naïve one. Yet, if the point is merely to show that the heart of a ten year old is every bit as capable as that of a grown person – and, to be fair, this appears to be what the author intended – then the sentiment must certainly be correct.
The heart which the reader gets to behold is that of Anne Lunde. She is quite the rebel. Some might even call her ‘scoundrel,’ be it lovingly or disapprovingly. She fights with the boys, arm-wrestles (and wins most of the time), manages to keep her clothes in a constant state of dirt and disrepair, and would rather steal her older brother’s coolest pair of pants than wear a skirt. She is often not your go-to girl if you want to make the wisest choices, but she will likely provide you with some of the more entertaining ones. That is not to say that she is a mean person. She may be brash and more inclined to act than think things through, but there is rarely any malice behind what she does. She is a stumbling, but unstoppable adventurer – and adventurer as she is, of course she would fall head over heels in love with the new boy. After meeting Jørgen just once it becomes clear to her that she must become his girlfriend or her life would hold no more value ever again. A dramatic notion, but so very typical of how love works when in the hands (or rather the heart) of a ten year old; and a desperate notion, which demands desperate measures of the kind where negative consequences is a likely outcome.
A child’s love is indeed childish and thus demands a language which reflect that. The author has realized this and every thought, action, or observation is undeniably that of a child, voiced as a child would. For example, that Anne has a best friend who is more important than anyone else in the world – perhaps except Jørgen, of course – with whom she shares the secret code word ‘tsjugga-tsjugga,’ which they got from the squeaky sound made by a garden gate. Or the need for a notebook wherein she can pour out her excess of energy, to make something from all the bubbling emotions which threaten to burst out. Or that love can only be declared in secret exchanges of letters, because neither part is yet ready to deal with such feelings in the vicinity of others. Through the way the book is written we are presented the world of a ten year old’s love. It is a very limited one, confined largely to the neighbourhood where their friends and family live, and where only friends and family matter. It is a world where the small things are often greater than the big ones, and to hold a special someone’s hand can outweigh just about anything, but where a kiss might just be too big and perhaps a little bit frightening. By constructing the story with such a focus on what is childish it achieves something essential. Because, in order for the book to convince the reader that its lesson is valid it first needs to convince the reader that the story itself is a valid representation of a child’s point of view. Fortunately, the foundation beneath the lesson is a believable and thus solid one.
Because the lesson is probably already conspicuous to the ten-year-old reader, one might argue that Jørgen + Anne Is True is a more important book for Anne’s parents than her peers. Grown-ups who have forgotten what it was like to be ten and in love, will rediscover the sensation here. It will allow them to better understand their sons and daughters, to let them see that what might be perceived as a period of pure chaos, makes a surprising amount of sense if one just knows how to view it. In other words, the lesson is a very valuable one for grown-ups. Of course, the book was written in 1984 and thus might seem a bit dated at first glance – but then, how much does love really change as ages pass? This reviewer suspects that it has not changed much at all. Replace love-letters and diaries with smartphones and social media, imagine how the new resources can be used for the same gains, and one should arrive pretty close to the modern equivalent of Anne’s experience. But the importance of the book to an adult audience should not be taken as a diminishment of its value for younger readers. Validation of one’s feelings is nothing to scoff at after all. One might even attain a coping mechanism or two from it. Not to mention that it if viewed as a simple romance, the story still manages to make the reader care about its protagonist like so few other books do, making it an excellent read for its own sake. Unfortunately the book has yet to be translated to English. There exist versions in German, Swedish, Ukrainian, and Icelandic, each highly praised, but everyone else would have to look to the movie from 2011⁴ to enjoy the story.
1. The quote found a few lines down consist of the very first sentences of the book and they, are followed by a few sentences more which summarise the entire plot of the story. It is thus quite obvious that the plot is secondary to the lesson.
2. The book was written in 1984 and then this was true, in Norway thirteen year olds did attend seventh grade back then and continued to do so until 1997. In ‘97 the nine-year primary school was replaced with a ten-year one. Now first graders are six years old when they enter school, whereas they used to be seven. In other words, thirteen year olds attend eight grade now. Likewise a ten year old now attends fifth grade.
3. This is unreasonably early to begin consuming alcohol and I have since discovered that, while this was the norm where I grew up, most places didn’t begin until much later.
4. The movie’s Norwegian title stays true to that of the book with only a minor alteration (Jørgen + ANNE = sant) but for some reason it is known as Totally True Love in English. This is an odd choice – why would they replace an eye-catching title with one that is nothing but a generic chameleon? No wonder it had such limited success abroad. The movie was made twenty-seven years after the book and our lives have changed somewhat during that period, so it made sense to update the story to the time which the movie was made in. The movie therefore more closely resembles the world which children grow up in today (review written in 2019). Yet, the differences between book and movie are small. And, most importantly, the lesson is entirely intact. In fact, they even improve upon it by allowing the parents to give more appropriate responses to the issues that their children are dealing with. It also takes the opportunity to deal with how beauty is portrayed in the media and what beauty really is. The only let down is how the movie deals with the story of Bandit Helga. Anne identifies with Helga as a rebel in love, and her story influences many of the things Anne does, but this point is obscured by the movie – it’s not entirely lost, but it is treated in a very understated manner, so much so that it becomes pointless with regard to the movie’s young audience. Still, the movie manages to replicate almost all of what was important to the book, with child actors who manage their roles better than do ninety percent of adult actors, and which presents a ten year old’s love story with such conviction and emotion that it is hard not to be taken by it. In short, besides the criticism on how the movie handles the story of Bandit Helga, there is nothing that makes it lesser when compared to the book.
The title Jørgen + Anne er sant/Jørgen + Anne Is True is a romantic platitude. It is a thing one carves (preferably replacing the names with one’s own and that of the loved one) into the stem of a tree to prove ones feelings for another, the idea being that this love is as eternal as the carving. (The irony being, of course, that often the tree dies prematurely because of said carving. But that is besides the point.) Yet, the book itself is not a shallow love story. It’s not one of the many books of that ilk, that are hastily thrown together after a recipe of tropes because the author needed some kind of income. Actually, its value does not stem primarily from the story at all, but from the lesson which hand-in-hand accompany it.¹ And this lesson is in no way plat.
The book begins as any good lecture does, by describing what one is supposed to understand after attending it. In other words, it sets the purpose, and the book sets its purpose thus:
There are some adults who believe that one doesn’t fall in love until one become thirteen years old and attend the seventh grade.²
But one does.
And some never again fall as much in love during their whole life as when they were ten years old and attended fourth. (p. 5; reviewer’s own translation)
All of which is undeniably true. I do not remember any time when we were more preoccupied with who had which girlfriend or boyfriend than aged ten. It was inescapable to the point of nausea. You were hard pressed to find someone who would want to just take a bicycle ride somewhere or enjoy a Nintendo game of some sort. Even if they did it was merely background noise to the topic of that age. Who loved who was almost everything anyone spoke about. The period was so intense that when the kids finally discovered alcohol and rebellion at age twelve,³ it was a relief. Perhaps it is this intensity which the author speaks of when putting forth the final claim, that some never fall as much in love ever again. It is difficult to tell, but if so then one could safely argue against it that the experience of love changes as one ages and which love is ‘the most’ is therefore impossible to assess. In that regard the author’s claim is a slightly naïve one. Yet, if the point is merely to show that the heart of a ten year old is every bit as capable as that of a grown person – and, to be fair, this appears to be what the author intended – then the sentiment must certainly be correct.
The heart which the reader gets to behold is that of Anne Lunde. She is quite the rebel. Some might even call her ‘scoundrel,’ be it lovingly or disapprovingly. She fights with the boys, arm-wrestles (and wins most of the time), manages to keep her clothes in a constant state of dirt and disrepair, and would rather steal her older brother’s coolest pair of pants than wear a skirt. She is often not your go-to girl if you want to make the wisest choices, but she will likely provide you with some of the more entertaining ones. That is not to say that she is a mean person. She may be brash and more inclined to act than think things through, but there is rarely any malice behind what she does. She is a stumbling, but unstoppable adventurer – and adventurer as she is, of course she would fall head over heels in love with the new boy. After meeting Jørgen just once it becomes clear to her that she must become his girlfriend or her life would hold no more value ever again. A dramatic notion, but so very typical of how love works when in the hands (or rather the heart) of a ten year old; and a desperate notion, which demands desperate measures of the kind where negative consequences is a likely outcome.
A child’s love is indeed childish and thus demands a language which reflect that. The author has realized this and every thought, action, or observation is undeniably that of a child, voiced as a child would. For example, that Anne has a best friend who is more important than anyone else in the world – perhaps except Jørgen, of course – with whom she shares the secret code word ‘tsjugga-tsjugga,’ which they got from the squeaky sound made by a garden gate. Or the need for a notebook wherein she can pour out her excess of energy, to make something from all the bubbling emotions which threaten to burst out. Or that love can only be declared in secret exchanges of letters, because neither part is yet ready to deal with such feelings in the vicinity of others. Through the way the book is written we are presented the world of a ten year old’s love. It is a very limited one, confined largely to the neighbourhood where their friends and family live, and where only friends and family matter. It is a world where the small things are often greater than the big ones, and to hold a special someone’s hand can outweigh just about anything, but where a kiss might just be too big and perhaps a little bit frightening. By constructing the story with such a focus on what is childish it achieves something essential. Because, in order for the book to convince the reader that its lesson is valid it first needs to convince the reader that the story itself is a valid representation of a child’s point of view. Fortunately, the foundation beneath the lesson is a believable and thus solid one.
Because the lesson is probably already conspicuous to the ten-year-old reader, one might argue that Jørgen + Anne Is True is a more important book for Anne’s parents than her peers. Grown-ups who have forgotten what it was like to be ten and in love, will rediscover the sensation here. It will allow them to better understand their sons and daughters, to let them see that what might be perceived as a period of pure chaos, makes a surprising amount of sense if one just knows how to view it. In other words, the lesson is a very valuable one for grown-ups. Of course, the book was written in 1984 and thus might seem a bit dated at first glance – but then, how much does love really change as ages pass? This reviewer suspects that it has not changed much at all. Replace love-letters and diaries with smartphones and social media, imagine how the new resources can be used for the same gains, and one should arrive pretty close to the modern equivalent of Anne’s experience. But the importance of the book to an adult audience should not be taken as a diminishment of its value for younger readers. Validation of one’s feelings is nothing to scoff at after all. One might even attain a coping mechanism or two from it. Not to mention that it if viewed as a simple romance, the story still manages to make the reader care about its protagonist like so few other books do, making it an excellent read for its own sake. Unfortunately the book has yet to be translated to English. There exist versions in German, Swedish, Ukrainian, and Icelandic, each highly praised, but everyone else would have to look to the movie from 2011⁴ to enjoy the story.
1. The quote found a few lines down consist of the very first sentences of the book and they, are followed by a few sentences more which summarise the entire plot of the story. It is thus quite obvious that the plot is secondary to the lesson.
2. The book was written in 1984 and then this was true, in Norway thirteen year olds did attend seventh grade back then and continued to do so until 1997. In ‘97 the nine-year primary school was replaced with a ten-year one. Now first graders are six years old when they enter school, whereas they used to be seven. In other words, thirteen year olds attend eight grade now. Likewise a ten year old now attends fifth grade.
3. This is unreasonably early to begin consuming alcohol and I have since discovered that, while this was the norm where I grew up, most places didn’t begin until much later.
4. The movie’s Norwegian title stays true to that of the book with only a minor alteration (Jørgen + ANNE = sant) but for some reason it is known as Totally True Love in English. This is an odd choice – why would they replace an eye-catching title with one that is nothing but a generic chameleon? No wonder it had such limited success abroad. The movie was made twenty-seven years after the book and our lives have changed somewhat during that period, so it made sense to update the story to the time which the movie was made in. The movie therefore more closely resembles the world which children grow up in today (review written in 2019). Yet, the differences between book and movie are small. And, most importantly, the lesson is entirely intact. In fact, they even improve upon it by allowing the parents to give more appropriate responses to the issues that their children are dealing with. It also takes the opportunity to deal with how beauty is portrayed in the media and what beauty really is. The only let down is how the movie deals with the story of Bandit Helga. Anne identifies with Helga as a rebel in love, and her story influences many of the things Anne does, but this point is obscured by the movie – it’s not entirely lost, but it is treated in a very understated manner, so much so that it becomes pointless with regard to the movie’s young audience. Still, the movie manages to replicate almost all of what was important to the book, with child actors who manage their roles better than do ninety percent of adult actors, and which presents a ten year old’s love story with such conviction and emotion that it is hard not to be taken by it. In short, besides the criticism on how the movie handles the story of Bandit Helga, there is nothing that makes it lesser when compared to the book.
May 24, 2021
Min favoritbok som barn, som det kändes både nostalgiskt och spännande att återvända till efter att Vigdis Hjorth slagit igenom internationellt med sina vuxenromaner. Bortsett från att det är trist med berättelser om rivalitet mellan tjejer tycker jag att den håller!
September 29, 2015
Dette er en favoritt fra barndommen, jeg har fremdeles helt tydelige bilder av alle husene og jordet og bursdagsselskapet i Ellens hage og steinen i Banditthagen etc etc etc. Ikke altfor imponert over lydboka, men pyttsann.
December 10, 2022
Напевно, кожному довелось спізнати кохання у шкільному віці, те надихаюче, хвилююче почуття, при якому випадковий погляд, посмішка окриляють, змушують серце прискорено битись й наповнює дні щастям.
⠀
Віґдіс Йорт "Йорґен+Анна=любов"
Саме про перше кохання й піде мова у цій дитячій, трошки наївній, проте такій справжній і життєвій книзі.
Головна героїня, шибайголова, що здатна протистояти хлопцям у бійці, Анна Люнде, потрапила під чари кохання у 4-ому класі, коли у паралельному з'являється новенький - Йорґен Рюґе. З того часу дівчина не має спокою: заводить таємний щоденник, робить дурні вчинки, за які потім соромно, зазнає поразок і проливає купу сліз. Та хто казав, що перше кохання завжди солодке?!
⠀
Крім Анни, є й інші персонажі - добрі й веселі і не дуже. Тут і Беата, її подружка, яка знаходиться під невсипним контролем бабусі, і старший брат Уле, який грає в "заборонені" ігри, і красуня Еллен, яка вирізняється своєю жорстокістю й підлістю, і Кнут, яким надміру опікується батьк��, додаючи хлопцеві проблем і насмішок серед однолітків.
⠀
Книга чутлива і легка, нагадує про дитинство, коли будь-яка проблема здавалась катастрофою, коли з друзями, сидячи ввечері біля вогнища, розповідали страшні історії й не було місць, куди б не змогли дістатись.
⠀
Віґдіс Йорт "Йорґен+Анна=любов"
Саме про перше кохання й піде мова у цій дитячій, трошки наївній, проте такій справжній і життєвій книзі.
Головна героїня, шибайголова, що здатна протистояти хлопцям у бійці, Анна Люнде, потрапила під чари кохання у 4-ому класі, коли у паралельному з'являється новенький - Йорґен Рюґе. З того часу дівчина не має спокою: заводить таємний щоденник, робить дурні вчинки, за які потім соромно, зазнає поразок і проливає купу сліз. Та хто казав, що перше кохання завжди солодке?!
⠀
Крім Анни, є й інші персонажі - добрі й веселі і не дуже. Тут і Беата, її подружка, яка знаходиться під невсипним контролем бабусі, і старший брат Уле, який грає в "заборонені" ігри, і красуня Еллен, яка вирізняється своєю жорстокістю й підлістю, і Кнут, яким надміру опікується батьк��, додаючи хлопцеві проблем і насмішок серед однолітків.
⠀
Книга чутлива і легка, нагадує про дитинство, коли будь-яка проблема здавалась катастрофою, коли з друзями, сидячи ввечері біля вогнища, розповідали страшні історії й не було місць, куди б не змогли дістатись.
February 12, 2024
📌Дехто з дорослих вважає, ніби перше кохання можливе десь у тринадцятилітньому віці, у класі сьомому, і ніяк не раніше. Але це не так.
Комусь уже ніколи в житті не судитиметься пережити такого кохання, як у четвертому класі, коли тобі десять...
Ви навіть не уявляєте, як бурлять почуття у 10-річок, а якщо це ще й перше кохання, то й поготів. Дехто може втрати голову, а дехто - лише волосся.
Коли до класу приходить новенький гарненький хлопець, Йорґен, та ще й оселяється в Розбійницькому будинку, де до цього тусили четверокласники, то школу буквально накриває любовна лихоманка! Що тут починається! Старі легенди оживають, пишуться таємні листи кохання, дівчата готові повидряпувати очі одна одній, а хлопці - пожертвувати перемогою у велоперегонах, аби лиш довше покатати улюблену дівчину на багажнику. А все чому? Бо "закохані часто вдаються до невмотивованих вчинків".
Читаючи книгу я ніби повернулася у дитинство. Як ми тусили до півночі, не лякаючись ні дощу, ні темряви. Як грали в пляшечку на правду чи дію, або здійснювали абсолютно безглузді вчинки, без будь якої причини. Просто ми були закохані, або принаймні так вважали.
Єдиний триґер, якій трапився мені у цій книзі, це захоплення автора "вєлікай рускай культурай", а саме балетом "Лебедине озеро". Навіть, одній із другорядних героїнь подарував ім'я Павлова 🤮🤮🤮. Останнім часом багато зустрічаю таких натхненних серед іноземних авторів, чи то просто саме зараз почала звертати увагу? А ви звертаєте?
Комусь уже ніколи в житті не судитиметься пережити такого кохання, як у четвертому класі, коли тобі десять...
Ви навіть не уявляєте, як бурлять почуття у 10-річок, а якщо це ще й перше кохання, то й поготів. Дехто може втрати голову, а дехто - лише волосся.
Коли до класу приходить новенький гарненький хлопець, Йорґен, та ще й оселяється в Розбійницькому будинку, де до цього тусили четверокласники, то школу буквально накриває любовна лихоманка! Що тут починається! Старі легенди оживають, пишуться таємні листи кохання, дівчата готові повидряпувати очі одна одній, а хлопці - пожертвувати перемогою у велоперегонах, аби лиш довше покатати улюблену дівчину на багажнику. А все чому? Бо "закохані часто вдаються до невмотивованих вчинків".
Читаючи книгу я ніби повернулася у дитинство. Як ми тусили до півночі, не лякаючись ні дощу, ні темряви. Як грали в пляшечку на правду чи дію, або здійснювали абсолютно безглузді вчинки, без будь якої причини. Просто ми були закохані, або принаймні так вважали.
Єдиний триґер, якій трапився мені у цій книзі, це захоплення автора "вєлікай рускай культурай", а саме балетом "Лебедине озеро". Навіть, одній із другорядних героїнь подарував ім'я Павлова 🤮🤮🤮. Останнім часом багато зустрічаю таких натхненних серед іноземних авторів, чи то просто саме зараз почала звертати увагу? А ви звертаєте?
October 26, 2022
История о любви двоих подростков. Девчонка, Анна, очень любить ездить на велосипеде и лазить по деревьям. Она очень веселая и дружелюбная хулиганка. Почему хулиганка? А это вы уже узнаете в книге, по крайней мере она такой стала после того как появился Йорген.
Книге я поставила 3,5/5.
Удачного чтения!
Книге я поставила 3,5/5.
Удачного чтения!
January 21, 2020
Легка дитяча історія першого кохання і перших проблем, які воно створює
September 28, 2020
Husker denne boka fra barndommen som en bok som tok barns kjærlighet på alvor. Elsket den!
Read
March 7, 2021best childhood book it brought back so many memories:’)
August 12, 2021
Read this for a school project, was enjoyable and easy to read. It is however a book about teens, so it’s a bit unrealistic.
January 7, 2022
nostalgic
March 29, 2024
koffor va den faktisk bra
May 31, 2016
Коли тобі 10 років і в твоєму класі з'являється новенький, ти просто не можеш не закохатися. Особливо якщо він живе в Розбійницькому домі, з яким пов'язана моторошно-романтична історія. Особливо, коли найпопулярніша однокласниця вже обрала його собі у хлопці.
Тож Анна, яка ніколи не любила сукенки, не надто дбала про свою зовнішність і частенько давала чортів хлопчиськам, раптом стає суперницею гламурної довгокосої Еллен. І хіба може вона програти, якщо на її боці безстрашність, віра в кохання (від якого то холоне, то стає гарячою кров) і "муза" в образі Гельги-Розбійниці?;)
У дорослих боротьба за кохання виглядає одноманітно: спокусливе вбрання, дорогі подарунки, красиві слова... У десятирічних дітлахів усе куди винахідливіше. Тут і любовні листи, фальшиві і справжні, відрізані коси, шифри і таємні щоденники, роздерті коліна, ночівля на камені у під вікном коханого і багато-багато цікавого.
Книжка Віґдіс Йорт може стати для підлітків не лише керівництвом з того, як треба (чи не треба) завойовувати кохання, а й чудесним джерелом натхнення для веселих розваг. Перед юним читачем розгортається мальовнича картинка життя норвезьких дітлахів, без комп'ютерів і ґаджетів, зате з велосипедними перегонами (хлопці за кермом, дівчата ззаду!), хованками на пустирі, "забороненою" грою "у пляшечку" і безліччю інших способів заповнити вільний час.
Тож Анна, яка ніколи не любила сукенки, не надто дбала про свою зовнішність і частенько давала чортів хлопчиськам, раптом стає суперницею гламурної довгокосої Еллен. І хіба може вона програти, якщо на її боці безстрашність, віра в кохання (від якого то холоне, то стає гарячою кров) і "муза" в образі Гельги-Розбійниці?;)
У дорослих боротьба за кохання виглядає одноманітно: спокусливе вбрання, дорогі подарунки, красиві слова... У десятирічних дітлахів усе куди винахідливіше. Тут і любовні листи, фальшиві і справжні, відрізані коси, шифри і таємні щоденники, роздерті коліна, ночівля на камені у під вікном коханого і багато-багато цікавого.
Книжка Віґдіс Йорт може стати для підлітків не лише керівництвом з того, як треба (чи не треба) завойовувати кохання, а й чудесним джерелом натхнення для веселих розваг. Перед юним читачем розгортається мальовнича картинка життя норвезьких дітлахів, без комп'ютерів і ґаджетів, зате з велосипедними перегонами (хлопці за кермом, дівчата ззаду!), хованками на пустирі, "забороненою" грою "у пляшечку" і безліччю інших способів заповнити вільний час.
December 6, 2016
Знаєте, мій клас був досить холодним, жодної закоханої пари, аж ближче до випускних іспитів дві з наших дівчат почали з кимось зустрічатися, а так нічого, минула нас оця епідемія рожевих сердечок в анкетах друзів. Зате насміхалися одне з одного ми предостатньо. Та ж сама "нецілована" мені в тому віці, мабуть не те що не сподобалась би... вона би мене власне як персонаж обурила би, ну принаймні через любов до "прикольних тривимірних шрифтів" і малювання сердечок в надмірній кількості. Де там, я ж була "вище всього цього". Словом, я мало знаю, яке воно, кохання в 9-12 років.
Але, просуваючись по тексту "Анни плюс Йоргена" я постійно ловила флешбеки. Так, ми теж такі самісінькі були в цьому віці, такі ж вредні і пафосні, так же намагалися командувати одне одним, посилаючись на яке-небудь "а нутакішооо!", "а затооо..." - як ота, вреднючка з хвостиком, Елен казала: "а зато ми в моєму садку!!!" Дуже реалістично, я геть забула всі ці штуки, а тут так живо пригадала)))
Але, просуваючись по тексту "Анни плюс Йоргена" я постійно ловила флешбеки. Так, ми теж такі самісінькі були в цьому віці, такі ж вредні і пафосні, так же намагалися командувати одне одним, посилаючись на яке-небудь "а нутакішооо!", "а затооо..." - як ота, вреднючка з хвостиком, Елен казала: "а зато ми в моєму садку!!!" Дуже реалістично, я геть забула всі ці штуки, а тут так живо пригадала)))
April 30, 2023
"Ось побачить і подумає: "Вааууу! Які класні штани!" І, можливо відразу закохається. - така любов, такі четвертачки
Читати такі книги виходить тільки з посмішкою. Згадуєш свою першу закоханність, смієшся й сумуєш водночас.
Анна та Йорген однокласники. Він новенький, х маленькою сестричкою. Вона бойова, з діставучим старшим братом. А що поєднає їх? Гельга-розбійниця й таємничий сад!
Вас чекає пригода, бійки, жахастики та поцілунки. Перше кохання, яке здається от назавжди. Але ми знаємо як то буває. Нехай герої розкажуть самі за себе. Її варто почитати аби відволіктися, хоч деяким не зайде. Бо, гриф дитяча ніхто не відміняв.
Читати такі книги виходить тільки з посмішкою. Згадуєш свою першу закоханність, смієшся й сумуєш водночас.
Анна та Йорген однокласники. Він новенький, х маленькою сестричкою. Вона бойова, з діставучим старшим братом. А що поєднає їх? Гельга-розбійниця й таємничий сад!
Вас чекає пригода, бійки, жахастики та поцілунки. Перше кохання, яке здається от назавжди. Але ми знаємо як то буває. Нехай герої розкажуть самі за себе. Її варто почитати аби відволіктися, хоч деяким не зайде. Бо, гриф дитяча ніхто не відміняв.
Read
July 31, 2011Hehehe...likte den godt som trettenåring.
March 5, 2018
Мені була приємною і цікавою ця мандрівка в чуже дитинство. Оці всі блокнотики-щоденники, любовні листи, таємничі і загрозливі легенди. Книжка, написана для дітей, полоскотала і мою внутрішню дитину. Дуже шкода, що таких книжок не було тоді, коли мені було 10. Хтось би мені підказав, що в щоденник пишуть не щоб запам'ятати, але щоб здобути рівновагу. Вдосталь насердитися, написати хиемерний і смішний план і сміливо викреслювати пункти. Дуже сподобалося оформлення книжки, таке приємне і веселеньке, із невеличкими квіточками і плюсиками. Буду ще читати підліткову літературу. Це хороший старт
Displaying 1 - 19 of 19 reviews