What do you think?
Rate this book
Господи, Ти відкриєш уcта мої…
Йосиф Зісельс – громадський діяч, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України. В радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень.
У бесідах із відомою польською журналісткою Ізою Хруслінською Йосиф Зісельс розповідає про свій життєвий шлях, боротьбу за права людини в СРСР, відновлення єврейських общин у незалежній Україні, українсько-єврейські відносини, проблеми новітньої історії та сучасної політики.
Книга розрахована на широке коло читачів.
У бесідах із відомою польською журналісткою Ізою Хруслінською Йосиф Зісельс розповідає про свій життєвий шлях, боротьбу за права людини в СРСР, відновлення єврейських общин у незалежній Україні, українсько-єврейські відносини, проблеми новітньої історії та сучасної політики.
Книга розрахована на широке коло читачів.
368 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
About the author
Йосиф Зісельс
3 books1 followerYosyf Zisels, also Josef Zissels is a human rights activist and Ukrainian dissident.
He was a member of the Ukrainian Helsinki group (UHG), involved in the samizdat movement, human rights activist, prominent activist in the Jewish movement in Ukraine, and a political prisoner.
He was a member of the Ukrainian Helsinki group (UHG), involved in the samizdat movement, human rights activist, prominent activist in the Jewish movement in Ukraine, and a political prisoner.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 29, 2018
Всі розмови про україно-єврейські стосунки в моїй країні завжди починаються, і, частенько, закінчуються розмовами про Голокост і Другу Світову, і по мірі "ескалації" розмови, вона заповнюються сильними емоціями, переживаннями, обоюдними звинуваченнями в нерозумінні трагедій "опонента", образами, хто кого не розуміє, хто кого не цінує і хто чию спадщину не береже, і т.п. Але сусідсто українців і євреїв українців і євреїв було як перед ІІСВ (і з цим вже краще, бо можна вже навіть знайти літературу українською!), а також ці взаємини були після ІІСВ, (і продовжуються зараз, слава Богу), і от тут проблема: ми дуже погано знаємо справжню історію УРСР, мало пам`ятаємо щоденне життя "пересічних" громадян, все ще не розговорили дисидентів, не опрацювали доступні архіви, і зовсім нічого не знаємо (і чи хочемо, це теж питання!) про людей, які були частиною цього режиму. Тому будь-яка розмова про Україну 1960-70-80-х років для мене на вагу золота, а тим паче з таким співрозмовником.
Йосиф Зісельс - правозахисник, громадський діяч, член Української Гельсинської групи з 1978 року, був двічі засуджений, один з співзасновників Асоціації єврейських організацій та Общин України. Особисто для мене Й.Зісельс один з небагатьох публічних інтелектуалів нашої країни, який не боїться відповідати на складні і не завжди приємні питання, робить це спокійно, виваженно, розуміючи всю відповідальність щодо наслідків. А ще, на фоні дуже емоційних відносин нашого публічно-інтелектуального середовища, де дуже легко переходять на особистості, П.Йосиф з гідністю і повагою розповідає не тільки про друзів, а й про тих колег, з якими його дисидентські шляхи розійшлися. У нас це рідкість, ставитись з повагою "до колишніх", і тут варто брати приклад!
Ізі Хруслінскій, як громадянці сусідньої країни, я безмежно вдячна за те, що їй хочеться говорити з людьми "такого калібру" тут, в Україні, тим паче, що "пантеон" відомих людей завдяки телебаченню у нас різниться від тих співрозмовників, яких вона обирає. І мені дуже цікаво читати про їх дитинство, родинну історію, батьків - все те, про що наші журналісти рідко запитують, бо родинні історії у нас довго були "під замком" з усім відомих причин, а коли вже стало можна - на жаль, більшість питаннь щодо особистого життя набуло "жовтуватого" відтінку бульварної преси, і тільки одиниці представників наших мас-медіа володіють мистецтвом ставити доречні питання, не переходячі межі пристойності, приватності і особистих кордонів. Тому пропоную вчитись мистецтву розмови у метрів.
Про що говорили? - Окрім дитинства і родинної історії, там багато Чернівців, історії євреїв Буковини і Бесарабії, дисиденство і правозахисний рух, 1970-80-ті, про межі витривалості людини, про те, що є добро, що є зло, про минуле і майбутнє нашої країни, про різноманітність в єдності і єдність в різноманітності, про Європу і розуміння нашого шляху, про минуле і майбутнє євреїв в Україні, про реституцію (таких питань у нас навіть не починали обговорювати, а дарма: навіть якщо "верхи" не думають, нам треба про це думати і озвучувати!) і багато чого іншого.
Тому без вагань рекомендую тим, кому цікаві вище названі теми, хто любить "підслухувати" розмови розумних людей про смисли, і хоче навчитись ставити хороші питання.
А от тим, хто буде шукати конфліктності, пікантності й гостроти в болючих темах - вам не сюди. Складні теми і спірні питання можна з`ясовувати і проговорювати спокійно, з гідністю, і всім нам бажаю цього навчитись.
Приємних вражень!
Йосиф Зісельс - правозахисник, громадський діяч, член Української Гельсинської групи з 1978 року, був двічі засуджений, один з співзасновників Асоціації єврейських організацій та Общин України. Особисто для мене Й.Зісельс один з небагатьох публічних інтелектуалів нашої країни, який не боїться відповідати на складні і не завжди приємні питання, робить це спокійно, виваженно, розуміючи всю відповідальність щодо наслідків. А ще, на фоні дуже емоційних відносин нашого публічно-інтелектуального середовища, де дуже легко переходять на особистості, П.Йосиф з гідністю і повагою розповідає не тільки про друзів, а й про тих колег, з якими його дисидентські шляхи розійшлися. У нас це рідкість, ставитись з повагою "до колишніх", і тут варто брати приклад!
Ізі Хруслінскій, як громадянці сусідньої країни, я безмежно вдячна за те, що їй хочеться говорити з людьми "такого калібру" тут, в Україні, тим паче, що "пантеон" відомих людей завдяки телебаченню у нас різниться від тих співрозмовників, яких вона обирає. І мені дуже цікаво читати про їх дитинство, родинну історію, батьків - все те, про що наші журналісти рідко запитують, бо родинні історії у нас довго були "під замком" з усім відомих причин, а коли вже стало можна - на жаль, більшість питаннь щодо особистого життя набуло "жовтуватого" відтінку бульварної преси, і тільки одиниці представників наших мас-медіа володіють мистецтвом ставити доречні питання, не переходячі межі пристойності, приватності і особистих кордонів. Тому пропоную вчитись мистецтву розмови у метрів.
Про що говорили? - Окрім дитинства і родинної історії, там багато Чернівців, історії євреїв Буковини і Бесарабії, дисиденство і правозахисний рух, 1970-80-ті, про межі витривалості людини, про те, що є добро, що є зло, про минуле і майбутнє нашої країни, про різноманітність в єдності і єдність в різноманітності, про Європу і розуміння нашого шляху, про минуле і майбутнє євреїв в Україні, про реституцію (таких питань у нас навіть не починали обговорювати, а дарма: навіть якщо "верхи" не думають, нам треба про це думати і озвучувати!) і багато чого іншого.
Тому без вагань рекомендую тим, кому цікаві вище названі теми, хто любить "підслухувати" розмови розумних людей про смисли, і хоче навчитись ставити хороші питання.
А от тим, хто буде шукати конфліктності, пікантності й гостроти в болючих темах - вам не сюди. Складні теми і спірні питання можна з`ясовувати і проговорювати спокійно, з гідністю, і всім нам бажаю цього навчитись.
Приємних вражень!
Displaying 1 of 1 review