Що сказано

by Askold Melnyczuk, Аскольд Мельничук, Олена Фешовець (Translator)

Перший роман в американській літературі, котрий оприявнив Україну через історію української родини. Він потрапив одразу в два потужні тренди — література етнічних меншин і повернення до традиційних цінностей. Полишаючи окуповане Роздоріжжя, а потім і виснажену війною Європу, родина Ворогів-Забобонів прямує до «нової Римської імперії» — Сполучених Штатів, сподіваючись на прихисток і роботу. І сподіваючись, що це тимчасово. Їхнє майбутнє невиразне, минуле — напівправда-напівміф, і їм іноді простіше говорити з мертвими, ніж із живими. Та пристосовуючись до нового життя, долаючи кризи й непорозуміння, вони намагаються — часто несвідомо, проте затято — зберегти причетність до своєї культури. Вони не знають, що таки повернуться додому — у спосіб, про який навіть не думали.

Genres: Fiction, Ukraine, Ukrainian Literature, Historical Fiction

208 pages, Hardcover

First published February 15, 1994

About the author

American writer whose publications include novels, essays, poems, memoir, and translations. Among his works are the novels What Is Told, Ambassador of the Dead, House of Widows and Excerpt from Smedley's Secret Guide to World Literature. His work has been translated into German, Polish, Russian, and Ukrainian. Melnyczuk also founded the journal AGNI (magazine) and Arrowsmith Press (2006).

Reviews

[Ангеліна · Rating 5 out of 5]

5 зірочок ставлю не я, а моя підліткова захопленість Ірвіном Шоу і його романами про родину німецьких емігрантів Джордах, що приїхала в Америку, намагаючись зачепитися там. У результаті виходить один великий пшик — типова історія переміщених осіб. Історія неприкаяностей і чужостей вибудовуться й у тексті Мельничука, де переплітаються сімейства Забобонів-Ворогів.
У передмові Оксана Луцишина пише про історію, яка мусить бути писаною, а в українців такої можливости ніяк не було, її відбирали. Тому «Що сказано» — це перш за все усна історія, що базується на особистих (Стефан, який і знався з Троцьким чи Леніним, гуляв берегами Сени, провадив розмови про сюрреалістів, повз якого завжди проходила повз історія, але про яку він намірився писати розвідку) і колективних мітах (уся українська громада родичів і не-родичів, які складаються в цілу спільноту, постійно плануючи революцію, співаючи гімн України зранку і готуючи маленького Богдана до повстання). Загальна атмосфера — божевілля, де з’являється дух діда Зенона, пращура Тура (його причинно-наслідкова лінія губиться у нащадках, а потім віднаходиться через смерть і сон, що одне і те ж, по суті), бабця, яку ґвалтували на очах у сина, дід-колаборант, матір Ластівка, яка сиділа на цвинтарях і любила читати епітафії.
Історії не вийде, тому Стефан ріже всі свої записи (амбіції ж були, навіть назва підібралася — «Історія Роздоріжжя і світу»), дружина його брата ріже біліотеку, адже це не про писане, а про сказане, про сказане між ними усіма, між поколіннями, які вперто не чули живих, тому тепер змушені говорити до перук і примар.

[Віта · Rating 3 out of 5]

' Кожне ім'я викликало в його уяві чиєсь обличчя. Ось кухарка Ядвіга на подвір'ї свого прадіда бігає за гускою, ловить і скручує їй шию; євреї, між якими і легендарна пін Глікова, зігнані нацистами на площу; мадам Попровська верхи на коні в паризькому парку; Ігор, забраний поліцією; Зенон, розстріляний німцями (...) Щодовше він говорив, то жвавішим ставав. Його пам'ять грала невідшліфоваеу фугу. Охочих слідкувати за нею вже не було. Всі інші давно повитирали сльози, відігнали сумні думки. Вони готові вдихати повсякдення.(...) Але старого переповнювали привиди. Вони надимали його, наче вітрила, що ловлять вітер'

Ще одна книга народженого вже в Америці Аскольда Мельничука про українців-емігрантів, які не змогли прижитися в новій країні. В обох книгах його герої або нещасні і страждають через тягар минулого, або виглядають карикатурно зі своїми закликами про революцію на п'яну голову та мріями про тріумфальне повернення в Україну. Єдина різниця з "Послом мертвих" - тут є міфічна лінія про засновника роду в дохристиянські часи, через що книжку порівнюють з Маркесом. Але епічності розповіді це не додає. Навпаки, оповідь дещо схематична. Я не зовсім зрозуміла причини невротичних станів жінок у цій книзі, в той час як розкрита наприкінці правда про українське минуле героїні "Посла мертвих" досі залишається найстрашнішим з того, про що я читала в сучасній українській літературі (якщо оминути мимохідь згадані у "Що сказано" запхані в жіночі піхви гранати)

[Oleksandr Baskov · Rating 5 out of 5]

Хороша книга на емігрантську тематику. Український аспект. Більше б таких книг.

[Viktoria · Rating 5 out of 5]

Чудовий роман про історію української родини, про історію України. Сьогодні, як ніколи розумієш увесь той біль і тугу за рідним домом.

[Bogdan Korytskyi · Rating 5 out of 5]

Книга на яку потрапив дуже випадково але попри це книга неймовірно захопила.
Це досить коротка історія одної родини, що починається на початку Великої Війни швидко перетікає до Другої Світової, а тоді - до буднів українських емігрантів у Нью-Йорку.
Тепло, щиро, з любов'ю--чого ще хотіти від книги у холодній жовтневий вечір

[Robert Wechsler]

It's difficult to express what led me to put this novel down about halfway through. The major problem was the structure, the way it bounced back and forth between various presents and an ancient past. But there was something else, something about the tone, the choices made, the sudden lurches in sensibility. There is enough good in this first novel for me to try one of the author's later novels. But there was not enough to keep me reading this one.

[David · Rating 4 out of 5]

It's interesting how this book goes at least half more after the war. I expected it to be a war novel and ramifications, but it's more difficult life before and difficult life after, almost making the war irrelevant in some ways, though pivotal in others. I like how grounded it is for the most part with flights into the ethereal once in a while.

[Yaryna Vdovychyn · Rating 5 out of 5]

Родинна сага на фоні подій 20 століття: виклики емігрантського життя, пошуки себе і свого місця у світі, але написаний надзвичайно легко, з чудовою стилістикою. Типажі, діалоги, роздуми - все надзвичайно природнє, і від того додається не драматизм, а навіть трохи гумору, завдяки такому погляду на українців збоку

[Vicky.Demigoddess · Rating 4 out of 5]

Книга американського прозаїка українського походження стала бестселлером та здобула численні нагороди. При цьому, це був перший випадок в літературі США, де в центрі подій родина іммігрантів-українців, які хочуть стати новими американцями, але при цьому не втратити себе.
Родина Забобонів-Ворогів, переживши трагедії революції, українсько-польської війни, Другої світової війни, від'їжджають до Америки, щоб нарешті ЖИТИ. Вони тікають від режимів що панують в Європі, від чисельних диктаторів і загарбників, які змінюються на рідних землях, наче пори року.
Родина тікає від свого минулого в невизначене майбутнє не знаючи, чи вдасться влаштуватися на новому місці, чи вдасться знайти місце серед американців. Але виявляється, що вижити можна лише завдяки спогадам про своє минуле, капсулюючись у ньому, розмовляючи з духами свого минулого. При цьому гостро та яскраво спалахує це відчуття українства та свого походження саме на новому місці. Дурні місцеві, які так само колись приїхали до цієї країни, просто не розуміють, що воно таке той українець, де воно те Роздоріжжя і просто продовжують ідентифікувати їх як росіян.
простіше новому поколінню. Бо, Богдан - вже народжений в США. Він вже не знає, що таке Україна. Він знає мову, знає історію родини, але англійська для нього більш близька. І історія Америки більш цікава, і друзі вже серед місцевих. Тут і народжується новий конфлікт поколінь.

[Katya · Rating 5 out of 5]

4,5 🌟

по-перше, стиль автора + сама історія захоплюють: герої проживають історичні події, що суттєво вплинули на українців. далі бачимо життя їх вже в еміграції й очима цілої сімʼї можемо дізнаватися, як воно – жити в величезній країні, яка приймає тебе, але все одно не до кінця. і ось це «додому» все ще присутнє протягом розповіді.

по-друге, цікава історія самого роману: Мельничук пише в США про українців-діаспорян, а отже, пропонує погляд саме з їх погляду, що тоді вважається новітнім.

раджу, й читатиму щось ще Мельничука.

«Скільки років треба вправлятися бути людиною, доки ця роль стане природньою?».

[Diana · Rating 3 out of 5]

This author is new to me. Although he is aother

[Trista · Rating 5 out of 5]

Excellent story beautifully told. The reader moves freely through time and space with the memories of the characters.

[Kim Zinkowski · Rating 3 out of 5]

Ukrainians in New Jersey!

[Edward Irons · Rating 4 out of 5]

This first novel, published in 1994, is an absorbing plunge into non-linear narration. Yes there is an overall arc which serves as some kind of structure. Yet it is the way characters come and go, dropping bits and of folk wisdom, jaded one-liners and occasional acts of bravery, that truly propels the story. This is not plot driven. And what a breath of fresh air.

Things start in the Ukraine, specifically in Rozdorizha, a mythical city bordering Poland and subject for centuries to invasion and waves of military comings and goings. What haven’t they seen? Their share of Tartars, Germans, and communists, certainly. In the midst of the maelstrom we are introduced to Zenon Zabobon and his eventual wife, the dark-eyed peasant woman Natalka. Long story short Natalka ends up in New Jersey with her daughter Lastivka and her daughter’s suitor, Arkady, who woos her over the long days of waiting in a displaced persons camp in Germany. There is a son, the enigmatic Bo. Also with the family is Zenon’s cosmopolitan brother Stefan. The clan has somehow been uprooted and laid down new roots in America.

OK, not a new story. But here it’s the described as if the family is the Ukrainian folk. It’s the Ukrainian consciousness that has been transplanted, not this individual or that. The whole culture is adjusting to hot dogs and sleeping pills of suburban Jersey. Melnyczuk uses small vignettes, snippets of dialog, raised eyebrows, shrugs and gestures to relate how the entire culture adjusts and, in a way, thrives. At least we assume it thrives, just as we assume we all will.

Individuals die off, without drama or wailing. Zenon the historian, expert in Rozdorizhian myth, dominates the plot until he doesn’t—he’s summarily executed by the Germans. But it’s not about the individuals. It’s the Ukrainian spirit that has found a home, despite the odds, in America.

Melnyczuk intersperses myth and weird history throughout. The shadow of King Toor hovers in the background as he floats down the river on his back, daydreaming. This all makes sense, until we get to New York and Jersey Shores, and the mythical background flattens out into the long now. The immigrant remembers things, and reassembles in a constant whirl of memory.

[Oxana Teodorovska · Rating 3 out of 5]

Роздоріжжя - Європа - Нью-Джерсі.
*Тут кабала непомітна (про Америку)
*Бути українцем - то ще один спосіб бути самотнім.
* Друга світова породила сотні тисяч емігрантів. Вона дала церкві нове життя. Зі страждань виросла віра.