Дмитро Горбачов. Случаї

by Тетяна Філевська, Дмитро Горбачов

«Случаї» – це історії, інтермедії, напіванекдоти чи особливі випадки, спогади або роздуми, де поєднались історія, мистецтво і трохи гумору. Вони записані зі слів Дмитра Омеляновича Горбачова – закоханого в українську культуру і мистецтво дослідника, відкривача та популяризатора українського авангарду. Саме йому довелось на початку 1960-х розгортати вали «спецфонду» Національного художнього музеї України, головним хранителем якого він був. Відтоді Горбачов присвятив своє життя збереженню, вивченню та популяризації ледь не втраченої сторінки українського мистецтва. У цій книзі зібрані свідчення про те як починалося дослідження українського авангарду, як вдавалося усіма правдами і неправдами обманювати радянську цензуру й експонувати заборонені твори, яким було життя музеїв у радянські часи, а також спогади Горбачова про зустрічі з художниками. У поле його зору потрапляє все – від мозаїки Київської Русі до лірики «Братів Гадюкіних».

Случаї записала Тетяна Філевська.

Проект здійснено за підтримки Українського кризового медіа-центру

Genres: Art, Nonfiction

176 pages, Paperback

First published January 1, 2017

Reviews

[Roksolana Sviato · Rating 3 out of 5]

Дуже непоганий задум - зробити "розмовну" книжку з Дмитром Горбачовим, бо це якраз той випадок, коли усні інтонації людини є дуже впізнаваними. І коли інфомація, якою людина здатна поділитися, значно перевищує кількість власних написаних текстів (принаймні того, що є в книжковому форматі).
У звичній для себе манері він поєднує "пізнавальні бесіди" з усілякими жартами і каламбурами (більш і менш дотепними). Багато речей справді цікавих, і з його життя, і про всіх тих українських художників, яких він десятиліттями досліджував або й буквально рятував їхні роботи від знищення (коли, скажімо, працював у Художньому музеї). Найбільше - про Богомазова, Пальмова, Бойчука, Петрицького, Екстер, Татліна, але також і про десятки інших, у суміші сотень фактів, "пліток" і гіпотез. Горбачов не перетягує на себе ковдру, а в кокетливо-скромній манері, хоч і місцями доволі відверто, розповідає про свій прихід у професію, всі ті моменти, коли "спотикався" або десь не дотягував. Навіть не знаючи, хто такий Дмитро Горбачов, із тексту відразу розумієш, до якого приблизно покоління він належить.
А чого цій книжці, на жаль, дуже бракує, то це доброї редактури. Щоб бодай не було "Леніном" і "Леніним" у сусідніх реченнях; як і "Баугауз" і "Баугаус" на одній сторінці. А ще різних дурних помилок у написанні німецьких чи інших іноземних фраз. Ну, і загалом мінімальне втручання в усне мовлення не завадить, коли переводиш це в текст, навіть якщо дуже хочеш зберегти розмовність.
Другий найслабший момент книжки - це примітки. Їх тут напевно за сотню, але 3/4 із них геть абсурдні, на кшталт: "Поль Сезанн - французький художник", "Йозеф Геббельс- німецький державний і політичний діяч..." або "Фелікс Дзержинський - революційний радянський партійний діяч" (іще з роками життя). Просто дуже важко уявити собі людину, яка зацікавиться розповідями Горбачова, але при цьому не знатиме, хто такий Рональд Рейґан, Пауль Клее або Іван Драч, наприклад. Тим паче, що дуже часто це лише принагідно згадані імена, і що ці люди робили, зрозуміло вже з самої розповіді.

Ну, от таке. Тобто загалом книжка симпатична. І на вигляд також. Але сумно, що видавці все ще економлять на сірниках. Бо легкою кров"ю це можна було зробити значно краще.

[Nazarii Zanoz · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка. Передовсім тим, що може відкрити Горбачова ширшій авдиторії. Легка оповідна манера, багато байок, купа імен (більш відомих та менш) - все, як в лекціях пана Дмитра. "Случаї" - хороший спосіб не лише трохи більше дізнатися про український авангард, реалії музейників за совка, а й почитати живі історії з буття не лише самого Горбачова та його батька (котрий, до слова, був не останнім комуністом УРСР), а й митців.
Цю книжку можна ковтнути за кілька годин. А можна розтягувати задоволення на години, щоразу відкриваючи собі вкладки з роботами митців, чиї імена згадує Горбачов, але котрі вам невідомі.
Окремо підкуповує манера розповіді пана Дмитра, котрий не лише скромний, попри всю свою крутість, а й намагається розповідати без купюр.
Щодо мінусів, то не може не погодитися з Роксоланою: книжці бракує редактури.

[Kyrylo Brener · Rating 4 out of 5]

Дуже цікавий екскурс в українську культуру - Бойчук, Єрмілов, Хвильовий, Петриченко, Екстер ітд. Плюс вкотре розумієш як совєти після українізації в 20х почали знищувати культуру та ідентичність нашої країни і в яких умовах доводилось працювати тодішнім ентузіястам.

[Anastasia Kurinska · Rating 4 out of 5]

Дмитро Горбачов — мистецтвознавець, історик, професор. Автор та упорядник численних праць: статей, книг, сценаріїв. Організатор виставок українського мистецтва у вітчизні та за кордоном. Радник аукціонів «Christie's» і «Sotheby's»

Кожна розмова з людиною таких масштабів — скарб. У своїй бібліотеці я маю вже другу книгу, котра записана зі слів Дмитра Омельяновича, проте упорядкована іншою людиною. Цього разу мова піде про історії, що зібрала мистецтвознавиця і дослідниця українського авангарду — Тетяна Філевська.

«Це одна з тих книжок, які не могли не з'явитись. Бо після кожної прослуханої лекції чи розмови ти думаєш: усі мають про це дізнатися», — розповідає авторка, а я підписуюсь під кожним її словом, бо пізнавати зібраний матеріал було для мене неймовірною втіхою!

На самому початку оповіді Горбачов зауважує, що завжди керувався принципом розповідати так, аби зацікавити, за що його часто не поважали у наукових колах. Та він однаково вплітає у свої лекції случаї, аби тримати увагу, і йому це вдається! Історії дуже дотепні і розказані живою мовою, що дозволяє дуже швидко і легко сприймати текст.

Книгу можна читати з будь-якого місця і стільки, скільки хочеться, адже формат чимось подібний до енциклопедії. Кожна сторінка супроводжується численними примітками, і це зовсім не тому, що текст насичений складними термінами, я б навіть сказала, що навпаки. Річ у тім, що Горбачов неодмінно згадує у своїх розповідях силу-силенну особистостей, котрі фігурували у тому чи іншому епізоді, ось і треба пояснювати, хто вони і чим відомі.

Оскільки Дмитро Омельянович — справжній українофіл, тому й праця насичена розповідями, котрі руйнують стереотипи про нашу меншовартісність. Багато з них навіюють надзвичайний сум та біль, та водночас — пієтет і відчуття вдячності до тих, хто намагався зберегти і плекав українське попри все.

Свій примірник придбала у крамниці Я галерея, і як же я тішилася, побачивши там автограф!

[Inga Kurotchyn · Rating 4 out of 5]

Дмитро Горбачов - мистецтвознавець, діяльність якого мабуть можна вважати початком роботи над деколонізацією української культури, “випадковий» хранитель українського авангарду”.

“Случаї” - це короткі бувальщини, записані зі слів Горбачова, поділені тематично на особисті історії, український авангард, і Київський Баугауз. Книга рясно всипана іменами, гуглити довелось багато. Такі наче прості, буденні історії, але їх так боляче читати - скільки картин знищено, скільки втрачено, до яких хитрощів треба було вдаватись, щоб таки включити полотна в експозицію (на приклад, змінювати дати написання, щоб часом сумні селяни не наводили на думку про труднощі в союзі), заборони, переслідування кгб - тут замальовки духу того часу:

«Про Петрицького вони вже трохи чули. “Покажіть нам ще щось”. Я законослухняно пішов до директора Говді: “Люди їхали тисячу кілометрів. Хочуть подивитись Петрицького”.- “Та це ж лише з дозволу Міністерства, а Міністрество не дозволить, - сказав директор. - Зробіть ось як - нехай вони сидять у коридорі як прохачі, а ви удайте, що носите картини з одного сховища до іншого. І робіть це в “рапіді”, повільно, щоб вони все встигли роздивитись”. Що я і зробив. І я, значить, переношу: піднімаю ліву ногу, потім праву, і все це дуже повільно…”

Екстер, Пальмов, Богомазов, Бойчук, Стешенко, Малевич, Меллер, Архипенко, Бурлюк - уривки розмов, шматки спогадів, побутові записки. Не знаю, як правильно - читати цю книгу, коли маєш більше бекграунду, чи навпаки - читати, щоб зачепитись за нові для себе імена і почати заглиблюватись більше. 

Сподобалось, дуже сподобалось розглядати потім усі ці так чи інакше згадані тут картини, які зображають цей “світ, виповнений енергією руху, в якому спостережливе око бачить динаміку навіть у статичному предметі.” Енергія, рух, кольори, глибокі і сміливі. В каруселі кілька робіт Богомазова і Екстер - вони такі барвисті, соковиті, на противагу монохромності, яку зазвичай обирали кубісти і футуристи.