What do you think?
Rate this book
Герой поневолі #2
Герой поневолі. Том 2
Кулі могли свистати побіля його вух, могли зойкати поранені, могли несамовито вигукувати тимчасові переможці, могли тріщати барикади, гуркотіти звіддалека барабани й бойові сигнали, заглушаючи шумподвійної пожежі… Поблизу Калиновича все це мов би не існувало. Його очі, віха й душа були звернені до неї.
64 pages, Hardcover
First published January 1, 2017
36 people want to read
About the author
Іван Франко
212 books67 followersІван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
Read
October 24, 2018На рівні форми: візуально, мені здається, другий том винахідливіший, ніж перший. Мені дуже подобається, що автори роблять із композицією сторінок (вона осмислена і не одноманітна - див., скажімо, дуже вдалий, на мою думку, перехід до панелей на повний розворот у батальних сценах). Також є всякі милі детальки типу того, як тут тінями подано флешбек: https://drive.google.com/open?id=1O9c...
На рівні змісту в мене є питання до Івана Франка, а не до авторів коміксу))) "Герой поневолі" існує у двох версіях, одна, таке враження, для зовнішнього вжитку, друга для внутрішнього. Фінал в обох настає дуже раптово, але в тій, яка для внутрішнього, розв'язок узагалі не приший кобилі хвіст: всю дорогу читаємо більдунгсроман - барикади, осмислення своєї ідентичності, порятунок damsel in distress, екзотичний антураж - аж потім вся ця сюжетна патина обсипається і в останньому абзаці автор скоромовкою прочитує свій соціальний месідж (родинне життя в героя не вдасться! і дти його виростуть польськими патріотами, що навіть не здогадуються про етнічну приналежність батька! кохайтеся, чорнобриві, та не з польками!). Ну але у Франка ніколи не було аж так добре з почуттям міри і смаку, що ж тут поробиш.
На рівні змісту в мене є питання до Івана Франка, а не до авторів коміксу))) "Герой поневолі" існує у двох версіях, одна, таке враження, для зовнішнього вжитку, друга для внутрішнього. Фінал в обох настає дуже раптово, але в тій, яка для внутрішнього, розв'язок узагалі не приший кобилі хвіст: всю дорогу читаємо більдунгсроман - барикади, осмислення своєї ідентичності, порятунок damsel in distress, екзотичний антураж - аж потім вся ця сюжетна патина обсипається і в останньому абзаці автор скоромовкою прочитує свій соціальний месідж (родинне життя в героя не вдасться! і дти його виростуть польськими патріотами, що навіть не здогадуються про етнічну приналежність батька! кохайтеся, чорнобриві, та не з польками!). Ну але у Франка ніколи не було аж так добре з почуттям міри і смаку, що ж тут поробиш.
October 6, 2017
Цього разу просто ідеально. Цей том можна умовно поділити на дві частини: динамічне протистояння на барикадах і наступне становлення (відновлення?) Степана Калиновича після сутичок. Чудово, що цього разу додалося більше динаміки, цікавих діалогів і просто неймовірних панорам. Невеличким мінусом можуть бути надмірні авторські коментарі, які, все ж таки, не повинні домінувати у коміксі, зупиняючи ритм читання й наближуючи його все більше у бік літератури. Зрозуміло, що перед нами графічна версія новели Івана Франка, але формальні вимоги жанру діють так чи інакше. Утім, історія може бути гідним прикладом українського BD із типовим деталізованим артом і реалістичним, глибоко історичним тлом. Ще б трохи краща якість самого видання, то ціни не було б. Утім, це вже претензія до видавців.
March 15, 2021
з-за прегарного малюнку знову виглядає прикре: повість франка взагалі не ідеальний об'єкт для коміксизації, а її ще й обрізали так собі. двадцять сторінок експозиції з першого тому можна було б спокійно втиснути в чотири, а три сторінки розв'язки з другого, навпаки, розкласти бодай на три розвороти — так, франко забиває на нормальне розгортання фіналу, але ж не обов'язково робити те саме в адаптації.
загалом добре було б, якби автори дозволили собі більше свободи: не тільки щоб змінити пропорції оповіді, а й, наприклад, щоби позбутися надмірних закадрових коментарів на користь мальованого сюжету. може, тоді комікс не перетворювався б на ілюстровані цитати з кожним спадом напруги (у другому томі дія активніша, тому таке трапляється рідше, але все одно не зникає).
і я не дуже розумію, звідки таке прагнення використовувати точні фрази з повісті. замість перефразувати, автори пишуть примітки і тулять одна до одної панельки із закадровим голосом, але дотримання «оригінальної мови» не рятує від промахів. найкумедніший, по-моєму, стається з графинею.
у франка про неї сказано отак: В камениці, де отак не то чудом, не то припадком опинився Калинович, жила на першім поверсі графиня М. Дідичка славного історичного імені, славна колись красою та маєтком, вона вийшла замуж за польського магната. і мені невдобно розписувати це, але: маємо два речення, одне закінчується ініціалом графині, друге розповідає про неї як про зрадницю успадкованого імені; одна велика літера з крапкою — стандартне скорочення, що збігається з кінцем речення, друга велика літера — початок наступного речення. у коміксі перше знайомство з графинею нічого страшного ніби не віщує: графиня м. дідичка славного історичного імені (хіба що м. дідичка окремим рядком навіює підозри). глибина непорозуміння стає зрозуміла тільки через вісім сторінок, коли калинович отримує запрошення, на якому написано: la comtesse didyczka — і в усьому редакційному ланцюжку не виявилося нікого, хто пояснив би, що це не прізвище. (гм, можливо, автори таки правильно зробили, не взявши на себе більше свободи).
загалом добре було б, якби автори дозволили собі більше свободи: не тільки щоб змінити пропорції оповіді, а й, наприклад, щоби позбутися надмірних закадрових коментарів на користь мальованого сюжету. може, тоді комікс не перетворювався б на ілюстровані цитати з кожним спадом напруги (у другому томі дія активніша, тому таке трапляється рідше, але все одно не зникає).
і я не дуже розумію, звідки таке прагнення використовувати точні фрази з повісті. замість перефразувати, автори пишуть примітки і тулять одна до одної панельки із закадровим голосом, але дотримання «оригінальної мови» не рятує від промахів. найкумедніший, по-моєму, стається з графинею.
у франка про неї сказано отак: В камениці, де отак не то чудом, не то припадком опинився Калинович, жила на першім поверсі графиня М. Дідичка славного історичного імені, славна колись красою та маєтком, вона вийшла замуж за польського магната. і мені невдобно розписувати це, але: маємо два речення, одне закінчується ініціалом графині, друге розповідає про неї як про зрадницю успадкованого імені; одна велика літера з крапкою — стандартне скорочення, що збігається з кінцем речення, друга велика літера — початок наступного речення. у коміксі перше знайомство з графинею нічого страшного ніби не віщує: графиня м. дідичка славного історичного імені (хіба що м. дідичка окремим рядком навіює підозри). глибина непорозуміння стає зрозуміла тільки через вісім сторінок, коли калинович отримує запрошення, на якому написано: la comtesse didyczka — і в усьому редакційному ланцюжку не виявилося нікого, хто пояснив би, що це не прізвище. (гм, можливо, автори таки правильно зробили, не взявши на себе більше свободи).
February 23, 2020
За підняття питання ідентичності – плюс
За візуальну складову – два плюси
За текст – радше мінус.
Той рідкісний випадок, коли текст слабший за сам малюнок (незважаючи на те, що це класика. знаю). Дуже обірване закінчення, не дає чіткого розуміння, до чого ж вів нас автор. Тюхтій в громадському житті, тюхтій і в сімейному? Результат життя в стилі «какаяразніца»? Хотілося б чіткішої крапки. Але це, мабуть, більша претензія до першоджерела. А таких коміксів хотілося б більше!
За візуальну складову – два плюси
За текст – радше мінус.
Той рідкісний випадок, коли текст слабший за сам малюнок (незважаючи на те, що це класика. знаю). Дуже обірване закінчення, не дає чіткого розуміння, до чого ж вів нас автор. Тюхтій в громадському житті, тюхтій і в сімейному? Результат життя в стилі «какаяразніца»? Хотілося б чіткішої крапки. Але це, мабуть, більша претензія до першоджерела. А таких коміксів хотілося б більше!
September 16, 2022
Чудова ідея коміксувати українську літературу. Нам точно треба більше таких робіт.
На свій сором оригінал не читала, треба буде це виправити, бо здалося, що кінцівка як обрізана. Але сам графічний роман сподобався. Сюжет про Львів і Весну народів, а накладається на історичні події в наші дні.
На свій сором оригінал не читала, треба буде це виправити, бо здалося, що кінцівка як обрізана. Але сам графічний роман сподобався. Сюжет про Львів і Весну народів, а накладається на історичні події в наші дні.
February 23, 2020
Історія далеко не найцікавіша у Франка, а от мальовка прекрасна
January 14, 2020
Другий том графічного роману більш динамічний у порівнянні з першим, тут значно більше активних подій. Деякі розвороти, в хорошому сенсі, перевантажені деталями. Можна навіть забути про текст і просто розглядати графіку. Вважаю, що це чудова книга для підлітків - тут і реконструкція історичних подій, і мальовка, і класика української літератури подані в якісному балансі. Недоліків якось і не хочеться шукати.
July 15, 2024
Так, як жоден з томів не є окремою історією, і їх не можна читати незалежно один від одного, відгуки будуть ідентичні. Одразу маю сказати, що оригінальну повість я не читала. Зазвичай я намагаюсь ознайомитись з оригіналом до мальописної адаптації, але чомусь, попри шалений попит на українську класику, спричинений повномасштабним вторгненням рускіх окупантів, саме цей твір Франка видавці поки що оминають увагою. Тому відгук суто на мальопис у вакуумі, я не можу сказати, чи достатньо він знайомить читоглядача з сюжетом і персонажами, чи не змінили автори в ньому щось, чи не змістили авторських акцентів і чи змогли передати загальну атмосферу.
Отже, спершу малюнок. Він тут чорно-білий, але дуже гарний і деталізований. Багато загальних планів і архітектурних деталей. Розкішно змальовані батальні сцени. З точки зору візуалу присікатись нема до чого, він прекрасний.
Сюжет. Головний герой Калинович - дрібний чиновник у Львові середини 19 сторіччя. За національністю він українець, однак це для нього більше факт із біографії, ніж його ідентичність. 1 листопада 1848 року застав його на службі у ратуші. Коли її почали обстрілювати, він намагався вибратись до свого дому на околиці, до відносної безпеки. Однак скоро виявив, що всі вулиці поруч з Площею Ринок забарикадовані, а австрійські військові почали застосовувати проти повстанців гармати та рушниці.
Персонажі. Я б сказала, що вони дещо пласкі, хоча, враховуючи невеликий обсяг історії, важко було очікувати на їхнє глибоке розкриття.
Найбільше мені сподобався фінал. Він одночасно неочікуваний і абсолютно логічний. Я тепер дуже хочу прочитати оригінальну повість. За мальопис ставлю найвищу оцінку.
Отже, спершу малюнок. Він тут чорно-білий, але дуже гарний і деталізований. Багато загальних планів і архітектурних деталей. Розкішно змальовані батальні сцени. З точки зору візуалу присікатись нема до чого, він прекрасний.
Сюжет. Головний герой Калинович - дрібний чиновник у Львові середини 19 сторіччя. За національністю він українець, однак це для нього більше факт із біографії, ніж його ідентичність. 1 листопада 1848 року застав його на службі у ратуші. Коли її почали обстрілювати, він намагався вибратись до свого дому на околиці, до відносної безпеки. Однак скоро виявив, що всі вулиці поруч з Площею Ринок забарикадовані, а австрійські військові почали застосовувати проти повстанців гармати та рушниці.
Персонажі. Я б сказала, що вони дещо пласкі, хоча, враховуючи невеликий обсяг історії, важко було очікувати на їхнє глибоке розкриття.
Найбільше мені сподобався фінал. Він одночасно неочікуваний і абсолютно логічний. Я тепер дуже хочу прочитати оригінальну повість. За мальопис ставлю найвищу оцінку.
April 6, 2021
Укр. літ – це нудно, багато хто каже.
А якщо укр. літ у вигляді коміксу?
І твір не сучасного українського письменника, а такого класика-класика – Івана Франка.
⠀
Комікс створений на основі його однойменної повісті «Герой поневолі»
(Зізнаюсь, про цю повість нічого не чула, тому полізла в мережу, шукати оригінал)
⠀
Про сіру мишку Степана Калиновича, який працює канцеляристом в австрійців, в душі вважає себе українцем, але випадково опиняється на барикадах з поляками.
⠀
Події відбуваються у Львові в 1848 році, якраз тоді, коли по Європі спалахнули революції під назвою «Весна народів».
⠀
Цей комікс - яскравий приклад, як можна цікаво і сучасно донести твір з української літератури.
Читається швидко, намальований гарно та й історія цікава.
⠀
Хоч є питання, чому в коміксі обрізали кінцівку.
По сюжету, весь комікс майже відповідає оригіналу, а от кінцівка тільки частково.
А якщо укр. літ у вигляді коміксу?
І твір не сучасного українського письменника, а такого класика-класика – Івана Франка.
⠀
Комікс створений на основі його однойменної повісті «Герой поневолі»
(Зізнаюсь, про цю повість нічого не чула, тому полізла в мережу, шукати оригінал)
⠀
Про сіру мишку Степана Калиновича, який працює канцеляристом в австрійців, в душі вважає себе українцем, але випадково опиняється на барикадах з поляками.
⠀
Події відбуваються у Львові в 1848 році, якраз тоді, коли по Європі спалахнули революції під назвою «Весна народів».
⠀
Цей комікс - яскравий приклад, як можна цікаво і сучасно донести твір з української літератури.
Читається швидко, намальований гарно та й історія цікава.
⠀
Хоч є питання, чому в коміксі обрізали кінцівку.
По сюжету, весь комікс майже відповідає оригіналу, а от кінцівка тільки частково.
July 24, 2020
Читнув 2 томи Героя поневолі. Пригоди виборця зеленського у Львові під час Весни народів.
Малюнок нереально крутий, з українського нового я нічого крутіше не бачив. Розврроти - це просто один величезний естетичний оргазм.
Твір як ніколи актуальний для України. Франко геній, бачив той український народ наскрізь.
Хто сумнівався чи ще не читав, то прям дуже раджу.
Малюнок нереально крутий, з українського нового я нічого крутіше не бачив. Розврроти - це просто один величезний естетичний оргазм.
Твір як ніколи актуальний для України. Франко геній, бачив той український народ наскрізь.
Хто сумнівався чи ще не читав, то прям дуже раджу.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews