Роман відомого сучасного письменника, лауреата багатьох літературних премій Павла Загребельного присвячено одному з найвидатніших українців – гетьману Богдану Хмельницькому. Богдан постає перед читачем як мудрий політик, дипломат, полководець, і як людина – у славі й величі, у роздумах і сумнівах, в усій складності життєвого шляху й особистої вдачі.
Pavlo Arhypovych Zahrebelnyi(Ukrainian: Павло Архипович Загребельний) or Zagrebelnyi (Russian: Павел Архипович Загребе́льный) was a well-known Ukrainian novelist. In 1941, when Germany invaded the Soviet Union Pavlo enlisted the Red Army as a volunteer. He participated in the Battle of Kiev and was severely wounded. He was the editor-in-chief of Literaturna Ukrayina (1961–1962). He was an author of short stories, novels about the war and also social and historical novels. He is a laureate of the State Award of Ukraine (1974) and the State Award of the USSR (1980). He has also been awarded the Hero of Ukraine award for his works on August 25, 2004.
One of his best known novels is Roksolana (1980) about the life of Anastasia Lisovska, a Ruthenian girl from Galicia who became a wife of Sultan Süleyman the Magnificent and played a prominent role in the sixteenth century Ottoman Empire.
On February 5, 2009 President Victor Yushchenko paid his last respects to Zahrebelnyi.
Zahrebelny's books have been translated into 23 languages.
Загребельний через неї потерпав від радянців, адже, як писали тодішні критики, "Хмельницький цінний для нас тільки як творець Переяславської угоди, а Загребельний пише про якогось супермена". Але з іншого боку, читач-українець теж не може бути вдоволений ідеологічними барвами роману: хай Переяславська рада займає лише декілька сторінок в його кінці, та все ж він увесь про "братський російський народ", і навіть Мазепу згадано - звісно, в одному реченні зі словом "зрада".
Вже у післямові, написаній по здобуттю незалежності, автор каже і про те, що угода була вмить попрана московитами, і про те, що нас на століття загнали в російську кабалу. Тобто свою відповідальність перед Україною письменник розумів. Та було б значно ліпше, на мою думку, якби ця відповідальність вилилася не в короткій супровідній записці до видання, а у великій редакції всього тексту (як це зробив, наприклад, Нестайко із "Тореадорами"). Тим паче, що в романі бракує двох розділів, які Загребельний планував мати, але не зміг включити їх за радянських часів через цензуру.
А написано добре. Якби не рудименти російської пропаганди, читалося би взагалі без проблем.
Гарний роман, бо в ньому написано, що Богдан Хмельницький - теж людина, а в нас не з кожним історичним діячем це трапляється. Тому вся політика пройшла повз мене, а читалося це як захоплива пригодницька історія з битвами, коханням і періодичною потойбіччиною, де Самійло з Орка пильно дивиться на вас. І той епізод, де автор голосом Хмельницького описує руки своїх полковників, запам'ятався назавжди. А ідеологічно правильне закінчення - ну таке, у всіх нас був радянський союз, навіть без Щербицького.
Сильний роман. Автор дуже добре потрудився над історією, і це відчувається крізь увесь твір. Що особливо сподобалося, так це те як змальовані роздуми гетьмана після отримання влади, ця самотинність, яка виникла внаслідок перебування на її вершині, те як все добре і зле в народі асоціюється з іменем лідера (гетьмана). Але окрім цього, твір дає поштовх до роздумів про історію народу, його страждання та характер, про умови, в яких плекався народ
Ця книжка заповнила мій особистий великий пробіл з історії України. А Загребельний написав цей роман грандіозно і глибоко. Читати важко з багатьох причин, але дочитати його причин ще більше.