What do you think?
Rate this book
Комп і компанія
Виявляється, щоб знайти себе у цьому зеленому, сонячному, галасливому світі, повному пригод і несподіванок, варто лише натиснути кнопку "Вимкнути комп’ютер" і зробити крок назустріч літу.
Владик виріс у місті типовим "комп'ютерним черв'яком", якому навіть тиждень у селі без комп’ютера й Інтернету здається справжньою каторгою, примхою дорослих, яку доведеться якось перетерпіти... Та вже за кілька днів він разом із компанією нових друзів вартуватиме на таємних тренуваннях, зазіхатиме на черешні в сусідському садку й врятує від шахраїв шкільний комп’ютерний клас і вигадуватиме купу причин, аби лишитися в селі до кінця канікул і здійснити таємний план «Сто кроків».
Владик виріс у місті типовим "комп'ютерним черв'яком", якому навіть тиждень у селі без комп’ютера й Інтернету здається справжньою каторгою, примхою дорослих, яку доведеться якось перетерпіти... Та вже за кілька днів він разом із компанією нових друзів вартуватиме на таємних тренуваннях, зазіхатиме на черешні в сусідському садку й врятує від шахраїв шкільний комп’ютерний клас і вигадуватиме купу причин, аби лишитися в селі до кінця канікул і здійснити таємний план «Сто кроків».
- GenresChildrens
232 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
5 people are currently reading
23 people want to read
About the author
Анна Коршунова
1 book1 followerАнна Коршунова (Шевченко) народилася 29 травня 1970 року у Кіровограді. Закінчила СумДПУ ім. А.С.Макаренко. Журналіст, викладач, дитяча письменниця. Автор книг «Фроська – кімнатна фея», «Справжні друзі», «Пригоди лицаря Морквицаря і принцеси Картоплеси», «Разом веселіше», «Паровозик Пузя», дитячих віршів, п’єс. Лауреат премій «Просто так», «Коронації слова», дипломант І Корнійчуковської премії, член Національної спілки письменників України.
Тривалий час Анна писала лише для своїх дітей, їх друзів, дитячого садочка, школи. Лише щасливий випадок підштовхнув її надіслати власні твори до видавництва. І буквально через тиждень передзвонили і повідомили, що оповідання буде опубліковано.
Ще одне захоплення Анни – ляльки ручної роботи, серед яких – кінь, ельфи та різноманітні кімнатні феї – ванільна, імбирна, садові, пташниця. У кожної феї є червоне сердечко – за словами майстрині, вона не шиє їх, а матеріалізує.
Анна Коршунова отримала першу премію фестивалю «Гранд Коронація слова – 2015» в номінації «Прозові твори для дітей» за твір «Комп і компанія».
Тривалий час Анна писала лише для своїх дітей, їх друзів, дитячого садочка, школи. Лише щасливий випадок підштовхнув її надіслати власні твори до видавництва. І буквально через тиждень передзвонили і повідомили, що оповідання буде опубліковано.
Ще одне захоплення Анни – ляльки ручної роботи, серед яких – кінь, ельфи та різноманітні кімнатні феї – ванільна, імбирна, садові, пташниця. У кожної феї є червоне сердечко – за словами майстрині, вона не шиє їх, а матеріалізує.
Анна Коршунова отримала першу премію фестивалю «Гранд Коронація слова – 2015» в номінації «Прозові твори для дітей» за твір «Комп і компанія».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 23, 2017
Отже, герой книжки - хлопчик Славко, який цілими днями просиджує за компом, знає дві мови програмування і приходить на допомогу знайомим у разі будь-яких комп"ютерних проблем. Дуже зручна, слухняна дитина. Одного дня татко хлопця міняє милість на гнів, його більше не влаштовує син-айтішнік, йому забаглося мати зрозумілого і звичного шибайголову, який з"ясовує рівень своєї крутості у бійках з ровесниками, ганяє в футбол і цілими днями пропадає на вулиці.
Плюси. Тут є справді смішні сцени, і до того ж цілком собі оригінально вирішені. Наприклад, про Клавіатуру Григорівну. Або мантачку. Або засмаглих поросят. Або сцена гонитви за козою з плеєром. Або переплутані аудіозаписи, які мали спонукати до дій бабусю і поліцейського.
Ще плюси. Оформлення дуже ошатне. Мені справді сподобалися ілюстрації, і стиль, і кольори, і динаміка, приємно розглядати.
Мінуси. Авторка все подає так, ніби дорослі молодці і в усьому праві, а хлопець - комп"ютерозалежний і потребує порятунку. Хоча мої симпатії однозначно на боці підлітка, за компом він не в іграшки грається, на форумах просиджує по ділу, не статуси дурнуваті перепощує, а радиться на тему програмування. Просік тему, що коли люди не бачать, що ти пацан малолітній, з ними запросто можна спілкуватися на рівні дорослий / дорослий, навіть здобути повагу за свої справжні знання і вміння.
Але ж нє! "Тато сказав". Село чекає, і, звісно, герой, як і вимагає жанр, мусить тим сільським життям захопитися настільки, що лишиться там добровільно на всеньке літо.
Для цього село змальоване ідеальним. Бабусі тут не нарікають на зажратих депутатів, вони активістки і самі стають депутатками. Дорослі всі як один (крім парочки антагоністів) працьовиті і приязні. Ніхто не п"є і не миє кістки сусідам. Діти щиро дружать, без усяких там ієрархій і підводних течій, і готові щомиті прийти на порятунок і своїм, і чужим. Навчили їздити на конях хлопчика з ДЦП. Порятували від самоти стааалічного Вааадіка. Повернули місцевому дідові віру в тимурівців. Готові навіть за друга кинутися сракою на амбразуру батьківського гніву за двійку (так, дітей там лупцюють, тож село ідеальне за невеличкими винятками). Ба навіть свині в цьому селі не дрімають у калюжі, вони люблять душ і прогулюються у вишиваних нашийниках - їй-бо не брешу!
Час від часу чую нарікання, що Львів занадто міфологізований, ідеалізований, кавово-карамелізований, і навіть буваючи там періодично, ми не бачимо його справжнього. Із селом є щось дуже подібне. Містяни часто ідеалізують його. Природа, річечка, чисте повітря, кози мекають, все квітне, рясніє, бджоли гудуть, рослинки, які під дбайливими руками бадьоро зеленіють і дають плоди. А взимку грубка гуде і колядники, які тільки по селах і зберегли істинні традиції, співають. І українська мова, така, що, калиновішої просто не буває.
Ну так от: у житті трохи воно не так.
І гаразд би цей міф був собі туристичним міфом - і почасти втілювався в життя, як всяка хороша мрія. Але коли міф служить отакій пропаганді: не будь айтішником, вертайся до землі і "справжніх людей", мені це сильно не подобається.
Плюси. Тут є справді смішні сцени, і до того ж цілком собі оригінально вирішені. Наприклад, про Клавіатуру Григорівну. Або мантачку. Або засмаглих поросят. Або сцена гонитви за козою з плеєром. Або переплутані аудіозаписи, які мали спонукати до дій бабусю і поліцейського.
Ще плюси. Оформлення дуже ошатне. Мені справді сподобалися ілюстрації, і стиль, і кольори, і динаміка, приємно розглядати.
Мінуси. Авторка все подає так, ніби дорослі молодці і в усьому праві, а хлопець - комп"ютерозалежний і потребує порятунку. Хоча мої симпатії однозначно на боці підлітка, за компом він не в іграшки грається, на форумах просиджує по ділу, не статуси дурнуваті перепощує, а радиться на тему програмування. Просік тему, що коли люди не бачать, що ти пацан малолітній, з ними запросто можна спілкуватися на рівні дорослий / дорослий, навіть здобути повагу за свої справжні знання і вміння.
Але ж нє! "Тато сказав". Село чекає, і, звісно, герой, як і вимагає жанр, мусить тим сільським життям захопитися настільки, що лишиться там добровільно на всеньке літо.
Для цього село змальоване ідеальним. Бабусі тут не нарікають на зажратих депутатів, вони активістки і самі стають депутатками. Дорослі всі як один (крім парочки антагоністів) працьовиті і приязні. Ніхто не п"є і не миє кістки сусідам. Діти щиро дружать, без усяких там ієрархій і підводних течій, і готові щомиті прийти на порятунок і своїм, і чужим. Навчили їздити на конях хлопчика з ДЦП. Порятували від самоти стааалічного Вааадіка. Повернули місцевому дідові віру в тимурівців. Готові навіть за друга кинутися сракою на амбразуру батьківського гніву за двійку (так, дітей там лупцюють, тож село ідеальне за невеличкими винятками). Ба навіть свині в цьому селі не дрімають у калюжі, вони люблять душ і прогулюються у вишиваних нашийниках - їй-бо не брешу!
Час від часу чую нарікання, що Львів занадто міфологізований, ідеалізований, кавово-карамелізований, і навіть буваючи там періодично, ми не бачимо його справжнього. Із селом є щось дуже подібне. Містяни часто ідеалізують його. Природа, річечка, чисте повітря, кози мекають, все квітне, рясніє, бджоли гудуть, рослинки, які під дбайливими руками бадьоро зеленіють і дають плоди. А взимку грубка гуде і колядники, які тільки по селах і зберегли істинні традиції, співають. І українська мова, така, що, калиновішої просто не буває.
Ну так от: у житті трохи воно не так.
І гаразд би цей міф був собі туристичним міфом - і почасти втілювався в життя, як всяка хороша мрія. Але коли міф служить отакій пропаганді: не будь айтішником, вертайся до землі і "справжніх людей", мені це сильно не подобається.
July 6, 2017
По-справжньому літня книжка.
Місцями реготала так, що оточуючі тихенько відсувалися убік.
Оце так мандрівка назад у дитинство!
Однозначно РЕКОМЕНДУЮ!
Місцями реготала так, що оточуючі тихенько відсувалися убік.
Оце так мандрівка назад у дитинство!
Однозначно РЕКОМЕНДУЮ!
January 7, 2026
Чудова історія, дещо мені нагадала «Тореодорів із Васюківки», мабуть тому що тут також історія про дружбу і пригоди на фоні сільських пейзажів і заміської романтики. Стосовно сюжету, тут є над чим посміятись, є захопливі частини і мораль, це ті компоненти які необхідні в підлітковому читанні.
Жив в місті, такий собі хлопець на ім’я Владик. Його життя було здебільшого як і в усієї сучасної молоді сконцентровано навколо компа. Віртуальний світ, віртуальні друзі, віртуальне життя. І ось зненацька він потрапляє до села, де всього цього нема, а є реалії в якому ти головний персонаж і немає збереження, як то кажуть. Спершу йде ломка, але с часом Владик знайомиться з новими друзями, досліджує місцевість і розуміє що не хоче повертатись в свій знайомий світ, що цей, справжній, реальній світ набагато кращій. Цей простий по своїй суті посил є водночас і дуже правильним та своєчасним в нашому суспільстві. Що може бути краще ніж купатися в річці з друзями, або обривати черешню в злого сусіда?
Дружба в цьому романі дещо ідеалізована, складно уявити хлопців які кожен день будуть приділяти увагу своєму другові щоб той одужав від ДЦП, але романи вони на то і є, щоб дещо ідеалізувати наш світ, показати його кращим ніж він є насправді.
Книгу можу рекомендувати всім, особливо підліткам, ті хто просиджує своє життя за екраном монітора. Відірвіться, вимкніть комп, подзвонить другові, та йдіть на пошук пригод, нехай це навіть буде просто поїсти шовковиці в балці, але воно того варте. Проводьте час не за столом, а за пошуком, бо життя воно реальне, а не віртуальне.
Єдине як на мене недолік це дещо нецуразна кінцівка, автор зав’язав декілька сюжетних ліній які в кінці просту перерубав так плавно і не вивив їх у належне закінчення.
Жив в місті, такий собі хлопець на ім’я Владик. Його життя було здебільшого як і в усієї сучасної молоді сконцентровано навколо компа. Віртуальний світ, віртуальні друзі, віртуальне життя. І ось зненацька він потрапляє до села, де всього цього нема, а є реалії в якому ти головний персонаж і немає збереження, як то кажуть. Спершу йде ломка, але с часом Владик знайомиться з новими друзями, досліджує місцевість і розуміє що не хоче повертатись в свій знайомий світ, що цей, справжній, реальній світ набагато кращій. Цей простий по своїй суті посил є водночас і дуже правильним та своєчасним в нашому суспільстві. Що може бути краще ніж купатися в річці з друзями, або обривати черешню в злого сусіда?
Дружба в цьому романі дещо ідеалізована, складно уявити хлопців які кожен день будуть приділяти увагу своєму другові щоб той одужав від ДЦП, але романи вони на то і є, щоб дещо ідеалізувати наш світ, показати його кращим ніж він є насправді.
Книгу можу рекомендувати всім, особливо підліткам, ті хто просиджує своє життя за екраном монітора. Відірвіться, вимкніть комп, подзвонить другові, та йдіть на пошук пригод, нехай це навіть буде просто поїсти шовковиці в балці, але воно того варте. Проводьте час не за столом, а за пошуком, бо життя воно реальне, а не віртуальне.
Єдине як на мене недолік це дещо нецуразна кінцівка, автор зав’язав декілька сюжетних ліній які в кінці просту перерубав так плавно і не вивив їх у належне закінчення.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews