What do you think?
Rate this book
Транзишн
"Транзишн" Олександра Михеда - це перевірка на міцність оболонки реальності, спроба зазирнути за межу людського, зняти з нього шкаралупу й залишити найважливіше. Що там, усередені? Хіть? Ненависть? Страх? Старі рани, які болять усе життя?
Письменник блукає між минулим і майбутнім, і скрізь перед його очима - тільки самотність, тільки морок.
Письменник блукає між минулим і майбутнім, і скрізь перед його очима - тільки самотність, тільки морок.
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
8 people are currently reading
79 people want to read
About the author
Олександр Михед
25 books111 followersОлександр Михед (нар. 1988) – культуролог, літературознавець, куратор мистецьких проектів. Співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.
Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук.
Автор понад 150 публікацій у провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, США та Білорусі. Вибрані есеї перекладено англійською, польською, сербською, російською мовами.
Куратор “АмнезіЯ project: відкрита платформа” – літературно-мистецького мультимедійного проекту, підґрунтям для якого стала художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві “Електрокнига”. Уривки книжки перекладено англійською, італійською, німецькою, польською та фінською мовами. Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю “SOUNDOUT!” (м. Берлін).
Автор збірки оповідань “Понтиїзм“, що вийшла друком 2014 р. у “Видавництві Кальварія”. Оповідання друкувалися в “Кур’єрі Кривбасу” та на сайті “Українська правда. Життя“. Книга ввійшла в довгі списки премій “Книга року Бібісі-2014″ та “ЛітАкцент року”.
Автор психотрилера “Астра”, що з’явився друком 2015 р. у “Видавництві Анетти Антоненко”.
Ввійшов до списку “Молоді письменники, з якими варто познайомитись”, складеного виданням “Українська правда”.
Гостьовий редактор спеціальної української теми он-лайн журналу світової літератури Words Without Borders (м. Нью-Йорк, США).
Переклав українською романи Бориса Акуніна “Сокіл і Ластівка” та “Турецький гамбіт” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, 2012).
Спільно з Богданою Матіяш переклав українською вірші американської художниці Дженні Хольцер («Есеї підбурення», редактор Антоніна Ящук, 2010). Також здійснив переклад кількох інформаційних видань PinchukArtCentre (2010-2012).
Куратор персональної виставки білоруського митця Алєксєя Шинкаренка (“Білоруська фактографія. Частина І”, галерея “Квартира 57″, 27 травня – 9 червня 2013 р.), польсько-української групової фотовиставки “EURO: дві країни – одна історія” (Музей історії міста Києва, 12-30 червня 2013 р.), арт-прогулянки “depARTments” в рамках міжнародного фестивалю “Транскавказія” (14-16 червня 2013 р.). Співкуратор виставки “АмнезіЯ project: відкрита платформа” (Leteraturhaus Lettretage, Берлін, Німеччина, 28-29 травня 2014 р.) .
Організатор, модератор і учасник численних літературно-мистецьких і освітніх заходів та міжнародних наукових конференцій. В якості куратора Літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012) виступив куратором трьох літературних ночей в PinchukArtCentre: «Новітнє мистецтво і література: територія контакту» (17.12.2010), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 2» (18.03.2011), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 3» (24.06.2011), літературного марафону “7 про 20″ (24.12.2011), а також спеціальних проектів «Чути, щоб бути почутим» (25.11.2011), «Долі окремих людей» (02.03.2012) та «Кровні зв’язки: вечір запитань до ”Тисячі та однієї ночі”» (18.08.2012).
Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», учасник «Кураторської платформи» PinchukArtCentre та «Школи кінокритиків» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю 2012 року, ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики “Контекст-2″, куратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2013, співкуратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2014, учасник літературних резиденцій у Фінляндії та Латвії.
У своїй мультивекторній роботі за допомогою комплексного підходу ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література – кінематограф – мистецтво.
(Source: www.mykhed.com)
Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук.
Автор понад 150 публікацій у провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, США та Білорусі. Вибрані есеї перекладено англійською, польською, сербською, російською мовами.
Куратор “АмнезіЯ project: відкрита платформа” – літературно-мистецького мультимедійного проекту, підґрунтям для якого стала художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві “Електрокнига”. Уривки книжки перекладено англійською, італійською, німецькою, польською та фінською мовами. Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю “SOUNDOUT!” (м. Берлін).
Автор збірки оповідань “Понтиїзм“, що вийшла друком 2014 р. у “Видавництві Кальварія”. Оповідання друкувалися в “Кур’єрі Кривбасу” та на сайті “Українська правда. Життя“. Книга ввійшла в довгі списки премій “Книга року Бібісі-2014″ та “ЛітАкцент року”.
Автор психотрилера “Астра”, що з’явився друком 2015 р. у “Видавництві Анетти Антоненко”.
Ввійшов до списку “Молоді письменники, з якими варто познайомитись”, складеного виданням “Українська правда”.
Гостьовий редактор спеціальної української теми он-лайн журналу світової літератури Words Without Borders (м. Нью-Йорк, США).
Переклав українською романи Бориса Акуніна “Сокіл і Ластівка” та “Турецький гамбіт” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, 2012).
Спільно з Богданою Матіяш переклав українською вірші американської художниці Дженні Хольцер («Есеї підбурення», редактор Антоніна Ящук, 2010). Також здійснив переклад кількох інформаційних видань PinchukArtCentre (2010-2012).
Куратор персональної виставки білоруського митця Алєксєя Шинкаренка (“Білоруська фактографія. Частина І”, галерея “Квартира 57″, 27 травня – 9 червня 2013 р.), польсько-української групової фотовиставки “EURO: дві країни – одна історія” (Музей історії міста Києва, 12-30 червня 2013 р.), арт-прогулянки “depARTments” в рамках міжнародного фестивалю “Транскавказія” (14-16 червня 2013 р.). Співкуратор виставки “АмнезіЯ project: відкрита платформа” (Leteraturhaus Lettretage, Берлін, Німеччина, 28-29 травня 2014 р.) .
Організатор, модератор і учасник численних літературно-мистецьких і освітніх заходів та міжнародних наукових конференцій. В якості куратора Літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012) виступив куратором трьох літературних ночей в PinchukArtCentre: «Новітнє мистецтво і література: територія контакту» (17.12.2010), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 2» (18.03.2011), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 3» (24.06.2011), літературного марафону “7 про 20″ (24.12.2011), а також спеціальних проектів «Чути, щоб бути почутим» (25.11.2011), «Долі окремих людей» (02.03.2012) та «Кровні зв’язки: вечір запитань до ”Тисячі та однієї ночі”» (18.08.2012).
Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», учасник «Кураторської платформи» PinchukArtCentre та «Школи кінокритиків» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю 2012 року, ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики “Контекст-2″, куратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2013, співкуратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2014, учасник літературних резиденцій у Фінляндії та Латвії.
У своїй мультивекторній роботі за допомогою комплексного підходу ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література – кінематограф – мистецтво.
(Source: www.mykhed.com)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 30 reviews
June 8, 2019
Транзишн раджу читати тим, у кого міцна психіка. Водночас бентежить і жахає побудова і процеси мозку, який це створив.
Що ж, ці оповідання на порядок вище включених до збірки «Понтиїзм», що і треба було довести. Більшість підпалює з середини новими, покращеними методами. Тільки одне лишило байдужою.
Три оповідання, які співпадають із книжечкою Мороки - ух. Рада, що вони існують у вигляді Мороків, ілюстрованість створює довершену картинку.
Ліфт - стисло і б’є прямо в живіт.
Віруси Любові - знаю, чому важливо і так далі, але кров з очей нормально так текла.
Але це все квіточки (якісь чорні зів‘ялі тюльпани) порівняно з оповіданням Транзишн, яке захотілось перечитати ще тричі зразу після завершення (що я і зробила). Ну дуже круто. Може це влучило саме в моє зацікавлення темою, а може - просто хороше оповідання, а може і те й інше. Звісно, очікуєш, що не все так просто з любовними листами у книзі з такою обкладинкою, але все не обмежується «не все так просто». Крута форма, відчуваєш кожен нюанс настрою і почуттів героїв, насолоджуєшся тим як історія поступово постає у всій гротескності, від особистого до формального, від запитань до правди, чіпляєшся за детальки (ох те чудове друге прочитання). Щиро переконана, що саме у таких творах література перемагає кінематограф.
Що ж, ці оповідання на порядок вище включених до збірки «Понтиїзм», що і треба було довести. Більшість підпалює з середини новими, покращеними методами. Тільки одне лишило байдужою.
Три оповідання, які співпадають із книжечкою Мороки - ух. Рада, що вони існують у вигляді Мороків, ілюстрованість створює довершену картинку.
Ліфт - стисло і б’є прямо в живіт.
Віруси Любові - знаю, чому важливо і так далі, але кров з очей нормально так текла.
Але це все квіточки (якісь чорні зів‘ялі тюльпани) порівняно з оповіданням Транзишн, яке захотілось перечитати ще тричі зразу після завершення (що я і зробила). Ну дуже круто. Може це влучило саме в моє зацікавлення темою, а може - просто хороше оповідання, а може і те й інше. Звісно, очікуєш, що не все так просто з любовними листами у книзі з такою обкладинкою, але все не обмежується «не все так просто». Крута форма, відчуваєш кожен нюанс настрою і почуттів героїв, насолоджуєшся тим як історія поступово постає у всій гротескності, від особистого до формального, від запитань до правди, чіпляєшся за детальки (ох те чудове друге прочитання). Щиро переконана, що саме у таких творах література перемагає кінематограф.
April 10, 2024
це що було?
April 10, 2022
Добірка незвичних оповідань від одного автора. Всього - 10 творів. Й усі вони об'єднані однією ознакою..
Три оповідання навіть пов'язані між собою однією сюжетною ниттю. І це мені сподобалось.
Сама добірка здалась мені досить специфічною. У деяких оповіданнях мені не вистачило об'єму, сенс інших здався досить дивним, а якісь розповіді просто не викликали в мене ефекта "вау".
Проте, це лише моя суб'єктивна думка. Стиль в автора гарний, тому кожен зможе виділити у цій книзі найкращу для себе розповідь.
Як і я. Детальніше - див. нижче.
1)Д-р Металевий Кулак проти Витязя.
Ця історія просто зачарувала мене своєю атмосферністю. Ще й полюбляю сюжети, зав'язані на нашій міфології.
Тому в цього оповідання із самого початку були всі шанси мені сподобатись.
Розповідь вразила окремими сценами, стилем написання, а також глибиною й загадковістю образу головної героїні. А відкритий фінал змушує мене просити письменника написати продовження цієї історії...
Три оповідання навіть пов'язані між собою однією сюжетною ниттю. І це мені сподобалось.
Сама добірка здалась мені досить специфічною. У деяких оповіданнях мені не вистачило об'єму, сенс інших здався досить дивним, а якісь розповіді просто не викликали в мене ефекта "вау".
Проте, це лише моя суб'єктивна думка. Стиль в автора гарний, тому кожен зможе виділити у цій книзі найкращу для себе розповідь.
Як і я. Детальніше - див. нижче.
1)Д-р Металевий Кулак проти Витязя.
Ця історія просто зачарувала мене своєю атмосферністю. Ще й полюбляю сюжети, зав'язані на нашій міфології.
Тому в цього оповідання із самого початку були всі шанси мені сподобатись.
Розповідь вразила окремими сценами, стилем написання, а також глибиною й загадковістю образу головної героїні. А відкритий фінал змушує мене просити письменника написати продовження цієї історії...
November 20, 2024
Після того, як послухала Михеда в живу, захотілось прочитати щось незвичайне в нього. І ці оповідання, як я думала, будуть жахати мене, але ні. Кожне оповідання по своєму цікаве й хочеться читати ще й ще.
Особливо сподобалось про пару яка листувалася, нічого подібного я ще не бачила.
***
Існує кілька значень слова «морок», або ж «мора». Це привид, нічний жах, який лютує над людиною під час сну.
Це також і хвороба, що терзає плоть лише вночі; а вдень самопочуття людини наближається до нормального.
Наводити морок можуть біси або мори-мари — маленькі бабці, які вглядаються в полумʼя печі та плетуть мережива з проклять.
За іншим визначенням, «морок» - це особливий тип реальності, ілюзія, яку створює для своїх ворогів чарівник, «відводить очі». Наприклад, якщо чаклуна карають батогом, то бич ударяє поряд із ним, не торкається його тіла, хоч усі й бачать кров, рани на пошматованій спині. Чарівник просто показує їм те, що вони хочуть бачити.
Особливо сподобалось про пару яка листувалася, нічого подібного я ще не бачила.
***
Існує кілька значень слова «морок», або ж «мора». Це привид, нічний жах, який лютує над людиною під час сну.
Це також і хвороба, що терзає плоть лише вночі; а вдень самопочуття людини наближається до нормального.
Наводити морок можуть біси або мори-мари — маленькі бабці, які вглядаються в полумʼя печі та плетуть мережива з проклять.
За іншим визначенням, «морок» - це особливий тип реальності, ілюзія, яку створює для своїх ворогів чарівник, «відводить очі». Наприклад, якщо чаклуна карають батогом, то бич ударяє поряд із ним, не торкається його тіла, хоч усі й бачать кров, рани на пошматованій спині. Чарівник просто показує їм те, що вони хочуть бачити.
November 7, 2024
dnf
чесно? натужна контркультурщина добре вихованого хлопчика, який начитався усяких там нехороших ірландців. чому ні. такі книжки, як перша татуха — ну зробив і зробив, далеко не шедевр із купою надуманих сенсів, але буде шо згадати.
скажу, що михед дуже виріс і знайшов свою форму нонфіка на межі з художкою, тішуся за нього і за нас, що ми його маємо, але саме цю збірку не раджу
чесно? натужна контркультурщина добре вихованого хлопчика, який начитався усяких там нехороших ірландців. чому ні. такі книжки, як перша татуха — ну зробив і зробив, далеко не шедевр із купою надуманих сенсів, але буде шо згадати.
скажу, що михед дуже виріс і знайшов свою форму нонфіка на межі з художкою, тішуся за нього і за нас, що ми його маємо, але саме цю збірку не раджу
January 6, 2025
Моментами добре, навіть блискуче. Моментами так погано, що аж сором по-іспанськи. Моментами прісно. Така вже доля збірок оповідань.
Радити всім читати не берусь, але вартісного в книжці я знайшов достатньо, щоб не шкодувати витраченого часу.
Радити всім читати не берусь, але вартісного в книжці я знайшов достатньо, щоб не шкодувати витраченого часу.
November 29, 2025
Коли хворієш і лежиш із температурою 40, то десь такі історї й починають снитися.
February 18, 2023
Досить страшна книжка
March 19, 2018
Коли люди не бояться говорити про те, що думають, це - похвально.
Коли люди говорять про те, про що ніхто не говорить, це - сміливо.
Коли люди бачать тільки погане в суспільстві, то це - страшно.
Коли я читав книжку мені було некомфортно, виникало відчуття насильного втручання в мій мозок. Перші маленькі оповідання, можна сказати, сподобалися (можу виділити "Неймовірна справа "Кишенькового оракула" та "Д-р Металевий Кулак проти Витязя"). Але далі тільки розпач, сум'яття та хвиля не зовсім позитивних емоцій.
Можливо вся справа в мені і я не той читач, на якого була орієнтована ця книга, але хіба нічого хорошого в нашому житті немає? Не хочу мучити себе далі, просто застережу вас. Обережно з уявою, читаючи цю книжку. Якщо хтось все-таки наважиться...
Коли люди говорять про те, про що ніхто не говорить, це - сміливо.
Коли люди бачать тільки погане в суспільстві, то це - страшно.
Коли я читав книжку мені було некомфортно, виникало відчуття насильного втручання в мій мозок. Перші маленькі оповідання, можна сказати, сподобалися (можу виділити "Неймовірна справа "Кишенькового оракула" та "Д-р Металевий Кулак проти Витязя"). Але далі тільки розпач, сум'яття та хвиля не зовсім позитивних емоцій.
Можливо вся справа в мені і я не той читач, на якого була орієнтована ця книга, але хіба нічого хорошого в нашому житті немає? Не хочу мучити себе далі, просто застережу вас. Обережно з уявою, читаючи цю книжку. Якщо хтось все-таки наважиться...
October 19, 2024
Якщо все-таки візьметесь читати, то краще потроху)
Деякі історії сподобались більше, деякі були трохи нудні. Місцями було дуже неприємно читати, а десь не можна відірватися. Загалом цікава збірка з різножанровими оповіданням. Химерні фотографії-ілюстрації додають моторошної атмосфери.
Можливо з часом перечитаю деякі історії, щоб відкрити їх для себе з іншого боку.
Дехто зазначив, що це "Чорне дзеркало по-українськи", не можу не погодитись)
Деякі історії сподобались більше, деякі були трохи нудні. Місцями було дуже неприємно читати, а десь не можна відірватися. Загалом цікава збірка з різножанровими оповіданням. Химерні фотографії-ілюстрації додають моторошної атмосфери.
Можливо з часом перечитаю деякі історії, щоб відкрити їх для себе з іншого боку.
Дехто зазначив, що це "Чорне дзеркало по-українськи", не можу не погодитись)
July 2, 2024
Щось щастить мені останнім часом на незвичайні книжки.
Збірка оповідань. Постмодерно постмодерний постмодернізм. Заявлено горор, але здебільшого було смішно завдяки іронії. Водночас сенс цих оповідань можна крутити як завгодно. Їхній розмір також сподобався: було що почитати.
Отже, якщо література таки програє G — протестувати й піти на війну зможуть навіть фалоімітатори, оскільки здебільшого техніка зроблена в Китаї; в неї вшито відповідний патріотизм, тож нам — не хочеш, адже мусиш — доведеться захищатися від Китаю; або також ще можна подумати, що якщо не можеш визначитися, хто ти насправді і яку позицію насправді маєш — проти тебе можуть повстати навіть фалоімітатори. Якщо на твій новий роман покладено великі сподівання, бо «з часів Дереша такого ніхто не писав», одна з його провідних тем — інцухт і взагалі роман геніальний, адже «як і сучасне мистецтво, література нарешті стала глянцевою, загадковою, дорогою» і «межа між літературою та життям так само крихка й примарна, як між сном Аліси та задзеркаллям» — тебе однаково можуть убити.
Працівників телеканалу СТБ тако�� простьобано з їхніми містичними програми, але мені те оповідання нагадало короткий переказ «Містичних історій». Дякую, можу подивитись їх і на Sweet TV. Провідна тема — перемога хіті незалежно від того, яку личину людина має — теж коник цієї програми.
Простьобано і так названих «маминих синків», і клініки. Мораль: не економити на «вангах» і сепаруватися від матері, а то привид її не дасть спокою, ще й інфекцій наживете; як і на клініках, а то ще змусять чоловіка, що здійснює трансґендерний перехід у жінку, терпіти процедуру гінекологічного зґвалтування, ніби так жінці й треба.
Були й такі оповідання, що не запам’яталися взагалі. А от указати людині, як проходити випробування в контексті людської байдужості — то залюбки, особливо від фанатів кліпового мислення і перемотки, бо вони всіляко відмежовуватимуться від природності, бо є ризик зустрічі із самим собою і демонстрації такої самої поведінки. Словом, збірка мені сподобалася, хоч і «на любителя», і подекуди трешово.
Збірка оповідань. Постмодерно постмодерний постмодернізм. Заявлено горор, але здебільшого було смішно завдяки іронії. Водночас сенс цих оповідань можна крутити як завгодно. Їхній розмір також сподобався: було що почитати.
Отже, якщо література таки програє G — протестувати й піти на війну зможуть навіть фалоімітатори, оскільки здебільшого техніка зроблена в Китаї; в неї вшито відповідний патріотизм, тож нам — не хочеш, адже мусиш — доведеться захищатися від Китаю; або також ще можна подумати, що якщо не можеш визначитися, хто ти насправді і яку позицію насправді маєш — проти тебе можуть повстати навіть фалоімітатори. Якщо на твій новий роман покладено великі сподівання, бо «з часів Дереша такого ніхто не писав», одна з його провідних тем — інцухт і взагалі роман геніальний, адже «як і сучасне мистецтво, література нарешті стала глянцевою, загадковою, дорогою» і «межа між літературою та життям так само крихка й примарна, як між сном Аліси та задзеркаллям» — тебе однаково можуть убити.
Працівників телеканалу СТБ тако�� простьобано з їхніми містичними програми, але мені те оповідання нагадало короткий переказ «Містичних історій». Дякую, можу подивитись їх і на Sweet TV. Провідна тема — перемога хіті незалежно від того, яку личину людина має — теж коник цієї програми.
Простьобано і так названих «маминих синків», і клініки. Мораль: не економити на «вангах» і сепаруватися від матері, а то привид її не дасть спокою, ще й інфекцій наживете; як і на клініках, а то ще змусять чоловіка, що здійснює трансґендерний перехід у жінку, терпіти процедуру гінекологічного зґвалтування, ніби так жінці й треба.
Були й такі оповідання, що не запам’яталися взагалі. А от указати людині, як проходити випробування в контексті людської байдужості — то залюбки, особливо від фанатів кліпового мислення і перемотки, бо вони всіляко відмежовуватимуться від природності, бо є ризик зустрічі із самим собою і демонстрації такої самої поведінки. Словом, збірка мені сподобалася, хоч і «на любителя», і подекуди трешово.
February 20, 2024
10 історій про різне - майбутнє, минуле, фантазії, іноді відвертий треш. Дуже яскраві образи героїв, але самі ідеї часом просто на межі того, що я готова читати. Напевно, варто розповідати такі гіперболізовані історії, щоб люди замислювалися над тим, до чого може призвести бездумна заміна людського спілкування гаджетами та віртуальним виміром; у що може перетворитися чорне приховане всередині твоєї душі, що ти не завжди можеш визнати, бо всім хочеться бути хорошими. Як на мене, забагато жахів, змальованих так яскраво і переконливо, що від багатьох з них потім важко позбавитися - так і стоять перед очима.
April 23, 2020
Чорне дзеркало по-українськи. Чутливих, вагітних і дітей прохання відійти від екранів. Всім іншим - круте чтиво!
November 13, 2023
Якось непомітно та між іншим прочитав на днях невеличку збірку оповідань Сашка Михеда. 10 історій, які можуть вас дуже нахабно викинути з реальності, і кинути в таке собі потойбіччя або страшний сон. В прямому сенсі.
Історії сприймаються абсолютно некомфортно для мозку. Комусь це в плюс, комусь в мінус. Уявіть собі серіал "Чорне дзеркало", раннього Стівена Кінга, жмуток трешових горорів у м'яких обкладинках, якийсь дивний спогад, який ховається у вашій пам'яті, і сон, в якому вам до всирачки страшно, і ви кричите, але по факту лише здригається і стогнете уві сні. Уявили? Тепер змішайте це і збовтайте. Отримаєте суміш, з якої цілком можуть складатися ці оповідання.
Мене останніми роками на горори не дуже тягне, бо вистачає в житті, але це був цікавий експеримент. Все ж у літературних горорах є певна готична романтика, відчуття безнадії… Я добре пригадую ці емоції, коли читав в студентські часи коротку прозу Кінга, на кшталт тієї, де чоловік бачив, як з раковини вилізає палець, і кошмарить його. Пригадую, я і сам колись давно написав декілька таких оповідань, перебуваючи під враженням від Кінга і Дереша. Так от, коли ти читаєш це на папері, то потім, коли текст закінчується, то ти видихаєш і думаєш, як же добре, що реальність інша, нормальна і без пальців в раковині. А зараз не факт, що це спрацює, бо реальність таки потрясла нас і продовжує це робити. І чи потрібен вам ще один горор? Питання ваших смаків.
Загалом, непогана, але специфічна коротка проза. Моментами прям страшно, моментами смішно. Якісь оповідання більш насичені і глибокі, якісь більш трешові і прості.
Я поставив середню оцінку збірці. Вона може як додати вам в плюс, і ви трішки офігієте і зрозумієте, що реальність ще норм, або ж навпаки - морально придавити і піти в мінус, бо вам і так зараз дуже важко.
Історії сприймаються абсолютно некомфортно для мозку. Комусь це в плюс, комусь в мінус. Уявіть собі серіал "Чорне дзеркало", раннього Стівена Кінга, жмуток трешових горорів у м'яких обкладинках, якийсь дивний спогад, який ховається у вашій пам'яті, і сон, в якому вам до всирачки страшно, і ви кричите, але по факту лише здригається і стогнете уві сні. Уявили? Тепер змішайте це і збовтайте. Отримаєте суміш, з якої цілком можуть складатися ці оповідання.
Мене останніми роками на горори не дуже тягне, бо вистачає в житті, але це був цікавий експеримент. Все ж у літературних горорах є певна готична романтика, відчуття безнадії… Я добре пригадую ці емоції, коли читав в студентські часи коротку прозу Кінга, на кшталт тієї, де чоловік бачив, як з раковини вилізає палець, і кошмарить його. Пригадую, я і сам колись давно написав декілька таких оповідань, перебуваючи під враженням від Кінга і Дереша. Так от, коли ти читаєш це на папері, то потім, коли текст закінчується, то ти видихаєш і думаєш, як же добре, що реальність інша, нормальна і без пальців в раковині. А зараз не факт, що це спрацює, бо реальність таки потрясла нас і продовжує це робити. І чи потрібен вам ще один горор? Питання ваших смаків.
Загалом, непогана, але специфічна коротка проза. Моментами прям страшно, моментами смішно. Якісь оповідання більш насичені і глибокі, якісь більш трешові і прості.
Я поставив середню оцінку збірці. Вона може як додати вам в плюс, і ви трішки офігієте і зрозумієте, що реальність ще норм, або ж навпаки - морально придавити і піти в мінус, бо вам і так зараз дуже важко.
November 18, 2024
Транзишн – це перехід, зі стану в стан, з точки «А» в точку «Б», в минуле і в майбутнє, з реальності у вигадку(?). Олександр Михед пропонує нам десять оповідань, здебільшого похмурих, але отримані емоції того варті. Деякі тексти чимось кумедні, деякі рясніють містикою, кров’ю й різноманітним трешаком, який краще описати словами горор та трилер. Особисто мої фаворити це «Д-р Металевий Кулак проти Витязя» (я тут побачила алюзію на шевченківську Катерину, зі своєрідним надприродним продовженням у сьогоденні) та «Мороки». Автор жонглює стилями та почуттями персонажів, дозволяючи нам наблизитися до тої межі, де реальність стоншується, де проступає людськість в усіх її проявах, прекрасних та відразливих. Буває й водночас. Оповідання відверті, цікаві, часом шокуючі, у чудовому стилі Михеда, знайомому мені з «Понтиїзму». Образи та персонажі справді яскраві та вгризаються у пам’ять, проте, думаю, збірку буде класно перечитувати, аби відчути усе це знову. Читати варто тим, хто не боїться бридких сцен, лайки, еротики та сміливих сюжетів.
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
September 29, 2025
Коли брала цю книгу то думала, що це буде невелика історія, а виявилося збірка дуже дивних оповідань, які я навіть не знаю як описати та оцінити. Мені нагадувало збірку Створи щось Чака Поланіка, і це вау. Це було моторошно, іронічно, брудно, дивно, цинічно та цікаво. Оповідання Ліфт та Траншизн змусили дивитися в стіну декілька хвилин після прочитання, просто щоб прийти до тями. Морок та Металивий кулак щось дуже моторошно для мене, аж не очікувала. А Віруси любові ввели мене у ступор. Це було огидно та брудно. Проте всі ці оповідання цікаво написані. Напевно наврядчи буду радити цю книгу, але мені навіть сподобалося.
February 2, 2024
Це дуже дивна книга. Обкладинка мене налякала, опис заінтригував. Почала читати цікаво і незвично, особливо майбутнє недалеке в реаліях України і Києва, мені було не звично. Але в той же час там відбуваються такі дивні історії, що інколи тебе вивертає від них, в інший момент ти заглиблюєшся і тобі цікаво... а потім знов вивертає... Починаючи читати я думала що це один твір, а виявилося що це такі собі розкази дивні, але все рівно в них є щось таке спільне, наче не вистачає якогось одного пазлу аби зібрати їх всі докупи...
Дивна книга, але хочеться її обговорювати.
Дивна книга, але хочеться її обговорювати.
February 26, 2025
Книжка про межові досвіди, видана в 2017-му, та на моє око зараз дуже суголосна нинішньому настрою. Бо межові досвіди - це не обовʼязково робити щось екстремальне, це можуть бути побутові вчинки, але в таких обставинах, що аж карк холоне. А ми в Україні зараз знаємо дуже добре, як це - наприклад пити каву, поки летять ракети. Так і тут. Поїхали журналісти писати репортаж чи купив персонаж собі вібратора, що тут такого. Але виписано так майстерно, так трилерно, що захват бере. І моє улюблене - дуже коротке і дуже страшне про 40 годин у ліфті)
May 27, 2025
Ну щось 9 з 11 оповідань читала протягом цих півроку і шото.. шото… ніби прік деякі.. щось навіть відчуваєш те що ця книжка хоче щоб ти відчував.. а деякі… ну просто читаєш…. 2 вирішила не читати вже, бо почала дратуватись
Купила її в плекай з помітками від минулого власника і в кінці написано
«Моментами «дуже добре» і «до болю погано» зрештою, не ніяк»
Але в мене як раз це «ніяк» і вийшло
Напевно треба було одразу проковтнути цей збірник, то може було б краще, бо потенціал отримати щось був
Купила її в плекай з помітками від минулого власника і в кінці написано
«Моментами «дуже добре» і «до болю погано» зрештою, не ніяк»
Але в мене як раз це «ніяк» і вийшло
Напевно треба було одразу проковтнути цей збірник, то може було б краще, бо потенціал отримати щось був
October 14, 2023
Якби я читала її до повномасштабного вторгнення - я б написала, що це моторошно, але нажаль українці бачили і бачать страшніші речі.
Ця книжка гіперболізує і підсвічює актуальні питання сьогоднішнього світу з якими стикається суспільство в країнах без війни.
Для мене багато з цих питань або зникли, або втратили, тимчасово актуальність.
Але задумались вони все одно змушують.
Ця книжка гіперболізує і підсвічює актуальні питання сьогоднішнього світу з якими стикається суспільство в країнах без війни.
Для мене багато з цих питань або зникли, або втратили, тимчасово актуальність.
Але задумались вони все одно змушують.
March 4, 2021
Короткі історії, з моторошним нахилом, поза реальністю і водночас над реальні, межі стерті. Відчутна іронія.
December 7, 2021
Потужно. Жахливо. Багатошарово. Iнфернально.
Обов'язково треба перечитати... колись.
Обов'язково треба перечитати... колись.
April 2, 2023
Ніякого binge reading, не повторюйте моїх помилок. Це страшна книга про майже звичайних людей.
April 27, 2023
Жорстко, бридко, захопливо, чесно, песимістично, незвично, лякаюче, шокуюче
May 13, 2024
Чи не вперше важко підсумувати враження.
Такий насичений бульбашковий коктейль фантастики і психіатрії, що аж трохи дах їхав.
Такий насичений бульбашковий коктейль фантастики і психіатрії, що аж трохи дах їхав.
May 12, 2025
збірка оповідань, яку читаєш ніби дивишся сезон "чорного дзеркала" чи "любов смерть і роботи", в кращі часи і навіть краще.
September 29, 2024
Сучасна українська фантастика/горор? Так, це вона! Збірка Олександра Михеда зібрала в собі коротку прозу, історії, кожна з яких шокує, лякає, викликає відразу чи співчуття.
Наприклад, тут можна знайти оповідання про місто майбутнього, в якому люди живуть в пекельній самотності, в маленьких помешканнях, де з ранку до ночі кілька екранів дають їм емоції на вибір: ось кримінальні новини, які лякають і змушують боятися ближнього свого, ось секс без ліміту, що задовольнить потребу в близькості, ось реклама нових гаджетів, на які терміново треба заробити. А якщо не вдається - йти на чорний ринок за китайськими підробками. Ніяких спойлерів, далі - страшно-цікаво)
Або от вам історія про пекельну помсту, на яку прирікають себе вбивці, самі того не розуміючи. Спокутуючи свої гріхи день за днем, страждаючи і не розуміючи - за що їм це?
А як вам ідея доступності переходу - зміни статі, яку бажаючий може здійснити, бо так вигідно для карʼєри?
Враження цікаві. З одного боку, деякі прочитані сюжети я б може і хотіла стерти з памʼяті, такі вони жахливо-виразні. Але шкодувати про прочитане не буду, бо книга потужна, сюжети оригінальні, а розвʼязки неочікувані. Дуже рекомендую, якщо шукаєте моторошне читання і не боїтеся гидких подробиць.
Наприклад, тут можна знайти оповідання про місто майбутнього, в якому люди живуть в пекельній самотності, в маленьких помешканнях, де з ранку до ночі кілька екранів дають їм емоції на вибір: ось кримінальні новини, які лякають і змушують боятися ближнього свого, ось секс без ліміту, що задовольнить потребу в близькості, ось реклама нових гаджетів, на які терміново треба заробити. А якщо не вдається - йти на чорний ринок за китайськими підробками. Ніяких спойлерів, далі - страшно-цікаво)
Або от вам історія про пекельну помсту, на яку прирікають себе вбивці, самі того не розуміючи. Спокутуючи свої гріхи день за днем, страждаючи і не розуміючи - за що їм це?
А як вам ідея доступності переходу - зміни статі, яку бажаючий може здійснити, бо так вигідно для карʼєри?
Враження цікаві. З одного боку, деякі прочитані сюжети я б може і хотіла стерти з памʼяті, такі вони жахливо-виразні. Але шкодувати про прочитане не буду, бо книга потужна, сюжети оригінальні, а розвʼязки неочікувані. Дуже рекомендую, якщо шукаєте моторошне читання і не боїтеся гидких подробиць.
February 7, 2021
Дійсно, чудова препарація. 13 новел, Телефонуй мені, говори зі мною та Транзишн стали на одну полицю поряд. Такі різнопланові! Такі не подібні один до одного! Моя втіха!
July 6, 2025
I kind a like it
November 11, 2025
Щиро намагалася полюбити цю збірку, але десь на середині читати стало невимовно тяжко. Ідеї і концепти в основі - круті, не посперечаєшся, але їх розвиток подекуди шокуючий і неочікуваний.
Displaying 1 - 30 of 30 reviews