Твір про сфальсифікований процес над українськими вченими й літераторами під назвою "справа СВУ" (Союзу визволення України). Метою процесу була — дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в рамках централізованої політики геноциду української нації з боку радянського уряду.
Гéлій (Євген) Іванович Снєѓирьов (14 жовтня 1927, Харків, Українська СРР — 28 грудня 1978, Київ, Українська РСР) — радянський письменник, кінорежисер, кіносценарист та журналіст; радянський дисидент. Перший чоловік поетеси Катерини Квітницької, близький друг Віктора Некрасова. Свої твори писав російською мовою.
Прочитала на одному диханні. Г. Снєгірьов у формі діалогу з нами, прийдешніми поколіннями, аналізуючи доступні йому відкриті джерела, розповідає про сфабриковану совками справу СВУ. Переконливо доводить, що не було в ґпу і суду жодних доказів контрреволюційної діяльності чи тероризму, чи державної зради тих, кого посадили на лаву підсудних, а результат процесу був визначений наперед, ще до початку цього "театру в театрі". 60 років знадобилося, щоб "правоохоронні" органи у 1989 р. переглянули справу, закрили її за відсутністю у діях підсудних складу злочину та реабілітували їх. Але всього за 10 років до перегляду справи СВУ за публікацію цієї книги за кордоном кґб тягало й самого Снєгірьова, витягнувши з хворої і знесиленої людини "каяття" і "засудження" власних поглядів. Читати обов'язково, щоб знати і памʼятати, бо ж "І де твоя впевненість, що ти - або діти твої - завтра не будете подавати патрони для власного розстрілу?"
У 1930 році в Харкові відбувся великий судовий процес. Радянська влада вигадала організацію «Спілка визволення України», щоб засудити українських інтелектуалів.
Для автора це не тільки історія країни — це дуже особиста тема. Його мама була свідком на цьому суді. І вся книга — це спроба зрозуміти: чому вона погодилась на це? Зі страху? Через тиск? А може, через щось інше?
Це непроста читання. Книга змушує думати, ставити собі важкі запитання. І найголовніше — вона показує, як важливо не мовчати, коли намагаються знищити правду. Гелій Снєгірьов поєднує художній стиль і документальні факти, щоб показати, як саме це сталося і які наслідки мало.
Видавництво «Комора» видало книгу з доповненням у вигляді трьох передмов і післямови — ці тексти допомагають побачити обсяг трагедії ще ширше, крізь призму часу й нових архівних відкриттів.
Спілка визволення України, організація, за ніби-то створення і існування якої було проведено показовий судовий процес в ХНАТОБі, за результатами якого відомих українців - науковців, культурних діячів - було засуджено здебільшого до увʼязнення.
Книга поєднує в собі і художню частину, де автор звертається до читача і проводить такий наче власний судовий процес, і публіцистику, з дослідженням наявних на момент написання джерел і власного аналізу цих джерел автором.
Дуже зачепила розповідь про Віру Матушевську, непересічну жінку з багатьма талантами, яка стала жертвою сталінського терору. Також сумним відкриттям стала інформація про Рону (Вероніку) Черняхівську - хоч в книзі була зовсім невелика згадка про неї в контексті її батьків, вже мої власні пошуки в інтернеті відкрили для мене її долю.
Хоч читається моментами дещо складно, але в цілому цікаво, і, на жаль, актуально.
Не змогла дочитати, і врешті кинула((( Автор намагався оживити історію за допомогою діалогу з читачем, натомість мені вона видалась мішаниною із фактів, документів, свідчень і людей 🤷♀️
Дуже страшні часи. Я не знаю як люди пережили 1930-ті, але дуже сподіваюсь в нас таких часів не буде. Спершу ще намагались показати якийсь театр, а потім без перебору забирали і розстрілювали, забирали і розстрілювати.
В виданні комори три передмови і післямова. Але вони дають можливість глянути на текст Снігерьова під різними кутами. Зокрема, десь розширюють інформацію матеріалами до яких він не мав доступу. Десь — показують зміну акцентів уваги в різні десятиліття.
Окремо відмічу, що Наталія Собко (мама Гелія) була чудовою поетесою. Мені шкода, що ми не отримали шансу побачити розквіт її потенціалу.
Яка ж важка книга. Сльози ллються , безсилля якесь. Розумієш що історія циклічна і зараз проходимо знову це коло, і переживаєш за долю дітей і не хочеться думати про онуків, що їм доведеться відчути і пережити. Коли агресор захоплює країни, фальфісикує справи, винищує інтелігенцію.... Єдине що було промінчиком в цій справі, що більшість людей які були причетні до фальсифікації цієї справи, були покарані собі подібними .... Гелій Снєгірьов піднімав газетні архіви, знайшов кілька свідків які пережили цей фіктивний процес і пройшли через тюрми і табори.... Проробив колосальну роботу, і за цю "в тому числі" книгу отримав засудження, тюрму і смерть. Читати усім